Відкрити головне меню

Дашів (смт)

селище міського типу Іллінецького району Вінницької області України

Да́шів — селище міського типу в Україні, в Іллінецькому районі Вінницької області. Назва походить від тюрк. «taş» таш (було перефразовано на слов'янський манер «даш») означає камінь.

смт Дашів
Dashiv gerb.png Dashiv1 h.gif
Герб Дашева Прапор Дашева
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Іллінецький район
Громада Дашівська селищна громада
Код КОАТУУ: 0521255400
Облікова картка Дашів 
Основні дані
Засноване 1420
Статус із 1959 року
Площа 7.54 км²
Населення 3897 (01.01.2017)[1]
Густота 520.82 осіб/км²
Поштовий індекс 22740
Телефонний код +380 4345
Географічні координати 49°00′17″ пн. ш. 29°25′40″ сх. д. / 49.00472° пн. ш. 29.42778° сх. д. / 49.00472; 29.42778Координати: 49°00′17″ пн. ш. 29°25′40″ сх. д. / 49.00472° пн. ш. 29.42778° сх. д. / 49.00472; 29.42778
Висота над рівнем моря 198 м
Водойма р. Соб
Відстань
Найближча залізнична станція: Фронтівка
До станції: 14 км
До райцентру:
 - фізична: 21 км
 - автошляхами: 21,1 км
До обл. центру:
 - фізична: 74,8 км[2]
 - автошляхами: 85,4 км
Селищна влада
Адреса 22740, Вінницька обл., Іллінецький р-н, смт Дашів, Горького, 9, 3-25-50
Голова селищної ради Тітаренко Сергій Володимирович
Карта
Дашів. Карта розташування: Україна
Дашів
Дашів
Дашів. Карта розташування: Вінницька область
Дашів
Дашів

Commons-logo.svg Дашів у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

На місці сучасного Дашева було кам'яне золотоординське укріплення. Яке зруйнував литовський князь Вітовт коли йшов походом проти монголів.

Дашів вперше згадується в документах ще в 1420 році — і відразу разом з Собом. Тоді тут, на березі річки, підносився оточений валами оборонний замок — принаймні так стверджують українські історики.

Поляки ж в датуванні більш обережні — і тому звучать більш вірогідно. Відомо, що за Середньовіччя Дашів належав місцевим поміщикам-українцям Короваям-Седлицьким. В 1585 році Остап Коровай-Седлицький продав свої чималі маєтності князю Івану (Янушу) Збаразькому, а той чималий дашівський маєток зумів зробити навіть ще більшим. Так от, за польською версією, замочок над Собом звів вже аж князь Януш, а це був да-а-алеко не 1420 рік. Навіщо князю був потрібний замок, зрозуміло: татарський Чорний шлях проходив повз Дашів.

Збаразькі мучилися-мучилися з відбудовами замку по кожному татарському наїзді, а потім взяли та й продали дашівський ключ братам по князівському званню Вишнівецьким. Останній з роду Вишнівецьких власник Дашева — Михайло Сервацій Вишневецький (1680—1744), гетьман польний литовський. Саме він зайнявся своїм маєтком по-справжньому і багато що зробив, щоб підняти зруйнований східняками Дашів з колін.

У XVII ст. Дашів став ремісничим центром Брацлавщини, а 1648—1712 рр. — сотенним містечком Вінницького та Брацлавського воєводств.

Від Михайла Сервація Дашів з околицями відійшов дочці князя Анні Огінській, дружина троцького воєводи. а від неї — вже її дочці Августі (1724—1791), дружині графа Констянтина Людвіка Броель-Платера (Konstanty Ludwik Broel-Plater, 1722—1778), або, як його називають місцеві, Плятера.

Платерам татари не дошкуляли — і що, замість татар у 1750 і 1768 роках багато капостей наробили гайдамаки. А в 1785 р. Дашів згорів у полум'ї пожежі. На згарищі залишилося лише кілька десятків будинків — і це з цілого містечка… Юзеф Вінцент постановляє негайно відбудувати і Дашів, і його фільварки — а ще закласти в поселенні свою резиденцію. З цього просто зробити висновок, що до 1785 року жодного палацу в Дашеві й не передбачалося. Граф сам особисто стежив за будівельними роботами, та йому навіть і плани майбутньої резиденції приписують.

В 1787 р. його брат, інфляндський староста Казимир Костянтин Платер, заїхав в Дашів, повертаючись з королем Станіставом Августом Понятовським з Канева. З його записів знаємо, що на той час резиденція тільки-тільки починала будуватися. Роботи велися не так в старому Дашеві, як поблизу нього. Ринкова площа і околиці на той час були перейменовані Платером на — чомусь — Августопіль. Відомо також, що резиденція відразу задумувалася як комплекс споруд різного розміру і призначення.

На момент візиту брата були готові лише два будинки на ринковій площі — принципальний (головний) та середній. Саме в них Платер і приймав своїх гостей. Все інше являло собою будівельний майданчик.

У другій пол. 18 ст. містечко стало володінням графа Плятера, а в останні роки 18 ст. перейшло до польського магната В. Потоцького. Після приєднання Правобережної України до Росії Дашів увійшов до складу Подільської губернії. Географічне розташування Дашева на дорозі з Липовця в Умань сприяло розвитку торгівлі та промисловості

Після смерті Платера дашівський ключ площею близько 5 миль квадратних, купив — Станіслав Щенсни Потоцький, власник Умані і ще десятків сіл. 8 березня 1809 року власником Дашева за заповітом вельможі стає його наймолодший син Володимир Потоцький (1789—1812). Парубку було тоді всього 20 років, а він вже мав звання полковника кінної артилерії, та ще й жінку, Теклу з Сангушків. Та юнаку навряд чи довелося покерувати Дашевим навіть день: маєтком розпоряджалася його мачуха, Софія.

Від рано померлого Володимира Потоцького-старшого Дашів і Підвисоке разом з 10 885 «душами» кріпаків дісталися його сину, Володимиру-молодшому (1810—1880). І знову Історія зробила петлю: маєтком знову розпоряджалася жінка, вдова Текла Потоцька.

Можливо, це було лише на добре: на ті часи Текла Потоцька була більш ніж м'якою поміщицею і своїх підданих особливо не утискала. В кожному з своїх ключів вона тримала лікаря, оплачувала аптеку та лазарет.

Володимир Потоцький-молодший шукав не господарських навичок, а слави і свободи, взяв участь в Листопадовому повстанні 1830 р. — і був змушений емігрувати з Росії. Оселився шляхтич в Парижі, де щиро і з задоволенням «пропалював» своє життя.

Грошей у Володимира на такий спосіб життя було більш ніж вдосталь. В Парижі пан оженився з… акторкою, Анрікою Депре (Henryka Depres). Те, що дашівський маєток він не втратив, цілком і повністю заслуга поміркованої і розумної матері, вже згадуваної Текли.

В 1848 році вже не надто молодий Потоцький повертається в Україну. Влада тільки цього й чекає, засуджуючи його на два роки в'язниці. Та вся кара в результаті звелася лише до мешкання в Києві, навіть права на маєтки йому повернули. Саме Володимир Потоцький і відбудував після 1850-го року дашівський маєток, який руїною стояв після пожежі 1831 року.

По батьку всі маєтки (Дашів і Підвисоке) отримала єдина дочка Володимира, Марія (1847, Париж — 1907, Київ). Вже її дочка, Софія з Жевуських Стефанова-Підгірська успадкувала в 1908 р. Дашів і Підвисоке (загальною поверхнею в 25 тисяч га, з них 3 тисячі гектарів дубового лісу, а також чималий маєток з класицистичним палацом в Рудому Селі (про нього незабаром на сайті).

Після скасування кріпосного права Дашів почав розвиватися інтенсивніше. У 1886 р. Дашів став центром волості. У 1872 р. на його околиці швейцарець Ф.Енні побудував цукроварню. У 1881 р. на місці старого дерев'яного млина побудований кам'яний. Орендував його австрієць Х. Лангер. У 1895-97 рр. побудовані два невеликих чавуноливарних заводи, що виробляли сільськогосподарські знаряддя й інвентар.

У 1905 році чисельність населення становила 6200 осіб, у тому числі 714 ремісників, 278 із яких майстри, 176 шевців, 80 ковалів, 72 виробника меблів. Вони виробляли на 10000 рублів на рік і продавали на сусідніх ярмарках. Близько 17 сімей тримали корів. Були благодійні установи.

Пам'яткиРедагувати

Михайлівська церкваРедагувати

 
Михайлівська церква

Михайлівська церква (1764, за ін. даними — 1641) розташована у смт Дашів на вул. Соборна, 1. Пам'ятка архітектури національного значення. Стиль: Народний. Тип: Культові. Михайлівська церква — один із найкращих витворів дерев'яної архітектури Поділля. Церква була збудована у 1764. Деякий час ця частина Дашева була окремим селом Старий Дашів, тому іноді фігурує назва «Стародашівська церква». У I пол. XIX ст. до церкви були зроблені низькі прямокутні прибудови.

Архітектура: Церква дерев'яна, хрещата в плані, п'ятиглава. Основні зруби восьмигранні, однієї висоти, перекриті видовженими бароковими верхами на високих восьмериках з одним заломом, увінчані декоративними цибулястими главками. Врівноважені маси храму з вертикальною ритмікою членувань живописно скомпоновані у пірамідальний силует. В інтер'єрі динамічно розкритий висотний простір, підсилений ритмічним повторенням у кожному об'ємі, завдячуючи високим двоярусним аркам-вирізам, які об'єднують зруби навколо центру. Вхід у західну частину оформлений шестигранними дверима з різьбленою лиштвою. На стінах — олійний живопис XIX ст.

Не важко зрозуміти, що колишній Дашів був масштабнішим за Дашів сучасний: популярна дорога з Липовця на Умань йшла повз нього стрілою. Дорога йде й зараз, що класно: з Дашева можна виїхати не лише до райцентру, а й до Монастирища чи Умані, але сьогодні цей шлях вже не той.

Ще сто років тому Дашів налічував п'ять з половиною тисяч мешканців — на тисячу більше, аніж зараз. Мало містечко тоді і римо-католицьку каплицю, і відразу дві православні церкви, і синагогу з двома молитвеними школами. Тут що два тижні проводилися базари, а раз на рік — ярмарок. В 1886 р. Дашів навіть став волосним центром! А в 1872 р. на його околиці швейцарець Ф.Енні звів цукроварню. На місці старого дерев'яного млина в 1881 р. з'явився мурований, який винаймав австрієць Х.Лангер. Його (млина, не австрійця) приміщення збереглися й донині — їх минатиме кожен турист, який прямує від маєтку до Михайлівської церкви, ще одної пам'ятки селища, яка потрапила в державний реєстр архітектурної спадщини.

 
Водяний млин (1881)

В 1895-97 рр. в Дашеві зводять два невеликих чавунних заводи — чим тобі не промисловий центр? З'явилася й власна винокурня. В 1923 р. частині Дашева під назвою Новий Дашів навіть пощастило побувати райцентром Гайсинського округу.

В Другу світову німці не змилостивилися над старими спорудами містечка: саме в центрі проживала численна єврейська громада Дашева.

На щастя, збереглася дерев'яна Михайлівська церква з 1764 р. Задбаний і яскраво-блакитний храм і сьогодні є однією з архітектурних домінант селища.

На південний захід від селища розташований Дашівський заказник.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

Місцеві родиРедагувати

Міста-побратимиРедагувати

Місто Країна Дата угоди
Купчінь   Молдова 11 вересня 2013

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. maps.vlasenko.net(рос.)
  3. Видатні земляки. Архів оригіналу за 10 серпень 2013. Процитовано 7 березень 2012. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати