Партеніт
Партені́т (у 1945—1993 рр. — Фру́нзенське; крим. Partenit) — селище в Україні, в Ялтинському районі, підпорядковане Алуштинській міській раді Автономної Республіки Крим. Розташоване в західній частині Великої Алушти на Південному березі Криму, за 64 км від Сімферополя, найближчої залізничної станції.
| Селище Партеніт | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
.jpg) | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
| Район/міськрада | Ялтинський район | ||||
| Рада | Партенітська селищна рада | ||||
| Код КАТОТТГ: | |||||
| Облікова картка | Партеніт | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | VIII ст. | ||||
| Колишня назва | Фрунзенське | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 8.64 км² | ||||
| Населення | ▼6086 (на 2014 рік)[1] | ||||
| Густота | 704.4 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 98542 | ||||
| Телефонний код | +380 6560 | ||||
| Географічні координати | 44°34′32″ пн. ш. 34°20′39″ сх. д. / 44.57556° пн. ш. 34.34417° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 90 м[2] | ||||
| Водойма | річки Партенітка, Путаміс, Токата
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Сімферополь | ||||
| До станції: | 59 км | ||||
| До райцентру: | |||||
| - автошляхами: | 16,7 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - автошляхами: | 64,5 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 98542, Автономна Республіка Крим, Алуштинська міська рада, смт. Партеніт, вул. Паркова, 1 | ||||
| Карта | |||||
  Партеніт | |||||
 Партеніт | |||||
| |||||
|
| |||||
Регулярний автобусний зв'язок з Алуштою, Ялтою, влітку — із Сімферополем. Через селище протікають річки Аян, Путаміц, Токката.
Історія ред.
Територія селища була заселена з давніх часів, про що свідчать археологічні знахідки епохи верхнього палеоліту, залишки поселень епохи мезоліту (12-7 тис. до н. е.), бронзової доби (3-2 тис. до н. е.), пізньоантичне поселення рубежу н. е., святилище язичників III—IV ст. н. е. на р. Алі-гір.
Партеніт був заснований грецькими колоністами між V і III ст. до н. е.[3] Назву свою дістав за грецьким язичницьким святилищем, присвяченим богині Деметрі, яку шанували як діву (παρθένος 'діва').
З кінця IV ст. став центром ґотської держави й осередком ґотської єпархії.[3]
Перша письмова згадка датується VIII ст. — «Житіє Іоанна Готського»[джерело?]. Завдяки діяльності Святого Іоанна, єпископа Готського, поселення Патеніти потрапило на сторінки багатьох робіт, присвячених історії християнства, Візантійської імперії.
У VIII—X ст. Партеніт знаходився під владою Хозарського каганату, а в X—XIII ст. — Візантії.
У XIV—XV ст. входив до складу володінь Республіки Генуя, в 1475-1774 рр., разом з Кримським ханством — до складу імперії Османа, в 1774-1783 рр. — у складі незалежного Кримського ханства, з 1783 р. — у складі Російської імперії, з 1954 року, разом з усім півостровом, Партеніт увійшов до складу земель України. Починаючи з 18 березня 2014 року Партеніт, разом з рештою Криму і Севастополем, є окупованим Російською Федерацією.
Населення ред.
За даними перепису населення 2001 року, у селищі мешкало 6391 особа[4]. Мовний склад населення села був таким[5]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1017 | 15,91 |
| російська | 5303 | 82,98 |
| кримськотатарська | 17 | 0,27 |
| білоруська | 14 | 0,22 |
| молдавська | 7 | 0,11 |
| вірменська | 7 | 0,11 |
| болгарська | 3 | 0,05 |
| німецька | 2 | 0,03 |
| польська | 1 | 0,02 |
Економіка ред.
Основний природо-ресурсний потенціал — кліматичні умови сухих субтропіків, сприятливі для відпочинку. Партеніт — курортне селище.
У смт діють дослідницьке господарство «Приморське» Нікітського ботанічного саду, яке займається вирощуванням декоративних рослин; розташовані виноградники радгоспу-заводу «Таврида» («Масандра»), де вирощують мускат, каберне та інші сорти винограду.
Соціальна сфера ред.
У селищі функціонують одна загальноосвітня школа; поліклініка; музична школа і філіал Алуштинської художньої школи; 3 будинки відпочинку; кінотеатри, клуби, бібліотеки, відомі художні колективи: концертний хор «Кантилена», зразковий дитячий оркестр «Партеніт», дитячий камерний оркестр «Віртуози Партеніта», ансамбль гітаристів; відділення одного банку; 2 парки відпочинку; діють релігійні спільноти УПЦ МП і євангельських християн-баптистів.
.jpg)
Пам'ятки ред.
На території смт розташовуються пам'ятки садово-паркового мистецтва:
- «Карасан» (1-а половина. XIX ст.) — площа 18 га, 220 видів реліктових рослин, але відвідання сторонніми особами з 2009 р. обмежено.
- парк будинку відпочинку «Айвазовське» (реконструкція з 2000-х років), де ростуть 28 стародавніх олив;
- пам'ятник природи гора Аю-Даг;
- архітектура:
- садиба Раєвських (80-і рр. XIX ст.) — у парку Карасан (44°35′25″ пн. ш. 34°21′24″ сх. д. / 44.59028° пн. ш. 34.35667° сх. д.),
- мінарет Партенітської мечеті (XVIII—XIX ст.);
- археологічні:
- городище Партеніти (VI—XV ст.),
- античні поселення, язичницьке святилище, комплекс середньовічних монастирів і церков, поселень і оборонних споруд на горі Аю-Даг (VIII—X ст., XII — поч. XVII ст.).
Установлені пам'ятники св. Іоанну Готському, Авіценні, М. Фрунзе, В. Леніну, загиблим під час другої світової війни землякам.
У літературі ред.
У місті Партеніті відбуваються події, описані в драматичній сцені Лесі Українки «Іфігенія в Тавріді» з циклу «Кримські відгуки».
У поета-неокласика Миколи Зерова є сонет «Партеніт».[6]
Галерея ред.
-
Пляж -
Палац Н. М. Раєвського в парку "Карасан" -
Бамбуковий гай у парку -
Будинок у парку -
Вид із моря -
Партенітська селищна рада -
Баклани -
Захід сонця -
Ксерофільна рослинність на схилі Аю-Дагу -
Парк в Айвазовському - частина оливового гаю -
Мінарет -
Мінарет мечеті XVIII століття
_%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B5_%D0%90%D1%8E-%D0%94%D0%B0%D0%B3%D0%B0.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- ↑ Прогноз погоди в смт. Партеніт. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 21 лютого 2009.
- ↑ а б Полонська-Василенко, Наталія (1995). Історія України (українська) . Київ: «Либідь». с. 60, 61. ISBN 5-325-00596-0.
- ↑ Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 8 лютого 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=zerov&page=zerov15 [Архівовано 6 листопада 2007 у Wayback Machine.] Микола Зеров: Сонет «Партеніт»
Джерела та література ред.
- Д. С. Вирський. Партеніт, Партеніти [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 69. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Розташування на мапі
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
