Стара Вижівка

селище міського типу в Старовижівському районі Волинської області

Стара́ Ви́жівка (XIX ст. — Вижба; до 1946 р. — Стара Вижва) — селище міського типу на південному-заході Полісся, над річкою Вижівка (притока Прип'яті), районний центр Волинської області. Відстань до облцентру становить 112 км і проходить в основному міжнародним автошляхом М19. У 1970 році населення 3400 мешканців, у 2005 — 5151.

смт Стара Вижівка
Str vg s.png Str vg h.png
Герб Старої Вижівки Прапор
Преображенська церква (дер.), 18 ст.
Преображенська церква (дер.), 18 ст.
Країна Україна Україна
Область Волинська
Район/міськрада Ковельський
Рада Старовижівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1508
Магдебурзьке право 1548
Статус із 13.04.1957 року
Площа 4,99 км²
Населення 5112 (01.01.2021)[1]
Густота 1034 осіб/км²
Поштовий індекс 44401
Телефонний код +380 3346
Географічні координати 51°26′27″ пн. ш. 24°25′54″ сх. д. / 51.44083° пн. ш. 24.43167° сх. д. / 51.44083; 24.43167Координати: 51°26′27″ пн. ш. 24°25′54″ сх. д. / 51.44083° пн. ш. 24.43167° сх. д. / 51.44083; 24.43167
Висота над рівнем моря 178 м
Водойма Вижівка


Відстань
Найближча залізнична станція: Вижва
До обл. центру:
 - залізницею: 116 км
 - автошляхами: 112 км
Селищна влада
Адреса 44401, Волинська обл., Старовижівський р-н, смт. Стара Вижівка, вул. Незалежності, 50
Карта
Стара Вижівка. Карта розташування: Україна
Стара Вижівка
Стара Вижівка
Стара Вижівка. Карта розташування: Волинська область
Стара Вижівка
Стара Вижівка

Commons-logo.svg Стара Вижівка у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Старовижівська Об'єднана територіальна громада у північно-західній частині Волинської області.

До складу ОТГ входять 16 населених пунктів та саме селище Стара Вижівка.

Рельєф реґіону рівнинний з нахилом в північному напрямку.

Територія заліснена більш як на 32,5 відсотка, площі лісів займають 38,0 тисячі гектарів, сільськогосподарських угідь — 57,0 тисячі гектарів, в тому числі 28,0 тисячі гектарів — площа ріллі.

Територією Старовиживщини протікають річки Прип'ять, Турія, Вижівка, Лють, Кизівка, є 29 озер, в основному карстового походження. В регіоні в умовах великої вологості та високого рівня підґрунтових вод утворилися в основному дерново-підзолисті, дерново-глеєві та супіщані ґрунти.

У промисловому відношенні з корисних копалин найбільше значення мають пісок, торф, глина, сапропель, розпочата розробка та видобування фосфоритів.

На території чудового поліського краю збереглися унікальні куточки флори і фауни, де утворено 3 загальнозоологічних заказники, збережено 13 пам'яток природи, у тому числі — вікові лісові масиви на території Кримненського та Дубечненського лісництв.

ІсторіяРедагувати

Є певні дискусії щодо першої письмової згадки про Вижву. Одні вчені вважають, що перша писемна згадка про селище Вишега, вона ж Вижва, датується червнем 1099 року. Жили тут люди і раніше, про що свідчать археологічні знахідки доби бронзи, та знайдено поселення часів Київської Русі.

Інші вчені вважають, що перша згадка про Вижву датується початком XVI ст. Про історію селища розповідають експозиції краєзнавчого музею, де зберігається цінний матеріал з історії, культури та археології краю. В музеї зберігаються документи про те, як у свій час землями володіли литовські князі Сангушки, князь Курбський, польська королева Бона Сфорца (перша половина - середина XVI ст.), розповідається про тяжке життя поліських селян, які займались в основному землеробством та ремісництвом.

Стара Вижівка входила до складу Вижівського маєтку (разом з містечком Вижва та селами Брідки, Мельники, Рудка) в другій половині XVIII - середині ХІХ ст. Починаючи з 1739 р. ковельським староством, куди входив і вижівський маєток, володів князь Димитр Іполіт Яблоновський. За «Гербівником» А. Бонецького, він отримав його від батьків першої дружини Катерини Шембек в 1739 р. Після смерті першої дружини Д. Яблоновський одружився вдруге з Юзефою Мичельскою, яка після смерті в 1788 р. Д. Яблоновського утримувала прибутки від вижівського маєтку. Станом на 1798 р. прибутки з містечка та сіл і надалі отримувала княгиня Юзефа Яблоновська, вдова Д. Яблоновського (1706-1788 рр.). Містечко належало князеві, пізніше – княгині, але міщани залишалися особисто вільними. Доходи із сіл Брідки, Мельники, Рудка, Стара Вижівка у 80-х роках XVIII ст. складалися з таких основних елементів: панщина (тягла або піша), чинш, оренда корчми (могла бути з млином), толока, перевезення зерна до р. Буг, данина (медом, хмелем, пряжею). Лише від села Стара Вижівка доходи отримувалися по усіх цих категоріях, від інших сіл – тільки за деякими[2].

Наприкінці XVIII ст. в результаті поділів Польщі Волинь увійшла до складу Російської імперії. Становище мешканців краю переважно залишилося без змін. У 1847 р. було проведено інвентарну реформу на Волині, що вплинуло і на становище селян Старої Вижівки. За люстрацією маєтка у 1849–1858 рр. Стара Вижівка (тоді село) продовжувало бути частиною вижівського маєтку (з містечком Вижва, селами Брідки, Рудка, Чевель, Мельники). Перевірку проводив люстратор 3-го округу Волинської губернії Згорський. Його переписка з губернським люстратором Шумовим дає підстави стверджувати про чисельні зловживання з боку орендатора помістя, а також незнання селян своїх прав та невміння боротися за них. Зокрема, Шумов відмітив, що селяни обкладені платежем за пасовища, хоча користування ними повинно було бути безплатним. За відомостями від 28 вересеня 1858 р., в маєтку (разом з селами) було 216 селянських господарств: 114 – тяглих, 85 – напівтяглих (або піших), 1 – городників, 1 – бобилів (829 чоловіків та 800 жінок (разом 1629 повнолітніх людей)); а також 2 господарства однодворців (1 – городників, 1 – бобилів (2 чоловіки і 2 жінки)); 13 господарств відставних солдат (5 чоловіків, 8 жінок). Таким чином, населення сіл Стара Вижва, Брідки, Рудка, Чевель, Мельники становило разом близько 1630 людей. Селяни та міщани маєтку вживали менше алкоголю, ніж в середньому по Волинській губернії в цей час. Загалом по Волині одна корчма чи шинок припадали на 230 селян та міщан. У Вижівському маєтку цей показник був удвічі меншим: на одну корчму припадало 462 селянина та міщанина, що може свідчити про нижчий рівень вживання алкоголю, ніж загалом по губернії[3].

Вперше район як адміністративна одиниця був утворений 17 січня 1940 року із центром у с. Седлище і носив назву Седлищенський, а 7 червня 1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР його перейменовано в Старовижівський район з центром у місті Стара Вижівка.

17 січня 2016 року у Старій Вижівці митрополит Луцький і Волинський Михаїл звершив чин освячення новозбудованого храму.


ОсвітаРедагувати

У Старій Вижівці працює Старовижівський професійний ліцей та НВК «Загальньоосвітня школа І-ІІІ ступеня — гімназія», яка входить до 100 найкращих шкіл України.

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Денисюк, Василь Іванович (2020). Вижівський маєток у 80-х роках XVIII ст. (за Актовою книгою 1783–1785 рр.). Старий Луцьк (укр.). Процитовано 7 грудня 2021. 
  3. Денисюк, Василь Іванович; Denysiuk, Vasyl I. (2015). Населення містечка Вижва та сусідніх сіл Стара Вижва, Брідки, Рудка, Чевель, Мельники в середині ХІХ ст. (за люстрацією 1850–1858 рр.) (укр.). Процитовано 7 грудня 2021. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати