Потоцький Володимир Станіславович
| Потоцький Володимир Станіславович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 лютого 1789 Тульчин, Брацлавський повіт |
| Помер |
8 квітня 1812 (23 роки) Краків, Варшавське герцогство |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | польський полковник та землевласник |
| Рід | Потоцькі |
| Батько | Станіслав Щенсний Потоцький |
| Мати | Юзефіна Амалія Мнішек |
| Брати, сестри | Софія Станіславівна Потоцька, Потоцька Ольга Станіславівна, Роза Потоцька, Олександр Потоцький, Мечислав (Михаїл) Потоцький, Ярослав Потоцький, Потоцький Станіслав Станіславовичd, Бореслав Потоцький, Pelagia Sapiehad і Констанція Рачинська |
| У шлюбі з | Текла Сангушко |
| Діти | Станіслав та Володимир |
| Нагороди | |
 | |
Граф Володимир Станіславович Потоцький (нар. 10 лютого 1789, Тульчин, Брацлавський повіт, Подільська губернія (нині — Вінницька область) — пом. 8 квітня 1812, Краків, Варшавське герцогство) — польський землевласник з магнатського роду Потоцьких, полковник кінної артилерії Герцогства Варшавського.
Біографія ред.
Четвертий (наймолодший) син генерала коронної артилерії графа Станіслава Щенсного Потоцького (1752—1805) від другого шлюбу з Юзефіною Амалією Мнішек (1752—1798).
Після смерті свого батька Олександр Потоцький успадкував маєтки Дашевський Ключ у Липовецькому повіті, Підвисочанський Ключ в Уманському повіті і Голованівський Ключ у Балтському повіті. У нього в розпорядженні були 10 855 кріпосних селян.
Член масонської ложі «Сполучені брати» («Bracia Zjednoczeni»)[1], заснованої у Варшаві в 1807 році.
За заслуги був посмертно нагороджений Орденом «Virtuti Militari». Одну з своїх найкращих од йому присвятив польський ксьондз Людвік Тринковський.
23-річний Володимир Потоцький загинув у битві під Краковом 8 квітня 1812 року. На кошти його дружини був побудований пам'ятник в костьолі Святої Трійці у Вавелі[2].
Сім'я і діти ред.
У 1808 році одружився з княжною Теклою Сангушко (пом. 1870), донькою останнього волинського воєводи, князя Ієроніма Януша Сангушка (1743—1812), та Анни Пружинської (пом. 1816). Їх діти:
- Станіслав (1808—1874)
- Володимир (1810—1880)
Після смерті чоловіка маєтки перейшли до його вдови Текли. Вона була доброю поміщицею, утримувала лікарів та аптеки для селян за свій рахунок. Текла виїхала до Франції, де таємно одружилася зі своїм камердинером Миколою Томасом. У цьому шлюбі вона народила доньку і сина.
Генеалогія ред.
Примітки ред.
- ↑ Stanisław Załęski, O masonii w Polsce od roku 1742 do 1822 na źródłach wyłącznie masońskich, Kraków 1908, część II, s. 130.
- ↑ Według Pamiętników [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.] Tadeusza Bobrowskiego str. 204
Джерела ред.
- Історія Дашева [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Генеалогія роду Потоцьких