Відкрити головне меню

Пулини

смт, районний центр у Житомирській області (Україна)

Пулини (до XVI ст. — Чортоліси; у 1935—2016 роках — Червоноармійськ) — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Пулинської селищної територіальної громади та Пулинського району Житомирської області. Населення — 5,5 тис. осіб (станом на 2011 рік), належить до міських населених пунктів Житомирської області. Селище відоме, як столиця образотворчого мистецтва України

смт Пулини
Pulyny gerb.png Pulyny prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Flag of Zhytomyr Oblast.svg Житомирська область
Район/міськрада Пулинський район
Рада Пулинська селищна рада
Код КОАТУУ: 1825455100
Основні дані
Засноване XII століття
Статус із 1935 року
Площа 9.3 (без урахування поверхневих вод) км²
Населення 5500 (01.01.2011)[1]
Густота 590 осіб/км²
Поштовий індекс 12004
Телефонний код +380 4131
Географічні координати 50°27′58″ пн. ш. 28°15′39″ сх. д. / 50.46611° пн. ш. 28.26083° сх. д. / 50.46611; 28.26083Координати: 50°27′58″ пн. ш. 28°15′39″ сх. д. / 50.46611° пн. ш. 28.26083° сх. д. / 50.46611; 28.26083
Висота над рівнем моря 232 м
Водойма р.Тенька

ставки: Цегельний, Бровар, Кар'єр, Хмелниця; Зрошувальний канал;

Відстань
Найближча залізнична станція: Курне
До станції: 15 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 47 км
Селищна влада
Адреса 12001, смт Пулини, вул. Незалежності, 13
Голова селищної ради Гаврилюк Олександр Станіславович
Карта
Пулини. Карта розташування: Україна
Пулини
Пулини

Commons-logo.svg Пулини у Вікісховищі

Розташоване на Поліссі, на берегах Теньки.

На честь селища названо астероїд № 241192.


Зміст

ІсторіяРедагувати

Вперше згадується в середині XII ст. під назвою Чортоліси. Це дуже давній населений пункт на древлянській землі. В літописах зазначено, що існував так званий «Чортів ліс», звідки й походить назва поселення. Ліс з такою назвою займав Ємільчинський район і частину Пулинського. Названий так за непрохідні хащі, болота, завали відмерлих дерев. Історичні пам'ятки та документи свідчать про те, що Чортоліси знаходилися на одному зі старовинних шляхів, що вели з Києва на західні землі. Цей шлях проходив з Києва на Житомир, через Кам'янку, Вільськ, Стару Олександрівку, Чортоліси, Соколів до Новоград-Волинського. Ця дорога і зараз в народі називається Старим шляхом. А в архіві Південно-Західної Русі цей шлях іменується як «страшна Батиєва дорога». Нею монголо-татари вели полонених, везли награбоване майно.

З XIV століття поселення належало зміцнілому Литовському князівству, а з XVI — польським феодалам. Про те, що до початку XVI століття населений пункт називався Чортоліси, свідчать документи.

Відомості про це знаходимо в багатотомному збірнику Яблонського «Жідла дійова» (том 13, Варшава, 1897 р.). Це підтверджує і польський краєзнавчий журнал «Кознік волинські» (том 3, 1939 р.).

У 1578 році поселення згадується під іншою назвою — Пулини. Вона походить від іншої назви, де фігурує слово Пуль, а -ин тільки суфікс, що підтверджує походження назви від іншого слова. В переказах, які зібрані на території сусіднього Хорошівського району, зазначається, що ця назва могла піти від прізвища Пулин. До речі, люди з таким прізвищем і зараз проживають у селах сусідніх районів. Отже, є підстави гадати, що від прізвища польських шляхтичів, що оселилися в Пулинах (Чортолісах), і пішла друга назва поселення — Пулини.

У XVIII столітті селяни Пулин брали участь у повстаннях проти польських магнатів. Коли в 17021704 роках на Волині відбувалося козацько-селянське повстання під проводом Семена Палія, в Пулинах піднялися на боротьбу козаки і селяни з сотником Коваленком. А в повстанні 1768 року, що дістало назву Коліївщина, активними учасниками були жителі Пулин П. Коновалов, П. Шанін, Г. Нечай із сином. У кодненській книзі судових справ їх імена занесені до числа страчених.

У другій половині XVIII століття Пулини належали Київському хорунжому Янові Ганському та його дружині Софії з роду Скорупків. У 1796 р. це подружжя фундувало в Пулинах парафіяльний костел св. Яна Непомуцького, до якого належали каплиці в Баранах, Покостівці, Давидівці і Щербинах. Після їх смерті селище перейшло у володіння їх сина Вацлава Ганського, який у 1811 році був обраний Житомирським маршалком, себто очільником місцевого дворянства. Вацлав заснував поблизу Пулин село, яке було назване його ім'ям — Вацлавпіль (нині Ясна Поляна). До цього села Вацлав Ганський переселив усіх старовірів, які проживали в селах Пулинського ключа. У першій половині XIX століття Вацлав Ганський переніс свою резиденцію з Пулин до Верхівні. Там він одружився з дочкою воєводи Ржевуцького Евеліною, яка після смерті чоловіка стала дружиною відомого французького письменника Оноре де Бальзака. Пулинська парафія входила до Новоград-Волинського деканату.

