Станіслав Лянцкоронський (подільський воєвода)
| Частина інформації в цій статті застаріла. (травень 2018) |
Станісла́в Лянцкоро́нський гербу Задора (пол. Stanisław Lanckoroński; бл.1585 — 1617) — польський шляхтич, військовик та урядник Корони Польської у Речі Посполитій. Двоюрідний стрийко гетьмана Станіслава Лянцкоронського[1].
| Станіслав Лянцкоронський | |
|---|---|
| Stanisław Lanckoroński | |
| Народився | бл. 1585 |
| Помер | 1617 |
| Поховання | Латинський катедральний собор |
| Країна | Річ Посполита .svg){kind=small} Королівство Польське |
| Національність | поляк |
| Діяльність | військовик, урядник |
| Посада | подільський воєвода |
| Рід | Лянцкоронські |
| Батько | Миколай Лянцкоронський |
| Родичі | Миколай Чурило (швагер) |
| У шлюбі з | Зофія Ґольська (Замєховська) |
 | |
Життєпис
ред.Син підкоморія подільського Миколая Лянцкоронського (пом. 1597, син Героніма, відомий вояк, дідич Бжезя[2], власник Балина та Новосілки приблизно з 1578[3]) та його дружини Анни з Ходороставу Журавінської.[1] Мав сестру Зофію — дружину сяніцького стольника Миколая Чурила. Батько від імені дітей у 1589 році продав село Суходіл та інші маєтності Жолкевському[2].
Уряди (посади): галицький каштелян з 1613 р., подільський воєвода з 1614 р., плоскирівський староста.
1597 року отримав Лехнівці (інша назва Давидківці), Лосяч та інші урочища з прилеглостями у Кам'янецькому повіті[4]. Близько 1615 року був власником містечка Старі Петликівці[5]. 1616 року купив міста Підгайці та Бучач з прилеглостями, також Віньківці, Забірче, Пилипківці та п'ять сіл на Поділлі від Ліховських[4].
Був одружений (недовго) із відомою авантюристкою Зофією Ґольською (Замєховською), через що брав активну участь у вирішенні суперечки між нею та Іваном-Юрієм Радзивіллом стосовно Бучача. Зофія Ґольська подала позов до Коронного трибуналу з приводу нападу на замок у Бучачі І.-Ю. Радзивілла, вимагала повернути їй 600 000 гривень. Станіслав Лянцкоронський, використовуючи зв'язки серед депутатів Коронного трибуналу, добився кари інфамії та баніції для І.-Ю. Радзивілла[6].
Помер бездітним у 32 роки[7], у львівській латинській катедрі був його надгробок[4].
Примітки
ред.- ↑ а б Lanckorońscy (01) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ а б Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 335.
- ↑ Kotarski H. Lanckoroński Mikołaj z Brzezia h. Zadora (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XVI/3, zeszyt 70. — S. 448. (пол.)
- ↑ а б в Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 336.
- ↑ Biernat M. Kościół parafialny p. w. Narodzenia Matki Boskiej w Petlikowcach Starych // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2007. — Т. 15. — S. 363. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 978-83-89273-49-9
- ↑ Lulewicz H. Radziwiłł Jan Jerzy h. Trąby // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. ХХХ/2, zeszyt 125. — S. 198. (пол.)
- ↑ Так вказував напис надгробка.
Джерела
ред.- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 336. (пол.)
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 761 s. (пол.)
Посилання
ред.- Stanisław Lanckoroński z Brzezia h. Zadora (ID: 13.619.146). (пол.)
- Wojewodzina Golska. (пол.) [недоступне посилання]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |