Маршалок Сейму Речі Посполитої

Маршалок Сейму[1] — центральний несенаторський уряд Корони Польської та Речі Посполитої, голова з'їзду (сесії) Посольської Ізби Сейму.

Історія

ред.

Наприкінці XV століття в Сеймі була сформована Посольська ізба, яка представляла шляхтичів. Вони почали обирати маршалка сейму або посольського з-поміж себе. За словами Станіслава Оріховського, обов'язки маршалка Сейму були встановлені лише 1564 року, вони були тотожними функціям надвірного маршалка. Це була суто почесна посада, оскільки маршалок Сейму навіть не впливав на перебіг дискусії у своїй палаті, він міг лише виголосити рішення. Лише 1764 року були введені сеймові положення, що встановлювали порядок денний засідання.

Поки існував звичай, за яким послами могли обиралися сенатори, останні могли також бути маршалками. Маршалок одного сейму не міг головувати на наступному. Однак, можна було неодноразово бути обраним, але не раз за разом. Маршалка сейму обирали всі посли не пізніше третього дня після відкриття сейму. До XVI століття застосовувалося правило одностайності, тоді було достатньо простої більшості голосів. З 1678 року маршалок обирався першого дня сесії. На цю посаду обирали за принципом так званої альтернативи, послідовно призначаючи маршалка з Великопольщі, Малопольщі та Литви1673 р.) на знак рівності цих провінцій. Застосовувався принцип повороту (лат. turnum) — першими голосували депутати від провінції, з якої повинен був походити маршалок. Кожен посол міг подавати свого кандидата і для кожного підраховувалися голоси. Результати оголошував маршалок попереднього сейму, відомий як маршалок старого складу. Потім останній передав повноваження новообраному, вручав палицю як ознаку уряду. З 1669 року був запроваджений звичай складання присяги новообраними маршалками, підтверджений сеймовою конституцією 1768 року. Новообраний маршалок дякував за вибір, призначав секретаря сейму (з 1764 р.), який вів сеймовий діаріуш (щоденник). Він також призначив делегацію з чотирьох осіб, яка інформувала короля та сенат про його вибір і відкриття сесії Посольської Ізби.

Маршалки Сейму Речі Посполитої

ред.
  • Ян Сераковський (31 жовтня — 12 грудня 1548)
  • Миколай Сініцький (15 травня — 26 липня 1550 р.)
  • Рафал Лещинський (2 лютого — 11 квітня 1552)
  • Миколай Сініцький (1 лютого — 29 березня 1553)
  • Миколай Сініцький (22 квітня — 15 червня 1555)
  • Миколай Сініцький (6 грудня 1556 — 14 січня 1557)
  • Миколай Сініцький (5 грудня 1558 — 8 лютого 1559)
  • Рафал Лещинський (30 листопада 1562 р. — 25 березня 1563 р.)
  • Миколай Сініцький (22 листопада 1563 р. — 1 квітня 1564 р.)
  • Миколай Сініцький (24 червня — 2 серпня 1564)
  • Миколай Сініцький (18 січня — 14 квітня 1565)
  • Станіслав Сендзівой Чарнковський (10 січня — 12 серпня 1569 р.)

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. власне, маршалок Ізби Посольської, у Речі Посполитій Сеймом називалося поєднання 3 сеймових станів: короля, Сенату й Ізби Посольської
  2. Andrzej Radman, Marek Ferenc, Rejestr senatorów i posłów na sejmie walnym warszawskim 9 lutego — 21 marca 1600 r., w: Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego. MCCLXVII — 2004, Prace Historyczne, z. 131, s. 89.
  3. Władysław Konopczyński, Chronologia sejmów polskich 1493—1793 [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.], Kraków 1948, s. 168 [42].

Джерела та література

ред.
  • Zygmunt Gloger: Encyklopedja staropolska ilustrowana (tom ІІІ — Marszałek wielki koronny i litewski, marszałkowie nadworni i inni). Warszawa: Druk P. Laskauer, W. Babicki, 1903.