З 1793 року, після долучення Правобережної України до Росії, село Пулини ввійшло до Житомирського повіту Волинської губернії. Мешканці села займалися землеробством, ремеслом, торгівлею. Селяни-кріпаки працювали на панщині. Експлуатація їх не мала меж. У 1845 році, коли цар Микола І, здійснюючи поїздку до Брест-Литовська, зупинився в Пулинах, селяни передали йому скаргу на місцевого пана Качковського. Монарх наказав покарати селян.

 
Пам'ятник Т. Г. Шевченку у Пулинах. Один з найкращих пам'ятників України.

У жовтні 1846 року через Пулини двічі проїздив відомий український поет Тарас Григорович Шевченко. Ставши співробітником Київської археографічної комісії, Шевченко зібрав легенди, перекази, стародавні акти, розповіді про кургани, історичні пам'ятки. Шлях поета пролягав через цей край, зокрема Пулини та Соколів. Про це зберігається запис у подорожньому листі, з яким подорожував поет. У кінці жовтня того ж року, повертаючись до Києва, Т. Г. Шевченко знову побував у Пулинах.

 
У центрі селища

Після скасування кріпацтва (в 1861 році) в Пулинах пришвидшився розвиток ремесла і промисловості.

Тут діяли свічковий завод, фабрика гнутих меблів, дві слюсарні майстерні та сірникова фабрика.

1870 року тут було близько 130 дворів, а вже в 1899—334 з населенням 2125 чоловік.

 
При в'їзді у селище

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Пулинської волості, мешкало 552 особи, налічувалось 71 дворове господарство, існували костел, католицька каплиця, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих будинки, торговельна лавка, лазня, ковбасний завод, відбувалися базари у неділі і 2 ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2736 осіб (1370 чоловічої статі та 1366 — жіночої), з яких 1055 — православної віри, 1168 — юдейської, 344 — протестантської[3].

На початку XX століття в Пулинах стали до ладу: чавунно-ливарний завод, паровий млин, два пивоварні заводи, цегельня, де, крім цегли, виробляли черепицю, гончарний посуд. Розвиток промисловості сприяв зростанню чисельності населення. Працювало поштове відділення — Поштова станція Рудня.

Напередодні Першої світової війни в Пулинах нараховувалося 4630 чоловік. За 15 років (18991914) кількість мешканців зросла на 2,5 тисячі. У роки визвольних змагань Пулин був тереном тривалих бойових дій, які закінчилися в червні 1920 року російською окупацією та встановленням радянської влади.

4 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Пулини проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету УРСР 3-го жовтня 1935 року Пулини перейменовано на Червоноармійськ.

Восени 1936 року із Червоноармійська до Карагандинської області Казахстану радянською владою було переселено 48 родин (246 осіб), з них 8 — польських і 40 — німецьких. Серед виселених 127 дорослих і 119 дітей[4].

У роки німецько-радянської війни 447 жителів жителів селища воювало на різних фронтах. 207 воїнів не повернулися з фронту, 240 — удостоєні високих нагород Батьківщини. Серед них кавалер ордена Леніна І. А. Тузюк, повний кавалер ордена Слави І. Т. Дубина, він же — один з героїв книг «Солдатська слава» та «Зірки солдатської слави».

19 травня 2016 року Верховна Рада України поіменним голосуванням підтримала проект постанови № 4085, яким передбачено, зокрема, повернення селищу історичної назви Пулини[5].


Пулини- місто військової славиРедагувати

 
Монумент Слави на честь воїнів-визволителів
 
Танк СУ-100, головний символ селища

10 липня 1941 року у Пулини ввійшли гітлерівські війська. У роки німецько-радянської війни Пулини були однією з «гарячих» точок бойових дій.  Окупанти одразу встановили свій порядок, влаштовуючи масові розстріли і вивіз населення у Німеччину. В центрі селища було організовано гетто (зараз провулок Героїв Крут). Майже два з половиною років селище перебувало під гнітом фашистів. Було багато спроб повністю знищити селище, але білогвардійці та червоноармійці не здалися, не здався і сам гордий Пулинський народ  і під проводом полководця Грисшана  30 грудня 1943 року війська І-го українського фронту визволили Пулини. Пам'ять про подвиг радянського народу живе в серцях людей. В знак військової слави селища тут встановлено монумент-танк СУ-100. В знак подяки воїнам- визволителям селища на Площі Слави у Пулинах розташований Монумент Слави. Також про ті страшні часи нагадують експонати військового музею, що розташований в приміщенні ОЗЗСО Пулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Клімат, метеорологічні явища, екологія та водні ресурсиРедагувати

 
посилання=Файл:Ставок_%22Цеглинний%22.jpg

Клімат помірно континентальний, з вологим, жарким літом та суворою, холодною зимою. Середня температура січня ≈ -4 °C, а в липні — близько +22 °C. Річна кількість опадів — близько 560 мм. .

Пулини багаті на водні ресурси. Основною водною артерією є річка Тенька (басейн Дніпра). Уздовж Теньки на території селища розміщено 5 ставків, які використовуються людьми як для сільського господарства (для зрошування ділянок та полів), так і для загартовування (купання або активного відпочинку).

Уродженці селищаРедагувати

Відомі особистості пов'язані з ПулинамиРедагувати

Промисловість та економрозвитокРедагувати

Економіка в Пулинах, як і в Пулинському районі після великого занепаду (1991—2003) поступово зростає. В основному селище славиться харчовою промисловістю, але є й інші виробництва. Діють харчові промислові виробництва: ТОВ Виробнича кондитерська фабрика «Мerci ЛТД», Пулинський м'ясопереробний завод, Молочний цех. Також є такі виробничі підприємства: Філія RGT Україна ТОВ «Пулинська швейна фабрика», Фабрика виготовлення вуличної бруківки, фабрика з виготовлення пам'ятників, 2 пилорами. Основним джерелом економічного розвитку селища є сільське господарство. У Пулинах є невеликі філії, фірми та приватні підприємства, що стосуються галузі сільського господарства.

Транспорт та дороги (шляхи)Редагувати

 
Райавтодор

Через Пулини проходить територіальний шлях Т-0603 який з'єднує Нову Борову та Йосипівку. Центальні вулиці селища радують якістю дорожнього та тротуарного покриття. Пулинський автовокзал транспортує автобуси і маршрутки. Дороги у селищі підпорядковуються Пулинському райавтодору, найкращому автодору в Україні за оцінками експертів. Найближча залізнична станція- станція Курне за 15 км від Пулин, найближчий аеропорт «Житомир», за 50 км від селища. Нещодавно у селищі, для зручності і комфорту мешканців, гостей та туристів з'явилися два таксі.

За 7 км від селища пролягає важливий шлях- траса міжнародного значення Київ-Чоп. Над повітряним простіром Пулин пролягають одні із найважливіших цивільних повітряних коридорів Євразії.



Культура, свята, традиціїРедагувати

 
Центр культури та дозвілля

Заклади культури селища Пулини:Редагувати

  • Бібліотека релігійного напрямку
  • Бібліотека школи мистецтв
  • Бібліотека ОЗЗСО Пулинської ЗОШ I—III ст
  • Центр культури та дозвілля (Будинок культури № 1)
  • Будинок культури № 2 «Заповіт»

У селищі діють такі творчі колективи:Редагувати

  • Народний чоловічий ансамбль «Промінь»
  • Жіночий вокальний колектив «Мелодія Душі»
  • Зразковий хореографічний колектив «Колорит»
  • Хореографічний колектив «Грація»
  • Хореографічний колектив «Непосиди»
  • Танцювальна студія для жінок «Максимум»
  • Великий хор центру культури і дозвілля
  • Гурт «Pup dance»

Кожного року 28 червня пулинчани влаштовують грандіозне свято «День селища». Головною частиною свята є великий концерт , ярмарка та обласний фестиваль «Пулинський млинець». Організації та гості селища готують млинці з різними начинками і за різними рецептами і пригощають місцевих жителів і гостів селища. Також важливими святами у Пулинах є Івана Купала, День Незалежності України та Відкриття центральної Новорічної ялинки.

ОсвітаРедагувати

 
ОЗЗСО Пулинська ЗОШ І-ІІІ ступенів

У селищі є одна опорна школа (ОЗЗСО Пулинська ЗОШ I—III ступенів), професійний ліцей (ПТУ), автошкола, школа мистецтв та два дитячі садки: «Ялинка» та «Сонечко». Освіта у Пулинах на вищому рівні, відповідає всім сучасним стандартам освіти в Україні. У школі нові спортзали, у класах присутні телевізори, проектори та інтерактивні дошки. За результатами ЗНО у 2018 році ОЗЗСО Пулинська ЗОШ І-ІІІ ступенів отримала 92 % успішності. У 2018—2022 роках у школі проводиться капітальний ремонт. а саме: повний демонтаж середньої аварійної частини школи, а згодом і побудова її, повна заміна даху (з шиферного на металочерепичний) та утеплення фасаду.

СпортРедагувати

У Пулинах на високому рівні підтримується спортивний розвиток молоді. Наявні три спортзали, дві ДЮСШ, гуртки з футболу, тенісу та інші спортивні секції. Також є два футбольних поля зі штучним покриттям, стадіон ліцею та центральний стадіон «Колос». Діють два фітнес- клуби. У селищі сформовано такі футбольні команди:

  • «ФК Пулини»;
  • «ФК Фанат»;
  • «ФК Пулинські копи»;
  • «ФК Пулинська ДЮСШ»;

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтень 2012. Процитовано 14 жовтень 2011. 
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-28)
  4. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 24
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2017-03-18. 

ДжерелаРедагувати