Відкрити головне меню

Координати: 48°00′ пн. ш. 71°00′ сх. д. / 48.000° пн. ш. 71.000° сх. д. / 48.000; 71.000

Карагандинська область — область в центральній частині Казахстану. Утворена 10 березня 1932 року. Спочатку обласним центром був Петропавловськ. З 3 серпня 1936 року обласний центр знаходиться в Караганді. Площа 428 000 км², населення 1 358 064 осіб (2012).

Карагандинська область

(каз. Қарағанды облысы)

Coat of Arms of Karagandy Province.svg
Герб
Каркаралы, Karkaraly National Park, Kazakhstan.jpg
Адм. центр Караганда
Країна Казахстан Казахстан
Регіон Центральний Казахстан
Межує з: сусідні адмінодиниці
Костанайська область, Акмолинська область, Павлодарська область, Східно-Казахстанська область, Алматинська область, Жамбилська область, Туркестанська область, Кизилординська область, Актюбінська область ?
Офіційна мова казахська
Населення
 - повне &&&&&&&&01 369 839,&&&&&01 369 839 (2014) [1] (8,0%, 5-е)
 - густота 3,20 осіб/км² (15-е місце)
Етнікон казахи — 44,68%
росіяни — 39,17%
українці — 4,56%
німці — 2,93%[2]
Площа
 - повна 427 982 км² (15,7%, 1-е місце)
Висота
 - максимальна 1565 м
(гора Аксоран)
 - мінімальна 0 м
Часовий пояс UTC+6
Дата заснування 10 березня 1932 року
Аким Бауржан Абдишев
Веб-сайт офіційний сайт
Код ISO 3166-2 KZ-KAR
Karagandy in Kazakhstan.svg

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Карагандинська область

Зміст

Адміністративний поділРедагувати

До складу області входять 9 районів та 9 міських адміністрацій, прирівняних до районів:

Район Площа,
км²
Населення,
осіб (2009)
Центр Сільські
округи
Міські
адміністрації
Селищні
адміністрації
Населені
пункти
1 Абайський район 6697 57207 Абай 11 1 3 37
2 Актогайський район 52000 19233 Актогай 15 - 2 36
3 Бухар-Жирауський район 14576 60010 Ботакара 26 - 3 67
4 Жанааркинський район 67000 30818 Атасу 12 - 2 33
5 Каркаралінський район 65000 42722 Каркаралінськ 23 1 1 72
6 Нуринський район 46326 26150 Нура 23 - 2 36
7 Осакаровський район 12694 35221 Осакаровка 22 - 2 55
8 Улитауський район 121600 14240 Улитау 13 - 3 41
9 Шетський район 65694 45715 Аксу-Аюли 17 - 7 74
10 Балхаська м.а. - 75453 Балхаш - - 2 3
11 Жезказганська м.а. - 90661 Жезказган 3 - - 9
12 Карагандинська м.а. - 460039 Караганда - - - 2
13 Каражальська м.а. - 19409 Каражал - - 1 2
14 Приозерська м.а. - 13479 Приозерськ - - - 1
15 Саранська м.а. - 50310 Сарань - - 1 2
16 Сатпаєвська м.а. - 68536 Сатпаєв - - 1 3
17 Теміртауська м.а. - 176496 Теміртау - - 1 2
18 Шахтинська м.а. - 56001 Шахтинськ - - 3 4

Найбільші населені пунктиРедагувати

Населений пункт Населення,
осіб (1989)
Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
1 Караганда 613 797 436 864 459 778
2 Теміртау 212 382 170 481 169 590
3 Жезказган 108 821 90 001 86 227
4 Балхаш 86 609 65 431 68 833
5 Сатпаєв 58 717 58 652 60 105
6 Сарань 63 624 42 957 42 058
7 Шахтинськ 64 862 41 602 35 997
8 Абай 46 533 33 066 25 550
9 Атасу 16 007 14 281 14 265
10 Приозерськ - 11 033 13 479
11 Каражал 16 135 12 658 10 027

НаселенняРедагувати

Населення Карагандинської області — поліетнічне. На 1 січня 2010 року значну частину населення області становлять казахи — 44,7%, росіяни — 39,2%, українці — 4,6%, німці — 2,9%, татари — 2,5%. Інші національності складають трохи більше 5,5%.[2]

Зміна чисельності населення:[3][4]
Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Населення 1 333 656 1 330 927 1 331 702 1 334 438 1 339 368 1 342 081
Роки 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Населення 1 341 202 1 346 938 1 352 302 1 358 064 1 363 264

ГеографіяРедагувати

Область розташована в центральній частині республіки, на північний захід від озера Балхаш. Велика частина її зайнята Казахським дрібносопковиком (висота 300–1000 м), серед якого підносяться останциві гірські масиви: Кизилтас на сході (висота до 1565 м — гора Аксоран), Каркаралінські гори на північному сході (висота до 1366 м) і Улутау на заході (висота до 1133 м — пік Акмешит). На півдні дрібносопочник переходить в глинисту пустелю Бетпак-Дала (висота 300–400 м), а на заході — в Туранську низовину з пісками Приаральські Каракуми.

