Олександр Невський

князь Новгородський, великий князь Київський і Володимирський, полководець, святий РПЦ, Національний Герой Росії

Олександр Ярославович Не́вський (близько 1221[6], Переславль-Залєський — 14 листопада 1263, Городець) — князь новгородський (1236—1240,1241—1252, 1257—1259), псковський (1242), великий князь владимирський (1252—1263), Великий князь київський за ярликом хана Батия (1249—1263)[7]. Батько першого князя Москви - Данила. По лінії матері правнук половецького хана Котяна. Існують суперечки щодо дати народження Олександра [8].

Святий
Олександр І Ярославович
Святий Олександр І Ярославович
Святий
Олександр І Ярославович
Посмертний покров Олександра Невського, виготовлений у 1670—1680 роках у Строгановських майстернях міста Сольвичегодськ (сьогодні Архангельська область). Одне з найстаріших зображень князя що збереглося до наших днів [1].
Святий Олександр І Ярославович
Великий князь київський за ярликом хана Золотої орди[2]
1249 — 1263
Попередник: Ярослав ІІІ
Наступник: Ярослав Ярославич
Великий Князь Владимирськийза ярликом хана Золотої орди[3][4]
1249 — 1263
Попередник: Андрій Ярославич
Наступник: Ярослав Ярославич
Князь Новгородський
1236 — 1240
Попередник: Ярослав Всеволодович
Наступник: Андрій Ярославич
1241 — 1252
Попередник: Андрій Ярославич
Наступник: Василій Олександрович
1257 — 1259
Попередник: Василій Олександрович
Наступник: Дмитро Олександрович
 
Народження: близько 1228-1232
Переславль-Залєський
Смерть: 14 листопада 1263
Городець
Причина смерті: пневмонія
Поховання: Олександро-Невська лавра
Країна: Київська Русь і Велике князівство Володимирське
Релігія: православ'я
Рід: Юрійовичі
Батько:

Ярослав III Всеволодович

названий батько хан Батий
Мати: Ростислава Мстиславівна Смоленська
Шлюб: Олександра Брячиславівна Полоцька[5]
Діти: Василь, Дмитро, Андрій, Данило

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Родовід ред.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Всеволод ІІІ
Великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ярослав ІІІ
Великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Свята Марія Шварнівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Александер І Ярославич,
Великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Удатний
Князь Галицький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ростислава Мстиславівна
Принцеса Галицька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Котянівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Біографія ред.

Молоді роки ред.

Народився в Переславлі-Залєському. Був другим сином Ярослава Всеволодовича від його третьої дружини Ростислави (у хрещенні Феодосії), дочки Мстислава Удатного.

У 1239 р. одружився з донькою полоцького князя Брячислава Васильковича. Ще з дитячих років не раз від імені батька обіймав князівський стіл у Новгороді (1228—1229, 1231). Сівши тут знову 1236 року, Олександр Ярославич воював із Литвою, Швецією, Тевтонським орденом.

Княжіння у Новгороді ред.

15 червня 1240 на чолі своєї дружини, не дочекавшись міського ополченя Новгорода й Ладоги Олександр мав сутичку з загоном шведів на річці Неві. Саме за цю подію Олександр Ярославич пізніше і отримав прізвисько Невський[джерело?]. У 1242 році виграв військову сутичку з загоном німецьких хрестоносців на Чудському озері. Деякі дослідники зауважують що Олександр Ярославич не міг брати участі у Невській битві та Битві на Чудському озері оскільки йому на той момент було всього 11 років.

У 1245 році Олександр Ярославич провів успішну війну з литовцями. Військо князя знищило литовські загони під Усвятом і переслідувало аж до Литви.

Боротьба за Владимир ред.

По смерті батька, великого князя владимирського, Ярослава Всеволодича у вересні 1246 року Олександр отримав від монголів Тверське князівство.

Навесні 1248 подався до золотоординського хана Батия, далі — у монгольську столицю Каракорум, де від Огул-Гаймиш отримав ярлик на київський великокнязівський стіл. Проте Владимиро-Суздальське князівство монголи віддали його молодшому братові Андрієві Ярославичу. Невдоволений цим, Олександр 1252 року почав боротьбу з Андрієм за Владимир над Клязьмою. Імовірно, він спирався на хана Батия. Багатотисячна монгольська Невська рать розбила об'єднане військо великого князя владимирського Андрія Ярославича та його брата, тверського князя Ярослава Ярославича, спустошила землі Залісся, що ледве почали відновлюватися після монголо-татарської навали 1237–40. Князь Андрій змушений був втекти до Швеції. Владимирський великокнязівський стіл посів Олександр.

Велике княжіння та смерть ред.

Закріпившись у Владимирі на Клязьмі, Олександру вдалося отримати ярлик й на Великий Новгород, де він був добрим васалом Золотої Орди, а його військо стримувало в покорі новгородців та давало відсіч зовнішнім посяганням на Імперію Чингізидів. Перебуваючи в залежності від Золотої Орди, Олександр виконав наказ хана та провів перепис населення Владимиро-Суздальської й Новгородської земелі та збирав з них обтяжливу данину.

1262 р. князь підтримав золотоординського хана Берке в суперечці з великим монгольським ханом Хубілаєм. Того ж року він приїхав до Берке, аби обговорити свою участь у його конфлікті з іншим Чингізидом — правителем Ірану ханом Хулагу. На зворотному шляху з Орди на історичне Залісся Олександр захворів і помер у Городці на Волзі. За версією РПЦ перед смертю прийняв схиму й отримав ім'я Олексій.

 
Зображення Олександра Невського на посмертному покрові виготовленому в 1670-х–1680-х роках у Сольвичегодську. До 1723 року покров зберігався у м. Владимир [1]

Тіло князя перевезли до Владимира на Клязьмі й поховали в монастирі Різдва Богородиці. У 1724 за наказом Петра I мощі Олександра було перепоховано в Олександро-Невській лаврі в Санкт-Петербурзі. Частки мощей зараз зберігаються також у Свято-Успенському соборі Владимира-на- Клязьмі і в храмі святого Олександра Невського в Софії.

Канонізація ред.

Святий у Російській Православній Церкві. Болгарській Православній Церкві.

Позиція ПЦУ ред.

У лютому 2024 року Синод ПЦУ оголосив про рішення виключити з богослужебного календаря Української Церкви згадки про Олександра Невського [9]

Позиція РПЦ ред.

Олександр Невський Канонізований РПЦ до лику благовірних за митрополита Макарія на Московському соборі 1547 року, в той час коли московська церква знаходилась в Московсько-Константинопольській схизмі. День пам'яті в – 23 листопада.

Позиція БПЦ ред.

Святий у Болгарській Православній Церкві. На честь Святого названо головний катедральний собор БПЦ - Храм-пам'ятник Олександра Невського.

Пам'ять ред.

Україна ред.

Росія ред.

  • Олександро-Невська лавра, собор РПЦ у Санкт-Петербурзі. Вважається небесним покровителем Петербурга.
  • Образ Олександра Невського часто використовується з пропагандистською метою ще з часів Петра І[10]. Іменем Олександра Невського названі вулиці, провулки, храми тощо. Проте пам'ятник відсутній у Москві.
  • Є також російським мілітарним храмовим святим, покровителем московитського війська.

Болгарія ред.


Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б «Покров. Александр Невский» выставка одного экспоната «Загадочный образ Героя»
  2. памятники. Топ 100. «Святый Благоверный и великий князь Александр Невский» Всемирная история. Энциклопедия (КНИГА 1) (К) - Сторінка 62[недоступне посилання]
  3. памятники. Топ 100. «Святый Благоверный и великий князь Александр Невский» XVIII в.[недоступне посилання]
  4. история. Энциклопедия (КНИГА 1) (К) - Сторінка 62
  5. Александра Брячиславна // Русский биографический словарьСПб: 1896. — Т. 1. — С. 114.
  6. Котляр М. Ф.; Плахонін А. Г. Олександр Невський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 572-573. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  7. памятники. Топ 100. «Святый Благоверный и великий князь Александр Невский» XVIII в.[недоступне посилання]. Син Ярослава Всеволодовича, правнук Юрія Долгорукого. Побратався із сином Батия. Канонізований московською церквою. Историк Игорь Данилевский о том, зачем государству Александр Невский.(рос.)
  8. АЛЄКСАНДР НЄВСКІЙ - вся правда про вигадані перемоги Батиєвого пасинка| Історія для дорослих
  9. Alexander Nevsky ejected from the liturgical calendar of the Ukrainian Orthodox Church | Anglican Ink © 2024. anglican.ink. Процитовано 5 березня 2024. 
  10. «Ледовое побоище — миф, созданный Эйзенштейном» [Архівовано 28 січня 2016 у Wayback Machine.]. Историк Игорь Данилевский о том, зачем государству Александр Невский.(рос.)

Джерела ред.

Посилання ред.

Попередник
Андрій Ярославич
  Великий князь Владимирський
1252-1263
  Наступник
Ярослав Ярославич