Відкрити головне меню

Януш Антоній Корибут Вишневецький гербу Корибут (пол. Janusz Antoni Wiśniowiecki, 1678 — 16 січня 1741) — князь, державний діяч Речі Посполитої. Меценат.

Януш Антоній Вишневецький
Janusz Antoni Wiśniowiecki.PNG
Народився 1678(1678)
Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер 16 січня 1741(1741-01-16)
Львів
Громадянство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Діяльність державний діяч, меценат
Титул князь
Посада Воєвода віленський, Каштелян віленський[d], Q25712800?, Q63922330?, deputy[d], Маршалок надворний литовський, Краківські каштеляни, Підчаший великий литовський, Q66190052?, Q66200795? і Q66200822?
Військове звання Маршалок надворний литовський, воєвода віленський, краківський, каштелян краківський, каштелян вільненського сейму
Конфесія католик
Рід Вишневецькі
Батько Костянтин Криштоф Вишневецький
Мати Анна Ходоровська
Брати, сестри  • Михайло Сервацій Вишневецький
У шлюбі з Теофілія Лещинська
Діти Урсула-Франціска Радзивілл
Нагороди
орден Білого Орла
Герб

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Анна Ходоровська-Дольська

Син Костянтина Христофора Вишневецького і його дружини Анни Ходоровської, брат Міхала Сервація Вишневецького.

З 1699 року маршалок надвірний литовський.

У 1700 році приєднався до антисапезької «партії»[1].

Крем'янецький староста. З його ініціятиви тут заснували монастир єзуїтів, при якому почали діяти школи (з 1750 року Кременецький колегіум).[2] З 1704 року воєвода віленський, краківський (з 1706 р.), каштелян краківський (з 1727 р.), каштелян Bільненського сейму з 1703 р. В 1710 р. був маршалком у трибуналі коронному. Славився мужністю, яку проявив у битві під Конєцполем.

Надав кошти для заснування римо-католицького колегіуму в Крем'янці, прилучився до заснування, будівництва костелу святого Антонія Падуанського отців францисканців у Львові, перебудови костелу[3] в містечку Білий Камінь (тепер Золочівського району Львівщини).

Коштом Януша Антонія Вишневецького та його дружини Теофілії Лещинської в 1737—1740 роках реконструювали родинну каплицю в Латинській катедрі Львова.[4].

Його та дружини портрети знаходилися в презбітерії костелу святого Антонія.[5]

Наприкінці життя проживав у монастирі францисканців поблизу фундованого ним костелу святого Антонія у Львові, де й помер[6] 16 січня 1741 року.[7][8][9] Був похований у крипті каплиці Вишневецьких (перебудованій колишній каплиці Бучацьких) у латинській катедрі у Львові[10].

Кавалер Ордену Білого Орла (1717 рік)[11].

Cім'яРедагувати

Дружина — Теофілія Лещинська (1680—1757), донька Вацлава — старости ковельського та кам'янського,[12] шлюб 1704-го. Наприкінці життя стала черницею-домініканкою на ім'я Тайда у Львові в монастирі, який 1783 року передали УГКЦ. 1729 року запиcала фундуш для будівництва костелу при монастирі (потім церква Святого Духа[13]). Записала фундуші для відновлення латинської катедри у Львові.[14] Дитина:

ПриміткиРедагувати

  1. Marta Męclewska (oprac.). Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008. — Warszawa : Arx Regia. Ośrodek Wydawniczy Zamku Królewskiego, 2008. — S. . (пол.)
  2. Кременецький єзуїтський монастир
  3. Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Białym Kamieniu / opracowali J. Adamski, M. Biernat, J. K. Ostrowski, J. T. Petrus // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — S. 13. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  4. Betlej A.. Nagrobek Jabłonowskich w kościele Jezuitów we Lwowie // Folia Historiae Artium. — 2007. — SN 11. — S. 77. (пол.)
  5. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 188. (пол.)
  6. Pencakowski P. Kościół parafialny p. w. Św. Antoniego we Lwowie (dawniej klasztorny OO. Franciszkanów Konwentualnych) // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Secesja, 1993. — Т. 1. — S. 39 (прим.). — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. І). — ISBN 83-85739-09-2.
  7. Зимницька С. Проблема зміни віри представниками роду князів Вишневецьких у вітчизняній та зарубіжній історіографії другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст.… — С. 161.
  8. Jan Antoni ks. Wiśniowiecki h. Korybut (ID: 14.198.371). (пол.)
  9. є дата 18 лютого 1741 р. — без джерел
  10. Katedra łacińska we Lwowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Secesja, 2013. — T. 21. — S. 27. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-63463-09-0. (пол.)
  11. Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008 / oprac. Marta Męclewska. — Warszawa: Arx Regia. Ośrodek Wydawniczy Zamku Królewskiego, 2008. (пол.)
  12. Leszczyńscy h. Wieniawa (03) Архівовано 30 жовтень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  13. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 162—163.
  14. Petrus J. Domus Sapientiae Leopoliensis // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1998. — № III. — S. 227. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати