Каракуми
Каракуми (туркм. Garagum) — піщана пустеля в Середній Азії в межах Туркменістану. Площа близько 350 тис. км², або 70% терену Туркменістану. Поверхня — горбиста рівнина з глинистими ділянками — такирами та шорами. Є родовища сірки, природного газу, нафти. У складі пустелі розрізняють Заунгузькі Каракуми, Центральні Каракуми, Низовинні Каракуми і Південно-Східні Каракуми.
| Каракуми | ||||
 | ||||
| Країна |
 Туркменістан[1],  Російська імперія і  СРСР | |||
|---|---|---|---|---|
 Каракуми у Вікісховищі | ||||
Каракумами течуть річки Мургаб й Теджен з гір Гіндукуш, які розбираються на зрошення. Стікаючі з гір у пустелю невеликі річки літом переважно пересихають, і тільки одна велика річка тече по окраїні Каракумів — Амудар'я.[2] У пустелі є озера, в яких часто від літньої спеки вся вода випаровується і на дні виступає шар солі, схожий на сніг.[2]
Пустелею прямує найбільший у світі іригаційний канал — Каракумський.
На терені пустелі знаходиться газовий кратер Дерваза.
Рослин ще менше, ніж у сухих степах: полин, верблюжа колючка, на засолених ґрунтах — солянки; з дерев — саксаул; на зрошувальних ґрунтах отримують великі врожаї бавовнику, рису, винограду, персиків, абрикос, динь.[2] На великих площах пустелі майже немає рослинності — у таких пісках вітер утворює горби-бархани у формі підкови або серпа, які весь час пересуваються від безупинного пересипання піску вітром, і засипають все на своєму шляху: поля, сади, будівлі.[2] В пустелі багато ящірок, гадюк і черепах; з великих тварин: дикі осли — кулани і антилопи — джейрани. У вивчення ентомофауни цієї пустелі значний внесок зробив І. К. Лопатін. Жителі Каракумів займаються скотарством, розводячи овець, верблюдів і коней.[2]
ПриміткиРедагувати
ЛітератураРедагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
|
Це незавершена стаття з географії Туркменістану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |