Городниця (смт)
Городниця — селище міського типу в Новоград-Волинському районі, Житомирської області
| смт Городниця | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Житомирська область | ||
| Район/міськрада | Новоград-Волинський район | ||
| Рада | Городницька селищна рада | ||
| Код КОАТУУ: | 1824055600 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1390 | ||
| Статус | із 1938 року | ||
| Площа | 6,637 км² | ||
| Населення | ▼ 5340 (01.01.2018)[1] | ||
| Густота | 804,6 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 11714 | ||
| Телефонний код | +380 4141 | ||
| Географічні координати | 50°48′34″ пн. ш. 27°19′06″ сх. д. / 50.80944° пн. ш. 27.31833° сх. д.Координати: 50°48′34″ пн. ш. 27°19′06″ сх. д. / 50.80944° пн. ш. 27.31833° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 198 м | ||
| Водойма | р. Случ, Криваль | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Новоград-Волинський I | ||
| До станції: | 45 км | ||
| До райцентру: | |||
| - залізницею: | 91 км | ||
| - автошляхами: | 129 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 11714, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, смт. Городниця, вул. Заводська, 8 | ||
| Голова селищної ради | Онищук Іван Анатолійович | ||
| Веб-сторінка | Городницька територіальна громада | ||
| Карта | |||
  Городниця | |||
 Городниця | |||
Зміст
ІсторіяРедагувати
Історія Городниці тісно зв'язана з Корцем тому, що входила до складу маєтків князів Корецьких. У 1628 році князь Кароль Корецький, на той час волинський каштелян, платив з Городниці за 20 «димів», 10 вулич., 10 убогих хат., 4 ремісників і 1 попа. Городницька волость займала понад 18 квадратних кілометрів — 16470 десятин і з 1685 року перебувала в оренді, пізніше була власністю Руліковських, Боссо, а в 19 століття належала Гіжицьким.
У 1651 році рід князів Корецьких вигас і волость перейшла до князів Чарторийських, а згодом Городницю отримує представник роду Любомирських. 1856 року маєток викупив брат Едварда Вацлав з Порадова Руліковський.[2]
З назв урочищ можна довідатися, що Городниця була старою і досить великою оселею, про що свідчать старі назви: Крамниці, Каплиця, Дворище, Церква і т. ін. Як переказують, старе місто Городниця було знищене пожежею під час воєн 17 століття. Над Случчю був мурований замок на високій горі, довкола оточений водою. В околицях Городниці росло багато азалій. За легендою, під час татарських нападів жителі переховувалися в урочищі Свята Лоза. Багато жителів в кінці 19 — на початку 20 століття працювали в фабриках і на бендючках (місцях, де сплавляли дерево). В містечку була церква, на високій горі над Случчю, фабрика порцелянових виробів, кам'яного посуду. Після пожежі корецької порцелянової фабрики в 19 столітті, городницькі вироби знайшли собі збут не тільки на місцевих ринках, але у Франції і Чехії. На цій фабриці працювало 350 робітників, а річний дохід з проданого товару становив 150 тисяч рублів. Фабрика ця була зроблена на взірець закордонних, було там 2 порцелянові печі і 5 фаянсових. Відповідну глину до фаянсових виробів видобували в Городниці, а порцелянову привозили з села Дубрівки. При самій річці Случ стояв млин для перемолу керамічних матеріалів і другий млин в Перевезні, де до 1865 року була також залізна фабрика, що працювала на залізній руді найкращого на Волині сорту. На річці Случ було п'ять портів (бендюг): Крутаха, Чайка, Лучиці, Свята лоза, П'явки, Шописька, через які сплавляли дерево вартості кілька мільйонів і де було задіяна тисяча робітників. Крім того була там скляна гута в селі Криваль, а також великі смолярні і виробництво терпентини (скипидару), в урочищі Гниле була цегельня.
Ще у 19 столітті городницькі ліси були багаті в такі тварин як лосі, кози, глушці, тетереви, вовки, рисі, і навіть ведмеді. З них лосі, зазвичай, трималися на величезному болоті (1600 дес.) Гало. Шар торфу в деяких околицях сягає від 2 до 4 метрів. В урочищах Три копці та Ілуга був тоді смерековий ліс, що займав більше як 1000 десятин. В 1873 р. на лівому березі Случі між селами Велика і Мала Анастасіївка знайдено кількадесят римських монет (срібних) з написом: Германіка сина Друздса, 6 рік н. е. за володіння Гиберія. Монети ці відомий вчений і дослідник історії Волині Руліковський передав до музею у Москві. В лісах було 9 курганів.
В кінці 19 століття в селі 233 доми і 2179 жителів, волосне управління, церква 1774 року дерев'яна на місці старої, школа однокласова відкита 1883 року.
За переписом 1911 року у містечку Городниця було: 1267 жит., волосне правління, міщанська управа, пошта і телеграф, земська поштова станція, двокласова школа, земська лікарня, акушерка, аптека, 31 крамниця, горілчана крамниця, 2 лікарні, водяний млин (30000 пудів річної продукції), 2 ресторани, фабрика порцелянових виробів (178000 одиниць річної продукції) і 8 ярмарків річно. До великої земельної власності Гіжицького належало 17000 десятин.
Впродовж 1923—1957 років Городниця — районний центр. 10 грудня 1938 року здобуло статус смт.
24 квітня 1945 року у бою з військами НКВД в селі загинув Іван Трейко — генерал-хорунжий УПА.
Тут розташований Свято-Георгіївський Городницький ставропігійний монастир МП. [ http://horodnica.ortox.ru/].
У селищі діяв Городницький порцеляновий завод, заснований у 1799 році Йосифом Клеменсом, князем Чарторийським. Підприємство, продукція якого була відома далеко за межами України і цінувалась у колекціонерів, внаслідок безгосподарності нових власників фактично припинило діяльність; більшість цехів зруйновано.
На даний час головним промисловим підприємством селища є лісозавод.
Пам'яткиРедагувати
- Свято-Георгіївський Городницький ставропігійний монастир
- Костел Св. Антонія
- Колишня синагога (нині селищна рада)
- Городницький парк
ПерсоналіїРедагувати
- Аврамчук Євген Матвійович (* 1934) — артист балету, заслужений артист України.
- Степанюк Володимир Миколайович (нар.1921— †2009) — повний кавалер ордена Слави.[3]
- Юзвінський Вадим Володимирович (1974—2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Horodnica… S. 139.
- ↑ Герои страны.
ДжерелаРедагувати
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
- Horodnica, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.).— S. 138—140. (пол.)
- Облікова картка на сайті Верховної Ради України
- Історія Городниці
- Городницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
- ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ. Предстоятель Польської Православної Церкви відвідав Свято-Георгіївський Городницький ставропігійний чоловічий монастир .
- Horodnica- miasto porcelany (пол.)
- Свято-Георгиевский Городницкий монастырь (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |