Відкрити головне меню

Сто́льник  (лат. dapifer) — посадова особа, що існувала в багатьох державах переважно в епоху Середньовіччя. Стольник займався обслуговуванням трапези пана.

Зміст

У Московській державіРедагувати

У Московській державі стольник — двірцевий чин і придворний чин в Російській державі в XIII -XVII ст., а також особа, яка мала такий чин. Спочатку в Стародавній Русі — придворний, що прислужував князям і царям за столом під час урочистих трапез, а також супроводжував їх у поїздках.

За розпису чинів XVII ст. стольники посідали п'яте місце після бояр, окольничих, думних дворян та думних дяків.

У стольники призначали з дворян.

Стольники на бенкетах брали страви з їжею у служителів, яким було заборонено входити в кімнати царя. Під час бенкетів стояли біля столів. Іноді між стольників виникали місницькі суперечки про те, за яким столом стояти.

Кімнатні стольники прислужували цареві, коли той їв один. При прийомах іноземних послів один зі стольників призначався сидіти за столом і пригощати гостей.

Царі часто розсилали їжу по домівках: гостям, послам, або тим, хто через хворобу не зміг бути присутнім на бенкеті. У цьому випадку стольник їхав разом з подарунком і спостерігав за порядком.

При виїздах царя один стольник був кучером, інші стольники стояли на підніжках чи зап'ятках саней, або за каретами.

Пізніше стольники призначалися на наказні, воєводські, посольські і інші посади. Стольники призначалися в полкові судді, в посильні Воєводи, в Осавули (Стольник Осавул), в Голови над сотнями дворянськими, Воєводами при Великому стязі, Головами біля стягу.

Міський воєвода зі стольників міг називатися Намісником. Йому підпорядковувалися Діти боярські. Стольники також бували суддями в Московських приказах. Стольники брали участь у всіх посольствах, іноді призначалися послами.

Останній носій цього звання (вже після введення Петро I Табелі про ранги) — Василь Федорович Салтиков, брат цариці Парасковії Федорівни. Довгий час надавав перевагу цьому званню перед Петровськими чинами, але погодився на них при поверненні на службу при Анні Іоанівні.

В 1616 було 117 стольників. До 1687 число стольників збільшилася до 2724 чоловік, з них 480 були кімнатними стольниками. Крім цього у військах і начальних людях числилися 133 стольники і 59 стольників були пожалувані зі смоленської шляхти.

При цариці були свої стольники з молодих людей (пізніше пажі і камер-пажі), які не звільнялися від військової служби. Своїх стольників мали Патріархи. Царицин та Патріарший стольники жалувались в Государеві стольники, або в стряпчі.

У Великому князівстві ЛитовськомуРедагувати

В Великому князівстві Литовському посада відома з середини XV століття. Стольник, що завідував сервіруванням столу і обслуговуванням трапези великого князя, мав підлеглих — підстоліїв. Пізніше посади стольника і підстолія стали номінальними, тобто не пов'язаними з виконанням конкретних обов'язків. З XVII століття посада стольника і підстолія існувала також в повітах[1][2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Вяроўкін-Шэлюта У. Стольнік // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 636. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0. (біл.)
  2. Вяроўкін-Шэлюта У. Падстолі // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 387. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0. (біл.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати