Шумак Максим Васильович
Макси́м Васи́льович Шума́к (2 жовтня 1991 — 13 серпня 2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Шумак Максим Васильович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
2 жовтня 1991 Полтавка | |
| Смерть |
13 серпня 2016 (24 роки) (помер від поранень) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015-2016 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1991 року в селі Полтавка (Гуляйпільський район). Закінчивши 9 класів, з родиною переїхав до міста Токмак — де його батьки мешкали раніше. Закінчив токмацьку ЗОШ. Від 2007 року почав працювати з батьком на будівництві — щоб допомагати своїй великій родині (ріс у багатодітній сім'ї). У нечасті моменти відпочинку полюбляв грати в більярд. Мріяв стати на ноги та закласти власне господарство — з вирощування свиней та бичків.
7 липня 2015 року мобілізований; солдат 53-ї окремої механізованої бригади, кулеметник. Брав участь у боях на сході України. Перше поранення дістав під Майорським, лікувався у шпиталі Краматорська. Побував удома у відпустці в зв'язку з пораненням. В кінці липня 2016-го повернувся до частини.
12 серпня 2016 року близько 23:40 російські терористи почали артилерійсько-мінометний обстріл позицій ЗСУ в Майорську під Горлівкою; Максим зазнав важкого поранення у груди, його доставили до лікарні Бахмута.
Помер від поранень о 3-й ранку 13 серпня в лікарні[1].
17 серпня 2016-го похований в Токмаку.
Без Максима лишились батьки, два брати та чотири сестри.
Нагороди та вшанування ред.
- указом Президента України № 476/2016 від 27 жовтня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
- орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ступеня, посмертно (розпорядження голови Запорізької обласної ради від 16.08.2017 № 269-н)[3].
Примітки ред.
- ↑ Втрати 53-ї окремої механізованої бригади. Вікіпедія (укр.). 14 квітня 2021. Процитовано 1 лютого 2022.
- ↑ Указ Президента України від 27 жовтня року № 476/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Нагороджені особи ІІІ ступенем | Запорізька обласна рада. zor.gov.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 1 лютого 2022.
Джерела ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |