Вікіпедія

Януш Антоній Вишневецький

(1678-1741)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вишневецький.

Януш Антоній Корибут Вишневецький гербу Корибут (пол. Janusz Antoni Wiśniowiecki, 1678 — 16 січня 1741) — князь, державний діяч Речі Посполитої. Меценат.

Януш Антоній Вишневецький
Народився1678(1678)
Львів, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 січня 1741(1741-01-16)
Львів
ПохованняЛатинський катедральний собор[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРіч Посполита
Діяльністьдержавний діяч, меценат
Титулкнязь
Посадавоєвода Віленський[2], Віленський каштелян[3], староста Пінськийd[4], Краківський воєвода[d], депутат[d], маршалок надвірний литовський[5], Краківський каштелян, великий литовський підчаший[6], кременецький староста[7], староста парчевськийd, Q66200822?[8], посол Сейму Речі Посполитої[d], Q107617777?[9], староста конінськийd[10] і староста осєцький (воєводство Мазовецьке)d[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняМаршалок надворний литовський, воєвода віленський, краківський, каштелян краківський, каштелян вільненського сейму
Конфесіякатолик
РідВишневецькі
БатькоКостянтин Криштоф Вишневецький
МатиАнна Ходоровська
Брати, сестриМихайло Сервацій Вишневецький Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зТеофілія Лещинська
ДітиУрсула-Франциска Радзивілл[11] і Aniela Wiśniowieckad[12] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Білого Орла
Герб
Герб

Життєпис

ред.

Перший син воєводи руського, белзького Костянтина Христофора Вишневецького і його дружини Анни Ходоровської, брат Михайла Сервація Вишневецького.

З 1699 року маршалок надвірний литовський.

У 1700 році приєднався до антисапезької «партії»[13].

Крем'янецький староста. З його ініціятиви тут заснували монастир єзуїтів, при якому почали діяти школи (з 1750 року Кременецький колегіум).[14] З 1704 року воєвода віленський, краківський (з 1706 р.), каштелян краківський (з 1727 р.), каштелян Вільненського сейму з 1703 р. В 1710 р. був маршалком у трибуналі коронному. Славився мужністю, яку проявив у битві під Конєцполем.

 
Портрет Януша Антонія Вишневецького з Білого Каменя

Надав кошти для заснування римо-католицького колегіуму в Крем'янці, прилучився до заснування, будівництва костелу святого Антонія Падуанського отців францисканців у Львові, перебудови костелу[15] в містечку Білий Камінь (тепер Золочівського району Львівщини).

Коштом Януша Антонія Вишневецького та його дружини Теофілії Лещинської в 1737—1740 роках реконструювали родинну каплицю в Латинській катедрі Львова.[16].

Його та дружини портрети знаходилися в презбітерії костелу святого Антонія.[17]

Наприкінці життя проживав у монастирі францисканців поблизу фундованого ним костелу святого Антонія у Львові, де й помер[18] 16 січня 1741 року.[19][20][21] Був похований у крипті каплиці Вишневецьких (перебудованій колишній каплиці Бучацьких) у латинській катедрі у Львові[22].

Кавалер Ордену Білого Орла (1717 рік)[23].

Сім'я

ред.

Дружина — Теофілія Лещинська (1680—1757), донька Вацлава — старости ковельського та кам'янського,[24] шлюб 1704-го. Наприкінці життя стала черницею-домініканкою на ім'я Тайда у Львові в монастирі, який 1783 року передали УГКЦ. 1729 року записала фундуш для будівництва костелу при монастирі (потім церква Святого Духа[25]). Записала фундуші для відновлення латинської катедри у Львові.[26] Дитина:

Примітки

ред.
  1. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 383. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  2. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 75.
  3. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 82.
  4. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 2020. — С. 306. — 405 с. — ISBN 978-83-65880-89-5
  5. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 181.
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 293.
  7. ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 64. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  8. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 367, 389–390. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  9. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 2020. — С. 326. — 405 с. — ISBN 978-83-65880-89-5
  10. ↑ а б Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 367. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  11. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 387, 391. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  12. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 387. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  13. ↑ Marta Męclewska (oprac.). Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008. — Warszawa : Arx Regia. Ośrodek Wydawniczy Zamku Królewskiego, 2008. — S. . (пол.)
  14. ↑ Кременецький єзуїтський монастир. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
  15. ↑ Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Białym Kamieniu / opracowali J. Adamski, M. Biernat, J. K. Ostrowski, J. T. Petrus // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — S. 13. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  16. ↑ Betlej A.. Nagrobek Jabłonowskich w kościele Jezuitów we Lwowie [Архівовано 19 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Folia Historiae Artium. — 2007. — SN 11. — S. 77. (пол.)
  17. ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 188. (пол.)
  18. ↑ Pencakowski P. Kościół parafialny p. w. Św. Antoniego we Lwowie (dawniej klasztorny OO. Franciszkanów Konwentualnych) // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Secesja, 1993. — Т. 1. — S. 39 (прим.). — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. І). — ISBN 83-85739-09-2.
  19. ↑ Зимницька С. Проблема зміни віри представниками роду князів Вишневецьких у вітчизняній та зарубіжній історіографії другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст.… — С. 161.
  20. ↑ Jan Antoni ks. Wiśniowiecki h. Korybut (ID: 14.198.371) [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
  21. ↑ є дата 18 лютого 1741 р. — без джерел
  22. ↑ Katedra łacińska we Lwowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Secesja, 2013. — T. 21. — S. 27. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-63463-09-0. (пол.)
  23. ↑ Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008 / oprac. Marta Męclewska. — Warszawa: Arx Regia. Ośrodek Wydawniczy Zamku Królewskiego, 2008. (пол.)
  24. ↑ Leszczyńscy h. Wieniawa (03) [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  25. ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 162—163.
  26. ↑ Petrus J. Domus Sapientiae Leopoliensis [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1998. — № III. — S. 227. (пол.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.
Попередник
Казимир Ян Сапєга 		  Воєвода віленський
1704-1706 		  Наступник
Казимир Ян Сапєга
Попередник
Ієронім Августин Любомирський 		  Воєвода краківський
1706-1726 		  Наступник
Єжи Домінік Любомирський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Януш_Антоній_Вишневецький&oldid=44207231