Юзвінський Вадим Володимирович
Вади́м Володимирович Юзві́нський (31 березня 1974 — 21 серпня 2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Юзвінський Вадим Володимирович | ||
|---|---|---|
 Старшина | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
31 березня 1974 Городниця | |
| Смерть |
21 серпня 2014 (40 років) Амвросіївка | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєвий шлях ред.
Народився 1974 року в смт Городниця (Новоград-Волинський район, Житомирська область). Виростав із старшою сестрою Лесею; закінчив Городоцьку ЗОШ. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ; звільнився в званні старшини. 2003-го помер його батько. Працював на фарфоровому заводі, потім їздив на заробітки до Києва. Коли мамі у 2013-му стало зле (вона перенесла інфаркт), Вадим вирішив повернутися додому та допомагати всім можливим. Працював на пилорамі.
У часі війни мобілізований навесні 2014-го, механік-водій, 30-а окрема механізована бригада. Відправили в Херсонську область, потім блокпост біля Криму, Маріуполя; Донецьк, Амвросіївка. З літа брав участь у боях на сході України.
Загинув в районі міста Амвросіївка (Донецька область). 8 серпня зазнав вогнепальне уламкове поранення лівої легені, унаслідок якого помер 21 серпня. В «Книзі пам'яті» місцем смерті зазначено село Круглик Лутугинського району Луганської області — під час проведення ударно-пошукових дій.
Похований 24 серпня 2014 року в рідному смт Городниця.
Без Вадима лишились мама Ольга Юзвінська, сестра, троє дітей (був тричі одружений; з них донька Валерія)[1][2]
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (15.5.2015, посмертно)
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 2
- вшановується 21 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.[3]
- в Городницькій ЗОШ відкрито меморіальну дошку його честі[4]
Примітки ред.
- ↑ Український Меморіал
- ↑ Львів'яни передали подарунок доньці загиблого військового з Житомирщини
- ↑ Повік не забудемо подвиги Героїв! У Міноборони вшанували пам'ять захисників України
- ↑ У Новоград-Волинському районі відкрили три меморіальні дошки героям АТО. Архів оригіналу за 12 листопада 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
Джерела ред.
- Юзвінський Вадим Володимирович [Архівовано 14 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Небесна Гвардія
- Указ Президента України від 15 травня 2015 року року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Небесна Гвардія
- Ольга Юзвінська: «Я досі чекаю сина, здається, ось-ось з'явиться на порозі…»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |