Кози́н — селище міського типу, розташоване на рівнинній місцевості на берегах Дніпра та річки Козинки, за 25 кілометрів від центра Києва та за 15 км від районного центру — міста Обухова.

смт Козин
Coat of Arms of Kozyn 2007.png
Герб Козина
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Обухівський район
Рада Козинська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1000
Статус із 1958 року
Площа 189.40 км²
Населення 3392 (01.01.2020)[1]
Густота 18 осіб/км²
Поштовий індекс 08711
Телефонний код +380 4572
Географічні координати 50°12′59″ пн. ш. 30°39′32″ сх. д. / 50.21639° пн. ш. 30.65889° сх. д. / 50.21639; 30.65889Координати: 50°12′59″ пн. ш. 30°39′32″ сх. д. / 50.21639° пн. ш. 30.65889° сх. д. / 50.21639; 30.65889
Водойма Дніпро, Козинки


Відстань
Найближча залізнична станція: Нові Безрадичі
До станції: 8 км
До обл. центру:
 - фізична: 25 км
Селищна влада
Адреса 08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Партизанська, 2
Голова селищної ради Гартік Валерій Володимирович
Карта
Козин. Карта розташування: Україна
Козин
Козин
Козин. Карта розташування: Київська область
Козин
Козин

Commons-logo.svg Козин у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Перші письмові згадки про Козин належать до ХІ століття (на сайті Верховної Ради України датою заснування зазначений 1000 рік)[2]. В статті у Географічному словнику Королівства Польського зазначено, що хутір Козин до 1787 року було власністю Києво-Печерської лаври. З 1795 року його віднесено у казенне відомство, а жителі хутора були віднесені до категорії казенних селян.

ХІХ століттяРедагувати

У журналі "Киевский военный губернатор" у "Ведомости о настоящем состоянии казенных волостей Киевской губернии" за 1827 рік говориться про те, що Козин належить до великобугаївської волості. Сюди входять "селения" Велика Бугаївка, Ханбіково, Нові Безрадичі, Великі Дмитровичі, Малі Дмитровичі, Підгірці; "деревни" (це ті села, в яких були церкви) Старі Безрадичі, Мала Бугаївка, хутор Козин. Тут же наголошується, що хутір Козин розміщений за 14 кілометрів від "волостного селения" Великої Бугаївки. "Число душ мужского пола - 164". (Центральний державний історичний архів, фонд 533, опис 3, справа 73, с. 12).

У 1841-1856 роках згідно з документами канцелярії Київского округу за відомістю про перепис душ Великодмитрівськох волості в Козині було число "душ наявных" - 134.

Згідно з Положенням від 19.02.1861 року при Київському повіті у 1866 році на Обухівщині створено шість волостей: Германівська, Гусачівська, Копачівська властницькі; Дмитрівська державних селян; Обухівська державних підданих; Трипільська казенних, Козин належав до Дмитрівської.

ХХ-XXI століттяРедагувати

У "Списках населенных мест Киевской губернии" издания Киевского Губернского статистического комитета (Киев, типография Ивановой, арендованная А. Л. Поповой, Спасская, 10), печатаного по распоряжению Киевского губернатора от 4 марта 1900 года за № 449 написано, що Козин (казенный), так само належав до Велико-Дмитрівської волості, в селі було 157 дворів, проживало 815 чоловік (427 чоловіків і 388 жінок). В деревне Козин числится 567 десятин, принадлежит деревня казеннім крестянам, ведущим хозяйство по трехпольной системе. В деревне есть одна православная церковь..., один хлебозапасной магазин.

І хоч школи тоді сворювали церковно-приходські, козинці прагнули, щоб їхні діти були грамотними. 27 лютого 1900 року в Козині почала працювати школа с одним учителем на 20 учнів. Вчилися в хаті Чиженка Федора Даниловича. У 1902 році на кошти земства було збудовано приміщення "одноклассного народного училища" (Державний обласний архів, фонд 707, опис 220, справа 22). Приміщення мало одну класну кімнату і квартиру в якій жив сторож. Сім'я вчителя жила в іншому будинку. Підручники мав тільки учитель, учні ж слухали вчителя як і їх предки до цього, намагалися зрозуміти світ якнайглибше: від створення до існування в ньому багатьох цікавих фактів. У 1903 році з 16 учнів 1-3 класів успішно закінчили школу тільки 2.

Серед матеріалів Обласного державного архіву Київської області від 26 вересня 1914 року - "Рапорт Волостног о Правления при семъ представляетъ Губернскому по крестьянскимъ деламъ Присутствію въдомости объ урожае хлебовъ и сборе сена и о количестве продовольственного хлеба, потребнаго при обсемении и продовольствии до нового урожая", в якому зафіксовано, що в Козині на той час проживало 1142 жителів.

Козин було звільнено від німецької окупації 7 листопада 1943 року.

1 жовтня 1958 року село Козин стало селищем міського типу і сільську раду перейменували на селищну. До складу селищної ради ввійшли: селище Козин, хутори П'ятихатки та Рудики. Ці хутори з'єдналися з Козином і між собою забудовами центральної вулиці Козина (протяжність до 10 км), яка стала називатися вулицею Леніна (з початку 2000х вулиця Солов'яненка). У 1963 році 30 жовтня було реорганізовано два райони - Обухівський і Кагарлицький в Кагарлицький. Козин було віднесено до Васильківського району (з 03.12.1963 до кінця 1964 року).

З 1965 року селище Козин було віднесене до Києво-Святошинського району. З 3 січня 1967 року Козин знову віднесено до Обухівського району.

У Козині була поромна переправа через річку Козинку до 1975 року.

В 2000 році відкрито краєзнавчий музей.

ГеографіяРедагувати

На півночі Козин межує з Києвом, а на заході межа селища проходить по Столичному шосе (Київ — Дніпро). На півдні Козин межує із селом Плюти та містом Українка. З півночі на південь селище простягається на 12-15 км з заходу на схід на 4-5 км.

НаселенняРедагувати

Рік Населення
1827 164 (тільки чоловічої статі)
1841 126 (селян чоловічої статі), 2 відставних солдата
1856 134 («наявних душ»)
1872 223
1900 815
1914 1142
1943 796
2009 3228
2010 3204
2011 3180
2012 3229
2013 3269
2014 3333
2015 3374
2016 3386
2017 3380
2018 3352
2019 3371
2020 3392

Освіта та культураРедагувати

У Козині[3] працює загальноосвітня школа, музична школа, будинок культури, бібліотека.

СанаторіїРедагувати

На території селища розташовані численні бази відпочинку та санаторії.

АрхітектураРедагувати

Навпроти селищної ради стоїть пам'ятник воїнам, що захищали Козин від гітлерівських окупантів. Поранений воїн піднімає знамено перемоги, не здаючись ворогам.

Відомі людиРедагувати

У селищі похований Солов'яненко Анатолій Борисович — Герой України.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. ВРУ. Архів оригіналу за 6 Січня 2019. Процитовано 6 Січня 2019. 
  3. Козин // «Словники України» online

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати