Курман

селище міського типу в Україні, в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим
(Перенаправлено з Красногвардійське)

Курман (крим. Qurman, рос. Курман; до 1944 року — Курман-Кемельчі́[2], у 1944—2023 роках — Красногвардійське[3]) — селище1957 року) в Україні, адміністративний центр Курманського району Автономної Республіки Крим.

Селище Курман
Герб Курмана Прапор Курмана
Автостанція «Красногвардійське»
Автостанція «Красногвардійське»
Автостанція «Красногвардійське»
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Курманський район
Рада Красногвардійська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Красногвардійське 
Основні дані
Статус із 2024 року
Населення 10 779 (на 2014 рік)[1]
Поштовий індекс 97000
Телефонний код +380 6556
Географічні координати 45°29′41″ пн. ш. 34°17′41″ сх. д. / 45.49472° пн. ш. 34.29472° сх. д. / 45.49472; 34.29472Координати: 45°29′41″ пн. ш. 34°17′41″ сх. д. / 45.49472° пн. ш. 34.29472° сх. д. / 45.49472; 34.29472
Висота над рівнем моря 46 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Урожайна
До обл. центру:
 - залізницею: 66 км
 - автошляхами: 69,5 км
Селищна влада
Адреса 97000, АР Крим, Курманський р-н, смт. Красногвардійське, вул. Радянська, 3
Голова селищної ради Козицький Віктор Йосипович
Карта
Курман. Карта розташування: Україна
Курман
Курман
Курман. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Курман
Курман
Мапа

Курман у Вікісховищі

Назва ред.

Курман з кримськотатарської «польовий стан», друга частина історичної назви «Кемельчі» — це прізвище кримськотатарських мурз, що володіли цими землями за Кримського ханату[4].

Загальні відомості ред.

 
Курман. Храм поблизу автостанції
 
Курман. Школа

Розташоване в центральній частині степового Криму, за 66 км від Сімферополя. На території селища є залізнична станція Урожайна.

Через Курман проходить автодорога E105 Сімферополь—Харків. Є автостанція приміського сполучення.

Історична назва Курман-Кемельчі, змінена у 1944 році після депортації кримських татар. Селище розташоване на магістральній залізниці Севастополь — Сімферополь — Мелітополь, що сполучає Крим з континентом[5].

Динаміка чисельності населення ред.

  • 1805 рік — 48 осіб (усі кримські татари).
  • 1926 рік — 811 осіб (617 росіян, 74 євреїв, 61 німець, 24 українця, 8 вірменів, 5 кримських татар, 5 греків).
  • 1939 рік — 1754 осіб.
  • 1989 рік — 11574 осіб.
  • 2001 рік — 11168 осіб, з них: 77,77 % (8685 осіб) — росіяни, 11,88 % (1327 осіб) — кримські татари, 8,80 % (983 осіб) — українці, 0,31 % (35 осіб) — білоруси, 0,28 % (31 особа) — вірмени, 0,04 % (4 особи) — цигани, 0,01 % (1 особа) — німці, 0,01 % (1 особа) — болгари, 0,02 % (2 особа) — греки, 0,88 % (98 осіб) — інші національності[6]
  • 2006 рік — 10700 осіб, з них: 58 % — росіяни, 24,9 % — українці, 16,6 % — кримські татари та інші.

Історія ред.

До анексії Кримського ханства Російською імперією містечко належало мурзам Кемельчі.

У 1783 році у село за розпорядженням Перекопського справника прибула група чеських колоністів. Перші німецькі поселенці з'явилися у Курмані 1805 року. Це були переселенці з Північної Маравії, які отримали по 20 десятин на душу і почали будувати будинки.

У XIX столітті у Курмані оселилися естонці та значна кількість євреїв.

На початку 60-х років XIX століття село Курман-Кемельчи входило до складу Перекопського району.

У 18741875 роках поряд з селом була проведена Лозово-севастопольська залізниця, збудована станція. Населений пункт став швидко розростатися.

У 1900 році тут було відкрите однокласне земське училище.

У 1918 році встановлена радянська влада.

У 1923 році Курман-Кемельчи увійшов до складу Джанкойського району, а з 1930 — до складу Біюк-Онларського району.

З 1935 року селище стало центром новоствореного Тельманського району.

У 19411944 роках селище перебувало під німецькою окупацією.

Селище внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[7].

Економіка ред.

Основні підприємства: ОАТП «Красноногвардійський маслобойний завод», завод продтоварів, ОАТП «Красногвардійська друкарня», Урожайненський комбінат хлібопродуктів, хлібокомбінат.

Соціальна сфера ред.

У селищі працюють дві загальноосвітні школи, професійно-технічне училище; 2 будинки культури, 2 бібліотеки, музична школа, центр дитячої та юнацької творчості, ДЮСШ; центральна районна лікарня, притулок. Є музей, два відділення банку; парк. Діють 3 релігійні громади.

У 1999 році збудована мечеть Мекке Джамі[8].


Примітки ред.

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Указ Президії ВР РРФСР від 14 грудня 1944 року № 621/6 «Про перейменування районів і районних центрів Кримської АРСР» (рос.)
  3. Постанова Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1352-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя»
  4. Алексіна Дорогань, Олександра Шевченко, Олександра Сурган (23 травня 2021). Справжні кримські назви, знищені СРСР. Історії топонімів та родин. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 28 вересня 2023. Процитовано 28 вересня 2023. 
  5. Анатолій Кримський (20 листопада 2020). Красногвардійське: степове селище біля залізниці (фотогалерея). ua.krymr.com. Крим.Реалії. Архів оригіналу за 28 вересня 2023. Процитовано 28 вересня 2023. 
  6. АР Крим, Красногвардійський район: смт Курман. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 22 жовтня 2023. 
  7. Перелік міст та сіл до перейменування. memory.gov.ua. Український інститут національної пам'яті. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015. 
  8. Віктор Владимиров (16 жовтня 2019). Мечеті Криму: «Мекке Джамі» в Красногвардійському (фотогалерея). ua.krymr.com. Крим.Реалії. Архів оригіналу за 28 вересня 2023. Процитовано 28 вересня 2023. 

Джерела ред.