Південне (місто)
Півде́нне — місто в Харківському районі Харківської області. Адміністративний центр Південноміської міської територіальної громади.
| Південне | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
.jpg) | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Харківська область | ||||||||
| Район | Харківський район | ||||||||
| Громада | Південноміська міська громада | ||||||||
| Код КОАТУУ: | 6325111000 | ||||||||
| Засноване | 1906 | ||||||||
| Облікова картка | Південне | ||||||||
| Статус міста | з 1963 року | ||||||||
| Населення | ▼ 7705 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 16,93 км² | ||||||||
| Густота населення | 469 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 62461 | ||||||||
| Телефонний код | +380-572 | ||||||||
| Координати | 49°52′36″ пн. ш. 36°03′52″ сх. д. / 49.87667° пн. ш. 36.06444° сх. д.Координати: 49°52′36″ пн. ш. 36°03′52″ сх. д. / 49.87667° пн. ш. 36.06444° сх. д. | ||||||||
| Назва мешканців | півде́нець, півде́нка, півде́нці | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Південний | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 18 км | ||||||||
| - залізницею | 19 км | ||||||||
| - автошляхами | 20 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Рада | Південна міська рада | ||||||||
| Адреса | 62461, Харківська обл., Харківський р-н, м. Південне, вул. Б.Тасуя, 60 | ||||||||
| Міський голова | Брюханов Олександр Миколайович | ||||||||
|
| |||||||||
Природні умови ред.
Місто Південне лежить на лівому березі річки Мерефа, вище за течією на відстані 1,5 км розміщене селище Буди, нижче за течією межується з містом Мерефа. Місто знаходиться за 9 км на південний схід від Харкова. До міста приляга́ють селища Березівка та Високий. Поруч пролягають декілька залізничних гілок, зупинко́ві пункти Південний і Комарівка.
Історія ред.
Місто виникло у 1963 році внаслідок об'єднання колишніх селищ міського типу Комарівка (виникло в XVII ст.) та Південний (засноване 1906 року працівниками Південної залізниці).
За даними 1864 року в селі Комарівка Мереф'янської волості Харківського повіту мешкало 582 особи (272 чоловічої статі та 310 — жіночої), налічувалось 94 дворових господарства, існувала православна церква.[2]
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2240 осіб.[3]
28 лютого 2022 року, під час російського вторгнення в Україну, міського голову Брюханова О.М. було затримано за підозрою в державній зраді. Також було затримано одного з його заступників, начальника місцевого райвідділу та дільничного інспектора поліції[4].
Економіка ред.
- Південна щіткова фабрика.
- Цех Мереф'янського заводу будівельних матеріалів.
- Молокозавод.
- Цех централізованого ремонту трансформаторів.
- Цех Харківської облспоживспілки.
Об'єкти соціальної сфери ред.
- Південний технологічний ліцей
- Південна ЗОШ I–III ст. № 2
- Клуб
- Відділення соціальної реабілітації
- Поліклініка
- Дитячий садочок
Постаті ред.
- Бондаренко Сергій Григорович — український співак (баритон), соліст Київського національного академічного театру оперети, Народний артист України.
- Кнорозов Юрій Валентинович — історик та етнограф, спеціаліст з епіграфіки та етнографії; засновник радянської школи маяністики, лауреат Державної премії СРСР, Кавалер Ордена Ацтекського орла (Мексика) та Великої золотої медалі (Гватемала).
- Кравцов Іван Андрійович — радянський військовик, кавалер ордена Червоної Зірки.
- Суббота Микола Іванович — радянський військовик, кавалер ордена Червоної Зірки.
- Черевко Лариса Петрівна — депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання.
- Янчук Володимир Степанович — сержант Збройних сил України, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади, кавалер ордена «За мужність».
Галерея ред.
-
Духівська церква -
Парк Перемоги -
Братська могила радянських воїнів у парку Перемоги -
Південноміське поштове відділення № 1
.jpg)
.jpg)
_(2).jpg)
_05.2019_(01).jpg)
Примітки ред.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 124)(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мера міста у Харківській області затримали за державну зраду. 28.02.2022, 14:31
Джерела ред.
- Історія міст та сіл УРСР (рос.)
- Облікова картка[недоступне посилання з липня 2019]
- www.maplandia.com
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |