Рудки

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рудки (значення).

Ру́дки — місто в Україні, адміністративний центр Рудківської міської громади Самбірського району Львівської області.

Рудки
Герб Рудок Прапор Рудок
Центр міста
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Львівська область
Район	Самбірський район
Тер. громада	Рудківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46080110010064338
Засноване	1472 (553 роки)
Статус міста	від 1939 року
Населення	▲ 5 230 осіб (01.01.2022)
- повне	▲ 5 230 осіб (01.01.2022)
Поштові індекси	81440
Телефонний код	+380-3236
Координати	49°39′11″ пн. ш. 23°29′17″ сх. д.
Водойма	р. Вишенька, Вишня
Назва мешканців	рудча́нин, рудча́нка, рудча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Рудки
Міська влада
Адреса	81440, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки, пл. Відродження, 1-А
Вебсторінка	Рудківська міська рада.
Рудки у Вікісховищі  Мапа Рудки Рудки

Географічне розташування

Автошлях Н13 через місто Рудки

Місто Рудки розташоване на Самбірсько-Дністровській височині, над річками Вишенькою та Вишнею (притока Сяну). Через місто пролягає залізнична лінія,Львів — Самбір, на якій розташована однойменна станція та автошлях національного значення Н13 (Львів — Самбір — Ужгород — Чоп).

Назва

У 1472 році містечко отримало назву Рудки. За деякими джерелами, назва Рудки є зменшеною формою від поширених у слов'янських племен назв боліт, у ґрунті яких виступала рудувата або червонувата глина, — рудава, руда. Подібна болотиста смуга утворилась вздовж південного краю колишнього Рудківського повіту, що, очевидно, вплинуло на виникнення назви «Рудки».

Історія

Курганне поховання, що належало до культури шнурової кераміки бронзової доби, свідчить про існування тут поселення в III тисячолітті до н. е.

Сучасне поселення відоме з XIV століття як хутір біля села Бенькова Вишня (нині — Самбірський район).

Праця професора теології Guilelmi Esti (римське видання, 1629)

Вигідне розташування на торговому шляху зі Львова до Самбора і родючість ґрунту сприяли зростанню Рудок. З 11 січня 1645 року Рудки згадують як місто.

У першій половині XVIII століття Рудки отримали маґдебурзьке право, що остаточно узаконило їхній статус як міста.

За австрійським адміністративним поділом 1782 року Рудки ввійшли до складу Самбірського округу (циркулу), а відповідно з класифікацією населених пунктів 1784—1785 років були іменовані містечком. За адміністративним поділом Галичини, запровадженим австрійською владою 28 лютого 1867 року (введення замість циркулів-округ менших одиниць — повітів), Рудки стали центром Рудківського повіту.

У другій половині XIX століття населення Рудок помітно зросло. У 1880 році з 2582 мешканців міста 1352 були євреями, а 945 — поляками.

Період Західно-Української Народної Республіки

Розташування бойової групи «Рудки» 8-ї Самбірської бригади УГА (лютий 1919), українсько-польська війна

Одна з груп Галицької армії на початках її формування (у листопаді 1918 р.) мала назву Рудки (також «Група Гофмана») через місце дислокації (командант — отаман Карл Гофман; утворилась в ході боїв з польським частинами, які наступали з Перемишля вздовж залізниці на Львів).

Період Другої Речі Посполитої

Станом на 1938 рік в місті налічувалося близько 3500 мешканців. Діяли римо-католицький костел, греко-католицька церква та синагога.

Перші «совіти»

У вересня 1939 році разом із рештою Галичини місто перейшло до СРСР (у складі УРСР).

Період гітлерівської окупації

На початку німецької окупації у 1941 році в містечках Галичини були створені «єврейські ради» («юденрати»), які мали стежити за виконанням розпоряджень німецької влади щодо євреїв. Німецька влада зобов'язала створити об'єднану раду всіх юденратов, яка збиралась декілька разів саме в Рудках. Останнє засідання відбулося 21 грудня 1941. У листопаді 1942 року 800 рудківських євреїв були вивезені до табору смерті в Белжцю. 28 липня 1944 року нацистські війська вибиті 16-ю бригадою полковника Всеволода Ривжа.

За часів УРСР

У 1940—1941 та 1944—1962 роках місто було адміністративним центром Рудківського району. У 1963—1964 роках — Рудки перебували у складі Городоцького району Львівської області, відтак були долучені до Самбірського.

Населення

Роки	Кількість осіб
1880	2582
1938	3500
1971	3100
2001	4912
2023	5118

Національний склад

Розподіл населення за національністю

Національність	Відсоток
українці	98,47 %
поляки	0,75 %
росіяни	0,65 %
інші/не вказали	0,13 %

Мова

Розподіл населення за рідною мовою

Мова	Чисельність, осіб	Відсоток
Українська	4 877	99,29 %
Російська	19	0,39 %
Польська	13	0,26 %
Білоруська	3	0,06 %
Разом	4 912	100 %

Економіка

У 1904 році у Рудках були побудовані цегельно-черепичний завод і тартак, що належали власниці підміського маєтку Феліції Скарбек.

Створено міську бійню. Дещо зросло ремесло. Напередодні першої світової війни в Рудках існували кравецькі, ткацькі, шевські, столярні, ковальські, будівельні, бляхарські, бондарні, лимарські, годинникарські та деякі інші підприємства і майстерні.

Збільшилась кількість крамниць — їх стало понад 50. 2—3 торговельні підприємства провадили гуртову торгівлю пшеницею і худобою.

Про розвиток економіки міста на початку XX століття свідчило зростання доходів міської управи. Якщо в 1880 році вони становили лише 1900 золотих, то в 1892 році вже 3997, а в 1910 році збільшились до 23 тис. золотих.

Наприкінці 1928 року в містечку існувало близько 70 торговельних крамниць. Рудківська промисловість, як і раніше, була представлена численними дрібними підприємствами і майстернями. В місті було 29 майстерень, що застосовували в тій чи іншій мірі найману працю — кравецькі (8), ковальські, шевські, столярні, залізоскоб'яних виробів (по 3), годинникарські (2), теслярська, слюсарна, мулярська та інші.

У Рудках працювали маслозавод, що належав акціонерному товариству «Масло-союз», приватний млин, фабрика лікерів і цегельня.

Нині Рудки — це містечко, в якому функціонують: цегельно-керамічний завод, сільгосптехніка, хлібозавод, автодорожне підприємство, лісництво з дендропарком, сироварний цех, рибний цех, столярний цех, районна лікарня, поліклініка, дитячий садок, заклади освіти (школа, гімназія, музична школа, Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету), підприємства громадського харчування, духовно-культурні установи, банківські установи, торговельні підприємства, сервісні центри тощо.

Пам'ятки

Рудківська ратуша і погруддя Івана Франка

• Рудківський дендропарк
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці
• Парафіяльний костел Успіння Діви Марії, тепер Санктуарій Рудківської Божої Матері
• Рудківська ратуша
• Церква Пресвятої Євхаристії
• Погруддя Івана Франка

Чудотворна ікона («образ») Богоматері

Протягом декількох століть (аж до закінчення Другої світової війни) містечко Рудки стало відоме як місце прощ до чудотворного образу Богородиці, який зберігався у місцевому парафіяльному костелі. Східна (православна) ікона потрапила сюди завдяки рудківському поміщику — руському шляхтичу Юрію Чурилу. У 1612 році вона дивом збереглася на згарищі церкви після чергового татарського наїзду на Поділля. У римо-католицькому храмі в Рудках образ знайшов нових численних шанувальників. Хоча й тут на долю ікони випадали випробування вогнем, бо татари кілька разів підпалювали дерев'яний на той час костел Успіння Діви Марії. Але образ залишився непошкодженим, а побожні люди, які молилися перед ним, начебто діставали оздоровлення.

У 1728 році чудотворний образ було перенесено до нового щойно спорудженого (мурованого) костелу (бароко з рисами ренесансу; дзвіниця залишалася дерев'яна, з контрфорсами на кутах, з XVII століття).

У 1885 році добудовано притвор до головного об'єму храму. У процесі перебудови храму постраждав нижній (найдавніший) ярус дерев'яної дзвіниці — тоді обклали цеглою давню арочну браму.

31 грудня 1917 року з Ватикану надійшов декрет про коронацію ікони, але через воєнні дії урочистості відбулися лише 2 липня 1921 року. Відтоді рудківський костел став одним з найшанованіших марійних санктуаріїв в тодішній Польщі.

У 1946 році, коли вже було зрозуміло, що польська влада в Галичині остаточно завершилася, тодішній настоятель храму, о. М. Войтась вивіз його до Польщі. Рудківська Богоматір якийсь час перебувала в Перемишлі, а 1968 року образ перенесено до костелу в село Ясені (біля Устрики-Долішні). Невдовзі сюди потягнулися прочани, а від кардинала Кароля Войтили Божа Мати Рудківська дістала ім'я «Цариця Бещад», проте у липні 1992 року, під час відпусту, реліквію вкрали зловмисники. До Рудок у листопаді 1995 повернули лише копію «образу». Коронацію ікони в листопаді 1996 звершив архієпископ і митрополит Львівський Мар'ян Яворський.

Поверненню громаді парафіяльного костелу Успіння Діви Марії сприяло впорядкування крипти, де похований видатний польський драматург Александер Фредро (дід митрополита Андрея Шептицького), який значну частину життя провів у своєму маєтку у Беньковій Вишні (за 3 км від Рудок).

15 травня 1989 року відбулося урочисте переосвячення храму, а восени 1990 року до нового саркофагу у відреставрованій крипті поклали останки представників роду Фредрів. Тепер звідусіль знову приїздять до Рудок прочани — як релігійні, так і літературні.

15 липня 2016 року архієпископ РКЦ Мечислав Мокшицький посвятив музей польського драматурга та поета.

• 
  Костел Успіння Пресвятої Богородиці
• 
  Дзвіниця костелу Успіння Діви Марії (XVII ст.)

Музей Александера Фредра, що був відкритий у день 140-их роковин від дня смерті видатного польського драматурга у дзвіниці рудківського костелу Успіння Діви Марії (нині — санктуарій Рудківської Матері Божої). До експозиції музею увійшли матеріали з життя та творчості Александера Фредра, публікації його творів та театральні плакати з різних країн світу.

Відомі особи

Уродженці міста:

• Максиміліан-Теофіль Дудрик — український архітектор.
• Іван Карпинець — український історик і музеєзнавець, член НТШ.
• Михайло Кравс (1985—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, загинув під час повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році.
• Антін Максимович — опікун Пласту в Бориславі, посол до польського сейму.
• Володимир Топій — Герой України, захисник Майдану.
• Володимир Жеребний — Герой України, захисник Майдану.

Пов'язані з містом:

• отець Юліян Негребецький — руський греко-католицький священик, громадський діяч. Посол Галицького сейму 1-го скликання від округу Рудки — Комарне, депутат Рудківської повітової ради, член повітової управи в Рудках (1867 року).
• Юліан Сас-Куїловський — Митрополит Галицький (УГКЦ), навчався у тривіальній школі Рудок.

Власники, дідичі:

• Гербурти
• Фредри

Поховані:

• Юзеф Лончинський — буський староста
• Міхал Лончинський — син Єжи Антонія Лончинського.

Див. також

• Палац Фредрів-Шептицьких
• Рудківське газове родовище
• Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету

Галерея

• 
  Центральна площа
• 
  Старий будинок
• 
  Став у дендропарку
• 
  Центральна алея у дендропарку

Джерела та література

• Ю. З. Данилюк, В. І. Дмитрук. Рудки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 350. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України;видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., ISBN 5-7707-7867-9
• Rudki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 915. (пол.) — S. 915—919. (пол.)
• Володимир Голинський. Рудки. — Дрогобич: Коло, 2010. — 166 с. — ISBN 978-966-2405-54-5

Посилання

• Рудки на порталі Верховної Ради України.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Замки та храми України.
• Общество «Еврейское Насление». (рос.)