Клімат різко континентальний і вкрай посушливий: дуже спекотне і сухе літо (середні температури липня 20,1 °C на півночі і 25,1 °C на півдні) з пиловими бурями і різкими коливаннями температури протягом доби; зима холодна, довга, малосніжна, з сильними вітрами і буранами (середні температури січня —16,7 °С на півночі, —13 °С на півдні). Опадів випадає на півночі 260–280 мм на рік (у гірських місцевостях понад 300 мм), а на півдні лише 100–125 мм. Вегетаційний період 160 діб на півночі і 200 на півдні.

Найбільші річки Сарису і Нура. Всі річки (за винятком верхів'їв Ішима на крайній півночі) належать до басейнів Балхаша і невеликих озер: вони маловодні, влітку сильно міліють, розпадаються на плеса, засолоняются або повністю пересихають. Для водопостачання промислових центрів і сільсько-господарських районів побудовані водосховища (найбільші: Самаркандське і Шерубай-Нурінське в районі Караганди і Кенгирське поблизу Жезказгана), а також канал Іртиш — Караганда (довжина 495 км). Багато озер, головним чином солоних (Карасор на півночі, Каракоїн на півдні тощо); багато з них заповнюється водою тільки навесні. На південному сході — озеро Балхаш.

Північна частина області зайнята злаково-полиновим степом на червоно-коричневих і каштанових ґрунтах; це основний район неполивного землеробства і відкриття цілини. Південніше розвинена рідкісна напівпустельна і пустельна полинно-солянкова рослинність на частково засолених світло-каштанових, а на півдні сіроземних і бурих ґрунтах з плямами солонців і пісків; на піщаних масивах — злаково-полинова і чагарникова рослинність. На піднесених місцях дрібносопочника поширені степи з острівцями деревної рослинності (сосна, береза, осика, верби) на сильно щебнистих каштанових і гірських чорноземних ґрунтах.

У напівпустелях і пустелях багато гризунів (ховрахи, тушканчики, піщанки) і хижаків (вовк, лис корсак), сайги, зустрічаються архари і джейран, серед дрібносопочника — сарна, а також дрохва тощо. По берегах річок і озер — водоплавний птах, в чагарниках очеретів — кабани і акліматизована ондатра; у озері Балхаш багато риби (короп, судак, марінка тощо).

ЕкономікаРедагувати

Переважає велика промисловість переважно по видобутку і переробці мінеральної сировини, а також зернове землеробство і відгінно-пасовищне тваринництво. Енергетика базується на місцевому вугіллі; найбільші теплові електростанції в містах Абай, Караганда, Теміртау, Жезказган, Балхаш. Головні галузі промисловості: вугільна (Карагандинський вугільний басейн, і кольорова металургія (здобич і виплавка міді і молібдену, здобич поліметалів). Розвинена також здобич залізної і марганцевої руди. Чорна металургія — в значній мірі на місцевій руді. Металоємке машинобудування (зокрема для вугільної промисловості), виробництво будматеріалів (цементу, цеглини, винищити), хімічна, легка (швейна, трикотажна, взуттєва) і харчова (м'ясна, маслосироробна і молочна, борошномельна, кондитерська тощо) промисловість. Основна частина промислових підприємств знаходиться в Караганді і її районі: у Теміртау — Карагандинський металургійний комбінат, заводи синтетичного каучуку, ливарно-механічний тощо, в містах Сарань, Абай, Шахтинськ — кам'яновугільна промисловість, а також в районі Жезказгана (Жезказганський гірничо-металургійний комбінат з мідеплавильним і ремонтний-механічним заводами, Карсакпайський мідеплавильний завод того ж комбінату, марганцеві копальні в Джезди та Жездинське рудоуправління ВО «Казсвинец» тощо) і Балхаша (гірничо-металургійний комбінат з копальнями в Коунраде і Саяке, рибний завод). З інших промислових центрів виділяються: Актау (цементний завод), Акчатау, Акжал, Кайракти, Карагайли тощо. (поліметалічні гірничо-збагачувальні комбінати і копальні), Каражал (видобування залізної руди).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати