Лиманівка (селище)

селище Лозівської міської громади Харківської області (Україна)
(Перенаправлено з Панютине)

Лима́нівка  селище в Україні, у Лозівській міській громаді Лозівського району Харківської області. До 2018 підпорядковане місту районного значення Лозова.

селище Лиманівка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Лозівський район
Тер. громада Лозівська міська громада
Код КАТОТТГ UA63100050040061549
Основні дані
Засновано 1869
Статус із 2024 року
Площа 5,52 км²
Населення 6 869 (01.01.2022)[1]
Густота 1328,26 осіб/км²;
Поштовий індекс 64660
Телефонний код +380 574560
Географічні координати 48°56′26″ пн. ш. 36°16′30″ сх. д. / 48.94056° пн. ш. 36.27500° сх. д. / 48.94056; 36.27500
Висота над рівнем моря 172 м
Водойма 2 ставки


Відстань
Найближча залізнична станція: Панютине
До обл. центру:
 - залізницею: 142 км
 - автошляхами: 143 км
Селищна влада
Карта
Лиманівка. Карта розташування: Україна
Лиманівка
Лиманівка
Лиманівка. Карта розташування: Харківська область
Лиманівка
Лиманівка
Лиманівка. Карта розташування: Лозівський район
Лиманівка
Лиманівка
Мапа

Лиманівка у Вікісховищі

Географічне розташування

ред.

Селище Лиманівка знаходиться біля витоків річки Лозова. До селища примикає село Хлібне. Через селище проходять автомобільна дорога Т 2107 і залізниця, станція Панютине.

Історія

ред.

Селище було засноване як залізнична станція Лозова-Азовська під час будівництва залізниці 1869 р. Пізніше станцію перейменували на Панютине (від прізвища колишнього власника цих земель генерала Василя Костянтиновича Панютина).[2] Місцевість була безводною й носила назву «Пустище бузинувате».

На станції було побудовано залізничні майстерні, потроху збільшувалося селище. Основних вулиць було дві — Лиманівка та Іванівка (назви не збереглися). Робітники майстерень брали участь у страйках, серед них були поширені соціалістичні, зокрема й більшовицькі погляди.

Українсько-радянська війна

Восени 1917 р. селище було взято під контроль українськими військами. У грудні цього ж року Панютине захопили червоні російські загони. У квітні 1918 р. Панютине звільняють українські війська генерала Всеволода Петріва. У своїх спогадах генерал зазначав що не зустрічав настільки національно свідомого селища. Тут діяла «Просвіта», населення було патріотично налаштоване, навіть місцеві комуністи. 1919 р. Панютине займають червоні росіяни Дибенка. Того ж року їх на короткий час змінюють білі. Потім встановлюється радянська влада. Місцеві залізничні майстерні перетворилися на вагоноремонтний завод. На заводі багато людей було репресовано владою.

Німецько-радянська війна

Наприкінці липня 1941 р. Панютине пережило перші бомбардування. У жовтні селище без бою зайняли німецькі війська. Окрім німців тут також стояли румунські підрозділи. Вагоноремонтний завод продовжував працювати в евакуації у місті Боготол (повернувся у 1946 р.). У січні 1942 року в ході Барвінково-Лозівської операції Панютине було взято радянськими військами, які в травні були оточені і розгромлені вермахтом.

Остаточно Панютине було звільнено 16 вересня 1943 силами 35-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Незалежна Україна

ред.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Лозівської міської громади.[3]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Лозівського району (1923—2020), увійшло до складу новоутвореного Лозівського району Харківської області.[4]

10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Лиманівка[5]. Остаточне перейменування відбудеться лише після успішного голосування у Верховній Раді.

19 вересня 2024 року Верховна Рада у рамках закону про Деколонізацію прийняла рішення про перейменування селища на Лиманівку, бо попередня назва була на честь російського генерала. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.[6]

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними [7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 6475 88.31%
російська 811 11.06%
ромська 26 0.36%
білоруська 6 0.08%
румунська 2 0.03%
болгарська 1 0.01%
словацька 1 0.01%
інші/не вказали 10 0.14%
Усього 7332 100%

Економіка

ред.

Основним підприємством селища є великий вагоноремонтний завод (УДЦ «Укрспецвагон»). Окрім ремонту вантажних вагонів, цистерн, підприємство також здає вагони в оренду. На заводі працює більшість мешканців Лиманівки та сусідніх населених пунктів, зокрема й Лозової. Також працює невеликий завод «Електродвигун», «Промбудмайданчик», кілька крамниць, дві кав'ярні.

Освіта

ред.

Освітня мережа репрезентована двома дитячими садками, а також є КЗ Панютинський ліцей, Панютинська ЗОШ № 2.

Спорт

ред.
 
Ремонт дитячого майданчика

Селище має стадіон і спортзал, футбольну і волейбольну команду «Локомотив». Діє секція вільної боротьби.

Також у Будинку культури існують секції танців, шахів, шашок, гурток співу. У районі газопроводу розташований найбільший дитячий майданчик.

Релігія

ред.

За царських часів селище мало православні церкву та молитовний будинок. Вже 1919 р. тут діяла громада баптистів. За радянської влади церкву було знищено (нині на її місці знаходиться інтернат для психічно хворих), молитовний будинок відібрано. Тому церква за часів СРСР існувала в колишній хаті, переобладнаній під храм. Оскільки у районному центрі Лозова не залишилося жодної церкви, лозівчани хрестили своїх дітей тут. Баптистська громада продовжувала діяти. під час розколу радянських баптистів панютяни підтримали консервативну течію «відділених баптистів».

Нині у Лиманівці діє православна церква УПЦ МП по вулиці Восьмого березня (її перебудовано, збудовано дзвіницю) та баптистська громада (по вулиці Пугачова).

Районування

ред.

Лиманівка має неформальний поділ на райони: «Північний», «Західний», «Центр», «В'їзд» та село «Хлібне».

Персоналії

ред.

Примітки

ред.
  1. http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  2. Герсеванов М. Н. Воспоминания о моем детстве [публ., предисл., вступит. статьи Ф. П. Рерберга].- Х. : Типогр. штаба 10-го армейского корпуса, 1914. — 125 с. — С.36.
  3. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
  6. Постанова Верховної Ради України від 19 вересня 2024 року № 3984-IX «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

ред.