Токмак

місто в Запорізькій області (Україна)

Токма́к (до 1962 — Великий Токмак) — місто в Україні, у Пологівському районі Запорізької області, адміністративний центр Токмацької міської громади. Колишній центр Мелітопольського повіту Таврійської губернії, до 17 липня 2020 року — центр Токмацького району. Розташований на березі річки Токмак.

Токмак
Tokmak gerb.png Flag of Tokmak.svg
Герб Токмака Прапор Токмака
Tokmak Revolutsiyna vul. Torgoviy Budynok Ya.Shal'mana 01 (YDS 8846).JPG
Tokmak Volodars'kogo 68 Voznesens'ka Tserkva 01 (YDS 8398).JPG
Tokmak Tserkva Sergiya Radonez'kogo 03 (Balanovka) (YDS 8441).JPG
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район Пологівський район
Громада Токмацька міська громада
Засноване 1784, як селище Великий Токмак
Статус міста з 1938 року
Населення 30 132 (01.01.2021)[1]
 - повне 30 132 (01.01.2021)[1]
Площа 32.46 км²
Густота населення 928 осіб/км²
Поштові індекси 71700
Телефонний код +380-6178
Координати 47°14′56″ пн. ш. 35°42′11″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 40 м
Водойма річка Токмак
День міста 20 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Великий Токмак
До станції 3 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 130 км
 - автошляхами 98,8 км
До Києва
 - автошляхами 614 км
Міська влада
Адреса 71700, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Токмак, вул. Центральна, 45
Вебсторінка Токмацька міська рада

CMNS: Токмак у Вікісховищі

Карта
Токмак. Карта розташування: Україна
Токмак
Токмак
Токмак. Карта розташування: Запорізька область
Токмак
Токмак

НазваРедагувати

Назва міста походить від річки Токмак. Гідронім походить від тюркського täkmäk «лити», хоча більш ймовірна версія походження назви від тюркського «токмок» — «дубина, палиця, обушо́к». Слід також враховувати можливість утворення слова «токмак» з етноніма: відомі означення «токмак» — одна з назв половців, і токмак (токмок) — родоплемінні назви у киргизів, туркменів.

ІсторіяРедагувати

Стародавні часиРедагувати

Території колишнього Токмацького району були заселені ще з доби неоліту. Про це свідчать розкопки декількох поселень та курганів поблизу міста, де знайдені поховання епохи бронзи (III—I тисячоріччя до н. е.), скіфів (IV ст. до н. е.), сарма́тів (III—II століть до н. е.) і кочівників (X—XII століть до н. е.).

ЗаснуванняРедагувати

Інтенсивне заселення краю почалося після 1791 року, коли на березі річки Токмак поселилося кілька родин нащадків запорозьких козаків і державних селян з Полтавщини. Токмак швидко зростав, цьому сприяв торговельний шлях, який проходив через місто Токмак — Старий чумацький шлях. Поселення одержало назву Великий Токмак від назви річки (біля неї серед буйного різнотрав'я у свій час татари випасали коней; звідси й татарська назва річки — Токмак — ситий, нагодований).

ЦаратРедагувати

 
Вознесенська церква

Під час Кримської війни у селі розташовувався військовий шпиталь, у 18541856 роках було поховано 281 воїна, вони померлих від ран та хвороб.

У 1861 році поселення увійшло до складу Бердянського повіту Таврійської губернії. Його жителі займалися землеробством, скотарством, торгівлею та ремеслами. Товари реалізовувалися на весняному (9 травня) та осінньому (1 жовтня) ярмарках, куди прибували купці з Москви, Курська, Бердянська.

Уже на початку XX століття на дев'ятьох токмацьких підприємствах налічувалося близько однієї тисячі робітників. Найбільшими з них були заводи з виробництва сільськогосподарських машин, засновані у 1882 році І. І. Фуксом і в 1885 році — І. В. Клейнером.

Подальшому економічному розвиткові сприяло будівництво під'їзних колій, які з'єднали містечко зі станцією Пришиб на лінії Харків — Севастополь.

Напередодні Першої світової війни місцеві фабриканти й купці побудували залізничну колію Царекостянтинівка — Федорівка, а на ній станцію Великий Токмак, яка сприяла росту торгівлі й розвиткові міста загалом.

Почали працювати машинобудівний і чавуноливарний заводи Бергера та Загореліна. Але значна частина населення працюва́ла коло землі́. На той час у Великому Токмаку працювала невелика друкарня, дві фотомайстерні, земська лікарня на 15 ліжок, 5 початкових шкіл. На початку XX сторіття Великий Токмак був одним із найбільших населених пунктів Північної Таврії, де відділення Азово-Донського комерційного банку сприяло ростові експортно — закупівельних операцій хліба, товариство «Тріумф» почало випускати бензинові двигуни, успішно розвивалося гончарство.

Визвольні змаганняРедагувати

Радянська владаРедагувати

 
Адміністративний будинок, згодом — відділення КДБ, центр міста

Період радянської окупації почався у 1918 році. 23 березня 1921 року місто Великий Токмак стало центром Великотокмацького повіту. Постановою Всеукраїнського Комітету від 7 березня 1923 року було утворено Великотокмацький район із центром у Великому Токмаку, який став селищем міського типу. У ті роки військовим комісаром у Токмаку був Сидор Ковпак, радянський військовий діяч, який у час національно-визвольних змагань в Україні очолював більшовицький диверсійний загін, а в часи радянсько-німецької війни став одним з очільників радянського партизанського руху.

Окрім формування органів адміністративної влади, увага приділялася зокрема промисловості й освіті. Так, у приміщенні, де розташовувався партійний комітет і виконком ради (сучасний будинок швейної фабрики), було відкрито бібліотеку. Виконком організував курси з ліквідації неграмотності. Фахівців різного профілю готували механічний технікум, Школа медичних сестер і Школа колгоспних бухгалтерів, діяло 8 клубів, 2 кінотеатри, 13 загальноосвітніх шкіл. Почали роботу інфекційні відділення й 2 аптеки.

У 19231927 роках завод «Червоний прогрес» випускав серійний триколісний трактор конструкції «Запорожець». За оригінальну конструкцію і його високу продуктивність колектив заводу був нагороджений державним дипломом І ступеня. Це був перший державний завод сільськогосподарських машин. У 1930-ті роки завод випускав 75 % дизельних двигунів малої потужності в СРСР. На ньому почав свою трудову діяльність ще один знаменитий токмачанин Олександр Івченко — пізніше генеральний конструктор КБ «Прогрес», академік Академії наук України, Герой Соціалістичної Праці, винахідник поршневих, турбореактивних і турбогвинтових двигунів для літаків різних типів.

Голодомор та репресіїРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

 
Пам'ятник «Солдат у вибуху»

7 жовтня 1941 року радянські війська полишили Великий Токмак[2].

У період окупації 1941—1943 років нацистськими військами у місті активно діяв радянський партизанський загін під керівництвом В. Г. Акулова й І. К. Щави й підпільна партизанська група, організована Г. Ф. Буркутом, В. В. Веретенніковим і В. О. Федюшиним. 20 вересня 1943 року передові частини Другої гвардійської армії звільнили Великий Токмак від військ гітлерівської коаліції.

Повоєнні рокиРедагувати

30 грудня 1962 року Великий Токмак перейменований на Токмак і отримав статус міста обласного підпорядкування[3].

НезалежністьРедагувати

19 травня 2016 року, на підставі розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 275, перейменовані об'єкти топоніміки міста Токмак[4].

Сучасна назва Попередня назва Дата
перейменування
вулиця Залізнична вулиця Щорса 19 травня 2016
вулиця Василя Вишиваного вулиця Володарського 19 травня 2016
вулиця Героїв України вулиця Жовтнева 19 травня 2016
вулиця Перемоги вулиця Пролетарська 19 травня 2016
вулиця Центральна вулиця Революційна 19 травня 2016

Російсько-українська війнаРедагувати

26 лютого 2022 року на територію Токмацької міської громади прорвалися російські танки, попри спротив українських захисників. З 27 лютого 2022 року точилися бойові дії з російським агресором[5]. 1 березня 2022 року, згідно з заявою Міноборони РФ, місто було захоплене російськими військами[6]. 2 березня 2022 року заступник міського голови Володимир Харлов повідомив, що ситуація у місті надзвичайно складна, місто оточене російськими військами, були серйозні бої з використанням артилерії, танків та іншої зброї, є вбиті серед українських військових, мирних жителів та окупаційних військ, однак міська влада залишається у місті, на контакт з окупантами не йде та займається вирішенням нагальних потреб та забезпеченням роботи критичної інфраструктури[7]. Відсутність світла, тепла, води та зв’язку у перші тижні окупації, постійна присутність ворожої техніки та військових не зупинили людей у протистоянні ворогу. Три березневих тижні жителі Токмака збиралися на мирні акції протесту проти окупації російських окупантів[8].

7 травня 2022 року стало відомо про раптову смерть міського голови окупованого Токмака (з 2009 року) Ігоря Котелевського, який відмовився співпрацювати з окупантами[9]. Причини смерті Ігоря Котелевського невідомі, однак «Укрінформ» зазначив, що, за неофіційною версією, ймовірно, він скоїв самогубство[10].

Російські окупанти постійно тиснуть на мешканців міста. Натомість почалося нав'язування ідей «рускава міра»: приїзд одіозної рашистки Чичеріної, акція безсмертний полк. З'явилися й колоборанти з місцевого населення, хто став на бік окупантів[11].

22 червня 2022 року російські окупанти остаточно демонтували та викрали найбільшу в Україні сонячну електростанцію під Токмаком. Сонячні панелі розбирали, пакували та вивозили окупанти впродовж тривалого часу. Сонячна електростанція «Tokmak Solar Energy» біля Токмака — була найбільшою сонячною електростанцією в Україні. Її потужність станції складала 50 МВт, загальною площею — 96 га — це близько 100 футбольних полів[12].

27 червня 2022 року співвласник СЕС Олександр Рєпкін повідомив, що станція, яка розташована біля міста та колишнього військового аеродрому, деякий час була на лінії вогню, працює, хоча й зазнала значних, а саме частково зруйнована через обстріли з «Градів» та іншої зброї[13].

  Демонтувати таку станцію непросто. Для цього потрібні не дні, а тижні. Не менш складне завдання транспортування панелей. Потрібне спеціальне обладнання для перевезення. Панелі не можна просто скласти до купи у вантажівки — аналітик Української асоціації відновлюваної енергетики Олександр Донченко.  

НаселенняРедагувати

Чисельність населенняРедагувати

1959 1979 1989 2001 2021
28 575 42 178 45 112 36 275 30 132

Чисельність населення міста Токмак і Токмацького району — 65,25 тис. ос. (м. Токмак — 36,76 тис. ос., Токмацький район — 28,49 тис. ос.).

Мовний склад (2001)Редагувати

українська мова російська
70,25 % 29,35 %

Етнічний складРедагувати

Етнічний склад населення міста на 2001 рік був представлений наступним чином:

Найбільші підприємства містаРедагувати

Соціально-економічна інформаціяРедагувати

 
Автобусна станція «Токмак»

Токмак розташований за 98 км від обласного центру, через автошляхи Н30 та М18E105.

Загальна площа міста Токмак і Токмацького району становить — 1474,9 км² (м. Токмак — 32,4 км², Токмацький район — 1442,5 км²).

 
В районі автовокзалу, (2018)

Місто Токмак перебуває на перехресті автомобільних доріг державного значення: Кам'янка-Дніпровська — Василівка — Токмак — Бердянськ Н30 та обласного: Новомиколаївка — Оріхів — Токмак — Мелітополь Т 0401 і Гуляйполе — Пологи — Токмак — Мелітополь.

У місті є залізнична станція Великий Токмак Придніпровської залізниці на залізничному напрямку Луганськ — Донецьк — Волноваха — Токмак — Мелітополь — Федорівка.

5 вересня 2002 року місто Токмак територіально поділене на 8 мікрорайонів: «Короленко», «Калінінський», «Лівий Берег», «Рижок», «Залізничний», «Ахраміївка», «Ковальський», «Центральний». На території Токмацької громади функціонує 12 сільських рад.

25 квітня 2018 року у Токмаку відкрито найпотужнішу в Україні сонячну електростанцію «Токмак Солар Енерджі». 160 000 сонячних модулів розташовані на площі 96 га. Потужність електростанції — 50 МВт. При будівництві станції було використано 1000 тонн алюмінієвих конструкцій та 1500 тонн конструкцій з металу. Загальний обсяг інвестицій в проект склав 45 млн євро, термін окупності — 5 років. Планується збудувати другу чергу електростанції і повністю завершити проект планують в грудні 2018 року. Згідно Державної програми, до 2035 року 25 % енергетичних потужностей України повинні складати відновлювані джерела енергії[15].

КультураРедагувати

Як і всі міста області, Токмак живе повнокровним культурним життям. У ньому діють міський будинок культури, міський краєзнавчий музей, громадський народний музей ВАТ «Півддизельмаш», три публічні бібліотеки, дитяча музична й художня школи.

У міському Будинку культури діє 21 колектив художньої самодіяльності, 6 клубних формувань із числом учасників понад 300 людей.

Звання «народний» мають хор української пісні «Таврійські зірки», фольклорний колектив «Веселка», колектив естрадного танцю «Аеліта». Дитячий колектив естрадного танцю «Динозаврик» має звання «зразковий». Роботи самодіяльних майстрів декоративно-ужиткового мистецтва — вишивальниць Мелай В. М., Федан З. П., лозоплетіння — Олизько В. Д. демонструвалися на виставках у м. Запоріжжя, м. Києві.

Книжковий фонд бібліотек централізованої системи нараховує 112700 екземплярів, щорічно бібліотеки обслуговують понад 42 тис. читачів, книговидача становить 140830 екземплярів книг, в бібліотеках міста працюють Інтернет-центри для читачів з безкоштовним доступом до Інтернету, пункти доступу громадян до офіційної інформації про органи державної влади. У міському краєзнавчому музеї зберігається 17307 експонатів, у державному музеї — 8485 експонатів. У місті налічується 47 пам'яток історії й мистецтва. Контингент початкових спеціалізованих художніх навчальних закладів, до яких відноситься дитяча музична й художня школи, налічує понад 340 учнів. Робота педагогічних колективів націлена на розвиток здібностей, талантів дітей, задоволення їх інтересів і духовних запитів і потреб у професійнім визначенні. Гордістю шкіл естетичного виховання й міста є інструментальний ансамбль викладачів під керівництвом І.Лобуря, вокальний ансамбль викладачів музичних шкіл Токмака й Молочанська (керівник Локотков Сергій), естрадний ансамбль учнів (керівник Крутько В. В.), танцювальний ансамбль «Екіпаж» лауреат обласних конкурсів. Найкращі учні як художньої, так і музичної шкіл — лауреати, дипломанти й учасники обласних, регіональних конкурсів і фестивалів.

На території міста друкуються три газети, працює місцеве радіомовлення, які всебічно висвітлюють життя міста, проблеми й досягнення його жителів.

У 2012 році відкрито етнографічний комплекс «Український двір XIX століття» з культурно-розважальним парком: кузнею, ставком і млином на ньому, церквою, музеєм побуту XIX століття, сіновалом.

Відомі особиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Медведський В. І., Медведська Г. В. «Что нас ожидает, неизвестно…» // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2020, № 15, с. 75-85
  3. Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про віднесення міст до категорії обласного підпорядкування»
  4. Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 19.05.2016 року № 275 Перейменування об'єктів топоніміки міст та районів Запорізької області
  5. У Токмаку вночі були потужні бої
  6. Українська армія без бою здала населені пункти Токмак та Василівка // РИА, 2022-03-02 (рос.)
  7. Токмак тримається, але ситуація складна, — заступник мера. 24tv.ua (укр.). Процитовано 9 червня 2022. 
  8. У Токмаці люди вийшли прогоняти руських військових з міста (відео) (рос.)
  9. Помер мер окупованого Токмака — Ігор Котелевський (рос.)
  10. Помер мер окупованого Токмака // Захід.net, 2022-05-07
  11. Три місяці в окупації: як виживає Токмацька громада (відео) // Акцент, 2022-05-27
  12. Окупанти вкрали найбільшу в Україні сонячну електростанцію // Власті.net , 2022-06-22
  13. Окупанти частково зруйнували одну з найбільших сонячних електростанцій України у Запорізькій області // Перший Запорізький, 2022-06-27
  14. Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
  15. Найпотужнішу в Україні сонячну електростанцію відкрито у Токмаку // alextv.zp.ua, 2018-04-25
  16. Небойові втрати — бійці Гаврик і Попко
  17. Про відзначення державними нагородами України

ЛітератураРедагувати

  • Саєнко В. М. Токмацькі витоки родини Єфименків. (До 170-літньої річниці від народження П. С. Єфименка) // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 4. — Запоріжжя, 2004. — С.88–92.
  • Саєнко В. М. Токмаччина під час Східної (Кримської) війни. 1853—1856 рр. — Токмак: Gutenbergpress, 2008. — 67 с.

ПосиланняРедагувати