Алушта

Місто в АР Крим, Україна

Алу́шта (крим. Aluşta) — місто в Україні в Ялтинському районі Автономної Республіки Крим. Розташоване в південній частині Кримського півострова на березі Чорного моря, у долинах гірських річок Улу-Узень і Демерджі, оточене амфітеатром Головної гряди Кримських гір (з заходу над містом височить Бабуган-Яйла, на північному заході — масив Чатир-Даг, на півночі Демерджі), за 48 км від Сімферополя (автошлях E105, із яким збігається М18) і за 32 км від Ялти, з якими має автобусне і тролейбусне сполучення.

Алушта
Герб Алушти Прапор Алушти
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Автономна Республіка Крим
(окупована й анексована Росією)
Район Ялтинський район
Код КОАТУУ: 0110300000
Засноване V ст.
Статус міста з 1902 року
Населення 28 295 (01.01.2014)[1]
Агломерація 52 253 (міськрада, 01.01.2014)
Площа 6,983 км²
Густота населення 4051.98 осіб/км²
Поштові індекси 98500-98519
Телефонний код +380-6560
Координати 44°40′09″ пн. ш. 34°24′11″ сх. д. / 44.66917° пн. ш. 34.40306° сх. д. / 44.66917; 34.40306
Висота над рівнем моря 173 м
Водойма р. Улу-Узень, Демерджі, Чорне море
Назва мешканців алу́штинець
алу́штинка
алу́штинці
Міста-побратими Капрі, Італія

Кассі (Буш-дю-Рон), Франція
Дубна, Росія
Санта-Круз (Каліфорнія), Сполучені Штати Америки
Синоп, Туреччина
Яанекоскі Фінляндія

День міста 31 травня
Відстань
Найближча залізнична станція Сімферополь
До станції 45 км
До обл./респ. центру
 - фізична 38 км
 - автошляхами 48,3 км
До Києва
 - фізична 702 км
 - автошляхами 859 км
Міська влада
Адреса 98516, Автономна Республіка Крим, Алушта, пл. Радянська, 1
Міський голова Колот Станіслав Васильович

Алушта у Вікісховищі

Карта
Алушта. Карта розташування: Україна
Алушта
Алушта
Алушта. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Алушта
Алушта
Мапа

Природні ресурси ред.

 
Залишки фортеці Алустон
 
Алушта. Пляж. Липень 2014 р.
 
Набережна. 2014 р.
 
Алушта. 2015 р.

Алушта — приморський кліматичний курорт Південного берегу Криму, відомий з кінця 19 ст.

Курортна зона Алушти (від гори Аю-Даг до селища Привітне — 80 км берегової смуги) містить 78 санаторно-курортних установ. Популярні — «Крим», «Дубна», «Золотий колос», «Славутич», «Круча», «Алушта».

На цій території — 5 туристичних баз, багато готелів.

Назва ред.

За наказом візантійського імператора Юстиніана І була побудована фортеця Алустон. Руїни фортеці збереглися і до нашого часу. Поблизу вежі знаходиться будинок, котрий використовували при зйомках фільму Кавказька полонянка, або нові пригоди Шурика.

Араби у 12 столітті називали місто Шалушта.[2]

Історія ред.

Ранні археологічні знахідки на території Алушти — епохи неоліту, таврські поселення IV-III ст. до н. е. змінюються старогрецькими і давньоримськими. У X-V ст. до н. е. Алуштинську долину населяють таври, що побудували у околицях Алушти циклопічні стіни, що збереглися до наших днів, і дольмени.

Перша письмова згадка про Алушту припадає на VI століття, візантійський письменник Прокопом з кесарії в трактаті «Про споруди імператора Юстиніана» згадує будівництво тут фортеці Алустон за наказом візантійського імператора Юстиніана I. Територія Алушти була у сфері впливу аланів, гунів, скіфів, готів, Хозарського каганату, Золотої Орди. Фортеця Алустон була важливою складовою оборонної системи, створеної візантійцями в районі Ангарського перевалу в Кримських горах для захисту від кочівників.

 
К. Боссолі. Вид Алушти
 
І. Айвазовський. Алушта

В ході археологічних розкопок в Алушті були знайдені залишки церкви та середньовічного цвинтаря, які існували з X по XVIII ст. Вивчення виявлених тут надгробків дозволило встановити, що більшість місцевого населення в той час використовувало грецьку мову.[3]

Хронологія ред.

VI-VIII ст. Алушта і узбережжя до Аюдага входять у володіння легендарної цариці Феодори.

VI ст. — Візантія зводить фортецю Алустон

VIII-IX ст. Виникнення поблизу Алушти городища Фуна.

X—XI ст. — зміцнення Алустон перетворюється на місто, населене ремісниками, рибаками і торгівцями.

Середина XII ст. Арабський мандрівник Абу Абдаллах Мухаммед аль-Ідрісиі згадує Алушту (Шалусту) в творі «Географічні розваги», називаючи її «важливим приморським містом».

XIV ст. — князівство Феодоро побудувало поблизу Алушти фортецю Фуна.

1239 Алушта зруйнована під час набігу монголів.

1428 Кир Даміан, митрополит князівства Феодоро відновив храм Петра і Павла в Партеніті.

1380-81 — 1475 — Генуезька колонія в Алушті. Тут був особливий генуезький консул, єпископ, знаходилася єпископська кафедра. У цей період перебудована фортеця, одна з башт якої збереглася до наших днів.

1475 Алушта захоплена османами. Фортеця зруйнована, місто стало селом Судацького кадилика.

1771 Російсько-турецька війна, у ході якої Крим був виведений з підпорядкування Османської імперії. Після цього на вимогу Катерини ІІ більшість християнського населення півострова було переселено у російське Приазов'я.

1774 22 липня. Битва десанту Гаджи-Алі-бея з декількох тисяч воїнів проти 150 російських єгерів, що закріпилися в руїнах генуезької фортеці. 23 липня. Битва при селі Шуми (Верхня Кутузовка), у якому був поранений підполковник М. Кутузов.

1777 О. Суворов фундирував військові пости в Алушті й околицях, влаштовує дороги вздовж узбережжя.

1783 На момент анексії Криму Росією в Алушті було близько 50 хатинок, що приліпилися до башт генуезької фортеці.

1783 Крим приєднаний до Російської імперії. Алушта стала центром волості Ялтинського повіту.

1787 У Партеніт приїжджає австрійський принц Шарль Жозеф де Линь, помилуватися маєтком, подарованим йому Катериною II.

1818 В Алушті зупинився на обід імператор, що здійснював поїздку по Криму.

1825 Алушту відвідали поет, дипломат і письменник  Олександр Грибоєдов.

1826 Закінчено будівництво гравійного шосе Сімферополь-Алушта.

1837 у вересні Алушту відвідав імператор Микола I.

1842 В Алушті освячена церква Феодора Стратилата.

1856 В урочищі Савлух-су заснований Козьмо-Дем'янівський монастир.

За даними на 1864 рік у казенному татарському селі Ялтинського повіту Таврійської губернії мешкало 763 особи (391 чоловік та 372 жінки), налічувалось 120 дворових господарств, існували православна церква, 2 мечеті, карантинна застава, митний пост, волосне правління, станова квартира, поштова станція й відділення, руїни фортеці[4].

Станом на 1886 у колишньому державному селі, центрі Алуштинської волості, мешкало 738 осіб, налічувалось 121 дворове господарство, існували православна церква, 2 мечеті, школа, аптека, 13 лавок, 2 готелі, харчевня, винокурний завод. За версту — винокурний завод. За 3 версти — 2 винокурних заводи. За 5 верст — винокурний завод. За 15 верст — 3 винокурних заводи. За 18 верст — винокурня.[5].

1891 В Алушті, по дорозі з Ялти до Феодосії, побував М. Горький.

1894 Гірський обвал на Демерджі, що частково знищив однойменне село.

 
Панорама міста

1896 В Алушті жив і працював український письменник М. Коцюбинський.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2182 осіб (1198 чоловічої статі та 984 — жіночої), з яких 514 — православної віри, 1568 — магометанської[6].

1898 В Алушті побував Валерій Брюсов, що здійснював пішу подорож з Алупки до Алушти і далі — на Чатирдаг.

1902 Алушта одержала статус безповітного міста.

1906 В Алушті жили письменники Олександр Купрін, Костянтин Паустовський.

В травні відставний прапорщик С. Сергєєв, майбутній письменник Сергєєв-Ценський, придбав на схилі Орлиної гори невеликий наділ.

1918 Радянська соціалістична республіка Таврида. Члени уряду недовго існуючої республіки розстріляні в Алушті. Їх тримали на дачі «Голубка»; після закінчення громадянської війни тіла розстріляних перепоховають в братській могилі.

1918—1919 В Алушті розташовувалися війська Антанти.

1919 весна Кримська радянська соціалістична республіка. Комендант Алушти — майбутній письменник Борис Лавренест.

1919—1920 В Алушті розташовувалися війська Денікіна і Врангеля.

1920, 14 листопада. В Алушті встановлена Радянська влада.

1920, 21 грудня. Декрет «Про використання Криму для лікування трудящих».

25 грудня Наказ Кримського ревкому «Про визначення курортних місцевостей загальнодержавного значення в Криму», у якому названа Алушта. Перша здравниця організована на колишній дачі Ліндена.

1923 На базі 14 дач Професорського куточка створений будинок відпочинку Кримського союзу профспілок. Передмістя стало називатися Робочий куточок. Заснований Кримський державний заповідник.

1927 Кримський землетрус, що заподіяв багато лиха місту.

1927 і 1928 В Алушті виступає В. Маяковський.

1940 В Алушті діє 20 здравниць.

 
Пам'ятний знак на честь кримських партизан в Алушті

1941—1944 Алушта окупована німецько-фашистськими військами.

1945, 1 лютого — у Алушті, на дачі «Голубка» зупинявся по дорозі в Кореїз Голова ради міністрів СРСР І. Сталін.

1954 у складі Кримської області була передана до Української РСР

1957 Кримський природний заповідник одержав статус заповідно-мисливського господарства.

1959, 6 листопада — відкритий рух тролейбусів Сімферополь-Алушта

1964 р. — отримала статус міста обласного (нині республіканського) підпорядкування.

З 1991 року — у складі незалежної України.

2000, 23 травня — рішенням сесії міської Ради Робочому куточку повернено історичну назву — Професорський куточок.

2014, 18 березня — анексована Російською Федерацією.

Клімат ред.

Клімат субтропічний середземноморського типу, посушливий, жаркий, з м'якою зимою. Середня температура грудня — +2,8 °C, серпня — +23,8 °C. Опадів 430 мм на рік, кількість годин сонячного сяйва — близько 2320 на рік, найменша відносна вологість повітря в серпні — 63-68 %. Купальний сезон триває з середини травня до середини жовтня, для дітей — з кінця червня до кінця вересня (температура води близько 20 °C і більше).

Транспорт ред.

Через місто проходить єдина у Європі міжміська тролейбусна лінія Сімферополь — Алушта — Ялта. У місті є пристань, тролейбусний і автобусний вокзали.

Економіка ред.

Промисловість в Алушті: завод залізобетонних конструкцій, молоко- і хлібокомбінати, ефіроолійний завод; 4 виноробні заводи, які входять до НВАО «Масандра», виробляють понад 20 популярних марок вин.

Є держлісгосп, державне мисливське господарство.

Демографія ред.

На території міста проживають: росіяни — 67,1 %, українці — 23,0 %, кримські татари — 5,9 %, а також представники 10 інших національностей.

Національний склад Алуштинської міськради за переписом 2001 р.:[7]

2001
чисельність частка, %
росіяни 35 030 67,1
українці 11 987 23,0
кримські татари 3 081 5,9
білоруси 743 1,4
вірмени 223 0,4
молдовани 104 0,2
азербайджанці 102 0,2
татари 93 0,2
поляки 85 0,2
грузини 72 0,2
євреї 71 0,1

Мовний склад населення міста був наступним[8]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 2799 9,4
російська 26192 87,95
кримськотатарська 466 1,57
вірменська 80 0,27
білоруська 57 0,19
молдовська 24 0,08
циганська 6 0,02
болгарська 3 0,01
гагаузька 3 0,01
німецька 3 0,01
польська 3 0,01
румунська 3 0,01

Соціально-гуманітарна сфера ред.

 
Будівля Алуштинської міськради

На території міста містяться Кримська гірничо-лісова науково-дослідна станція інституту лісового господарства і агролісомеліорації України.

На території Алушти — 13 загальноосвітніх, музичних і художніх шкіл, ПТУ, 3 філіали вузів.

Медичне обслуговування здійснюють: міська лікарня з 7-у відділеннями, 3 поліклініки, зокрема зубопротезна, і жіноча консультація.

Є 2 бібліотеки, відділення 3-х банків.

Особи, пов'язані з Алуштою ред.

Пам'ятки культури, архітектура ред.

Пам'ятні місця ред.

Музеї ред.

Докладніше: Музеї Алушти

Культові споруди ред.

Парки ред.

У місті — пам'ятники О. Пушкіну, М. Горькому, С. Сергеєву-Ценському, пам'ятні знаки на честь кримських партизан і радянських воїнів-визволителів.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 14
  3. Верменич Я. В. Алушта // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
  4. (рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 1407)
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-216. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 4 вересня 2013. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 22 травня 2022. 

Література ред.