Казанка (центр громади)
Каза́нка — селище в Україні, адміністративний центр Казанківської селищної громади Баштанського району Миколаївської області.
| селище Казанка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Миколаївська область | ||||
| Район | Баштанський район | ||||
| Тер. громада | Казанківська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA48020130010047500 
| ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 1800 (225 років) | ||||
| Статус | із 26 січня 2024 року | ||||
| Площа | 13 км² | ||||
| Населення | ▼ 6 523 (01.01.2022)[1] | ||||
| Густота | 564,8 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 56000—56008 | ||||
| Телефонний код | +380 5164 | ||||
| Географічні координати | 47°50′17″ пн. ш. 32°49′34″ сх. д. / 47.83806° пн. ш. 32.82611° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 89 м | ||||
| Водойма | р. Висунь
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Казанка | ||||
| До станції: | 9 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - залізницею: | 122 км | ||||
| - автошляхами: | 132 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 56000, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с-ще Казанка, вул. Миру, 228 | ||||
| Голова селищної ради | Асмолов Олексій Вікторович | ||||
| Вебсторінка | Казанківська селищна рада. | ||||
| Карта | |||||
  Казанка | |||||
 Казанка | |||||
| |||||
|
| |||||
Географічне розташування
ред.Селище Казанка розташоване за 132 км від обласного центру, 35 км від міста Кривий Ріг на автошляху національного значення Н11. За 9 км від селища розташована однойменна залізнична станція.
Історичні відомості
ред.Засноване у 1800 році селянами-переселенцями з Курської губернії. Перші поселенці прибули на свято Казанської ікони Божої матері на честь якого й назвали село.
За даними на 1859 рік у казенному селі Єлизаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 4487 осіб (2347 чоловіків та 2140 жінок), налічувалось 686 дворових господарств, існувала православна церква[2].
Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Казанківської волості, мешкала 4881 особа, налічувався 881 двір, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, церковно-приходська школа, відкрита у 1872 році[3], земська станція, 13 лавок, трактир, винний склад, 2 постоялих двори, відбувались базари по неділях та ярмарки: 25 березня, 15 травня та 14 вересня,[4]. За 5 верст — молитовний будинок. За 7 верст — залізнична станція.
1974 року засновано Казанківський історичний музей.
13 квітня 2015 року в селищі невідомими патріотами повалено пам'ятник Леніну.
29 вересня 2017 року шляхом об'єднання Казанківської селищної ради та Великоолександрівської, Дмитрівської, Дмитро-Білівської, Лагодівської, Миколаївської, Михайлівської, Новоданилівської, Троїцько-Сафонівської сільських рад Казанківського району утворена Казанківська селищна громада з адміністративним центром в селищі Казанка.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Казанківського району, селище увійшло до складу новоутвореного Баштанського району[5].
26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, селище міського типу Казанка набуло статусу селища[6].
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 7710 | 92.82 % |
| російська | 524 | 6.31 % |
| білоруська | 23 | 0.27 % |
| румунська | 16 | 0.19 % |
| вірменська | 14 | 0.17 % |
| гагаузька | 4 | 0.05 % |
| болгарська | 3 | 0.04 % |
| польська | 1 | 0.01 % |
| німецька | 1 | 0.01 % |
| інші/не вказали | 10 | 0.13 % |
| Усього | 8306 | 100 % |
Персоналії
ред.- Уродженці селища
- Бурлака Валерій Сергійович (1945—2003) — український графік
- Зубик Євгеній Олександрович (1989—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни
- Кремінь Тарас Дмитрович (нар. 1978) — український політик, науковець, громадський діяч, уповноважений із захисту державної мови
- Мирович Анатолій Іванович (1914—1976) — радянський військовий льотчик
- Нікулін Анатолій Данилович (1937—2004) — колгоспник, механізатор; повний кавалер ордена Трудової Слави
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Чисельність населення станом на 1 січня 2022 року (PDF).
- ↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1583)
- ↑ Інгульський степ. Збірник (PDF). [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2019. — с. 61
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Закон України № 3285-IX від 28 липня 2023 року «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України». Верховна Рада України.
Джерела
ред.- Історія міст та сіл УРСР (рос.).
- Облікова картка.[недоступне посилання з квітня 2019]
Посилання
ред.- Моя Казанківщина. [Архівовано 6 серпня 2015 у Wayback Machine.]