Вікіпедія

Апостолове

місто в Дніпропетровській області (Україна)

Апо́столове (МФА: [ɐˈpɔstɔɫɔʋe] ( прослухати); до 1824 — Вошиве, 1824—1936 — Покровське, 1936—1938 — Косіорове) — місто в Україні, адміністративний центр Апостолівської міської громади Криворізького району Дніпропетровської області. За часів Російської імперії та на початку радянського режиму (до 1921) — центр Покровської волості Херсонського повіту Таврійської губернії. До 19 липня 2020 року — колишній адміністративний центр Апостолівського району Населення — 10 000 осіб (станом на 17.11.2024).

Апостолове
Герб Апостолового Прапор Апостолового
Стела на вїзді до міста Апостолове
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Криворізький район
Тер. громада Апостолівська міська громада
Код КАТОТТГ UA12060010010033935
Засноване 1793 (232 роки)
Статус міста з 1956 року
Населення ▼ 10 000 ОСІБ (станом на 17.11.2024)
Площа 15.83 км²[1]
Густота населення 850 осіб/км²
Поштові індекси 53800—53804
Телефонний код +380-5656
Координати 47°39′34″ пн. ш. 33°43′0″ сх. д. / 47.65944° пн. ш. 33.71667° сх. д. / 47.65944; 33.71667
Висота над рівнем моря 88 м
Водойма р. Вошива
Назва мешканців апо́столівець
апо́столівка
апо́стілівці
День міста остання субота травня
Відстань
Найближча залізнична станція Апостолове
До обл./респ. центру
 - фізична 130,2 км
 - залізницею 177 км
 - автошляхами 190 км
До Києва
 - фізична 389 км
 - залізницею 487 км
 - автошляхами 462 км
Міська влада
Рада Апостолівська міська рада
Адреса 53800, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, м. Апостолове, вул. Центральна, 65
Вебсторінка Апостолівська міська громада
Міський голова Міхно Леся

Миколаївна (т. в. о.)

Апостолове у Вікісховищі

Карта
Апостолове. Карта розташування: Україна
Апостолове
Апостолове
Апостолове. Карта розташування: Дніпропетровська область
Апостолове
Апостолове
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Апостолове (значення).

Географія

ред.

Місто Апостолове розташоване у південній частині України, за 119 км на південний захід від м. Дніпро, 24 км на південний схід від Кривого Рогу та 38 км на північний захід від Нікополя, в межиріччі Дніпра, Інгульця та Базавлука, на північних схилах Причорноморської низовини, у степовій зоні. Місцевість є відкритою плоскою рівниною, яку відносять до найтеплішої та найпосушливішої степової зони області. За 2 км від міста пролягає канал Дніпро — Кривий Ріг.

Історія

ред.
Докладніше: Історія Апостолового

Родючі землі, багаті рибою річки, велика кількість дичини приваблювали на ці землі поселенців. Відомості про перших поселенців сягають давнини. Це була територія на якій починаючи з VI—III тис. до н. е. жили скіфи, сармати, уличі та печеніги[2]. Запорозькі козаки, які оселялися тут, створювали зимівники і хутори.

 
Церква Покрова Пресвятої Богородиці, друга половина XIX століття

Назва міста походить від назви залізничної станції Апостолове, яка в свою чергу (хоча не зберігся жоден документ, що те підтведжував би) отримала назву по прізвищу відставного секунд-майора Ямбурзького полку Михайла Муравйова-Апостола, правнука гетьмана Данила Апостола, який після ліквідації Запорозької Січі придбав земельний наділ в 12 000 десятин землі на берегах річки Кам'янки - теперішнє село Михайлівка.

На честь відкриття в новоутвореному селі у 1824 році кам'яної церкви Покрова Пресвятої Богородиці воно було внесено до єпархіальних реєстрів під назвою Покровське[3]. Селище, що виникло при станції, об'єднали у 1923 році із селом Покровським. 1933 року місто отримало сучасну назву — Апостолове[4], а 1936 року було перейменовано на Косіорове. 1938 року селище знову стало іменуватись Апостоловим. 1956 року отримало статус міста.

У 1835 році в селі мешкало 1290 осіб, за переписом 1859 року — 2088 осіб.

Після селянської реформи 1861 року подальшого розвитку набули місцеві промислові підприємства. Зростала кількість населення. У 1896 році тут проживали 4419, а у 1904 році — 5581 мешканців. У 1912 році в селі було вже 886 дворів з 6929 мешканцями.

Станом на 1886 рік у селі Покровському мешкало 2978 осіб, налічувалось 495 дворів, існували православна церква, школа, земська станція, лавка, відбувався базар по неділях[5].

Розвиток економіки регіону, зокрема велике зростання виробництва товарного зерна, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття почалося будівництво залізниці Довгинцеве (нині — один з районів міста Кривий Ріг) — Олександрівськ ІІ (нині — станція Запоріжжя II). У 1904 році поблизу Покровського споруджено залізничну станцію і вокзал Апостолове.

 
Одна з вулиць Покровського (1910)

Волосна рада робітничих і селянських депутатів, яка розпочала свою роботу наприкінці листопада 1917 року, брала на облік всі землі для передачі їх селянам для їх подальшій націоналізації.

1923 року сучасна частина міста Апостолове — село Покровське, стало центром Апостолівського району у складі Криворізької округи.

Наприкінці 1920-х років було покінчено з неписьменністю. У 1925 році тут працювали дві семирічні та три початкові школи. Згодом було відкрито дві середні школи.

Як і інші населенні пункти цієї місцевості Апостолове значно постраждало під час голодомору у 1932—1933 роки. Чимало жителів села аби вижити, змушені були тікати до Середньої Азії або Кавказу.

17 серпня 1941 року місто Апостолове було окуповане німецько-фашистськими війська, вони вбили 129 жителів, у тому числі 7 дітей. 229 осіб, переважно юнаків і дівчат, вивезено на роботи до Німеччини.

Під час Другої світової війни, через своє географічне розташування, та як великий залізничний вузол, місто мало ключове значення. Тому звільненню міста радянське командування приділяло особливу увагу.

Наступ радянських військ на Апостолівському напрямку, якій згодом отримав назву Нікопольсько-Криворізької операції, почався 31 січня й 5 лютого 1944 року до 8-ї години ранку радянська армія звільнила місто від німецьких військ.

Докладніше: Нікопольсько-Криворізька операція (1944)

Після окупації місто стало відбудовуватись, вже наприкінці лютого 1944 року відновлено рух залізницею, а восени працювали школи, дві лікарні, МТС, цегельний завод. У надзвичайно складних умовах відбудовувались колгоспи. В сільськогосподарській артілі «Перемога», наприклад, у 1944 році не було жодної автомашини, трактора, налічувалось всього 26 голів великої рогатої худоби і 36 коней. Землю обробляли коровами і вручну.

У 1950 році на фермах колгоспу «Перемога» значно зросла кількість великої рогатої худоби та свиней. Значно розширився і реконструювався залізничний вузол. Споруджено паровозне депо, приміщення для служб дистанції колії, введено центральну сигналізацію. Піднесення економіки промислових підприємств, збільшення кількості жителів, а також зміна зовнішнього вигляду селища зумовили перетворення його у жовтні 1956 року на місто районного підпорядкування. Впродовж 1966—1967 років введено в експлуатацію шість багатоквартирних будинків, дитячий комбінат. Споруджено середню школу, Будинок піонерів, бібліотеку, книжковий магазин, універмаг, дошкільний дитячий комплекс, кінотеатр на 600 місць, комбінат побутового обслуговування, медичне містечко.

У Незалежній Україні

ред.
 
Центральна вулиця міста Апостолове

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Апостолівського району, місто увійшло до складу новоутвореного Криворізького району[6].

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022)

Наприкінці лютого 2022 року Апостолове стає прифронтовим містом і зазнає регулярним обстрілів з боку ЗС РФ[7][8][9][10].

Населення

ред.

Чисельність

ред.

Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок — відомості Державного комітету статистики України станом на 1 січня відповідного року.

Таблиця зміни чисельності населення
1897 1912 1959* 1970* 1979* 1989* 2001* 2009 2020
4 419 6 929 12 397 17 351 17 319 18 093 16 439 14 685 13 455

Національний склад

ред.

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[11]:

Національність Відсоток
українці 86,97 %
росіяни 9,42 %
білоруси 1,18 %
вірмени 0,13 %
інші/не вказали 2,3 %

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12][13]:

Мова Чисельність, осіб Відсоток
Українська 14 549 88,95 %
Російська 1 692 10,34 %
Білоруська 48 0,29 %
Вірменська 14 0,09 %
Румунська 3 0,02 %
Інші/Не вказали 50 0,31 %
Всього 16 356 100 %

Економіка

ред.

Окрім сільськогосподарських підприємств — міжрайонна машиноремонтна майстерня, РТС, елеватор, лісорозсадник, численних фермерських господарств, у місті діють і промислові установи — залізничні майстерні, підприємство «Апостоловагромаш»[14].

Інфраструктура

ред.

Транспорт

ред.

Місто має залізничний, та шосейний зв'язок із Дніпра, та великими містами області, такими як Кривий Ріг, Нікополь, Зеленодольськ. За 2 км від міста проходить автошлях національного значення Н23 (Кропивницький — Запоріжжя).

Апостолове є великим залізничним вузлом на перехресті двох залізничних магістралей, що розташована у Криворізькій дирекції Придніпровської залізниці:

Відстань залізницею до найближчих залізничних вузлів:

У вересні 2007 року завершена реконструкція вокзалу станції Апостолове. Під час реконструкції капітально відремонтовані платформи, приміщення багажного відділення, облаштовано тіньовий навіс площею та упорядкована привокзальна площа. Загальна вартість робіт склала понад 5 млн гривень.

У 2016 році призначалися додаткові приміські поїзди: Миколаїв-Вантажний — Херсон — Апостолове, Херсон — Апостолове, та електропоїзд Кривий Ріг — Генічеськ через Апостолове, Запоріжжя, Мелітополь.

Банківські установи

ред.

У місті діють декілька відділень великих українських банків: ПриватБанк та Ощадний банк.

Заклади охорони здоров'я

ред.

Заклади освіти

ред.

У місті функціонують три середні школи та одна школи естетичного виховання. Також у місті діє Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів.

22 липня 2022 року, о 03:00, всі три школи були зруйновані ударами «земля-земля» зенітною ракетною системою С-300 російських збройних сил[15].

Заклади культури

ред.

Будинок культури, 2 клуби, 5 бібліотек.

  •  
    Будинок культури
  •  
    Книжковий магазин міста Апостолове (1967)
  •  
    Клуб Залізничників (Будинок науки та техніки)

ЗМІ

ред.

У місті видається газета «Апостолівські новини»[16]. Працює місцева телерадіокомпанія «Атлант»[17].

Релігійні споруди

ред.

У місті діють наступні церкви[18]:

  • Свято-Успенський храм (ПЦУ) (вул. Шевченка, 14);
  • Храм Дванадцяти Святих Апостолів (ПЦУ) (вул. Криворізька, 4-Г);
  • Свято-Покровський храм (вул. Центральна, 72);
  • Церква ХВЄ «Євангеліст» (вул. Криворізька, 38);
  • Християнська пресвітеріанська церква «Альфа та Омега» (вул. Визволення, 24);
  • Церква адвентистів сьомого дня (вул. Ветеранів, 3);
  • Зал Царства Свідків Єгови (вул. Набережна, 42).
  •  
    Церква Адвентистів сьомого дня
  •  
    Дім Божий
  •  
    Храм Покрови Пресвятої Богородиці

Пам'ятки

ред.
Докладніше: Пам'ятки Апостолового

Поблизу міста досліджено кілька курганів доби бронзи (III—І тис. до РХ), два скіфських кургани — Баби і Розкопана Могила (IV—III століття до РХ) із похованнями ватажків, у яких виявлені золоті прикраси, зброя, посуд тощо. Досліджені також окремі поховання кочівників XIII—XIV століть. У місті створено Народний музей історії Апостолового.

Основні історико-архітектурні пам'ятки:
  • Пам'ятник воїнам—артилеристам, які брали участь у звільненні міста Апостолове у 1944 році (на вулиці Каманіна, при в'їзді до міста).
  • Пам'ятний знак «Алея посаджена ветеранами Другої світової війни на честь 110-ї річниці від дня народження Леніна» (розташована у центрі міста, між двома ставами на вулиці Центральній);
  • Пам'ятний знак почесним громадянам міста Апостолове, знаходиться біля входу до центрального парку міста (вул. Центральна);
  • Пам'ятний знак «Почесний громадянин м. Апостолове» воїнам-визволителям м. Апостолове, центральний парк міста (вул. Центральна);
  • Меморіальний комплекс: Група могил радянських воїнів, які загинули при визволенні міста Апостолове 3-5 лютого 1944 року. Являє собою 4 братські могили, 2 скульптури «Скорботний партизан та дівчина», «Воїн та дівчина з автоматом», центральний парк міста (вул. Центральна);
  • Пам'ятний знак «Вітчизна-мати» воїнам-землякам, увічнені імена 322 земляків, які полягли у Другій світовій війні, центральний парк міста (вул. Центральна);
  • Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, біля входу до центрального парку міста (вул. Центральна);
  • Пам'ятник жертвам Чорнобильської трагедії, біля входу до центрального парку міста (вул. Центральна);
  • Пам'ятний знак Д. Г. Вовку — першого голови Апостолівського волосного земельного комітету, меморіальна дошка на будівлі вокзалу станції Апостолове;
  • Могила Д. Г. Вовка — першого голови Апостолівського волосного земельного комітету у центральному міському парку (вул. Центральна);
  • Пам'ятний знак О. Й. Пузиревському — герою громадянської війни, першому секретареві Апостолівського РК КПУ, меморіальна дошка у м. Апостолове (вул. Центральна, 73);
  • Братська могила радянських воїнів, які загинули при звільненні станції Апостолове 4-19 лютого 1944 року, скульптура «Скорботний воїн та партизанка», біля Будинку науки і техніки на вулиці Вокзальної;
  • Пам'ятник воїнам-визволителям (танк Т-10) (вул. Вокзальна)[19];
  • Пам'ятник Богдану Хмельницькому (1597—1657) встановлений у сквері перед управлінням зрошувальних систем по вулиці Богдана Хмельницького;
  • Пам'ятник І. П. Павлову, встановлений на вулиці Музичній перед входом до ветеринарної лікарні
  •  
    Танк Т-10 — монумент визволителям Апостолового
  •  
    Військовий меморіал у Центральному парку
  •  
    Пам'ятник полеглим воїнам під час Другої світової війни

Відомі особи

ред.

Галерея

ред.
  •  
    Історико-краєзнавчий музей
  •  
    Центральний парк міста
  •  
    Спортивно-технічний клуб

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ http://www.auc.org.ua/city/?sid=329[недоступне посилання з червня 2019]
  2. ↑ Апостолівський район. Вікіпедія (укр.). 26 липня 2024. Процитовано 4 серпня 2024.
  3. ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.
  4. ↑ Постанова ЦВК СРСР від 07.03.1933. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  5. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Росія обстріляла Дніпропетровщину з "Ураганів": Апостолове залишилося без світла. ТСН.ua (укр.). 25 травня 2022. Процитовано 5 вересня 2022.
  8. ↑ Ворог обстріляв Апостолове на Дніпропетровщині. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
  9. ↑ У місті Апостолове на Дніпропетровщині досі ліквідовують наслідки вчорашнього нічного обстрілу. LB.ua. Процитовано 5 вересня 2022.
  10. ↑ В Апостоловому на Дніпропетровщині внаслідок обстрілів окупантів загинула жінка, ще трьох людей поранено. espreso.tv (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
  11. ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  12. ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  13. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  14. ↑ Сельхозтехника | «Апостоловагромаш». uk.apostolovagromash.com. Процитовано 5 вересня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  15. ↑ Армія РФ зруйнувала всі школи в Апостоловому на Дніпропетровщині. Суспільне. Новини.
  16. ↑ Районна газета «Апостолівські новини». Facebook (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
  17. ↑ ТРК «Атлант». Facebook (рос.). Процитовано 5 вересня 2022.
  18. ↑ Повідомляємо адреси храмів Єпархії: Дніпровська єпархія ПЦУ. cerkva.dp.ua. Процитовано 19 жовтня 2023.
  19. ↑ Пам'ятник воїнам-визволителям.

Джерела

ред.
  • Енциклопедія Криворіжжя: у 2-х томах/Упорядник В. П. Бухтіяров. Кривий Ріг: ЯВВА,2005.

Література

ред.
  • В. І. Калашник, В. В. Пупченко. Апо́столове // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959 с. — С. 113-122

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Апостолове
  Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Апостолове&oldid=45774071