Відкрити головне меню
Поштовий блок СРСР
Поштова марка СРСР
Поштова марка СРСР

Освоєння цілинних земель, освоєння цілини — комплекс заходів по ліквідації відставання сільського господарства і збільшенню виробництва зерна в СРСР в 1955-1965 шляхом збільшення посівних площ за рахунок введення у використання цілинних земельних ресурсів в Казахстані, Поволжі, Уралі, Сибіру та ​​на Далекому Сході РРФСР.

Зміст

ПередумовиРедагувати

В перші повоєнні роки СРСР зіткнувся з проблемою нестачі харчових продуктів, яка виникла внаслідок одночасної дії декількох факторів:

  • падіння ефективності сільського господарства через знищення активних сільгоспвиробників в часи колективізації та великі воєнні втрати економічно-активного населення на селі;
  • розширення території СРСР в результаті завоювань у західній Україні, західній Білорусі, в Прибалтиці тощо та знищення активних сільгоспвиробників в ході колективізації в цих регіонах;
  • неефективну модель сільськогосподарського виробництва в колгоспах та радгоспах;
  • зростання темпів збільшення населення в республіках СРСР.

Як наслідок, в 1946 році в окремих регіонах СРСР, насамперед в Україні, стався масовий голод, який, на відміну від голоду 1932-1933 років, виник через низьку ефективність сільгоспвиробництва, а не через надлишковий експорт, як було в 1932-1933 роках.

ЗаходиРедагувати

В 1954 лютнево-березневий пленум ЦК КПРС прийняв постанову «Про подальше збільшення виробництва зерна в країні і про освоєння цілинних і перелогових земель». Держпланом СРСР було намічено розорати в Казахстані, Сибіру, ​​Поволжя, на Уралі і в інших районах СРСР не менше 43 млн га цілинних і перелогових земель.

Була дискусія: розвивати сільське господарство інтенсивним або екстенсивним шляхом. Доводи за інтенсифікацію були значно переконливіше, однак керівництво країни в особі М.С. Хрущова воліло екстенсивний шлях розвитку...

Освоєння цілинних і перелогових земель в 1954 році почалося головним чином зі створення радгоспів та без будь-якої попередньої підготовки, при повній відсутності інфраструктури — доріг, зерносховищ, кваліфікованих кадрів, ремонтної бази для техніки. Не бралися до уваги природні умови степів з їх піщаними бурями та суховіями, придатної до місцевих умов культури обробки ґрунтів і адаптованих до клімату сортів зернових.

Як наслідок, освоєння цілинних земель перетворилося в чергову кампанію: процвітали аврали, штурмівщина та плутанина.

В 1954-1961 рр. на освоєння цілинних земель було витрачено 20% всіх вкладень СРСР у сільське господарство. Через це аграрний розвиток традиційних районів землеробства суттєво загальмувався. Проблеми поглиблювалися відправленням на цілину значної кількості фахівців (в 1954-56 роках — близько 50 тисяч чоловік), тракторів і комбайнів.

Завдяки екстраординарному зосередженню коштів і людей, а також природним факторам нові землі в перші роки давали надвисокі врожаї і від половини до третини всього виробленого в СРСР хліба, але через швидке виснаження земель та ерозію ґрунтів вже на початку 1960-х були роки, коли на цілині не могли зібрати навіть посівний фонд. Як наслідок, освоєння цілини вступило в стадію кризи, ефективність земель впала на 65%.

Пов'язані подіїРедагувати

Саме на час освоєння цілинних земель припали масові звільнення в'язнів з радянської системи ГУЛАГ, тому значна частина цілинників були колишніми ув'язненими[1] (див. також Суча війна), отже, завдяки освоєнню цілини, вдалось частково залучити в народне господарство велику кількість осіб з кримінальним минулим.

НаслідкиРедагувати

Обраний в СРСР курс на освоєння цілинних і перелогових земель консервував екстенсивний шлях розвитку сільського господарства: був втрачений час та ресурси на інтенсифікацію розвитку, створення нових технологій тощо. В подальшому це призвело до продуктової залежності СРСР від капіталістичних країн з високою культурою аграрного виробництва: США, Канади, Аргентини та інших.

Освоєння цілини у культуріРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • Провальні результати освоєння цілинних земель не завадили кар'єрному зростанню Леоніда Брежнєва, який на той час був другим, а потім першим секретарем компартії Казахстану. Свої спогади про освоєння цілинних земель Брежнєв виклав у книзі «Цілина».

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати