Вугледар

місто у Волноваському районі Донецької області; адміністративний центр Вугледарської міської громади

Вугледа́р — місто у Волноваському районі Донецької області.

Вугледар
Coat of Arms of Vuhledar.svg Flag of Vuhledar.svg
Герб Вугледара Прапор Вугледара
Шахта Южно Донбасская №1.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Волноваський район
Громада Вугледарська міська громада
Засноване 1964
Статус міста з 1989 року
Населення 15188 (01.01.2017)[2]
Агломерація Донецько-Макіївська агломерація
Площа 5,3 км²
Густота населення 2865,7 осіб/км²
Поштові індекси 85670-85671
Телефонний код +380-6273
Координати 47°46′45″ пн. ш. 37°14′54″ сх. д. / 47.77917° пн. ш. 37.24833° сх. д. / 47.77917; 37.24833Координати: 47°46′45″ пн. ш. 37°14′54″ сх. д. / 47.77917° пн. ш. 37.24833° сх. д. / 47.77917; 37.24833
Висота над рівнем моря 187 м
Водойма р. Кашлагач
Назва мешканців вугледа́рець, вугледа́рка, вугледа́рці
Відстань
Найближча залізнична станція Волноваха
До станції 35 км
До обл./респ. центру
 - фізична 45,4 км
 - залізницею 81 км
 - автошляхами 60 км
До Києва
 - фізична 572 км
 - залізницею 917 км
 - автошляхами 746 км
Міська влада
Адреса 85670, Донецька обл., м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, 16
Вебсторінка Вугледарська міськрада
Міський голова (керівник військово-цивільної адміністрації) Новіков Сергій Сергійович

Commons-logo.svg Вугледар у Вікісховищі

Карта
Вугледар. Карта розташування: Україна
Вугледар
Вугледар
Вугледар. Карта розташування: Донецька область
Вугледар
Вугледар

Загальні відомостіРедагувати

Місто Вугледар було засновано у 1964 році, розташоване в південно-західній частині Донецької області на відстані 57 кілометрів від обласного центру. Межує з сільськогосподарськими Мар'їнським та Волноваським районами.

Загальна площа міста — 532 га. Населення 17500 осіб. З них працездатного — 13,1 тис. осіб.

Народжуваність — 7,9 на 1000 осіб, смертність — 10,2, природний спад — −2,3, сальдо міграції негативне (-17,8 на 1000 осіб).

ІсторіяРедагувати

Місто своїм народженням зобов'язане початку опанування Південнодонбаського вугільного регіону. У 1963 році інститутом «Донгіпрошахт» було виконано генеральний план об'єднаного масиву шахт Південного Донбасу і проєктне завдання житлово-побутового будівництва шахти «Південнодонбаська» № 1. 18 лютого 1964 року 12 робітників тресту «Донецькшахтобуд» було висаджено на посту № 90 Донецької залізниці. Освоювання регіону почалося з будівництва залізничної станції та 8 житлових будинків для залізничників.

У 1964 році першими на будівництво комплексу нової шахти прибув колектив будуправління № 15. Загалом на будівництві шахти працювало багато організацій, у тому числі «Спецбуд», БУ-2, 4-та проходка. У 1964 ж році у фундамент першого житлової будівлі було закладено перший камінь. Водночас зводились ще три будинки та три гуртожитки. Перший дім було заселено у 1966 році й селищу було надане ім'я «Південний Донецьк». В 1974 році почалися роботи на «Південнодонбаській» № 3.

Хронологія подій:

  • 1966. Побудовані котельна, дитячий комбінат, їдальня.
  • 1967. Розпочалося будівництво першої школи.

Народилася перша дитина селища.

  • 1968. Відкрито літній кінотеатр.

На прохання мешканців селище було перейменовано на Вугледар.

  • 1969. Утворена селищна рада.
  • 1974. Почалося будівництво лікарні.
  • 1975. Відкрився перший пам'ятник: Стела 13 десантників.

З 1964 року перша шахта і селище Південний Донецьк були підпорядковані Мар'їнському району, а з 1973 уже як селище Вугледар перепорядковане Петровському району м. Донецька. 02.10.1989 Вугледару було змінено статус і уже як селище міського типу було віднесено до категорії міст районного підпорядкування. 6 грудня 1991 року місто Вугледар набуло статусу міста обласного підпорядкування.

Російсько-українська війнаРедагувати

Докладніше: Бої за Вугледар

4 вересня 2014 р. під час виконання бойового завдання в районі м. Вугледар загинув старший солдат 13-ї ОАЕМБр Сергій Гуц.

6 квітня 2022 року російський агресор обстріляв з реактивної артилерії місце роздачі гуманітарної допомоги, у результаті чого відомо про двох загиблих та п'ятьох поранених[3]. Надвечір того ж дня стало відомо про 4 загиблих та 4 поранених внаслідок цієї атаки[4].

НаселенняРедагувати

Населення міста станом на 1.06.2011 року становить 15549 осіб. За даними перепису населення 2001 року — 17,4 тис. осіб; 2004 рік — 16,6 тис. осіб.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 17518 осіб, із них 28,18 % зазначили рідною мову українську, 70,80 % — російську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — вірменську, молдовську та гагаузьку, 0,01 % — болгарську мову[5].

Національний склад населення за переписом 2001 року[6]

чисельність частка, %
українці 11 060 63,1
росіяни 5 790 33,1
білоруси 168 1,0

Природні ресурси. Екологічна ситуаціяРедагувати

Місто Вугледар засновано як центр майбутнього великого району видобутку кам'яного вугілля, розвідані запаси якого становлять 1395 млн тонн.

Основні природні ресурси:

  • висококонцентровані запаси коксового вугілля марки ГЖ, ГЖО, Ж з низьким вмістом сірки — 5,5 млрд тонн;
  • родовище вугільного метану — 3467 млн м3 газу.

Ілові відходи комбінату комунальних підприємств використовуються для удобрення земель с/г «Червоний Жовтень». Шлакові відходи вугільних котельних, очисних споруд — для ремонту доріг, а також для їх посипання під час ожеледиці. З метою зниження відходоутворення підприємствами міста виконуються заходи щодо закладки породи у вироблений простір.

ЕкономікаРедагувати

Вугледар — шахтарське місто з моноструктурою господарського комплексу, основа якого — вугільна промисловість.

Основні промислові підприємства:

  • ДВАТ шахта «Південнодонбаська» №1 імені Героїв 9-ї стрілецької дивізії виробничою потужністю 1200 тис. тонн вугілля у рік. Введена в експлуатацію у 1973 році. Шахта — первісток родовища Південнодонбаське. Промислові запаси вугілля на 01.01.02 — 58,67 млн тонн. Шахта — надкатегорійна за газом, небезпечна за вибухами пилу.
  • ДВАТ шахта «Південнодонбаська» № 3 виробничою потужністю 1200 тис. тонн вугілля у рік (перша черга). Введена в експлуатацію у 1985 році. Розташована на південно-західній межі Донецького басейну. Вона пов'язана залізничною гілкою довжиною 23 км зі станцією «Південнодонбаська» на залізничній магістралі «Донецьк—Маріуполь» і автомобільною дорогою Мар'їнка—Павлівка. Розміри шахтного поля 8,5 км за протягом та 5,5 км за падінням. Загальна площа шахти 47 км². Промислові запаси за станом на 01.07.02 — 150026 тис. тонн. Шахта — надкатегорійна за газом та пилом.

Обидві шахти віднесено до числа перспективних молодих шахт. Працюють стабільно, нарощуючи видобуток вугілля.

Ринок праці:

  • рівень зареєстрованого безробіття становить 7,3 %.
  • 2/3 працездатного населення працює на вугільних підприємствах міста.

Відповідно до Закону України «Про спеціальні економічні зони й спеціальний режим інвестиційної діяльності у Донецькій області», місто віднесено до території пріоритетного розвитку.

У місті інфраструктура, яка забезпечує мінімальні потреби мешканців міста.

Транспорті зв'язки: автомобільне сполучення з м. Донецьк, Мар'їнка, Волноваха.

ОсвітаРедагувати

У місті функціонують три середні загальноосвітні школи I—III ступенів (у тому числі денна та очна-заочна форми навчання). Загалом у середніх навчальних закладах навчається близько 3000 учнів. Школи мають мережу профільних класів, класів з поглибленням вивчанням окремих предметів, класів з державною мовою навчання, міжшкільних факультетів. В цілому, державною мовою навчається 19,0 % учнів шкіл та 34,6 % дітей дошкільного віку. Здійснюється робота з обдарованими дітьми, створено міський банк даних.

Мережа дошкільних дитячих закладів у місті представлена двома дошкільними дитячими закладами, де у 18 групах нараховується 408 дітей. Розвивається мережа груп соціального призначення для дітей з недоліками фізичного і психічного розвитку, профільних груп.

Позашкільний заклад — дитячо-юнацька спортивна школа, де у 30 групах займаються близько 600 дітей за такими видами спорту, як футбол, баскетбол, греко-римська боротьба, важка атлетика, шахи.

З вищих навчальних закладів у місті з 1996 року працює академічний коледж Донецької державної Академії управління. Навчання ведеться за спеціальностями «Менеджмент» та «Фінанси». Форми навчання — очна та заочна. Освітньо-кваліфікаційний рівень — бакалавр.

У місті Вугледар Донецької області на обліку перебуває 2 пам'ятки історії та монументального мистецтва.

КультураРедагувати

Восени 2018 року та восени 2019 року у Вугледарі провели мандрівний культурно-просвітницький фестиваль «З країни в Україну». Його мета — відроджувати у Донецькій та Луганській областях забуту українську культуру. А також сформувати локальну громаду, яка продовжить роботу після від'їзду організаторів. Фестиваль ставить за мету популяризувати сучасне українське мистецтво, музику, фотографію, винаходи, і водночас не забуваючи про традиційні ремесла, показує весь спектр унікальності України. У Вугледарі вдалось зібрати більше сотні волонтерів.[7]

Пам'ятки історіїРедагувати

№ пп Охорон. номер Найменування пам'ятки Місцезнаходження пам'ятки Рік встановлення Автор Рішення
1. 2840 Могила Кушніра С.І, воїна-афганця, рядового. Вугледарська м/р, м. Вугледар, міський цвинтар. 1986 р. - 14.07.1993 р. № 419
2. 2059 Пам'ятник на місці загибелі 13-х партизанів-десантників. Вугледарська м/р, м. Вугледар, траса «Донецьк-Вугледар», в'їзд до північної частини міста. 1975 р. - 10.11.1984 р. № 663р

ПостатіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Вугледар // Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — ISBN 94-402-3354-X
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  3. У Вугледарі рашисти обстріляли місце роздачі гумдопомоги, є загиблі і поранені. Укрінформ. 6 квітня 2022. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2022. 
  4. Обстріл черги за допомогою у Вугледарі: кількість загиблих зросла до чотирьох. Укрінформ. 6 квітня 2022. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014. 
  6. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 27 листопада 2012. 
  7. Симфонія Донбасу. Як змінюється шахтарський Вугледар і що дає розраду його жителям. Свои.City (рос.). Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020. 

ДжерелаРедагувати