Відкрити головне меню

Вапнярка (смт)

селище міського типу Томашпільського району Вінницької області України

Вапня́рка — селище міського типу України, Томашпільського району Вінницької області.

смт Вапнярка
Vapniarka smt gerb.png Vapnarka smt prapor.png
Герб Вапнярки Прапор Вапнярки
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Томашпільський район
Рада Вапнярська селищна рада
Код КОАТУУ: 0523955400
Основні дані
Засноване 1870
Статус із 1938 року
Площа 13 км²
Населення 7612 (01.01.2018)[1]
Густота 585,5 осіб/км²
Поштовий індекс 24240—244
Телефонний код +380 4350
Географічні координати 48°32′01″ пн. ш. 28°44′43″ сх. д. / 48.53361° пн. ш. 28.74528° сх. д. / 48.53361; 28.74528Координати: 48°32′01″ пн. ш. 28°44′43″ сх. д. / 48.53361° пн. ш. 28.74528° сх. д. / 48.53361; 28.74528
Висота над рівнем моря 243 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Вапнярка
До райцентру:
 - фізична: 19 км
 - автошляхами: 20,5 км
До обл. центру:
 - залізницею: 128 км
 - автошляхами: 93,8 км
Селищна влада
Адреса 24240, смт Вапнярка, вул. Незалежності, 140, 32645
Голова селищної ради Горенюк Олександр Петрович
Веб-сторінка Вапнярська ОТГ
Карта
Вапнярка. Карта розташування: Україна
Вапнярка
Вапнярка
Вапнярка. Карта розташування: Вінницька область
Вапнярка
Вапнярка

Commons-logo.svg Вапнярка у Вікісховищі

Розташоване на Вапнярській хвилястій рівнині, відстань до районного центру становить 19 км (Автошляхом Т 0233 — 20.6 км). Статус селища міського типу отримано 1938 року. Населення — 7,7 тис. чоловік.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Селище Вапнярка виникло в 1870-х роках з появою Південно-Західної залізниці. Раніше місцевість, де тепер знаходиться селище, була вкрита лісом і чагарниками. Крім будинків одного-двох лісників жодних будівель не було. Назву станція і селище дістали від сусіднього села Вапнярки, що лежить на відстані 7 кілометрів.

26 травня 1870 року почався регулярний рух пасажирських поїздів через Вапнярку. Після спорудження залізниці відкрилися нові поштові маршрути, один з них проходив від Тульчина до Вапнярки, яка на той час була невеликою залізничною станцією. Поруч зі станцією й виникло селище. Коли в лютому 1899 року проклали залізничну лінію від Вапнярки до Христинівки, станція Вапнярка стала вузловою. Невдовзі тут побудували паровозне депо. Працювало в ньому тоді 270 чоловік, частина з них жила в селищі, решта — у навколишніх селах. З розширенням станції значно побільшало жителів селища. На початку XX ст. у Вапнярці налічувалось 85 дворів і 750 жителів, працювала пошта, телеграф, аптека та паровий млин.

Найважчі бої Українсько-більшовицької війни відбулася у Вапнярці в 1919 році. Бої за Вапнярку 26—27 липня закінчилися перемогою Армії УНР. У Вапнярській операції особливо відзначилися артилеристи — точною й швидкою стрільбою в контр-батарейній боротьбі з панцерними потягами супротивника, де гарматна обслуга складалася з канонірів Чорноморської флоти. Якнайкраще показала себе батарея легендарного сотника І.Шури-Бури (1921 p. розстріляного під Базаром). Захоплення 3-ю дивізією станції Вапнярки поліпшило загальне становище української армії, яка планувала вирушити на Київ. За вдало проведену операцію 3-я дивізія була офіційно удостоєна назви «Залізна». Полковник Олександр Удовиченко тоді одержав телеграму: «Повідомляю, що за високу боєздатність і витривалість, за надзвичайне лицарство 3-ї дивізії їй надана назва „Залізна“. Іменем Командарма вітаю Залізну дивізію і зичу їй подальшої бойової слави. Начальник штабу Армії, полковник Тютюнник».

Концентраційний табірРедагувати

Під час другої світової війни, жовтні 1941, в селищі Вапнярка румуни створили табір, в який стали звозити єврейське населення Південного Заходу України та Румунії, що підлягало тотальному винищенню. Переважно це були євреї з Одеси. У 1942 році 150 євреїв з Буковини привезли до табору у Вапнярці. 16 вересня 1942 ще 1046 євреїв. Близько половини з них були вигнані зі своїх будинків за підозрою в приналежності до комуністичної партії, а 554 євреїв були привезені без будь-яких обґрунтованих звинувачень. З 1179 євреїв в таборі 107 були жінки, що розміщувалися в двох бараках, оточених потрійним колючим дротом. Серед єврейських ув'язнених були 130 членів Румунської комуністичної партії, 200 соціал-демократів, а також троцькісти і сіоністи. Ув'язненими був створений табірний комітет, який намагався координувати елементарне виживання, незважаючи на голод, хвороби, важку працю, фізичне та психологічне насильство. Були моменти, коли комендантом табору вводилися обмеження навіть на споживання ув'язненими питної води.

ГеографіяРедагувати

В межах смт Вапнярка тече річка Вапнярка яка знаходиться на північному заході від військового містечка. Нікуди не впадає. Довжина річки — 2 км [джерело?].

ЕкономікаРедагувати

На території Вапнярки і в районі її околиць працюють кілька заводів: Вапнярський молокозавод, Вапнярський хлібзавод, Вапнярський комбінат хлібопродуктів (елеватор), які відноситься до європейської групи компаній «Топфер».

Залізничний транспортРедагувати

Станція Вапнярка — один з найбільших залізничних вузлів області і остання станція Одеської залізниці (далі починається Південно-Західна залізниця).

Залізничне сполучення існує в кількох напрямках:

Культові спорудиРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

ОсвітаРедагувати

В селищі працює 3 загальноосвітні школи:

  • Вапнярська ЗОШ № 1 І-ІІІ ступенів акредитації[2]
  • Вапнярська ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів акредитації[3]
  • Вапнярська ЗОШ № 3 І-ІІІ ступенів акредитації[4]

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Сайт Вапнярської ЗОШ № 1. Архів оригіналу за 7 квітень 2017. Процитовано 11 листопад 2010. 
  3. Сайт Вапнярської ЗОШ № 2
  4. Сайт Вапнярської ЗОШ № 3. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 11 листопад 2010. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати