Петропавлівка (Синельниківський район)

Петропа́влівка — селище Дніпропетровської області, у Синельниківському району, а також центр Петропавлівської селищної громади. У 1957 р. наданий статус селища міського типу, з 2024 року — селище.

селище Петропавлівка
Герб Петропавлівки (смт) Прапор Петропавлівки (смт)
Свято-Петропавлівська церква
Свято-Петропавлівська церква
Свято-Петропавлівська церква
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Синельниківський район
Тер. громада Петропавлівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA12140230010014772
Облікова картка Петропавлівка 
Основні дані
Засновано 1775
Статус із 2024 року
Населення 6 651 (01.01.2022)[1]
Поштовий індекс 52700—52704
Телефонний код +380 5631
Географічні координати 48°27′15″ пн. ш. 36°26′25″ сх. д. / 48.45417° пн. ш. 36.44028° сх. д. / 48.45417; 36.44028
Висота над рівнем моря 80 м
Водойма р. Самара, Бик


Відстань
Найближча залізнична станція: Петропавлівка
До станції: 3 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 132 км
Селищна влада
Адреса 52700, смт Петропавлівка, вул. Героїв України, 53
Голова селищної ради Яблуновський Максим Миколайович
Карта
Петропавлівка. Карта розташування: Україна
Петропавлівка
Петропавлівка
Петропавлівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Петропавлівка
Петропавлівка
Мапа

Петропавлівка у Вікісховищі

Географічне розташування

ред.

Селище міського типу Петропавлівка розташоване на лівому березі річки Бик у місці її впадіння у річку Самара (ліва притока), вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Троїцьке, на протилежному березі — село Самарське. Річки в цьому місці звивисті, утворюють лимани, стариці і заболочені озера. Через селище проходить автомобільна дорога Т 0424, поруч проходять автомобільна дорога М30 (E50) і залізниця, станція Петропавлівка за 2 км.

Історія

ред.

Заснування

ред.

Замисливши Білевську фортецю (нинішній Красноград) зв'язати з Бахмутом, — центральним містом Азовської губернії, — якомога кращими шляхами сполучення та впорядкованими слободами, — Азовський губернатор Чертков дав наказ губернській канцелярії застосувати всі заходи для найшвидшого втілення цього наміру.

Задля цієї мети губернська канцелярія дала розпорядження Бахмутській провінційній канцелярії першу роту Луганського пікінерного полку негайно перевести з Бахмутської фортеці до Вовководського повіту та новим поселенням заселити її при річках — Самарі й Бику.

Наприкінці 1775 та на початку 1776 років наказ було виконано: у Вовководському повіті, при річках — Самарі й Бику, у місцевості добрій, багатій і розкішній, на державній, вільній і незайманій, дикопорослій землі, виникла військова слобода з пікінерів Луганського полку з усіма їх сімействами і родичами.

Пікінери ці в Бахмутській фортеці належали до місцевої Петропавлівської церкви, являли собою парафію її, а тому, на згадку собі й нащадкам, новозаселену слободу свою назвали Петропавлівкою. У слободі Петропавлівці, перші поселенці її, користуючись усіма вигодами і зручностями багатої місцевості, швидко позаводили повне господарство, — маєтність; володіючи непоганими ґрунтами землі, влаштували у слободі та в околицях її пристойні економічні садиби.

Восени 1776 року слобідчани почали клопотатись про спорудження у себе першої церкви. Виборні слободи Петропавлівки Семен Ручій, Левон Семененко та Іван Макаренко подали губернатору Черткову прохання, у якому, виклавши усі права свої на залишену ними в Бахмуті Петропавлівську церкву, просили його наказати перенести її, як їх пряму і законну власність, до новоствореної слободи Петропавлівки. Негайно наведена була по цій справі відповідна довідка, і за довідкою виявилось, що вимоги обивателів слободи Петропавлівки, стосовно Петропавлівської церкви м. Бахмута, за суттю справи, слушні і законні. На цій підставі Азовський губернатор Чертков, папером від 7 листопада 1776 року, просив у преосвященного Євгенія благословення і дозволу Петропавлівську церкву з Бахмута перенести до новонаселеної слободи Петропавлівки.

Рішенням Консисторії від 22 грудня того ж 1776 року дозволено перенести Петропавлівську церкву з Бахмута в новонаселену на державній порожній, вільній землі слободу — Петропавлівку по річці Бику, поблизу річки Самари. У 1777 р. парафіяльних дворів у Петропавлівці було 133, у них чол. 521, а жін. 478, обох статей 999 душ.

XIX століття

ред.

У 1846 році Петропавлівка стала містечком і центром волості Катеринославської губернії.

Тут процвітало хліборобство, а вигідне географічне положення сприяло розвиткові торгівлі та ремесел.

У XIX сторіччі було 2 цегельно-черепичних заводи, понад 50 крамниць, 48 вітряків, 8 кузень, 3 постоялих двори.

Станом на 1886 рік в селі мешкало 5405 осіб, налічувалось 969 дворів, 2 церкви православні, єврейський молитовний будинок, школа, земська лікарня, поштова станція, 4 горілчані склади, трактир, 3 постоялі двори, 28 лавок, проходило 4 ярмарки на рік[2].

XX століття

ред.

Радянські війська відійшли з Петропавлівки 12 жовтня 1941 року. З 17-22 лютого 1943 було під контролем радянських військ,і зазнавало бомбардуваннь літаками люфтваффе.Остаточно визволене разом з селищем Межова 10 вересня 1943 р. Однак щодо цього питання є чимало непорозумінь серед істориків. Більшість сходяться на думці, що 10 вересня визволення Петропавлівки лише розпочалося. Насправді Петропавлівку було остаточно визволено в період з 15 вересня 1943 р. по 17 вересня 1943 р.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 8632 94.06%
російська 502 5.47%
вірменська 25 0.27%
білоруська 8 0.09%
інші/не вказали 10 0.11%
Усього 9177 100%

Економіка

ред.
  • Селянське фермерське господарство «Овен»[4].
  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Кедр-Агро»[5].
  • Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нібас»[6][7].

Культура

ред.

Пам'ятки, архітектура

ред.

Кам'яний трьохпрестольний храм на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла був побудований в 1910 році. Будівля храму однокупольна, з дзвіницею. Центральний престол — на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла, лівий — на честь святої великомучениці Катерини, правий — на честь благовірного князя Олександра Невського.

Туризм

ред.

Об'єкти, які можуть бути використані у туристичних цілях по Петропавлівці:

  • Свято-Петропавлівська Православна церква.
  • Історико-краєзнавчий музей у смт Петропавлівка.
  • Меморіал солдатської слави

Поблизу Петропавлівки розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення Петропавлівські лимани.

ЗМІ

ред.

Петропавлівка.City — міське інтернет-видання, запущене у грудні 2017 колективом ПП «Редакція газети “Степова зоря”» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».

Уродженці

ред.
 
Яковченко Олег Миколайович
  • Яковченко Олег Миколайович(1979-2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • 22 листопада 2016 року у селищі міського типу Петропавлівка Дніпропетровської області на будівлі Петропавлівського відділення Державного професійно-технічного навчального закладу «Межівське професійно-технічне училище» (вулиця Садова, 79), де навчався Олег Яковченко, йому відкрито меморіальну дошку.
  • Руденко Олександр Миколайович(1985-2022}—солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Валим Гречко(1997-2022)—солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Віталій Шпак(1975-2022)- солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Євген Комаров(1978-2022)— солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Андрій Лященко(2001-2022)— солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Олексій Коляса(1994-2023)— солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Володимир Яценко(1992-2023)— солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Олександр Вербицький(1983-2023)— солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Олег Кесарь(1983-2023) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Олег Чирва(1993-2023) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Микола Бобришов(1997-2023) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Дмитрій Черник(1994-2023) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Роман Воробйов(1989-2024) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Дмитро Локтєв(1985-2024) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Панков Сергій Віталійович (1990—2024) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Віталій Івчин(1994)-військовий ЗСУ.Потрапив в полон на острові Зміїний 24.02.2022,повернувся 31.05.2024.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
  2. Волости и важнейшие селения Европейской России. Выпуск VIII. Санкт-Петербург 1886 (рос.)
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  4. СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО ОВЕН — Код ЄДРПОУ 31831604. youcontrol.com.ua. Процитовано 20 березня 2021.
  5. АГРОФІРМА КЕДР-АГРО — Код ЄДРПОУ 32598402. youcontrol.com.ua. Процитовано 20 березня 2021.
  6. ТОВ АФ НІБАС — Код ЄДРПОУ 30010348. youcontrol.com.ua. Процитовано 20 березня 2021.
  7. Петропавлівський район. Територіальний устрій району. Петропавлівська селищна рада. Найбільші підприємства. petropavl-rn.dp.gov.ua. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.

Література

ред.
  • Деревенець І.Т., Русаненко Б.І. Петропа́влівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959 с. — С. 633—642.

Джерела

ред.

Посилання

ред.