Черкаська Лозова

село в Дергачівському районі, Харківська область, Україна

Черка́ська Лозова́ — село в Україні, у Харківському районі Харківської області. Населення становить 4186 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Черкасько-Лозівська сільська рада. З 2017 року у складі Малоданилівської селищної громади.

село Черкаська Лозова
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Харківський район
Тер. громада Малоданилівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA63120130060080552
Облікова картка Черкаська Лозова 
Основні дані
Засноване 1663
Населення 4186
Площа 3,826 км²
Густота населення 1094,09 осіб/км²
Поштовий індекс 62340
Телефонний код +380 5763
Географічні дані
Географічні координати 50°6′50″ пн. ш. 36°13′18″ сх. д. / 50.11389° пн. ш. 36.22167° сх. д. / 50.11389; 36.22167
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Водойми р. Лозовенька
Місцева влада
Адреса ради 62340, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Черкаська Лозова, вул. 1-Травня, 1
Сільський голова Шабалтас Павло Петрович
Карта
Черкаська Лозова. Карта розташування: Україна
Черкаська Лозова
Черкаська Лозова
Черкаська Лозова. Карта розташування: Харківська область
Черкаська Лозова
Черкаська Лозова
Мапа
Мапа

CMNS: Черкаська Лозова у Вікісховищі

Географія

ред.

Село Черкаська Лозова знаходиться на річці Лозовенька, вище за течією за 3 км розташоване село Руська Лозова, нижче за течією на відстані 3 км — село Чайківка, на річці велика загата і Лозовеньківське водосховище, на відстані 1 км проходить Харківська окружна дорога (М03) — кордон Харкова (селище П'ятихатки).

Історія

ред.
 
Черкаська Лозова на мапі 1783 року

Село виникло на початку XVII ст., під час народно-визвольної війни, яка охопила Україну з 1648 по 1654 рр. проти польсько-шляхетських військ. У цей період, особливо після укладення Зборівської (1649 р.) та Білоцерківської (1651 р.) угод, скоротилося козацьке військо. Ті, хто не був внесений до списку козаків, повинні були повернутися до своїх панів, а шляхта одержала право знову володіти своїми маєтками. Тисячі козаків, селян і міщан України, рятуючись від польських та українських панів, переходили через кордон на південні території Російської держави і заселяли Слобідську Україну.

Переселенці освоювали цілинні землі, будували нові міста і села. Священик Іоанн Калінін у 1737 році писав: «Господа Квітки, предок яких полковий суддя Семен Опанасович Квітка отримав царську грамоту на землю в Лозовій та на поселення на ній 50 вільних козаків-черкасів, подарували Хрестовоздвиженській церкві два дзвони, прикрашені срібними ризами ікон». З документа також відомо, що церква була збудована в 1663 році.

За переписом 1732 року в селі Черкаська Лозова проживало: козаків-черкасів — 104 чоловік (33 двори); підпомічників — 245 чоловік (71 двір); підданих черкасів — 97 чоловік (71 двір); великоруських козаків — 14 чоловік (7 дворів). Згодом почали виділятися й інші соціальні верстви: ковалі, жовнярі, орачі, пічники, чоботарі.

За даними на 1864 рік у казенному селі Черкаська (Лозова) Деркачівської волості Харківського повіту мешкало 1966 осіб (954 чоловічої статі та 1012 — жіночої), налічувалось 223 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 3359 осіб.[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 105 людей[3].

21 жовтня 1941 року село окупувала гітлерівська Німеччина. 13 серпня 1943 року у ході Білгородсько-Харківської операції Черкаська Лозова була звільнена. 176 воїнів Радянської Армії, в тому числі гвардії підполковник І. Л. Касперович, що командував 35-м окремим танковим полком, загинули смертю хоробрих в боях за Черкаську Лозову. Вони поховані в центрі села; на братській могилі споруджено пам'ятник.

У селі діють два народні колективи, танцювальний ансамбль «Асорті», працюють гуртки.

Село ввійшло у XXI століття. Газифікація, телефонізація, будівництво доріг, духовне відродження стає прикрасою життя мешканців села.

У вересні 2012 року частина села (вулиці Архітекторів, Богдана Хмельницького, Дубова Алея, Профспілкова, Сімферопольська; в'їзди Окружний і Санаторний) була включена в межі міста Харкова.[4]

19 травня 2024 року росіяни, під час спроби окупації України, ракетними ударами по території, де відпочивали місцеві жителі, вбили шість людей і поранили 16, включаючи дітей. Серед убитих росіянами — вагітна жінка, а також працівник поліції та фельдшер швидкої допомоги, які потрапили під повторний обстріл, коли надавали допомогу на місці влучення[5][6][7][8].

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 3477 83.06%
російська 652 15.58%
циганська 20 0.48%
білоруська 7 0.17%
вірменська 1 0.02%
румунська 1 0.02%
болгарська 1 0.02%
гагаузька 1 0.02%
інші/не вказали 26 0.63%
Усього 4186 100%

Об'єкти соціальної сфери

ред.
  • Школа.
  • Клуб.
  • Спортивний майданчик.
  • Автокросу траса.

Особистості

ред.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
  2. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  3. Мартиролог. Харківська область, ст. 719—721 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 1 грудня 2015.
  4. Рішення Харківської міської ради від 24.10.2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань» [Архівовано з першоджерела 27 лютого 2013.]
  5. В результате удара по Харьковщине погибли по меньшей мере четыре человека
  6. Удар по Харьковщине — увеличилось количество погибших и пострадавших
  7. В результате ракетного удара по базе отдыха на Харьковщине погибла беременная женщина
  8. Число погибших в результате удара по базе отдыха под Харьковом возросло до шести
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

ред.