Андрій Ярославич


Андрій Ярославич (1221 — † 1264) — третій син великого князя Ярослава Всеволодовича, князь суздальський, у 12501252 роках великий князь володимирський.

Андрій Ярославич
Андрій Ярославич
Великий князь володимирський
1248 — 1252
Князь суздальський
1256 — 1264
Народився 1221(1221)
Помер 1264(1264)
Династія Рюриковичі
Батько Ярослав Всеволодович
Брати Федір (1220 - †1233), ім'я невідоме (†1238), Михаїл Хоробрит (†1248), Даниїл (†1256), Ярослав (†1271), Костянтин (†1255), Олександр (Невський), Афанасій (р.н. 1239), Марія (р.н. 1240), Василій Квашня (р.н. 1241)

БіографіяРедагувати

У 1247 році після смерті батька Андрій разом з братом Олександром (Невським) поїхав до Волзької Орди, а звідти у Монголію, до великого хана Гуюка, який дав Андрієві ярлик на велике князівство Володимирське.

1250 року Андрій одружився з Устиною — донькою Короля Русі Данила Романовича та став його союзником.

У Владимирі Андрій князював недовго. 1251 р. за підтримки військ Батия новим великим ханом став Мунке, 1252 р. Олександр (Невський) з'їздив на Дон до Сартака, сина Батия, зі скаргою на брата Андрія, що той не за старшинством отримав великокняжий престол і не сповна платив ханові данину.

Так Олександр отримав ярлик на велике князівство, а проти Андрія були висунуті звинувачення у зраді Орди та скероване військо під проводом Неврюя. Він зустрів їх під Переяславлем, був розбитий. Спершу шукав порятунку в Новгороді, а згодом втік до Швеції.

1256 р. Андрій Ярославич повернувся на батьківщину і був прийнятий Олександром, який помирив його з ханом і дав уділ Городець і Нижній, а згодом Суздаль. По смерті Олександра (Невського) († 1263) знову добивався великого князівства, але хан Берке надав перевагу наступному брату — Ярославові.

ДітиРедагувати

У Андрія та його дружини Устинії Данилівни було троє синів:

  • Юрій Андрійович – князь Суздальський (1264-1279)
  • Михайло Андрійович – князь Суздальський (1279-1305)
  • Василь Андрійович – князь Суздальський (1305-1309).

ДжерелаРедагувати

  • Андрей Ярославич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб.: 1890—1907.
  • Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона (1890—1907).

ПосиланняРедагувати