Відкрити головне меню
герб Гриф

Міхал Єжи Станіславський гербу Гриф (пол. Michał Jerzy Stanisławski; пом. 1668) — польський шляхтич, державний діяч Речі Посполитої.

ЖиттєписРедагувати

Син Міхала (або галицького каштеляна Адама[1]) Станіславського та Аґнєшки Кшежеловської — вдови Станіслава Сьовського. Мав посади галицького хорунжого, каштеляна Кам'янця-Подільського, київського воєводи.

У 1637 р. дав 2000 золотих для бурси при колегіумі єзуїтів в Барі. З ним у Лейвені на початку червня 1648 року зустрілись Марек та Ян Собеські.

Брав участь у битві під Берестечком, на 2-й день був поранений кулею. Його коругва загинула в битві під Батогом (він був відсутній). Брав участь у битвах зі шведами (Потоп). Був висланий Є. Любомірським до Ю. Ракоцієм після інформації про його ворожі плани стосовно Польщі. 16 січня 1657 p. склав присягу вірності Ю. Ракоці. В лютому 1658 р. закликав магістрат Львова піддатись Семигородцям. 2 лютого 1658 p. Ракоці видав універсал про охорону маєтків М. Є. Станіславського в Руському воєводстві, в тому числі Вербиців, Новосілок, Волі Вербовецької. Польський радник Ракоці аріянин Самуель Ґровдзький підозрював М. Є. Станіславського у діяльності, узгодженій з Є. Любомірським.[2]

У січні 1660 року взяв коругву панцерну по Миколі Святополку-Четвертинському. 31 серпня 1660 р. отримав від короля Яна ІІ лист залізний, може, мав оберігати його від вироку суду за напад на маєток Уланів Станіслава Ніщицького. Коронний Трибунал 1660 р. покарав його інфамією; маєтки, в тому числі ключ Дунаївці, конфісковані раніше, король переказав його швагру — белзькому воєводі Кшиштофу Конецпольському (по його смерті тримала сестра М. Є. Станіславського  Констанція). Восени 1660 р. з власною коругвою брав участь у битві під Чудновом. Галицький сеймик для послів на сейм в інструкції вказав намагатись амністії для М. Є. Станіславського. 9 травня 1663 року став каштеляном сондецьким.

У 1667 р. мав у коронному війську полк вершників з 5 коругв. У вересні 1667 р. взяв участь в похороні Людвіки Марії в Кракові, 1 березня 1668 р. в урочистому в'їзді Яна Собеського на сейм. 19 червня 1668 р. як віце-маршалок підписався полоцький воєвода Ян Кароль Копєц. Був похований в лютому 1669 у Львові.[3]

Сім'яРедагувати

Був одружений. Перша дружина — Анна Шишковська, донька Анна — поетка, дружина: 1) Яна Казімежа Варшицького, краківського каштеляна. 2) Яна Збіґнєва Олесьніцького — міністра королівського, К. Несецький вказав у своєму гербівнику 1740 року на її заміжжя за Олендзьким гербу Равич[4]; 3) Яна Боґуслава Збовського — підкоморія любельського.

Друга дружина — Анна з Потоцьких (померла 1695 р.; донька дідичів Золотого Потоку Стефана — старости фелінського, воєводи брацлавського та Марії Амалії Могилянки; її 3-й шлюб[5]).

Донька Евфрозина — дружина старости снятинського Пйотра Потоцького; разом з чоловіком — співфундатори костелу в Снятині;[6] брацлавського воєводи, князя Михайла Юрія Чарторийського.

Каспер Несецький вказує, що його дружиною була Маріанна з Чурилів (донька Юрія). Разом з нею надали кошти для коштовної каплиці її матері в старому костелі Божого Тіла (домініканців) Львова.[7]

ВласністьРедагувати

Мав дідичні маєтки Дунаївці (Подільське воєводство), села у Краківському воєводстві, Руському (де між Заболотовом та Дмитрове вибудував cалітрню), Подільському та Сандомирському (Другня, підстоли, Вєржбє, Сьлівніце); володів двором у Варшаві. Фундатор шпиталю для вояків у Кам'янці-Подільському, для нього надав села Гозолубинці та Річинці в Подільському воєводстві; сейм 1667 р. затвердив надання. 30 грудня 1663 року друга дружина отримала від короля розширення на чоловіка свого права доживоття на селах Репехів, Баківці, Тибаківці (чи Трибоківці), Лопатники.

ПриміткиРедагувати

  1. Nagielski M. Stanisławski Michał h. Pilawa (zm. 1668)… — S. 120.
  2. Nagielski M. Stanisławski Michał h. Pilawa (zm. 1668)… — S. 121.
  3. Nagielski M. Stanisławski Michał h. Pilawa (zm. 1668)… — S. 122.
  4. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 431. (пол.)
  5. Potoccy (03) Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  6. Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii… — S. 230.
  7. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 389. (пол.)

ДжерелаРедагувати


Попередник
Стефан Чарнецький
  Воєвода київський
1665-1668
  Наступник
Анджей Потоцький