Відкрити головне меню

Географія Туркменістану

Туркменістан — центральноазійська країна, що знаходиться в глибині континенту і не має виходу до вод Світового океану . Загальна площа країни 488 100 км² (53-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 469 930 км², а на поверхню внутрішніх вод — 18 170 км²[1]. Площа країни приблизно дорівнює ¾ площі України.

Географія Туркменістану Picto infobox map.png
Географічне положення Туркменістану
Географічне положення Туркменістану
Континент Азія
Регіон Центральна Азія
Координати 40°00′ пн. ш. 60°00′ сх. д. / 40.000° пн. ш. 60.000° сх. д. / 40.000; 60.000
Площа 488 100 км² (53-тє)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 1768 км
Державний кордон 4158 км
Тип переважно рівнинний
Найвища точка гора Айрибаба (3139 м)
Найнижча точка западина Акчаная (-81 м)
Тип субтропічний
Найдовша річка Амудар'я ( км)
Найбільше озеро Каспійське море (371 000 км²)
Природні ресурси вуглеводні, сірка, кам'яна сіль
Стихійні лиха посухи
Екологічні проблеми забруднення ґрунтів, засолення ґрунтів, забруднення вод

НазваРедагувати

Офіційна назва — Туркменістан (туркм. Türkmenistan)[2]. Назва країни походить від етноніма туркмени та перського слова «стан» — країна, земля, як назва території, що заселена туркменами[3]. Етнонім туркмени означає людей тюркського походження. Уперше слово тюрк згадується під 177 роком до н. е. китайцями щодо народів, які жили на південь від Алтаю. Запис терміну «тюрк» або «турук», як екзонім зафіксований у давньотюркській рунічній писемності (орхоно-єнісейска писемність) у добу Тюркського каганату в Центральній Азії, близько VIII століття. Самі туркмени відомі з X століття, як народ, що розселився від річки Талас до берегів Каспійського моря[3]. У давньоруських літописах під 1096 роком згадуються «торкмени»[3].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

 
Карта Туркменістану від ООН (англ.)
 
Порівняння розмірів території Туркменістану та США

Туркменістан — центральноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Казахстаном (спільний кордон — 413 км) і Узбекистаном (1793 км), на південному сході — з Афганістаном (804 км), на півдні — з Іраном (1148 км). Загальна довжина державного кордону — 4158 км[1]. Країна не має безпосереднього виходу до вод Світового океану, на заході омивається водами внутрішнього Каспійського моря і має вихід до Азовського моря через систему Волги й Дону[4][5]. Довжина узбережжя внутрішнього Каспійського моря — 1768 км[1].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Час у Туркменістані: UTC+5 (+3 години різниці часу з Києвом)[6].

ГеологіяРедагувати

Корисні копалиниРедагувати

Надра Туркменістану багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, сірку, кам'яну сіль[7].

СейсмічністьРедагувати

ВулканізмРедагувати

У західній частині країни — мережа грязьових вулканів.

РельєфРедагувати

Середні висоти — 23(0 м; найнижча точка — западина Акчаная (-81 м) і уріз води озера Сарикамиш, яке може пересихати (-110 м); найвища точка — гора Айрибаба, або пік Великого Туркменбаші (3139 м). Туркменістан розташований в межах Туранської низовини, яка більшою частиною (близько 350 тис. км²) зайнята пустелею Каракуми. У рельєфі переважають горбисті рівнини, що займають 90 % площі, а 10 % — узвишшя і середньовисотні гори. На крайньому півдні знаходяться гори Копетдаг — півн. частина Туркмено-Хорасанської гірської системи (найвища точка — гора Різе, 2942 м). У горах розвинені карстові печери протяжністю до 10 км (Копкатан). У Копетдазі знаходиться печера Коу-Ата з термальним озером. На заході тягнеться Красноводське плато висотою до 308 м, на північному заході — південна околиця плато Устюрт. На сході Туркменістану, на кордоні з Узбекистаном, розташований гірський хребет Кугитангтау в якому розташована найвища вершина країни — гора Айрибаба.

УзбережжяРедагувати

ОстровиРедагувати

КліматРедагувати

Північна територія Туркменістану лежить у помірному кліматичному поясі континентального типу, південна — у субтропічному[8]. На півночі превалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Розподіл атмосферних опадів зменшується з півночі на південь можливе випадіння снігу. На півдні влітку переважають тропічні повітряні маси зі спекотною посушливою погодою, взимку — помірні, що приносять прохолоду[9].

Характерні жарке і сухе літо, м'яка і малосніжна, іноді холодна зима, коротка волога весна, суха осінь. Середня температура січня — від -5 °С на північному сході до 4 °С у районі Атреку; абсолютний мінімум — 32 °С в Ташаузькій області, -29 °С у передгірній зоні Копетдагу і -10,3 °С на півдні узбережжя Каспійського моря. Середня температура липня — 28 °С на північному сході і 32 °С на півдні; абсолютний максимум — 49,9 °С (станція Репетек). Опадів — 80 мм на рік у низов'ях Амудар'ї, до 150 мм у Каракумах, 200—300 мм у передгір'ях і полонинах, до 400 мм і більше у горах (максимум у весняно-зимовий період). Сніговий покрив мінливий, зазвичай тримається кілька днів (у північних районах і горах). Вітри постійні, переважають північно-східні, північні, північно-західні; у передгір'ях Копетдагу влітку дме сухий жаркий вітер гармсиль. При зміні сезонів — пилові бурі. Вегетаційний період 200—270 діб.

Туркменістан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 24,77 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 19,95 тис. км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Річки країни належать безстічним областям Центральної Азії — басейни Аральського (Амудар'я) та Каспійського (Атрек) морів. Річки Туркменістану живлення отримують за рахунок танення льодовиків Паміру і Гіссаро-Алаю (за межами Т.) та сезонних снігів і дощів. Найважливіші річки: Амудар'я, Теджен, Мургаб, Атрек. Судноплавна тільки Амудар'я.

ОзераРедагувати

Найбільша внутрішня водойма — озеро Сарикамишське, площа близько 2 тис. км².

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

РослинністьРедагувати

Земельні ресурси Туркменістану (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 72 %,
    • орні землі — 4,1 %,
    • багаторічні насадження — 0,1 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 67,8 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 8,8 %;
  • інше — 19,2 %[1].

Тваринний світРедагувати

Охорона природиРедагувати

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • забруднення ґрунтів і підземних водоносних горизонтів сільськогосподарськими хімікатами;
  • засолення ґрунтів внаслідок примітивної іригації;
  • забруднення вод Каспійського моря;
  • забор води на потреби вирощування бавовнику з Амудар'ї призвів до пересихання Аральського моря і найбільшої екологічної катастрофи Середньої Азії: колапс риболовлі, донна сіль разом з накопиченими пестицидами розноситься вітрами на великі відстані, спричинюючі проблеми зі здров'ям у населення;
  • спустелювання.

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Туркменістану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к Turkmenistan, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б в Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 1 December. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Туркменістан // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  9. а б в ФГАМ, 1964
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати