Андрій Бобо́ля (Анджей Боболя[4], пол. św. Andrzej Bobola; 30 листопада 1591(15911130), Страхотина, Сяноцький повіт, Підкарпатське воєводство, Польща — 16 травня 1657, Янів, Берестейська область, Білорусь) — польський римо-католицький діяч, шляхтич гербу Леліва, святий Римо-католицької церкви, священомученик, чернець ордену єзуїтів[4]. Використовуючи адміністративні ресурси польської влади, займався наверненням українців і білорусів у римо-католицизм, вороже ставився до української козацької держави[4]. Представниками Польської православної церкви вважається символом переслідувань тих православних, які після Берестейської унії відмовилися переходити в лоно Католицької церкви.

Андрій Боболя
Bobola.jpg
Народився 30 листопада 1591(1591-11-30)[1]
Страхотина, Гміна Сянік, Сяноцький повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Помер 16 травня 1657(1657-05-16)[1][2] (65 років)
Іванове
Поховання Saint Andrew Bobola Sanctuary in Warsawd
Громадянство
(підданство)
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Діяльність місіонер, єзуїт, католицький чернець
Знання мов польська[3]
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Q9174796?
Батько Mikołaj Bobolad
Фігура Андрія Боболі, перед його святинею у Варшаві

ЖиттєписРедагувати

Був прийнятий в Товариство Ісуса (єзуїтів) в 1616 році у місті Вільно. У місцевій академії студіював теологію (1618—1622), рукоположений у священики 12 березня 1622 році єпископом Євстахієм Воловичем[5]. Спершу виконував функції проповідника й керівника марійської конгрегації. Однак з 1635 року, з часу коли почався активний спротив русинів католицькій експансії, святий Андрій став мандрівним проповідником у Білорусі і зміцнював католицьку віру в багатьох з тих, хто вагався, чи не повернутися до віри батьків. З 1636 до смерті в 1657 році пройшов сотні миль по пісках і болотах величезної долини річки Прип'яті.

Вирізнявся своєю релігійною діяльністю, особливо в Бобруйську і Пінську, де, використовуючи адміністративні ресурси, навертав місцеве православне українське та білоруське населення в католицизм, внаслідок чого його інколи називають апостолом Полісся. Після початку повстання під проводом Хмельницького вороже поставився до новоствореної української козацької держави[4]. Полонений козаками біля села Могильної[4] у 1657 році. Згодом страчений: йому відсікли кінцівки, здерли з тіла шкіру, завдали вогняних опіків, відрізали носа та інше[6]. Похований у Янові (сьогодні Іванове, Берестейська область Білорусі). Тіло спершу було поховано в Пінську, а в 1827 році (за іншими даними 1808[7]) перенесено до Полоцька. З пропагандивною метою тіло двічі ексгумували[4].

Папа Пій IX беатифікував його в 1853 році, а Папа Пій XI 17 квітня 1938 року його канонізував.

23 червня 1922 більшовики поглумилися з мощей, потім перевезли їх до Інституту гігієни в Москві як «цікавий експонат мумії». Папа Пій XI віднайшов мощі та 18 травня 1924 віддав їх до єзуїтської церква Іль-Джезу в Римі[7].

Тіло було віднайдено нетлінним, зберігається в одному з костелів у Варшаві. Вважається святим покровителем Пінської римо-католицької дієцезії у Білорусі. У поліській легенді Боболю ототожнюють з Андрієм Бульбою, персонажем повісті «Тарас Бульба» Миколи Гоголя[4].

ПокровительствоРедагувати

Святий Андрій Боболя — патрон Польщі та Варшавського римо-католицького архієпископства.

Ставлення Польської православної церкви до святогоРедагувати

Представники Польської православної церкви вважають, що його діяльність є символом переслідувань тих православних, які після Берестейської унії відмовилися переходити в лоно Католицької церкви.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119550245 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. майно
  3. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  4. а б в г д е ж Леонюк В. Боболя Анджей // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 71-72. — ISBN 966-95063-0-1.
  5. ks. Poplatek J. T.J. Andrzej Bobola // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — S. 101. ​(пол.)
  6. Invicti athletae Christi, die XVI m. Maii, A.D. MDCCCCLVII - Pius PP. XII, Litterae Encyclicae | PIUS XII. w2.vatican.va. Процитовано 2019-05-16. 
  7. а б ks. Poplatek J. T.J. Andrzej Bobola… — S. 102.

ПосиланняРедагувати