Вікіпедія

Гришківці

Гри́шківці — селище в Бердичівському районі Житомирської області. Відстань до райцентру становить понад 3 км і проходить автошляхом М21.8км від залізничної ст.Бердичів

селище Гришківці
Герб Гришківців Прапор Гришківців
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Тер. громада Гришковецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA18020070010056261
Облікова картка Гришківці 
Основні дані
Засновано 1775
Статус із 2024 року
Агломерація Житомирська агломерація
Площа 6 км²
Населення ▬ 4 099 (01.01.2022)[1]
Густота 691,6 осіб/км²;
Поштовий індекс 13337
Телефонний код +380 4143
Географічні координати 49°56′8″ пн. ш. 28°36′6″ сх. д. / 49.93556° пн. ш. 28.60167° сх. д. / 49.93556; 28.60167
Висота над рівнем моря 261 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Бердичів
До станції: 8 км
До райцентру:
 - автошляхами: 3,3 км
До обл. центру:
 - залізницею: 50 км
 - автошляхами: 37,4 км
Селищна влада
Адреса 13337, Житомирська обл., Бердичівський р-н, смт Гришківці, вул. Добровольчих Батальйонів, 4
Карта
Гришківці. Карта розташування: Україна
Гришківці
Гришківці
Гришківці. Карта розташування: Житомирська область
Гришківці
Гришківці
Мапа

Гришківці у Вікісховищі

У селищі є Гришковецька гімназія, Дмитрівська школа та Бердичівська спеціальна школа-інтернат для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав[2].

Історія

ред.

Відоме з 1775р.[3] У цьому ж році побудовано дерев'яну Свято-Димитрівську церкву[4]

18 березня 1787 р. у палаці князів Радзивіллів, який знаходився у Гришківцях на місці, де нині перехрещуються вулиці Добровольчих батальйонів із вулицею Найдіна, вдруге побував польський король Станіслав II Август Понятовський[5].

У ХІХ столітті Гришківці належали польському шляхтичу Ігнату Станіславовичу Пашковському.[4]

На Військово-топографічній карті Російської імперії Ф.Ф.Шуберта (1867, 1875р.р.) Гришківці відображені під назвою Ришковці.[6]

Радянська влада встановлена в січні 1918 року.

Під час Бердичівської операції корпусу Січових Стрільців навесні 1919р., Є.Коновалець писав А.Мельнику: "як довго частини Північної групи не займуть Реї, а їх броневі потяги не посунуться до Ришковець, так довго наш наступ не буде мати ніякого успіху"[7].

В 1924 році організовано ТСОЗ.

Понад 1000 жителів селища боролося проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни, 360 — загинуло, 472 — відзначено орденами й медалями.

В Гришківцях 1954 року споруджено два обеліски Слави на честь воїнів, які полягли під час визволення селища від гітлерівських окупантів.

Станом на 1978р. у селищі проживало 5 тис.чол., діяли: консервний завод, комбінат побутового обслуговування, 2 восьмирічні школи, мед.амбулаторія,Будинок культури, кінотеатр,2 бібліотеки.[3]

На території Гришківців виявлено залишки поселення трипільської культури, доби бронзи та часів Київської Русі.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 4493 97.10%
російська 122 2.64%
вірменська 4 0.09%
циганська 3 0.06%
білоруська 1 0.02%
інші/не вказали 4 0.09%
Усього 4627 100%

Персоналії

ред.

Тут народився Перегуда Петро Устинович, Герой Радянського Союзу, нагороджений за подвиг, звершений у боротьбі з білофіннами

Тут народилася Ангеліна Яр, українська письменниця-анімалістка, еко-активістка.

Похований Сідлецький Сергій Юрійович (1983—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017[9].

Похований Венгер Олекса́ндр Анато́лійович (9 січня 1969 — 25 січня 2015) — старшина Збройних Сил України, учасник російсько-української війни[10].

У Гришківцях з 2002 року живе письменник, заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин Бердичівського району, кавалер найвищої нагороди області «Честь і Слава Житомирщини», лауреат численних міжнародних, всеукраїнських та обласних премій Михайло Павлович ПАСІЧНИК.

Примітки

ред.
  1. ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  2. ↑ Світлана Мартинець: «Сенсаційне викриття псевдопрофесора Пі» [Архівовано 8 жовтня 2011 у Wayback Machine.] Газета «Експрес», 6 жовтня 2011
  3. ↑ а б 1904-1983., Бажан, Микола Платонович, (1979). Українська радянська енциклопедія (УРЕ), вид.2-ге (українська) . Київ: Glav. red. USĖ (Гол.редакція УРЕ). с. т.3, стор.169. OCLC 8220039. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  4. ↑ а б Сичевський, Антон (26.12.2010). Гришківецька церква – одна з восьми дерев’яних твердинь православ’я. Житомирщина історична (українською) . Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 20.03.19.
  5. ↑ Горобчук, Анатолій (18.03.2000). Цей день в історії, 18 березня. Мій Бердичів (українською) . Анатолій Горобчук, Василь Котов. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 20.03.2019.
  6. ↑ Шуберт, Федір Федорович (1875). Военно-топографическая карта Российской Империи. Трехверстовка. ЭтоМесто (рос) . Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 25.03.2019.
  7. ↑ Ковальчук, Михайло (2016). Бердичівська операція корпусу січових стрільців навесні 1919р (PDF) (українська) . Український визвольний рух. с. 74. Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2018. Процитовано 25 березня 2019.
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. ↑ Сідлецький Сергій Юрійович («Іспанець»/«Грізлі») - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 14 квітня 2024.
  10. ↑ Венгер Олександр Анатолійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 14 квітня 2024.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гришківці&oldid=43409330