Вікіпедія

Михайло Сервацій Вишневецький

державний і військовий діяч Великого князівства Литовського
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Михайло Вишневецький.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вишневецький.

Михайло Сервацій Корибут Вишневецький (пол. Michał Serwacy Wiśniowiecki; 13 травня 1680, Львів — 16 вересня 1744, Мереч) — польський магнат з династії Вишневецьких, державний і військовий діяч Речі Посполитої.

Михайло Сервацій Вишневецький
Народився13 травня 1680(1680-05-13)
Львів
Помер18 вересня 1744(1744-09-18) (64 роки)
Мереч
ПохованняQ11739795?
ПідданствоРіч Посполита
Діяльністьдипломат
Відомий завдякифундатор перебудови Вишнівецького палацу
Alma materЛьвівська єзуїтська колегія (1695)[1]
Знання мовфранцузька[2]
УчасникБитва під Олькеникамиd
Титулкнязь
ПосадаВеликий гетьман Литовський[3][4], Великий гетьман Литовський[5], польний гетьман литовський[6][4], польний гетьман литовський[6], Віленський каштелян[7], реґіментар, Маршалок Сейму Речі Посполитої, великий канцлер литовський[8], Староста Волковиськийd, воєвода Віленський[9], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], староста Пінськийd[10], староста Мерецькийd, Староста Тухольськийd, староста Глинянськийd[11], староста Метельськийd, староста Вільковськийd, посол Сейму Речі Посполитої[d], староста Вількійськийd, воєвода Віленський[12] і Q107617777?[13]
Військове званняпольний гетьман литовський, великий гетьман литовський, воєвода віленський
РідВишневецькі
БатькоКостянтин Криштоф Вишневецький
МатиАнна з Ходоровських
Брати, сестриЯнуш Антоній Вишневецький
У шлюбі зКатерина Дольська
Марія Магдалина Чорторийська
Текля Роза Радзивілл
ДітиГанна, Катерина
Нагороди
орден Білого Орла
Герб
Герб

Життєпис

ред.
 
Базиліка, Крем'янець

Другий син воєводи руського, белзького Константина Кшиштофа Вишневецького і його дружини Анни з Ходоровських.

Михайло Сервацій був польним гетьманом литовським (з 1702), великим гетьманом литовським (з 1703), великим канцлером литовським (з 1720), воєводою віленським (з 1735). Також був:

  • маршалком Великого князівства Литовського (1700, захищав права та вольності князівства)
  • маршалком сейму Речі Посполитої (1703)
  • маршалком Головного литовського трибуналу (1724, 1732)
  • реґіментарем війська Великого князівства.

До 1707 року підтримував польського короля, саксонця Августа ІІ Сильного, потім перейшов на бік Станіслава Лещинського.

У 1709 роув потрапив у полон до російських військ під Скоморохами, перевезений до Глухова, звідки втік за кордон за допомогою монахів — послідовників святого Андрія Боболі. В 1716 р. повернувся до Вишнівця, та займався проектуванням і будівництвом палацу, який був зведений між 1731—1744 роками.

Близько 1720 року князь заснував колегіум єзуїтів у Крем'янці, який діяв до 1773 року. Був головним меценатом його розбудови за проектами Павла Гіжицького та Паоло Фонтани у 1731—1744 роках.[14]

Помер у 1744 р. в Меречі (нині Мяркінє, Литва), був похований у Вишневці в кармелітському монастирі. На ньому згас рід князів Вишневецьких. Після смерті Михайла Сервація володіння Вишневецьких перейшли до його зятів Огінських та Замойських.

Сім'я

ред.

Дружина — княжна Катерина Дольська, донька Яна Кароля Дольського.[15]

Діти:

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 405. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  2. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 407. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  3. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 152.
  4. ↑ а б S....ki Dostojnicy Litewscy: rozbiór krytyczny i uzupełnienie dzieła Józefa Wolffa "Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego (1388―1795)", Kraków, 1885 // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — Warszawa: 1886. — С. 9. — 16 с.
  5. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 153.
  6. ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 157.
  7. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 83.
  8. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 162.
  9. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 76.
  10. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 306. — ISBN 978-83-65880-89-5
  11. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 359. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  12. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 75–76.
  13. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 326. — ISBN 978-83-65880-89-5
  14. ↑ Єзуїтський колегіум / Сайт міста Кременець. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 16 липня 2014.
  15. ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich[недоступне посилання з листопадаа 2019]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 351. (пол.)

Посилання

ред.
Попередник
Казимир Домінік Оґіньський 		  Воєвода віленський
1735-1744 		  Наступник
Михайло Казимир Радзивілл «Рибонька»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайло_Сервацій_Вишневецький&oldid=43294735