Апостолове
Апо́столове (до 1824 — Вшиве, 1824—1936 — Покровське, 1936—1938 — Косіорове) — місто в Україні, у Криворізькому районі, центр Апостолівської міської територіальної громади і колишній центр Апостолівського району Дніпропетровської області. За часів Російської імперії та на початку радянського режиму (до 1921) — центр Покровської волості Херсонського повіту Таврійської губернії. Населення 13 455 осіб (01.01.2020).
ГеографіяРедагувати
Місто розташоване в центральній частині України за 160 км на південний захід від м. Дніпра в межиріччі Дніпра, Інгульця та Базавлука на південний схилах Придніпровської височини, у степовій зоні. Місцевість є відкритою плоскою рівниною, яку відносять до так званої третьої найтеплішої та найпосушливішої зони Дніпропетровської області. За 2 км від міста проходить канал Дніпро — Кривий Ріг.
ІсторіяРедагувати
Родючі землі, багаті рибою річки, велика кількість дичини приваблювали ці землі втікачів. Запорозькі козаки які оселялися тут, створювали зимівники і хутори.
Назва міста походить від прізвища відставного секунд-майора Ямбурзького полку Михайла Муравйова-Апостола, правнука гетьмана Данила Апостола, який після ліквідації Запорозької Січі у 1793 році за указом Катерини II отримав земельний наділ — 12 000 десятин землі на берегах степової річки Вошивої (в ній водилася велика кількість дафній — водяних вошей).
На честь відкриття в новоутвореному селі у 1824 році кам'яної церкви Покрова Пресвятої Богородиці воно було внесено до єпархіальних реєстрів під назвою Покровське[3]. Селище, що виникло при станції, об'єднали у 1923 році із селом Покровським. 1933 року місто отримало сучасну назву — Апостолове[4], а 1936 року було перейменовано на Косіорове. 1938 року селище знову стало іменуватись Апостоловим. 1956 року отримало статус міста.
У 1835 році в селі мешкало 1290, а за переписом 1859 року — 2088 жителів.
Після селянської реформи 1861 року подальшого розвитку набули місцеві промислові підприємства. Зростала кількість населення. У 1896 році тут проживали 4419, а у 1904 році — 5581 мешканців. У 1912 році в селі було вже 886 дворів з 6929 мешканцями.
Станом на 1886 рік у селі Покровському мешкало 2978 осіб, налічувалось 495 дворів, існували православна церква, школа, земська станція, лавка, відбувався базар по неділях[5].
Розвиток економіки регіону, зокрема велике зростання виробництва товарного зерна, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття почалося будівництво залізниці Довгинцеве (нині — один з районів міста Кривий Ріг) — Олександрівськ ІІ (нині — станція Запоріжжя II). У 1904 році поблизу Покровського споруджено залізничну станцію і вокзал Апостолове.
Волосна рада робітничих і селянських депутатів, яка розпочала свою роботу наприкінці листопада 1917 року, брала на облік всі землі для передачі їх селянам для їх подальшій націоналізації.
1923 року сучасна частина міста Апостолове — село Покровське, стало центром Апостолівського району у складі Криворізької округи.
Наприкінці 1920-х років було покінчено з неписьменністю. У 1925 році тут працювали дві семирічні та три початкові школи. Згодом було відкрито дві середні школи.
Як і інші населенні пункти цієї місцевості Апостолове значно постраждало під час голодомору у 1932—1933 роки. Багато жителів села аби вижити, змушені були тікати до Середньої Азії або Кавказу.
17 серпня 1941 року місто Апостолове окупували німецько-фашистські війська, вони вбили 129 жителів, у тому числі 7 дітей. 229 чоловік, переважно юнаків і дівчат, вивезли на роботи до Німеччини.
Під час Другої світової війни, через своє географічне розташування, та як великий залізничний вузол, місто мало ключове значення. Тому звільненню міста радянське командування приділяло особливу увагу.
Наступ радянських військ на Апостолівському напрямку, якій потім отримав назву Нікопольсько-Криворізької операції, почався 31 січня й 4 березня 1944 року до 8-ї години ранку радянська армія звільнила місто від німецько-фашистських військ.
Після окупації місто стало відбудовуватись, вже наприкінці лютого 1944 року відновлено рух залізницею, а восени працювали школи, дві лікарні, МТС, цегельний завод. У надзвичайно складних умовах відбудовувались колгоспи. В сільськогосподарській артілі «Перемога», наприклад, у 1944 році не було жодної автомашини, трактора, налічувалось всього 26 голів великої рогатої худоби і 36 коней. Землю обробляли коровами і вручну.
У 1950 році на фермах колгоспу «Перемога» значно зросла кількість великої рогатої худоби та свиней. Значно розширився і реконструювався залізничний вузол. Споруджено паровозне депо, приміщення для служб дистанції колії, введено центральну сигналізацію. Піднесення економіки промислових підприємств, збільшення кількості жителів, а також зміна зовнішнього вигляду селища зумовили перетворення його в жовтні 1956 року на місто районного підпорядкування. Впродовж 1966—1967 років введено в експлуатацію шість багатоквартирних будинків, дитячий комбінат. Споруджено середню школу, Будинок піонерів, бібліотеку, книжковий магазин, універмаг, дошкільний дитячий комплекс, кінотеатр на 600 місць, комбінат побутового обслуговування, медичне містечко.
У Незалежній УкраїніРедагувати
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Апостолівського району, місто увійшло до складу Криворізького району[6].
Наприкінці лютого 2022 року Апостолове стає прифронтовим містом і зазнає регулярним обстрілів з боку ЗС РФ[7][8][9][10].
НаселенняРедагувати
Національний склад населення Апостолового за переписом 2001 року: українці — 86.97 %, росіяни — 9.42 %, білоруси — 1.18 %, вірмени — 0.13 %, азербайджанці — 0.08 %, румуни — 0.08 %, німці — 0.07 %.[11]
Мовний склад населення Апостолового за переписом 2001 року: українська — 88.95 %, російська — 10.34 %, білоруська — 0.29 %, вірменська — 0.09 %, румунська — 0.02 %, болгарська — 0.01 %.[12]
Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок — відомості Державного комітету статистики України станом на 1 січня відповідного року.
1897 | 1912 | 1959* | 1970* | 1979* | 1989* | 2001* | 2009 | 2020 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
4 419 | 6 929 | 12 397 | 17 351 | 17 319 | 18 093 | 16 439 | 14 685 | 13 455 |
ЕкономікаРедагувати
Окрім сільськогосподарських підприємств — міжрайонна машиноремонтна майстерня, РТС, елеватор, лісорозсадник, численних фермерських господарств, у місті діють і промислові установи — залізничні майстерні, підприємство «Апостоловагромаш»[13].
ІнфраструктураРедагувати
ТранспортРедагувати
Місто має залізничний, та шосейний зв'язок із Дніпра, та великими містами області, такими як Кривий Ріг, Нікополь, Зеленодольськ. За 2 км від міста проходить автотраса Н23 Кропивницький — Запоріжжя.
Апостолове є великим залізничним вузлом на перехресті двох залізничних магістралей, що розташована у Криворізькій дирекції Придніпровської залізниці:
- електрифікованої двоколійної (частково) лінії Запоріжжя — Кривий Ріг, основна мета якої полягає у з'єднанні Криворізького залізорудного басейну з Донбасом та портами Азовського моря, для забезпечення сполучення ділянкою Запоріжжя — Кривий Ріг — Київ, а також лінії захід-схід, що простягається від станції Подільськ (Одеська область) до станції Волноваха (Донецька область). Також влітку лінія має мету розвантажити кримський напрямок.
- неелектрифікованої одноколійної лінії Дніпро — Херсон, що з'єднує Харківську, Запорізьку та Дніпропетровську області з Херсонською, Миколаївською та Одеською областями.
Відстань по залізниці до найближчих залізничних вузлів становить:
- Нікополь — 59 км, Запоріжжя — 136 км.
- Дніпро — 154 км.
- Кривий Ріг — 39 км, Тимкове — 99 км, Долинська — 108 км.
- Снігурівка — 106 км, Херсон — 155 км.
У вересні 2007 року залізничний вокзал станції Апостолове був повністю відновлено. Під час реконструкції капітально відремонтовані платформа. Окрім того, відремонтовано приміщення багажного відділення, будівництво тіньового навісу площею та упорядкована привокзальна площа. Загальна вартість робіт склала понад 5 млн грн.
У 2016 році призначені додаткові приміські поїзди: Миколаїв-Вантажний — Херсон — Апостолове, Херсон — Апостолове, та електропоїзд Кривий Ріг — Генічеськ через Апостолове, Запоріжжя, Мелітополь.
Банківські установиРедагувати
У місті діють декілька відділень великих українських банків: ПриватБанк та Ощадний банк.
Медичні установиРедагувати
- Центральна районна лікарня.
- Лінійна лікарня на станції Апостолове Криворізької дирекції Придніпровської залізниці.
- Приватна стоматологічна клініка.
КультураРедагувати
РелігіяРедагувати
У місті збереглася церква Святої Покрови. Діють церкви Свято-Успенська, Дванадцяти апостолів, Християн Віри Євангельської, Християнська пресвітеріанська церква, Храм Покрови Пресвятої Богородиці, Всім преподобних Києво-Печорських. Існує община адвентисти сьомого дня.
Освітні закладиРедагувати
У місті працюють три середні школи та одна школи естетичного виховання. Також у місті діє Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів.
22 липня 2022 о 3 годині ночі всі три школи були зруйновані ударами «земля-земля» зенітною ракетною системою С-300 російських збройних сил[14].
Заклади культуриРедагувати
Будинок культури, 2 клуби, 5 бібліотек.
Книжковий магазин міста Апостолове (1967)
ЗМІРедагувати
У місті видається газета «Апостолівські новини»[15]. Працює місцева телерадіокомпанія «Атлант»[16].
Пам'яткиРедагувати
Поблизу міста досліджено кілька курганів доби бронзи (III—І тис. до РХ), два скіфських кургани — Баби і Розкопана Могила (IV—III століття до РХ) із похованнями ватажків, у яких виявлені золоті прикраси, зброя, посуд тощо. Досліджені також окремі поховання кочівників XIII—XIV століть. У місті створено Народний музей історії Апостолівського району. Основні історико-архітектурні пам'ятки:
- Пам'ятник воїнам—артилеристам, які брали участь у звільненні м. Апостолове 1944 р., знаходиться по вул. Каманіна, при в'їзді у місто.
- Пам'ятний знак «Алея посаджена ветеранами Великої Вітчизняної війни на честь 110-ї річниці від дня народження В. І. Леніна», знаходиться у центі міста, між двома ставками по вул. Центральної;
- Пам'ятний знак почесним громадянам міста Апостолове, знаходиться біля входу до центрального парку міста, по вул. Центральної;
- Пам'ятний знак «Почесний громадянин м. Апостолове» воїнам-визволителям м. Апостолове, центральний парк міста, по вул. Центральної;
- Меморіальний комплекс: Група могил радянських воїнів, які загинули при визволенні м. Апостолове 3-5 лютого 1944 року. Являє собою 4 братські могили, 2 скульптури «Скорботний партизан та дівчина», «Воїн та дівчина з автоматом», центральний парк міста, по вул. Центральної;
- Пам'ятний знак «Вітчизна-мати» воїнам-землякам, увічнені імена 322 земляків, які полягли у Другій світовій війні, центральний парк міста, по вул. Центральної;
- Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, біля входу до центрального парку міста, по вул. Центральної;
- Пам'ятник жертвам Чорнобильської трагедії, біля входу до центрального парку міста, по вул. Центральної;
- Пам'ятний знак Д. Г. Вовку — першого голови Апостолівського волосного земельного комітету, меморіальна дошка на будинку вокзалу станції Апостолове;
- Могила Д. Г. Вовка — першого голови Апостолівського волосного земельного комітету у центральному міському парку по вул. Центральної;
- Пам'ятний знак О. Й. Пузиревському — герою громадянської війни, першому секретареві Апостолівського РК КПУ, меморіальна дошка у м. Апостолове по вул. Центральної, 73;
- Братська могила радянських воїнів, які загинули при звільненні станції Апостолове 4-19 лютого 1944 р., скульптура «Скорботний воїн та партизанка», біля Будинку науки і техніки по вул. Вокзальної;
- Пам'ятний знак В. І. Леніну, перед будинком міської ради по вул. Центральної (демонтований);
- Пам'ятний знак В. І. Леніну, на привокзальній площі міста (демонтований);
- Пам'ятний знак "Місце, де у жовтні 1920 р. знаходився агітпоїзд «Жовтнева революція» на чолі з М. І. Калініним, знак за 50 м від посту електричної централізації зв'язку залізничної станції м. Апостолове по вул. Привокзальної (демонтований);
- Пам'ятник воїнам-визволителям (танк Т-10) по вул. Вокзальної https://web.archive.org/web/20150612023702/http://www.panoramio.com/photo/21245671;
- Пам'ятник Богдану Хмельницькому (1597—1657) встановлений у сквері перед управлінням зрошувальних систем по вул. Б. Хмельницького;
- Пам'ятник І. П. Павлову, встановлений по вул. Музичної перед входом до ветеринарної лікарні
Відомі особиРедагувати
- Абелєнцев Василь Ісакович — біолог, зоолог, автор першого випуску серії «Фауна України», найцитованіший дослідник фауни кажанів і хижих ссавців України.
- Дмитренко Андрій Олегович (1993—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Калина Олександр Данилович — Герой Радянського Союзу, льотчик-випробувач ОКБ А. Н. Туполєва.
- Андрій Гребенюк — один із відомих силачів України.
- Мурашов Юрій Ігорович — український громадський діяч, член-засновник Українського комітету «Гельсінкі-90».
- Милащенко Василь Олексійович (1991—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Петруш Микола Андрійович — 1856 року народження, Херсонська губернія, генерал-майор Російської армії у відставці, нагороджений багатьма орденами Російської імперії. Був нагороджений орденом святого Георгія з формулюванням «На відзнаку відмінної мужності і хоробрості, наданих в справах проти японців в період бомбардувань і блокади Порт-Артура».
- Пронченко Михайло Семенович — український поет, представник розстріляного відродження.
- Семешко Анатолій Андрійович (* 1949) — баяніст, методист, музично-громадський діяч, педагог, професор, заслужений діяч мистецтв України.
- Топчій Ганна Анатоліївна —українська акторка театру та кіно.
- Трофімов Олексій Володимирович (1993—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Матвійко Роман Юрійович — державний службовець, радник Міністра освіти та науки України (2014—2016).
СвітлиниРедагувати
Пам'ятник загиблим воїнам в роки Другої світової війни
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- ↑ http://www.auc.org.ua/city/?sid=329[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.
- ↑ Постанова ЦВК СРСР від 7.03.1933. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Росія обстріляла Дніпропетровщину з "Ураганів": Апостолове залишилося без світла. ТСН.ua (укр.). 25 травня 2022. Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ Ворог обстріляв Апостолове на Дніпропетровщині. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ У місті Апостолове на Дніпропетровщині досі ліквідовують наслідки вчорашнього нічного обстрілу. LB.ua. Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ В Апостоловому на Дніпропетровщині внаслідок обстрілів окупантів загинула жінка, ще трьох людей поранено. Новини війни в Україні. espreso.tv (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ https://datatowel.in.ua/pop-composition/ethnic-cities
- ↑ https://datatowel.in.ua/pop-composition/languages-cities
- ↑ Сельхозтехника | Украина | Апостоловагромаш. uk.apostolovagromash.com. Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ Армія РФ зруйнувала всі школи в Апостоловому на Дніпропетровщині — Суспільне
- ↑ УРайонна газета "Апостолівські новини" - Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ ТРК "Атлант" - Facebook. Facebook (рос.). Процитовано 5 вересня 2022.
ДжерелаРедагувати
- Енциклопедія Криворіжжя: у 2-х томах/Упорядник В. П. Бухтіяров. Кривий Ріг: ЯВВА,2005.
ЛітератураРедагувати
- Калашник В. І., Пупченко В. В. Апо́столове // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.113-122
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Апостолове |
- Офіційний сайт міської ради [Архівовано 19 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Сайт про творче місто Апостолове [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Олександр Рудоманов (15 грудня 2017). Жахливе Апостолове — портал новин LB.ua. lb.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 13 січня 2018.
- Інформаційний сайт міста Апостолове та Апостолівського району (WebArchive)
- Ветерани Великої Вітчизняної війни м. Апостолове та Апостолівського райну [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Ветерани Афганці м. Апостолове та Апостолівського райну [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Фотоальбоми та відеозаписи [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.](відео на GoogleDrive) міста Апостолове від сайту https://apostolove-info.at.ua/ [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Неофіційний сайт міста Апостолове (рос.) [Архівовано 13 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- Кавалери Військового Ордена Св. Георгія 4-го класу (рос.)
- Справа двохсотчотирьох (рос.)
- Медичний каталог (рос.)
- Міністерство транспорту та зв'язку України[недоступне посилання з червня 2019]
- В боях за звільнення України (рос.)[недоступне посилання з лютого 2019]
- Храм Живоносного Джерела
- Уроки історії: Голодомор 1932—1933 років[недоступне посилання з червня 2019]
- Історія міста Кривий Ріг
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку музеїв»
- Облікова картка на сайті ВР[недоступне посилання з червня 2019]
- Апостолове — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |