Відкрити головне меню

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — березень 2016)

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні з січня до березня 2016 року.

Зміст

Список загиблих з 1 січня до 31 березня 2016 рокуРедагувати

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

СіченьРедагувати

2989     Голюк Назар В'ячеславович 01988-12-2828 грудня 1988, Нетішин Хмельницька область. Боєць штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». 02016-01-011 січня 2016 Загинув поблизу Горлівки (Донецька область) від пострілу в серце. Похований на Новому кладовищі Нетішина[1]. За словами родичів, до бази батальйону в смт Неліпівка підійшла ДРГ противника, троє бійців «Айдару» близько 4 ночі вийшли на подвір'я, снайпер поцілив у спину розривною кулею прямо в серце Назару, який загинув миттєво. Ще двох бійців було поранено[2]. Батальйон «Айдар», на своїй сторінці у Facebook, про поранення своїх бійців не повідомляє та обставини загибелі Назара не уточнює[3].
2990     Коваль Олександр Олександрович 01997-04-2626 квітня 1997, 18 років, Хотин Чернівецька область. Боєць окремого загону СпП «Азов» НГУ. Член Хотинської організації «Студентська Свобода». Активний учасник Революції Гідності. Після Майдану брав активну участь у волонтерській діяльності з організації плетіння маскувальних сіток та збору коштів і харчів для бійців АТО. Коли досяг повноліття, добровольцем пішов на фронт. Залишилися батьки. 02016-01-011 січня 2016 Загинув від поранення у голову поблизу міста Маріуполь. Похований на Новому кладовищі у Хотині[4].
2991     Кондаков Віталій Олексійович 01973-11-2929 листопада 1973, Горішні Плавні Полтавська область. Капітан 3-го рангу, заступник начальника електромеханічної служби Морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління ДПСУ. Служив у Криму, в 23-й окремій бригаді прикордонних сторожових кораблів (Керч). Після окупації Криму російськими військами військова частина була передислокована на материк, а згодом — до Маріуполя. В листопаді 2015 мав піти на пенсію, але залишився служити до закінчення контракту. Залишилися мати, двоє братів, 16-річний син. 02016-01-011 січня 2016 Помер в районі м. Маріуполь уві сні від гострої серцевої недостатності. Похований на кладовищі села Кам'яні Потоки Кременчуцького району[5].
2992     Снегір Андрій Віталійович 01973-09-1212 вересня 1973, Запоріжжя. Молодший сержант, командир відділення 21-го ОМПБ «Сармат» 56-ї ОМПБр. Мобілізований 20.02.2015. 02016-01-011 січня 2016 Знайдений мертвим у бліндажі поблизу с. Чермалик Волноваського району, ймовірна причина смерті — крововилив у мозок. Похований у Запоріжжі[6].
2993     Погончук Руслан Вікторович 01976-06-2727 червня 1976, Старокостянтинів Хмельницька область. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 1-го взводу батареї ПТКР 30-ї ОМБр. Закінчив Калуський харчовий технікум. Приватний підприємець. Мобілізований у 2015. 02016-01-011 січня 2016 Помер через раптову зупинку серця під час несення служби в с. Краснополівка (Бахмутський район). Похований на кладовищі с. Решнівка (Старокостянтинівський район)[7][8].
2994     Поліщук Юрій Іванoвич 01962-04-011 квітня 1962, 53 роки, Рені Одеська область. Молодший сержант 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. Мобілізований 19 березня 2015 року. 02016-01-011 січня 2016 Помер у зоні АТО поблизу Луганська. Обставини не уточнено[9].
2995     Алимов Руслан Миколайович 01975-11-2525 листопада 1975, Олексіївка (Краснокутський район) Харківська область. Солдат, механік-радіотелефоніст 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). 02016-01-011 січня 2016 Загинув поблизу смт Станиця Луганська (Луганська область). Обставини не уточнено[10].
За повідомленням ГУМВС України в Луганській області, 1 січня, під час патрулювання прикордонної ділянки поблизу села Гарасимівка (Станично-Луганський район), дістав вогнепальне поранення у живіт військовослужбовець ЗСУ 1975 р.н. О 10:45 того ж дня доставлений до Станично-Луганської районної лікарні, де об 11:15 помер від отриманого поранення[11].
2996     Бочаров Роман Олександрович
(Позивний «Санта»)
01975-11-055 листопада 1975, Луганськ. Старший солдат, військовослужбовець 2-го загону 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Займався бізнесом, потім був пресвітером у церкві. Ходив на полювання, мав мисливську зброю. З початком антидержавних збройних заворушень на сході навесні 2014 пішов добровольцем захищати свою рідну землю, долучився до батальйону «Тимур». Після того, як комбат Темур Юлдашев потрапив у полон, Роман виїхав до Дніпропетровська, де приєднався до батальйону МВС «Дніпро-1», був командиром 2-го взводу 5-ї «донецької» роти у званні молодшого сержанта міліції, обороняв Маріуполь, Піски та Донецький аеропорт. Розвідгрупа «Санти» робила «вилазки» у Донецьк на автомобілі. У 2015 перейшов до ЗСУ в 3-й полк СпП. Залишилися дружина та три доньки. Родина має статус переселенців і проживає під Києвом. 02016-01-011 січня 2016 Загинув від вогнепального поранення на аеродромі Краматорська. 6 січня з воїном попрощалися у військовій частині в Кропивницькому. Поховання в Києві на Лісовому кладовищі[12].
За офіційною версією, загинув внаслідок необережного поводження зі зброєю, але колеги та рідні в цю версію не вірять. За фактом загибелі призначено службове розслідування[13].
2997     Тернопільський Валерій Валерійович
01991-09-2626 вересня 1991, Донське Волноваський район Донецька область. Солдат, стрілець — помічник гранатометника 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). 02016-01-011 січня 2016 За даними Книги пам'яті, загинув 1 січня під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО. Похований в смт Донське[14].
2998     Нетесюк Михайло Миколайович 01973-09-2424 вересня 1973, Звенигородка Черкаська область. Солдат 39-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї ОМБр. Мобілізований 29 квітня 2015 року. Після підготовки на полігоні у Старичах проходив військову службу у в/ч 1603 в м. Димитров на Донеччині. 02016-01-022 січня 2016 Помер, місце й обставини не уточнено. Похований у Звенигородці[15].
2999     Жук Володимир Дмитрович 01973-06-3030 червня 1973, Постійне Костопільський район Рівненська область. Старший сержант, військовослужбовець зведеного автомобільного батальйону «777» ЗСУ (Сватове). Закінчив Рівненське професійно-технічне училище № 11, де здобув спеціальність слюсаря. Після армійської служби працював у домашньому господарстві. Мобілізований у березні 2015 року до військової частини А4152 (Рівненський полігон). Залишилася дружина та двоє синів, 2003 і 2006 р.н. 02016-01-022 січня 2016 Помер у зоні АТО внаслідок раптової зупинки серця[16].
3000     Синільник Олег Миколайович Бровари Київська область. Військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). До війни був приватним підприємцем із виробництва взуття. Мобілізований навесні 2015 року. Залишилися дружина та доросла донька. 02016-01-033 січня 2016 2 січня заступив на пост під Горлівкою (Донецька область). Вранці Олега знайшли мертвим, зупинилося серце під час чергування вночі у 25-градусний мороз. Похований на Алеї Героїв на новому Броварському міському цвинтарі[17].
3001     Кудрявцев Олексій Вадимович 01996-11-2525 листопада 1996, 19 років, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Військовослужбовець 121-ї окремої бригади зв'язку (Черкаське). 2014 року вступив до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту. Через місяць, у жовтні, 17-річний хлопець зник у Дніпропетровську[18], пізніше з'ясувалося, що він втік з університету, щоб піти на фронт. 02016-01-033 січня 2016 18 грудня здійснив спробу самогубства. Помер у шпиталі в Києві. За іншими даними, помер 25 грудня 2015[19].
3002     Яворський Олександр Володимирович 01968-07-077 липня 1968, Старокостянтинів Хмельницька область. Молодший сержант, військовослужбовець 40-ї окремої артилерійської бригади (Первомайськ), в/ч пп В3502[20]. 02016-01-033 січня 2016 Помер у районі міста Волноваха (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у м. Старокостянтинів[7][21].
3003     Сисоєв Валерій Олександрович 01968-04-088 квітня 1968, Сулятичі Жидачівський район Львівська область. Мешкав у м. Дрогобич. Зв'язківец 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). До 2000 року проживав у м. Стебнику, а згодом переїхав до Харкова, де й був призваний на військову службу. Залишилися батьки, дружина і двоє дітей. 02016-01-044 січня 2016 Загинув внаслідок нещасного випадку під час виконання службових обов'язків поблизу міста Волноваха (Донецька область). Похований 9 січня у с. Сулятичі.[22]
3004     Супрун Сергій Вікторович 01977-12-088 грудня 1977, Славське Сколівський район Львівська область. Солдат 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований на початку квітня 2015 року. Учасник АТО. 02016-01-099 січня 2016
орієнтовно
Дату, місце й обставини не уточнено. Звістка про смерть солдата надійшла 9 січня. Похований в смт Славське на місцевому цвинтарі поблизу церкви[23].
3005     Ільницький Олександр Йосипович
(Галац Олег)
(Позивний «Барні»)
01978-02-2828 лютого 1978, Турка Львівська область. Капітан поліції, боєць полку поліції особливого призначення «Миротворець» Національної поліції України. Одним з перших прийшов добровольцем до батальйону «Миротворець», з яким пройшов найгарячіші точки війни на сході, зокрема, бої за Іловайськ у серпні 2014 року. Після лікування якийсь час працював у Києві, в міністерстві, але повернувся на фронт до свого підрозділу. Був одним з найкращих розвідників «Миротворця». Залишилася дружина та 7-річна донька. 02015-01-099 січня 2015 Поблизу селища Зайцеве під Горлівкою (Донецька область) під вогонь російських бойовиків потрапив цивільний автомобіль, було поранено місцеву мешканку. Офіцер, ризикуючи власним життя, зробив усе можливе, щоб зупинити та вивести автомобіль з-під обстрілу, та у цей час дістав смертельного кульового поранення у голову[24]. 11 січня з воїном попрощалися у Києві на Майдані Незалежності. Поховання у м. Турка[25].
3006     Мельничук Федір Вікторович
(Позивний «Леон»)
01994-04-2727 квітня 1994, Бейзимівка Чуднівський район Житомирська область. Сержант, розвідник 42-го окремого мотопіхотного батальйону «Рух опору» 57-ї ОМБр. Мобілізований у квітні 2015 року. За 4 місяці до демобілізації підписав контракт, щоб залишитись служити й надалі. Залишились батьки, молодші брат і сестра, дружина та двоє дітей: 2-річний син і 8-місячна донька. 02016-01-099 січня 2016 Під час обстрілу російськими бойовиками на околиці селища Зайцеве під Горлівкою (Донецька область) військовослужбовці вивели поранену місцеву мешканку та ще кількох цивільних осіб з-під обстрілу. Коли поверталися назад та знову потрапили під обстріл, Федір був важко поранений у голову кулею снайпера, через кілька годин помер від поранення. Похований у с. Бейзимівка[26].
За даними ІАЦ РНБО, в районі Майорська під Горлівкою загинули двоє бійців, — від чисельних осколкових поранень внаслідок гранатометного обстрілу загинув військовослужбовець ЗСУ, та під час рятування від обстрілу мирних мешканців загинув капітан поліції[27].
3007     Аврамчук Віктор Вікторович
01987-01-2727 січня 1987, Опришки Глобинський район Полтавська область. Проживав у м. Світловодськ Кіровоградська область. Солдат, стрілець — помічник гранатометника 3-го аеромобільно-десантного взводу 2-ї аеромобільно-десантної роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Строкову службу проходив у десантних військах, у 95-й ОАЕМБР. Працював водієм на приватному підприємстві «Віктор і К» у Світловодську. Призваний за мобілізацією 4 серпня 2015 року, з 9 жовтня 2015 року брав участь в АТО. Залишилися батьки, сестра. У Світловодську — дружина з двома дітьми, 7-річний син і 5-річна донька. 02016-01-1010 січня 2016 Загинув близько 7:30 під час обстрілу з АГС-17 з південно-східного напрямку селища Зайцеве під Горлівкою (Донецька область), від смертельного осколкового поранення у голову. Похований у с. Опришки[28].
3008     Горбан Дмитро Ілліч 01978-10-2222 жовтня 1978, Шепіт (Путильський район) Чернівецька область. Солдат 58-ї окремої механізованої бригади (Конотоп). До 2010 року працював головним бухгалтером у Шепітській сільській раді, 31 жовтня 2010 р. обраний сільським головою села Шепіт (безпартійний, висувався від партії «Пора»). На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина та дві доньки шкільного віку. 02016-01-1414 січня 2016 Під час несення служби в зоні АТО, помер у військовому госпіталі міста Краматорськ Донецькій області від серцевої недостатності (хвороби серцево-судинної системи), яка розвинулася на фоні пневмонії. Похований у с. Шепіт[29].
3009     Харенко Сергій Мар'янович 01984-06-077 червня 1984, Рошнів Тисменицький район Івано-Франківська область. Проживав у м. Івано-Франківськ. Солдат, зв'язківець 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї ОМБр. 1999—2003 навчався в Івано-Франківському музучилищі ім. Січинського. 2007 закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, де навчався на кафедрі музикознавства та методики музичного виховання. Строкова служба — в/ч 4110 ВВ МВС у Севастополі (2007—2008). Працював на заводі "Електролюкс". Мобілізований 25 березня 2015 року, проходив навчання в Десні. Залишилися батьки та молодший брат, який проходить строкову армійську службу. 02016-01-1515 січня 2016 Загинув о 5-й ранку в селищі Мирне (Волноваський район) Донецької області від кульового поранення, що несумісне з життям. 17 січня з Сергієм попрощалися в Івано-Франківську. Похований у рідному селі Рошнів[30].
3010     Карась Володимир Васильович 01971-02-1919 лютого 1971, Тютьки Вінницький район Вінницька область. Солдат 5-ї БТГр «Кремінь» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мобілізований у січні 2015 року. До війни постійного місця роботи не мав. Був неодружений, із рідних залишилися 5 сестер та брат. 02016-01-1515 січня 2016 Під час служби в зоні проведення АТО, помер у госпіталі м. Слов'янськ (Донецька область) від пневмонії. Похований на місцевому кладовищі в с. Тютьки[31].
3011     Мукомелець Руслан Аркадійович 01974-03-2323 березня 1974, Великі Селища Березнівський район Рівненська область. Солдат, командир відділення 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Народився в багатодітній родині сім'ї колгоспників. Закінчив професійно-технічне училище №8. Після армії працював в Соснівському лісовому господарстві. Мобілізований як доброволець влітку 2015 року. 02016-01-1616 січня 2016 Загинув на блокпосту від кулі снайпера в районі смт Станиця Луганська, поблизу селища Широкий (Станично-Луганський район) Луганської області. Похований у Великих Селищах[32].
3012     Мосійчук Анатолій Семенович 01970-09-1313 вересня 1970, Кам'янка (Олевський район) Житомирська область. Сержант, командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований 14 січня 2015 року. Залишилась дружина та двоє дорослих дітей, син і донька. 02016-01-1717 січня 2016 Помер від серцевої недостатності під час несення служби в районі міста Красногорівка (Донецька область). Похований в рідному селі Кам'янка[33].
3013     Семанишин Григорій Петрович
(Позивний «Семен»)
01973-11-2929 листопада 1973, Горохолина Богородчанський район Івано-Франківська область. Начальник штабу окремої тактичної групи ім. капітана Воловика батальйону спецпризначення «Захід-3» (Івано-Франківщина) Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Група «Семена» мала неофіційну назву «Семінарія», раніше входила до складу 5-го окремого батальйону ДУК. Григорій багато років підтримував ВО «Свобода» та брав участь у політичних акціях і мітингах. Поїхав працювати далекобійником до Польщі, через два місяці, з початком Євромайдану, прибув до Києва, брав активну участь у Революції Гідності, стояв у витоків створення руху «Правий сектор». Пізніше долучився до ДУК, пройшов бої в районі Іловайська — Старобешеве, Амвросіївки, Пісків, Донецького аеропорту. Побратими називали свого командира «Батя». За тиждень до загибелі Григорій розповів про події на війні в передачі ТРК РАІ «Лінія війни». Залишилися донька від першого шлюбу, мати, вагітна дружина та двоє дітей. 27 березня дружина Григорія народила хлопчика. 02016-01-1818 січня 2016 Загинув у районі аеропорту Донецька від тяжкого поранення внаслідок підриву на розтяжці, коли з групою повертався із завдання. Після прощання на Майдані Незалежності у Києві Григорія поховали в Меморіальному сквері Івано-Франківська[34].
3014     Сенечко Ігор Володимирович 01989-05-1010 травня 1989, Мшанець (Теребовлянський район) Тернопільська область. Військовослужбовець 15-ї окремої понтонної роти, в/ч пп В5341 (Приазовське). Неодружений. Залишилася мати. 02016-01-1919 січня 2016 Загинув близько 19:00 через необережне поводження зі зброєю, у військовій частині в селі Приазовське під Маріуполем (Донецька область). Похований в с. Мирне (Кременчуцький район) Полтавської області, де проживає його мати[35].
3015     Толочко Ілля Васильович 01985-08-022 серпня 1985, Київ. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Мобілізований 3 червня 2015 року, проходив підготовку на Рівненському полігоні, після чого ніс службу в районі Бахмутської траси, в Кримському, Новотошківці, Тошківці. Залишилась дружина та 2-річна донька. 02016-01-2020 січня 2016 Помер під час несення служби в смт Тошківка (Попаснянський район Луганська область). За даними командування військової частини, тіло бійця виявили без ознак життя у бліндажі. Відомо, що Ілля за час несення служби тричі хворів на запалення легень та лікувався у шпиталях[36].
3016     Бочарніков Валерій Володимирович
01973-12-1010 грудня 1973, Ігнатпіль Овруцький район Житомирська область. Проживав у м. Кропивницький. Сержант, командир 3-го відділення 3-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Відслужив в армії, 1995 року закінчив Кропивницьке вище професійне училище № 9, одружився і залишився у Кропивницькому. Майже 20 років присвятив службі в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу, пішов на пенсію у званні капітана. Мобілізований у березні 2015 року. Залишилися мати, дружина та 14-річний син. 02016-01-2020 січня 2016 Загинув в районі міста Дружківка (Донецька область) від кульового поранення у боєзіткненні, обороняючи укріплення підрозділу. Поховання в селі Рудня (Ігнатпільська сільська рада) на Житомирщині, де проживає матір Валерія[37].
3017     Кузьмін Роман Володимирович
01977-04-2020 квітня 1977, Торопець РРФСР. Виріс і проживав у м. Звенигородка Черкаська область. Старший сержант 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Народився в родині військовослужбовця. Закінчив Козачанське СПТУ з фаху «бджільництво», потім навчався у Шевченківському сільськогосподарському коледжі, Звенигородській філії Східноєвропейського університету. У 1995—1996 роках проходив строкову військову службу. З 2008 року служив за контрактом у Звенигородсько-Лисянському об'єднаному військовому комісаріаті у званні сержанта. Після невеликої перерви знову мобілізований. ЗМІ повідомляють, що рік тому Роман пішов на службу до батальйону «Донбас», через три місяці перейшов в «Айдар». 02016-01-2020 січня 2016 Загинув під час несення служби в районі міста Дружківка (Донецька область). Похований у Звенигородці[38].
3018     Москвяк Руслан Васильович 01974-07-2424 липня 1974, Ясенівці Золочівський район (Львівська область). Солдат 30-ї ОМБр. З 2015 брав участь в АТО. Залишилася мати. 02016-01-2121 січня 2016 Дату, місце й обставини не уточнено. Похований у селі Нестюки[39].
Прим. В проросійських екстремістських пабліках повідомляється, що підірвався на вибуховому пристрої 21 січня.

У ЗМІ повідомляється, що Президент Петро Порошенко в інтерв'ю телеканалу Bloomberg повідомив про загибель військовослужбовців: «Учора моя країна втратила трьох військових, і сьогодні двох військових вбито»[40]. За даними ІАЦ РНБО, за добу 20 січня було поранено 6 військовослужбовців, а за добу 21 січня — двоє (один поранений внаслідок бойових дій, ще один травмований через підрив на вибуховому пристрої), загиблих немає[41].
3019   Діденко Олександр Кузьмич
(Позивний «Кузміч»)
01953-06-2525 червня 1953, 62 роки, Бахмач Чернігівська область. Технік-механік танкового підрозділу «Холодний Яр» окремого загону спеціального призначення «Азов» Східного ОТО Національної гвардії України. Коли Олександру було 9 місяців, помер його батько-фронтовик. Олександр Кузьмич поїхав добровольцем допомогти з ремонтом військової техніки та так і залишився в «Азові», казав, що буде захищати Україну, доки сил вистачить. У вільну годину грав для хлопців на баяні (Відеосюжет про Кузьмича). Разом із Кузьмичем у роті проходив службу і його син. 02016-01-2222 січня 2016 Помер від серцевого нападу в районі міста Маріуполь (Донецька область). Як кажуть танкісти «Азову», Кузьмич «надто все пропускав через себе. Дуже близько до серця брав, і серце не витримало… Жив роботою, помер на роботі». 28 січня з Кузьмичем попрощалися у Києві в Михайлівському соборі[42]. Похований на Лук'янівському військовому цвинтарі.
3020     01986 1986. Військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено). 02016-01-2222 січня 2016 Загинув у результаті підриву на «розтяжці» з вибуховим пристроєм поблизу села Сизе (Станично-Луганський район Луганська область)[43].
3021     Латій Микола Анатолійович 01980 1980, Новоолександрівка (Первомайський район) Миколаївська область. Солдат, старший механік — водій 4-ї механізованої роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. Залишилися мати й брат. 02016-01-2222 січня 2016 Загинув у м. Артемівськ (Луганська область)[44][45].
3022     Слеповський Роман Олександрович 01970 1970, Первомайськ Миколаївська область. Солдат 1129-го зенітно-ракетного полку (Біла Церква), в/ч пп В2968. 02016-01-2222 січня 2016
орієнтовно
Дата, місце й обставини не уточнені. Загинув у зоні АТО[44].
3023     Авдєєв Андрій Миколайович 01984-01-1818 січня 1984, Первомайськ Миколаївська область. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї ОМБр, в/ч пп В5509. 02016-01-2222 січня 2016
орієнтовно
Дата, місце й обставини не уточнені. Загинув у зоні АТО[44].
3024     Константінов Ігор Вікторович 01993-09-2323 вересня 1993, Олександрія Кіровоградська область. Солдат, механік-водій БМП 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2970 (Артемівськ). Закінчив Олександрійський політехнічний коледж, після чого пішов в армію. Автор і виконавець пісень у стилі реп, учасник реп-клубу при ДК «Світлопільський», член поетичного клубу «Джерело». Член козацького братства, громадської організації «Козацький звичай», був активним учасником козацького руху. 4 лютого 2014 уклав контракт на військову службу, з квітня 2014 перебував у зоні АТО. Брав участь у боях під Слов'янськом, Іловайськом, останне місце дислокації — Попасна. Залишилися мати, вітчим, молодший брат. 02016-01-2323 січня 2016 Загинув у зоні АТО під час чергування на посту біля намету в базовому таборі підрозділу. Смерть настала від удару ножем в область серця при нападі співслужбовця з іншої роти. Нападник затриманий, ведеться слідство. Похований на центральному кладовищі Олександрії[46].
3025     Барановський Василь Володимирович
 
01967-01-3030 січня 1967, Устинівка (Малинський район) Житомирська область. З 2002 року мешкав у с. Горинь Млинівського району. Старший лейтенант, командир взводу — командир БМП 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Виріс у багатодітній селянській родині. 1985 року закінчив Малинське професійно-технічне училище №36 за фахом машиніста-тракториста. Рік працював в Устинівському колгоспі. 1986 року був призваний до армії, служив два роки в Північному Казахстані в аеромобільних військах водієм БМП, закінчив службу командиром БМП у званні молодшого лейтенанта. Повернувся в Устинівку, працював трактористом, з 2001 по 2005 рік — різноробочим в Малинському Держлісгоспі, з 2005 по 2014 рік працював у приватному підприємстві «Тандем». Мобілізований 20 березня 2014 року. Служив в смт Чаплинка на адмінкордоні з Кримом, з листопада 2014 — в зоні АТО. Залишилися мати, брат, дві сестри, дружина з двома доньками і рідний син. 02016-01-2929 січня 2016 Зник безвісти 29 січня під час боїв на дебальцівському напрямку, поблизу м. Вуглегірськ (Донецька область). Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. Встановлено, що під час бою в БМП Василя Барановського прямою наводкою влучив артилерійський снаряд, офіцер загинув. Похований 20 червня 2015 року в с. Фортунатівка Малинського району, біля могили свого брата[47].
3026     Усатенко Іван Вікторович 01980-07-1313 липня 1980, Доманівка Миколаївська область. Матрос, навідник 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти, в/ч А1965 (Миколаїв). Мобілізований як доброволець 2 березня 2015 року. 02015-01-2525 січня 2015 Служив у районі Виноградне (Маріуполь). Загинув внаслідок підриву вибухового пристрою. Похований у Доманівці[48].
3027     Гапич Віктор Вікторович
01992 1992, Ольгине (Високопільський район) Херсонська область. Молодший сержант, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Мобілізований у липня 2015 року як доброволець. Залишилися батьки та сестра. 02016-01-2525 січня 2016
орієнтовно
Отримав тяжкі поранення в зоні АТО. Помер у харківському військовому шпиталі. Похований 28 січня у с. Ольгине.[49]
3028     Балковий Олександр Анатолійович 01975-12-2020 грудня 1975, Алушта Крим. Проживав у м. Київ (Солом'янський район). Військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. На війну пішов добровольцем у складі батальйону «Донбас», пізніше перейшов у десантну бригаду. Учасник героїчної оборони Донецького аеропорту. Залишилась дружина та 10-річна донька. 02016-01-2626 січня 2016 Після поранення в Донецькому аеропорту і контузії, Олександр майже рік провів у різних шпиталях. 26 січня 2016 року у нього зупинилося серце. Похований на Берковецькому цвинтарі Києва[50].
3029     Мороз Петро Іванович 01985-06-055 червня 1985, Нововолинськ Волинська область. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). 2004 року закінчив Нововолинське вище професійне училище за спеціальністю «Офіціант, бармен, буфетник». Працював у барі «Едем», пізніше — на різних роботах. Призваний за мобілізацією, служив 10 місяців. Неодружений, залишилися батьки, сестра. 02016-01-2626 січня 2016
орієнтовно
Служив у районі міста Попасна (Луганська область). Помер у лікарні від травм — крововилив у мозок. Проводиться розслідування обставин. Похований у Нововолинську на міському кладовищі біля шахти № 2[51].
3030     Резнік Микола Олександрович 01966-05-1010 травня 1966, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 1-го механізованого взводу 17-ї окремої танкової бригади, в/ч пп В3675 (Кривий Ріг). 02016-01-2828 січня 2016 Місце й обставини не уточнено. Як зазначено у розпорядженні міського голови про оголошення дня жалоби, життя солдата обірвалося під час виконання військового обов'язку[52].
3031     Тарасюк Михайло Михайлович 01973-01-2020 січня 1973, с. Медведівка (Кегичівський район) Харківська область. Солдат, механік — водій танку Т–64Б 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. Мобілізований 12 серпня 2015 року. 02016-01-2828 січня 2016 Помер під час несення служби в с. Широке Луганської області.[53]
За повідомленням поліції Луганської області, на одній з військових позицій у бліндажі помер військовослужбовець 1973 р.н. Військовим лікарем встановлено попередній діагноз: гостра судинна недостатність.[54]
3032     Гаркавенко Анатолій Олександрович
(Позивний «Морячок»)
01990-12-2929 грудня 1990, Делятин Надвірнянський район Івано-Франківська область. Солдат, кулеметник 2 відділення 2 взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Воював у рядах Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», батальйону «ОУН». Підписав контракт, коли підрозділ ОУН увійшов до складу 93 ОМБр, зарахований на посаду кулеметника, фактично виконував завдання як сапер і стрілець-снайпер. Залишилися мати, сестра та наречена, з якою Анатолій познайомився на війні, — журналістка «Українського тижня» Лєра Бурлакова (з кінця 2014 року воює на передовій в зоні АТО). 02016-01-3030 січня 2016 Близько 14:20 поблизу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») в районі АвдіївкаДонецьк троє бійців під час виконання бойового завдання із розмінування-мінування у лісосмузі натрапили на «розтяжку». Від вибуху Анатолій дістав чисельних осколкових поранень, що несумісні з життям. Після прощання у Києві та Івано-Франківську воїна поховали в рідному Делятині[55].
3033     Дрозд Володимир Миколайович
01991-07-033 липня 1991, Славута Хмельницька область. Старший солдат, старший водій мотострілецької роти 17-го окремого мотопіхотного батальйону «Кіровоград» 57-ї ОМБр. Пройшов підготовку в Навчальному центрі Сухопутних військ ЗСУ «Десна». 2010 року призваний одразу на контрактну службу, в зоні АТО воював з серпня 2015 року. 02016-01-3030 січня 2016 Загинув внаслідок мінометного обстрілу з боку бойовиків поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область), ще одного бійця було поранено. Похований в Славуті[56].

ЛютийРедагувати

3034     Самусь Геннадій Васильович
(позивний «Амур»)
01993-07-2525 липня 1993, Краснопілля (Коропський район) Чернігівська область. Сержант зенітно-ракетного дивізіону 96-ї зенітної ракетної бригади, в/ч А2860 (Васильків). Закінчив Конотопське професійно-технічне училище, де здобув професію газоелектрозварювальника та автослюсаря. Займався боксом. 2013 року проходив строкову службу у Василькові, у в/ч А2860 Повітряного командування Військово-повітряних Сил України. По закінченню строкової служби уклав військовий контракт і продовжив службу у Броварах. Згодом написав рапорт про направлення в зону АТО. Пройшов дві ротації на позиції «Зеніт» у районі Донецького аеропорту (лютий-квітень і липень-вересень 2015), у складі зведеного загону ВПС «Дика качка». Під час служби отримав звання молодшого сержанта, неодноразово нагороджений армійськими і військовими відзнаками. Під час боїв у березні 2015 року отримав кульове поранення, після лікування повернувся на фронт. 02016-02-022 лютого 2016 Близько 15:00 під час патрулювання території поблизу селища Спірне Артемівський район (Донецька область), неподалік Лисичанська, військові підірвалися на «розтяжці». В результаті вибуху Геннадій загинув від чисельних уламкових поранень, ще четверо поранених доставлені до шпиталю у Сватове[57][58].
3035     Козороз Леонід Едуардович
01993 1993, Панютине Лозівський район Харківська область. Солдат 96-ї зенітної ракетної бригади, в/ч А2860 (Васильків). Учасник АТО з 2014 року. В подальшому, після підписання контракту, знову пішов на схід захищати Україну. Залишилися мати і брат у Панютиному, та дружина з двомісячним сином у Києві. 02016-02-022 лютого 2016 Помер у шпиталі міста Сватове (Луганська область) від мінно-вибухових травм, що отримав у результаті підриву на фугасі поблизу селища Спірне Артемівський район (Донецька область), неподалік Лисичанська під час патрулювання території. Група з п'ятьох військовослужбовців помітила якийсь рух за кількасот метрів від себе. Військові обстежили територію та зняли одну «розтяжку», встановлену, скоріш за все, диверсійною групою противника. Нікого не виявивши, повернули назад і на тому самому шляху, яким щойно пройшли, підірвалися на «розтяжці». Похований 4 лютого в с. Панютине[57][59].
3036     Гришин Ігор Анатолійович
01969-09-2929 вересня 1969, Казавчин Гайворонський район Кіровоградська область. Мешкав у с. Салькове. Молодший сержант 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). 02016-02-055 лютого 2016 Загинув у зоні АТО в результаті обстрілу. Похований у с. Казавчин[60].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу (станом на ранок 5 лютого) внаслідок бойових дій один український військовослужбовець загинув, ще троє дістали поранень. Український боєць загинув під час мінометного обстрілу російськими бойовиками смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область)[61].
3037     Дементьєв Сергій Валерійович 01984-05-3030 травня 1984, Запоріжжя. Старший солдат, стрілець 26-ї окремої артилерійської бригади (Бердичів). Навчався у школі в с. Петропіль, закінчив училище. Залишилась мати. 02016-02-055 лютого 2016 Загинув внаслідок нещасного випадку поблизу с. Віролюбівка (Костянтинівський район Донецька область). Похований на кладовище "Св. Миколая" м. Запоріжжя[62]. Орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ступеня.
3038     Кшевіцький Олександр Антонович 01988-08-066 серпня 1988, Радісне (Красилівський район) Хмельницька область. Старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилася мати. 02016-02-077 лютого 2016 Отримав тяжкі поранення в результаті підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою» поблизу села Трьохізбенка (Новоайдарський район Луганська область). Помер від поранень у військовому шпиталі міста Сєвєродонецьк. Похований в рідному селі Радісне[63].
3039     Черналевський Руслан Валентинович
01970-03-055 березня 1970, Долина Івано-Франківська область. Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Мобілізований 18 березня 2015 року як доброволець, проходив підготовку на Рівненському полігоні. Залишилась дружина та донька. 02016-02-088 лютого 2016 Загинув від кульового поранення поблизу села Новоселівка Друга (Ясинуватський район) Донецької області. Похований у м. Долина[64].
3040     Вовк Володимир Миколайович 01972-06-2121 червня 1972, м. Тернопіль. Капітан медичної служби, ординатор медичного відділення медичної роти 58-ї окремої механізованої бригади (Конотоп), в/ч пп В0425. За освітою лікар-хірург. Працював фтизіатром у Тернопільському обласному протитуберкульозному диспансері. Під час Революції Гідності їздив до Києва на Майдан. Мобілізований у лютому 2015 року. Якийсь час був у тренувальному таборі, потім його відправили на схід. Одружений. 02016-02-077 лютого 2016 Помер в смт Очеретине (Ясинуватський район Донецька область), зупинилося серце. Похований на Микулинецькому кладовищі на Алеї Героїв[65].
3041     Сизоненко Олег Миколайович
(Позивний «Чорний»)
49 років, Дніпропетровськ. Військовослужбовець 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). На початку АТО пішов добровольцем на фронт. Служив у 93-й ОМБр, після демобілізації залишився в ЗСУ за контрактом. 02016-02-1010 лютого 2016 Загинув у районі міста Авдіївка (Донецька область) в результаті підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою». Олег йшов першим і прийняв на себе більшість осколків, ще двоє дістали поранень. Похований у Дніпропетровську[66][67].
Прим. ЗМІ повідомляли, що під Авдіївкою підірвались бійці 58 ОМБр[68], інші ЗМІ, — що бійці були з Кіровоградського 42-го ОМПБ 57-ї ОМБР[69].
3042     Василенко Роман Леонідович
(позивний «Портос»)
01982-03-044 березня 1982, Полтава. Старший солдат, водій розвідроти УНСО 131-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ. Пішов служити в зону бойових дій добровольцем у серпні 2014 року, разом з 13-ма полтавськими добровольцями з організації УНА-УНСО, з 17 років був її членом. Залишилися мати, молодший брат. 02016-02-1010 лютого 2016 Помер у шпиталі міста Запоріжжя від гострої пневмонії, на яку захворів у зоні АТО під Маріуполем. Похований у Полтаві[70].
3043     Гришко Юрій Васильович 01978-04-044 квітня 1978, Нікополь Дніпропетровська область. Військовослужбовець 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця». Мобілізований 12 лютого 2015 року, учасник АТО. 02016-02-1212 лютого 2016 Помер у шпиталі міста Мелітополь[71].
3044     Шишолик Василь Серафимович 01969-09-1414 вересня 1969, Прилісне Маневицький район Волинська область. Солдат, водій 59-ї окремої мотопіхотної бригади (Гайсин). Працював електрогазозварювальником у ДП «Волиньторф». Любив співати, грав на саксофоні. Мобілізований 9 липня 2015 року. Залишилась дружина, троє дітей та внучка. 02016-02-1515 лютого 2016 Трагічно загинув біля с. Бахмутське (Бахмутський район Донецька область), обставини не уточнено. Похований в с. Прилісне[72].
3045     Бєляєв Іван Анатолійович
01974-06-077 червня 1974, Середній Бабин Калуський район Івано-Франківська область. Старшина, механік-водій БМП 1-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). 1993 року вступив на навчання до Войнилівського ПТУ № 34, де здобув професію тракториста-механіка. Служив танкістом у військовій частині «Десна». Після звільнення в запас працював у рибному господарстві «Бабин». Мобілізований 22 серпня 2014 року, по закінченні року продовжив службу в зоні АТО ще на півроку. Залишилися мати та дві сестри. 02016-02-1515 лютого 2016 Загинув під час обстрілу у ніч на 15 лютого, близько 4-ї години ранку, поблизу міста Волноваха (Донецька область)[73].
Прим. Видання «Лівий берег», з посиланням на бійця 72-ї бригади, повідомило про трьох загиблих та одного пораненого в районі міста Волноваха у неділю 14 лютого[74].
3046     Попов Петро Олександрович
01984-03-1414 березня 1984, Новопетрівське (Новоодеський район) Миколаївська область. Молодший сержант, стрілець-помічник гранатометника 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Мобілізований 1 лютого 2015 року. 02016-02-1515 лютого 2016 Загинув під час бойового зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою противника поблизу села Новотроїцьке (Волноваський район) Донецької області[75].
3047     Кушнір Олександр Вікторович
01978-08-2727 серпня 1978, Козубівка (Доманівський район) Миколаївська область. Молодший сержант, головний сержант механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Мобілізований 1 лютого 2015 року. 02016-02-1515 лютого 2016 Загинув на блок-посту поблизу сел Миколаївка та Новотроїцьке (Волноваський район) Донецької області, під час бойового зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою противника[75][76].
3048     Танський Вадим Юрійович 01989-06-1313 червня 1989, Надлак Новоархангельський район Кіровоградська область. Солдат 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56-ї ОМБр, в/ч пп В6266. 02016-02-1515 лютого 2016 Загинув у Донецькій області від вогнепального поранення, обставини не уточнено[77].
3049     Коваленко Олег Миколайович 01980-02-055 лютого 1980, Лохвиця Полтавська область. Підполковник. Військовий льотчик. Закінчив Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Кіровоградську льотну академію Національного авіаційного університету. Мав військові нагороди. Після скорочення льотного штату служив на посаді начальника стройової частини 299-ї бригади тактичної авіації (Миколаїв). Останнім часом працював в органах Служби безпеки України. В зону АТО виїжджав у відрядження, за неофіційною інформацією служив у контррозвідці (СБУ чи ЗСУ, не уточнено). Залишилися батьки, сестра, дружина. 02016-02-1616 лютого 2016 За повідомленням Лохвицької РДА, загинув під час виконання бойового завдання у зоні проведення АТО. Обставини загибелі не уточнено. Похований у Лохвиці[78].
3050     Лисенко Олексій Сергійович
 
01992-10-2626 жовтня 1992, Петрове Кіровоградська область. Лейтенант, начальник інженерної служби 20-го окремого мотопіхотного батальйону «Дніпропетровськ» 93-ї ОМБр. З 2009 по 2014 рік навчався у Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту ім. академіка В.Лазаряна, де здобув спеціальність інженера залізничного транспорту. Працював за фахом, в Управлінні залізничним транспортом Північного ГЗК. Мобілізований 7 лютого 2015 року. Спочатку проходив службу на офіцерській посаді в групі інженерного забезпечення 17-ї танкової бригади, останній місяць служив у 20 ОМПБ. 02016-02-1717 лютого 2016 Загинув під час виконання завдання із розмінування території, в результаті підриву на міні поблизу селища Піски (Ясинуватський район) Донецької області[79].
3051     Решетняк Дмитро Іванович
 
01992-05-066 травня 1992, Дніпропетровськ. Лейтенант, командир взводу 20-го окремого мотопіхотного батальйону «Дніпропетровськ» 93-ї ОМБр. Залишилися батьки. 02016-02-1818 лютого 2016 17 лютого отримав важкі травми в результаті підриву на міні поблизу селища Піски (Ясинуватський район) Донецької області, втратив обидві ноги. У важкому стані доставлений до лікарні м. Селидове, військові медики більше десяти годин боролися за життя Дмитра, о 4:05 його серце зупинилося. Похований у Дніпропетровську[80].
3052     Ялинчук Богдан Михайлович 01984-10-099 жовтня 1984, Шукайвода Христинівський район Черкаська область. Солдат 28-ї ОМБр. Виріс у сім'ї колгоспників. У 2001—2006 роках навчався в Кременчуцькому університеті економіки і права, по закінченні якого до 2012 року працював у податковій інспекції міста Кременчук. Протягом трьох останніх років працював на Кременчуцькому пивоварному заводі. Мобілізований 08.07.2015. Ніс службу в зоні АТО, зокрема в населених пунктах Колядовка та Красноармійськ. 02016-02-1818 лютого 2016
орієнтовно
Загинув під час несення військової служби в Донецькій області. Похований у с. Шукайвода 20 лютого[81].
3053     Балюрко Степан Іванович 01973-02-1717 лютого 1973, Підлуби (Ємільчинський район) Житомирська область. Молодший спеціаліст служби захисту інформації 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське), в/ч пп В1688. Мобілізований в січні 2015 року, з червня перебував у зоні проведення АТО, служив в районі Мар'їнки на Донеччині. Залишилися мати й сестра. 02016-02-1818 лютого 2016 Після контузії Степан захворів і у вересні 2015 року відправлений додому у відпустку. Спочатку в шпиталі Житомира виявили запалення легенів, потім київські лікарі поставили діагноз енцефаліт. 18 лютого Степан після затяжної хвороби помер. Похований у с. Підлуби[82].
3054     Думанський Михайло Ярославович 01968-11-2121 листопада 1968, Тернопіль. Солдат, стрілець-зенітник 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Призваний за мобілізацією у 2015 році. 02016-02-1919 лютого 2016 Помер під час несення служби у Краматорську (Донецька область). Похований на Алеї слави Микулинецького кладовища Тернополя[83][84].
3055     Бондар Олександр Вікторович 01982-05-2222 травня 1982, Вільхове (Ульяновський район) Кіровоградська область. Солдат, механік-водії танка 30-та окрема механізована бригада (Новоград-Волинський). 10 років працював у міліції. Мобілізований у січні 2015 року. Залишилися мати й брат. 02016-02-1919 лютого 2016 Ніс службу на блокпосту поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Загинув у ніч з 19 на 20 лютого. З військової частини рідним повідомили, що Олександра було застрелено, потім сказали, що це було самогубство. Похований у Вільховому[85].
3056     Коваль Юрій Вікторович
01972-05-2323 травня 1972, Ланівці Тернопільська область. Старшина, командир відділення зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Строкову службу проходив на флоті. У 2015 році, спочатку був добровольцем батальйону «Тернопіль». Залишилася дружина та дві неповнолітні доньки. 02016-02-1919 лютого 2016 Загинув вранці в районі міста Мар'їнка (Донецька область) від кулі ворожого снайпера після шестигодинного бою. Похований у Ланівцях[86].
3057     Назаренко Ян Франтасійович 01991-03-099 березня 1991, Фастівець Фастівський район Київська область. Військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), в/ч пп В0849. Навчався у Київському училищі залізничників. Мобілізований в лютому 2015 року. Залишилися батьки, брат і дві сестри. 02016-02-2020 лютого 2016 Загинув від кулі снайпера у голову поблизу села Старогнатівка (Волноваський район Донецька область). Похований в с. Фастівець[87].
3058     Жембровський Сергій Іванович 01967-04-1212 квітня 1967, Селезенівка Сквирський район Київська область. Проживав у місті Буча. Старшина, старшина роти САУ 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно). Залишилися дружина і донька. 02016-02-2121 лютого 2016 Дата, місце й обставини не уточнені. Помер під час несення служби. Похований на Бучанському міському кладовищі на Алеї слави[88].
3059     Вишневський Олег Миколайович 01978-09-1515 вересня 1978, Великий Порськ Ковельський район Волинська область. Проживав у м. Ковель. Старший сержант 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований у квітні 2015 року, із жовтня перебував у зоні АТО. Залишилися дружина, 11-річний син й однорічна донька. 02016-02-2222 лютого 2016 Помер через раптову зупинку серця під час несення служби в районі міста Мар'їнка (Донецька область). Похований у селі Великий Порськ[89].
3060     Шиленга Віктор Миколайович 01985-08-2525 серпня 1985, Котюжинці Калинівський район Вінницька область. Солдат, військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований у березні 2015 року, перебував у зоні АТО. 02016-02-2222 лютого 2016
орієнтовно
Помер у військовій частині внаслідок ішемічної хвороби серця.[90].
3061     Борисов Артур Володимирович 01986-10-088 жовтня 1986, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, оператор-топогеодезист 2-го гаубичного самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. З 2005 року був одним з розбудовників і активістів організації Громадянська мережа ОПОРА. З 2004 по 2009 рік навчався у Міжнародній Академії управління та права, за спеціальністю «комерційне та трудове право». Мобілізований у липні 2015 року. 02016-02-2222 лютого 2016 Помер під час несення служби в районі селища Розквіт (Станично-Луганський район Луганська область). Похований у м. Кривий Ріг[91].
3062     Брисюк Микола Миколайович 01975-12-1212 грудня 1975, Землянка (Конотопський район) Сумська область. Солдат, стрілець 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина», в/ч В5509 (Кропивницький) 57-ї ОМБр. Працював на місцевому підприємстві. Мобілізований 27 травня 2015 року. Був командиром танку. Коли відвели важке озброєння від лінії розмежування, залишився на передовій на посаді стрільця. Залишилася мати. 02016-02-2323 лютого 2016 За повідомленням Сумської ОДА, загинув під час обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Тіло Миколи привезли на Конотопщину 2 квітня, похований в с. Землянка[92].
За повідомленням ГУ НП в Донецькій області, 23 лютого 2016 року на передовій позиції ЗСУ між Торецьком та окупованою територією неподалік Горлівки зник 41-річний військовослужбовець, мешканець Сумської області. Слідство встановило, що він був вбитий співслужбовцем під час конфлікту. Вбивця, разом з іншим співслужбовцем, вивезли тіло за 5 км від позиції і прикопали у лісосмузі, сказавши командуванню, що той дезертував. 28 березня правоохоронці викопали труп чоловіка зі слідами численних травм. Тіло та речові докази направлені на експертизу, вбивцю затримано[93].
3063     Авраменко Олександр Іванович
01971-03-2424 березня 1971, Оріхівка (Лубенський район) Полтавська область. Проживав у с. Матяшівка (Лубенський район). Молодший сержант, командир відділення лінійно-кабельного зв'язку 14-го окремого мотопіхотного батальйону 55-ї окремої артбригади. У шкільні роки проживав в смт Ромодан Миргородського району. Закінчив курси трактористів, екскаваторників. Після служби в армії працював на залізниці в Одеському порту, у ВАТ «Цукорінвест». 24 квітня 2015 року мобілізований як доброволець. Залишилися батьки. 02016-02-2525 лютого 2016 Загинув від кулі снайпера поблизу села Гранітне (Волноваський район) Донецької області. Похований в смт Ромодан, де мешкають батьки[94].
3064     Кошлатий Григорій Григорович 01980-08-088 серпня 1980, Василівка (Кобеляцький район) Полтавська область. Старший сержант 36-ї окремої бригади морської піхоти, в/ч А1965 (Миколаїв). Мати Григорія померла, коли йому було 12 років, а через 6 років загинув батько. Григорій працював у селі скотарем. Грав на гітарі, мав хороший голос. Мобілізований 30 квітня 2015. Залишилася старші брат і сестра, дружина та дві доньки, молодшій 5 років. 02016-02-2525 лютого 2016 Застрелений автоматною чергою п'яним співслужбовцем під час конфлікту на блокпосту у прибережній зоні Маріуполя (Донецька область). Похований у Василівці. Вбивця засуджений до 11 років позбавлення волі[95].
3065     Військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). 02016-02-2525 лютого 2016 У Бахмутському районі Донецької області двоє військовослужбовців, рухаючись на вантажівці в напрямку лінії фронту, натрапили на фугас. Внаслідок вибуху вантажний автомобіль повністю знищено, військові були захоплені у полон російсько-терористичним збройним формуванням, один з них дорогою помер від отриманих поранень[96].
3066     Глушко Олександр Олександрович 01963-07-044 липня 1963, 52 роки, Кропивницький. Молодший сержант, водій автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї ОМБр, в/ч пп В5509. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися дружина та син. 02016-02-2525 лютого 2016 Півроку тому, під час виконання бойового завдання поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область) дістав уламкове поранення й контузію, проходив лікування. Помер у Київському військовому шпиталі через зупинку серця. Похований на Далекосхідному кладовищі Кропивницького[97].
3067     Непомнящий Микола Валерійович
01979-12-1919 грудня 1979, Тетіїв Київська область. Солдат 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Учасник АТО. У лютому 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Залишилася донька. 02016-02-2626 лютого 2016 Помер в результаті важкої хвороби[98].
3068     Козачук Антон Анатолійович 01980-10-1515 жовтня 1980, Сокаль Львівська область. Військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк, Лисичанськ). Мобілізований у лютому 2015 року. 02016-02-2727 лютого 2016 Місце й обставини не уточнено, загинув в зоні АТО. 5 березня тіло Антона привезли у Сокаль[99].
3069     Курбатов Вадим Михайлович 01967-05-2424 травня 1967, Вишневе Києво-Святошинський район Київська область. Начальник контрольно-технічного пункту 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Під час служби перебував на базі батальйону та в м. Щастя під Луганськом. Мав отримати офіцерське звання лейтенанта. 02016-02-2727 лютого 2016 Трагічно загинув в зоні АТО. Місце й обставини не уточнено[100]
3070     Тимошишин Олександр Андрійович
01985-11-1818 листопада 1985, Шепетівка Хмельницька область. Солдат 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Народився в сім'ї залізничників. По закінченні школи продовжив сімейну трудову династію і влаштувався працювати на залізницю. Спершу працював в Шепетівській дистанції колії, пізніше, — в дистанції колії міста Києва. На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина та дві доньки.
Прим. в Указі про нагородження — Тимошишин Олександр Анатолійович[101].
02016-02-2828 лютого 2016 Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут (Донецька область). Похований у Шепетівці[102].

БерезеньРедагувати

3071     Питак Андрій Андрійович
01981-10-1515 жовтня 1981, Тернопіль. Солдат, навідник 1-го взводу 2-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). Працював головним спеціалістом відділу з питань постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС управління соціальної політики Тернопільської міської ради. Призваний за мобілізацією у сепрні 2015 року, після підготовки на Рівненському полігоні та в Житомирі 27 листопада поїхав у зону АТО. Залишилася мати. 02016-03-011 березня 2016 Військовослужбовці вирушили в район проведення навчальних стрільб, що мали відбутися між селищами Мирна Долина та Тошківка (Попаснянський район Луганська область). Об 11:40, рухаючись ґрунтовою дорогою уздовж лісосмуги у напрямку смт Тошківка, під час спроби розвернутися, легкоброньований автофургон «Hummer» наїхав на протитанкову міну ТМ-64. Внаслідок підриву загинув водій і двоє військових, які сиділи позаду, ще двоє дістали поранення. Похований 28 березня у Тернополі, на Микулинецькому цвинтарі поряд із могилою батька[103][104].
3072     Воронюк Артем Юрійович
01993-08-088 серпня 1993, Нижнє (Деражнянський район) Хмельницька область. Солдат 1-го взводу 2-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). Служив за контрактом з жовтня 2013 року. Залишилися батьки та молодша сестра. 02016-03-011 березня 2016 Військовослужбовці вирушили в район проведення навчальних стрільб, що мали відбутися між селищами Мирна Долина та Тошківка (Попаснянський район Луганська область). Об 11:40, рухаючись ґрунтовою дорогою уздовж лісосмуги у напрямку смт Тошківка, під час спроби розвернутися, легкоброньований автофургон «Hummer» наїхав на протитанкову міну ТМ-64. Внаслідок підриву загинув водій і двоє військових, які сиділи позаду, ще двоє дістали поранення. Після завершення експертизи з Артемом попрощалися в с. Нижнє та поховали 15 квітня 2016 року в с. Слобідка-Кальнянська Деражнянського району[103][105].
3073     Дуленко Олександр Сергійович
01982-07-1414 липня 1982, Дніпропетровськ. Солдат, навідник 1-го взводу 2-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). 02016-03-011 березня 2016 Військовослужбовці вирушили в район проведення навчальних стрільб, що мали відбутися між селищами Мирна Долина та Тошківка (Попаснянський район Луганська область). Об 11:40, рухаючись ґрунтовою дорогою уздовж лісосмуги у напрямку смт Тошківка, під час спроби розвернутися, легкоброньований автофургон «Hummer» наїхав на протитанкову міну ТМ-64. Внаслідок підриву загинув водій і двоє військових, які сиділи позаду, ще двоє дістали поранення[103][106].
Тіла загиблих відправили до Дніпропетровська, проводиться експертиза.
3074     Ворожко Олександр Миколайович 01990-03-1313 березня 1990, Підопригори Лебединський район Сумська область. Молодший сержант, старший водій автомобільного взводу роти забезпечення в/ч А0820 військ ППО України ПК «Центр» (Васильків). Ніс службу за контрактом. 02016-03-011 березня 2016 Пізно ввечері в приміщенні командно-спостережного пункту у с. Бердянське (Волноваський район) Донецької області, після сумісного вживання спиртних напоїв, підполковник в/ч А0704 зробив кілька пострілів з автомату у бік молодшого сержанта. Від поранень, що несумісні із життям, Олександр помер в автомобілі «швидкої». Похований у с. Підопригори[107] [108]
3075     Корнєєв Віталій Олексійович 01993 1993, Ясенівка (Ставищенський район) Київська область. Старший солдат, водій–електрик обслуги № 1 взводу звукометричної розвідки бригадного управління артилерійської розвідки 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Залишилися батьки, брат, сестра, дружина та маленька донька (1 місяць). 02016-03-011 березня 2016 Загинув від кульового поранення у голову внаслідок нещасного випадку у базовому таборі поблизу с. Кодема (Бахмутський район Донецька область). Похований в селі Ясенівка[109] [108]
3076     Радченко Богдан Ростиславович 01969-02-088 лютого 1969, Київ. Солдат 3-го взводу 1-ї окремої танкової бригади (Гончарівське). Журналіст за фахом. Активний учасник Революції Гідності. Пішов на фронт добровольцем, мобілізований влітку 2015 року. Залишився 20-річний син. 02016-03-011 березня 2016 Загинув під Донецьком, обставини не уточнено. Поховали Богдана на Алеї Героїв у місті Василькові, де живуть його родичі, і де він проводив шкільні канікули в дитинстві[110].
3077     Павлюк Сергій Анатолійович 01981-02-1010 лютого 1981, Кривчунка Жашківський район Черкаська область. Старший солдат 1-ї окремої танкової бригади (Гончарівське). Залишилася дружина та діти. 02016-03-011 березня 2016 Помер під час несення військової служби в районі м. Покровськ (Донецька область). Похований в рідному с. Кривчунка[111].
3078     Воронов Дмитро Станіславович 01971-06-2020 червня 1971, Київ. Солдат 3-ї роти 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56-ї ОМПБр, в/ч пп В6266. Працював водієм-охоронцем групи швидкого реагування. Призваний за мобілізацією. Був поранений, після лікування повернувся на фронт. Залишилася дружина та 7-річний син. 02016-03-022 березня 2016 Загинув в результаті кульового поранення у голову на посту на території військового табору роти в селі Касянівка (Нікольський район) Донецької області. Постріл з автомату було зроблено співслужбовцем під час сварки[112] [108].
3079     Бондаренко Олег Григорович
01986-03-2929 березня 1986, Миколаїв. Старший солдат, кулеметник 1-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади (Башкирівка). Був єдиною дитиною в сім'ї. Мобілізований 15 березня 2015 року, з травня виконував бойові завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, дружина та 6-річна донька. 02016-03-022 березня 2016 Вбитий кулею снайпера у голову близько 16:15, під час патрулювання території у складі пішого патруля, коли військові переходили по містку через річку Євсуг (приток р. Сіверський Донець) поблизу села Артема (Станично-Луганський район) Луганської області. Після прощання у військовій частині в Башкирівці, Олега поховали на міському кладовищі Миколаєва[113][114].
3080     Грішечкін Ігор Володимирович 01989-05-099 травня 1989, Приозерне (Херсонська міська рада) Херсонська область. Сержант, кулеметник 3 батальйону 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Був єдиним сином у матері. 02016-03-022 березня 2016 Загинув у м. Красногорівка (Мар'їнський район Донецька область). Похований у Херсоні, в Меморіалі воїнів АТО на кладовищі Геологів[115].
3081     Чельма Володимир Володимирович 01972-05-011 травня 1972, Ананьїв Одеська область. Проживав у с. Точилове Ананьївського району. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ не уточнено). До села Точилове приїхав після розформування військової частини, де служив прапорщиком. Займався ремонтом апаратури. Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та дорослий син від першого шлюбу. 02016-03-033 березня 2016 2 листопада 2015 року дістав важку травму голови в зоні проведення АТО. Спочатку був у дніпропетровському шпиталі, потім перевезений до Києва. Помер у київському шпиталі, після трьох місяців перебування в комі[116].
3082     Лебідь Сергій Вікторович 01988-06-2929 червня 1988, Милове Бериславський район Херсонська область. Солдат 17-ї окремої танкової бригади, в/ч пп В3675 (Кривий Ріг). Закінчив Бериславський професійний аграрний ліцей, здобув професії бджоляра та водія. 28 липня 2015 року мобілізований як доброволець до військової частини 79-го прикордонного загону. 7 вересня отримав спеціальність навідника гармати танку 3 класу, з 6 листопада служив у в/ч А1314 під Бахмутом. Учасник АТО. Залишились батьки та вагітна наречена. 02016-03-033 березня 2016 Помер у військовому шпиталі від субтотальної пневмонії. Похований 6 березня у Миловому[117].
3083     Ткаченко Андрій Валентинович 01977 1977, Чернівці. Військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). 02016-03-044 березня 2016
орієнтовно
Загинув (помер), дату, місце й обставини смерті не уточнено. Тіло забрали з Дніпропетровська волонтери. Похований 7 березня на кладовищі в Садгорі[118].
3084     Горайський Юрій Володимирович
 
01977-07-3131 липня 1977, Збараж Тернопільська область. Матрос, стрілець-регулювальник комендантського відділення комендантського взводу комендантської роти 73-го морського центру спеціальних операцій (Очаків). Займався бізнесом на Збаражчині[119]. У травні 2014 року призначений головою Збаразької РДА, яку очолював 11 місяців. Допомагав військовим в зоні АТО як волонтер. Через тиждень після звільнення з посади, відбув добровольцем на передову, з травня по вересень 2015 року служив у секторі «М» під Маріуполем. У січні 2016 року підписав контракт на військову службу. На місцевих виборах у жовтні 2015 року висувався кандидатом на посаду міського голови Збаража від партії «Добрий самарянин»[120]. Залишилася дружина та дві доньки. 02016-03-044 березня 2016 Під час розвідки передовий дозор «морських котиків» вийшов на висоту в районі міста Докучаєвськ (Донецька область), де наштовхнувся на ДРГ противника. У ближньому бою двоє бійців отримали смертельні поранення, основна частина розвідгрупи прийшла на допомогу та вступила у бій, згодом підійшли підрозділи 72-ї ОМБр. Під вогневим прикриттям загиблих і поранених евакуювали. За даними радіоперехвату, противник втратив 30 бойовиків. Поховали Юрія у Збаражі[121][122].
3085     Хмеляров Олександр Анатолійович
 
01989-01-2020 січня 1989, Кам'янка (Ізмаїльський район) Одеська область. Проживав в м. Очаків. Головний корабельний старшина, технік групи спеціальних операцій загону спеціальних операцій 73-го морського центру спеціальних операцій (Очаків). Служив у Центрі за контрактом з 20.01.2011 року. В серпні 2014 року був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Залишилися батьки, брат і сестра. 02016-03-044 березня 2016 Під час розвідки передовий дозор «морських котиків» вийшов на висоту в районі міста Докучаєвськ (Донецька область), де наштовхнувся на ДРГ противника. У ближньому бою двоє бійців отримали смертельні поранення, основна частина розвідгрупи прийшла на допомогу та вступила у бій, згодом підійшли підрозділи 72-ї ОМБр. Під вогневим прикриттям загиблих і поранених евакуювали. За даними радіоперехвату, противник втратив 30 бойовиків. Поховали Олександра в рідному селі Кам'янка[121][123].
3086     Тішкін Олег Васильович 01963-02-099 лютого 1963, Кропивницький. Останні 20 років проживав у Запоріжжі. Солдат, артилерист бригадної артилерійської групи 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. На військову службу був призваний добровольцем під час мобілізації у липні 2015 року. В зоні проведення АТО з літа 2015 року, брав участь в боях під Мар'їнкою в Донецькій області. Залишилося два сина. 02016-03-044 березня 2016 Помер на бойовій позиції в зоні проведення АТО від серцевого нападу. Поховали військовослужбовця на Далекосхідному кладовищі Кропивницького. 07.03.2016 року в Кропивницькому оголосили Днем жалоби.[124].
3087     Рева Олександр Валерійович 01987-05-1919 травня 1987, Кривий Ріг. Солдат, військовослужбовець дивізіону артрозвідки 26-ї окремої артилерійської бригади (Бердичів). Працював електрослюсарем на ДПП «Кривбаспромводопостачання». Мобілізований 2 лютого 2015 року. Залишилися дві доньки. 02016-03-044 березня 2016 Місце й обставини не уточнено. Загинув (помер) в зоні проведення АТО. Похований на Алеї Героїв на Центральному кладовищі Кривого Рогу.[125].
3088     Ярешко Андрій Григорович
 
01964-07-1919 липня 1964, Полтава. Старший лейтенант, командир взводу, виконуючий обов'язки командира 1-ї роти 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї ОМБр. Пішов у батальйон ще під час першої хвилі мобілізації (на той час — 16-й батальйон тероборони), супроводжував вантажі та боєприпаси в зону АТО, під ДАП, під Дебельцево, чергував на блокпостах, будував укріплення разом зі своїми бійцями. Потім звільнився, але через три місяці знову мобілізувався і пішов на фронт. Залишилася дружина та донька. 02016-03-055 березня 2016 Дістав тяжке уламкове поранення у голову під час мінометного обстрілу в промзоні міста Авдіївка (Донецька область), де російські бойовики протягом 5 годин обстрілювали українські позиції зі 120-мм мінометів з боку Ясинуватої. Міна розірвалася за 5 метрів від нього. О 17:20 Андрій помер від поранень у реанімобілі. Похований на Алеї Героїв на Центральному міському кладовищі Полтави[126][127].
3089     Мальцев Юрій Петрович
01966-10-2020 жовтня 1966, Херсонська область. Проживав у с. Радичів Коропський район Чернігівська область. Старший солдат, кулеметник 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї ОМБр. З дитинства проживав у с. Жовтневе (Коропський район), а з 1990 року — в с. Радичів. Закінчив Борзнянський сільськогосподарський технікум. Працював бджолярем, директором Жовтневського будинку культури. Після руйнівних повеней у Західній Україні, відновлював мости у Чернівецькій області у складі бригади будівельників ЗАТ «ТрансМіст». Поновився на обліку у військкоматі та добровольцем пішов на фронт, мобілізований 12 лютого 2015 року. Залишилися дружина та дві доньки, 1989 і 1991 р.н., троє онуків. 02016-03-055 березня 2016 Загинув під час мінометного обстрілу поблизу м. Авдіївка (Донецька область), де російські бойовики протягом 5 годин обстрілювали українські позиції зі 120-мм мінометів з боку Ясинуватої. Від розриву міни Юрій отримав тяжкі поранення ніг і плеча, від поранень і больового шоку помер на місці. Похований у с. Радичів[126][128].
3090     Шаповал Володимир Іванович 01977-07-1010 липня 1977, Піщане (Кременчуцький район) Полтавська область. Проживав у м. Кременчук. Молодший сержант, командир 2-го взводу 2-ї ротно-тактичної групи 2-ї батальонно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади (Башкирівка). Закінчив Кременчуцький автомобільний технікум, працював на КрАЗі фрезерувальником модельного цеху. У 1998 році після закінчення армійської служби повернувся на завод. З жовтня 2006 року працював фрезерувальником 5 розряду на заводі «Техвагонмаш». Займався тхеквондо. Мобілізований у серпні 2014 року, згодом продовжив службу за контрактом. Залишилися батьки, дружина і 9-річна донька, та 16-річна донька від першого шлюбу. 02016-03-066 березня 2016 Загинув близько 5-ї години ранку під час патрулювання у місті Щастя (Луганська область) в результаті підриву на гранаті, перебуваючи за кермом автомобіля ВАЗ. Як повідомляють місцеві мешканці, вибух стався поблизу будинку № 2 у кварталі Енергетиків. Проводиться слідство. Поховали Володимира у секторі Героїв АТО Свиштовського кладовища у Кременчуці[129].
3091     Диняк Олександр Петрович 01971-10-1212 жовтня 1971, Київ (район Святошин). Солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). Закінчив інститут, одружився, працював. Приватний підприємець. У серпні 2014 року пішов добровольцем на фронт. Залишилися батьки, сестра, дружина та син від першого шлюбу. Дружина мешкає у Вінниці. 02016-03-088 березня 2016 Загинув під час несення військової служби в селі Денежникове (Новоайдарський район Луганська область), обставини не уточнені. Похований на Берковецькому кладовищі Києва[130].
3092     Хрієнко Денис Іванович
01986-07-033 липня 1986, Приютівка Олександрійський район Кіровоградська область. Солдат ремонтно-відновлювального батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Був єдиною дитиною в сім'ї. Мобілізований у березні 2015 року. Залишились батьки, дружина та донька 2012 р.н. 02016-03-099 березня 2016 В районі села Новотошківське (Попаснянський район) бойова машина розмінування підірвалася на міні. Після огляду техніки солдати запустили БМР, щоб їхати далі. У цей момент, близько 15:00, Деніс підірвався на другій міні, ймовірно зачепив «розтяжку». Загинув від мінно-вибухової травми, що несумісна з життям. Похований у селі Приютівка[131].
3093     Орел Юрій Анатолійович 01983-03-1717 березня 1983, Конотоп Сумська область. Капітан, командир роти 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Конотоп). Обрав професію військовослужбовця, наслідуючи свого батька, військового льотчика (загинув у 1984 році при зіткненні літаків). Закінчив Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичної підготовкою, Харківський військовий університет і Сумський державний університет за спеціальністю економіка. Служив в СБУ. В серпні 2014 року добровольцем пішов на фронт. Залишилися мати, старший брат і наречена. 02016-03-099 березня 2016 Офіцера під час конфлікту вбили співслужбовці та доповіли керівництву, що він перейшов на сторону «ДНР». Тіло було знайдене лише 15 квітня в полі поблизу селища Кам'янка (Ясинуватський район) Донецької області, під час проведення весняно-польових робіт. Командири, а потім і рідні безвісти зниклого впізнали офіцера. Поліцейським вдалось відновити картину злочину і затримати зловмисників. Військовослужбовцю, який безпосередньо наніс смертельні удари, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 «Тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого» КК України. 22 квітня загиблого в закритій труні було передано рідним для поховання. Похований на центральному кладовищі Конотопа по вулиці Богдана Хмельницького[132].
3094     Дудка Микола Валентинович 01971-11-2323 листопада 1971, Велетенське Білозерський район Херсонська область. Військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське), в/ч пп В0095. Учасник АТО. 02016-03-1010 березня 2016 Помер у львівському шпиталі після тривалого (з 30.11.2015) перебування в комі. Із зони АТО був доставлений до Харківського військового шпиталю, звідти перевезений літаком до Львова, перебував у нейрореанімаційному відділенні[133].
3095     Скрипник Анатолій Олександрович 01966-12-055 грудня 1966, Огіївка (Гайсинський район) Вінницька область. Проживав у Гайсині. Прапорщик, командир відділення 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Строкову військову службу проходив у Чехословаччині. Був мобілізований на початку 2015 року. Залишилися дружина та доросла донька. 02016-03-1010 березня 2016 Помер уві сні під час несення служби в Донецькій області. Результати розтину показали потрійний діагноз: «Набряк легень, гостра ішемічна хвороба серця та обширний інфаркт». Похований у рідному селі Огіївка[134].
3096     Марченко Руслан Володимирович
01978-01-2727 січня 1978, Михнівці Лубенський район Полтавська область. Останні два роки жив у м. Київ. Старший солдат, кулеметник 1-ї мотопіхотної роти 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї ОМБр. Навчався у Вовчицькому ліцеї, Полтавському педагогічному інституті, які закінчив з відзнаками. Майже рік пропрацював учителем історії та географії на Дніпропетровщині. У 2004 році закінчив аспірантуру у Дніпропетровську. Останні роки працював у Києві в Деснянській адміністрації із соціального забезпечення населення. Мобілізований 1 червня 2015 року. Залишились батьки, сестра та син. 02016-03-1111 березня 2016 Загинув під час мінометного обстрілу позицій ЗСУ в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Руслан був на чергуванні спостерігачем, одна з мін, зачепившись за дерево, розірвалася у повітрі поряд із ним. Похований у с Михнівці[135].
3097     Крупка Назар Олександрович
01980-05-1515 травня 1980, Коробівка Золотоніський район Черкаська область. Солдат 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Юрист. Очолював Золотоніський осередок партії «УДАР», а також був позаштатним помічником народного депутата Ірини Геращенко у Верховній Раді 7-го скликання. Під час Революції Гідності як правозахисник захищав активістів Черкаського майдану й затриманих автомайданівців. У лютому 2015 року вирушив у зону АТО, до міста Щастя, де тоді воював «Айдар». Брав участь у місцевих виборах 2015 року як кандидат у депутати Золотоніської районної ради. Залишилися батьки. 02016-03-1111 березня 2016 Загинув близько 14:00 біля смт Новгородське під Горлівкою (Донецька область), в результаті обстрілу оглядового опорного пункту «Мазепа» російськими бойовиками з БМП-1. Поряд із Назаром розірвався снаряд. Похований у с. Коробівка[136].
3098     Фомін Сергій Валентинович 01975-08-1919 серпня 1975, Одеса. Мешкав у Малодолинське (Чорноморськ). Солдат, стрілець-помічник гранатометника 28-ї окремої механізованої бригади. Призваний за мобілізацією. Залишилася мати. 02016-03-1111 березня 2016 Помер під час несення військової служби в смт Станиця Луганська (Луганська область) через зупинку серця. Похований на кладовищі «Молодіжне-2» під Чорноморськом[137].
3099     Свірський Олександр Миколайович 01979-05-088 травня 1979, Борова (Фастівський район) Київська область. Рядовий Національної гвардії України. 02016-03-1212 березня 2016 10 березня був поранений у голову поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Гелікоптером доставлений до Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечнікова, де 12 березня, о 23:30, помер[138].
3100     Клименко Руслан Юрійович 01978-09-088 вересня 1978, Рокитне Рівненська область. Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований 20 липня 2015 року, ніс службу на Донеччині, у с. Єлизаветівка (Мар'їнський район). Залишилися батько та дорослий син. 02016-03-1212 березня 2016 Помер в районній лікарні м. Курахове (Донецька область)[139].
3101     Військовослужбовець (підрозділ не уточнено). 02016-03-1313 березня 2016 За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу в результаті бойових дій загинув один український військовий, ще один отримав поранення. Військовослужбовець загинув в районі міста Авдіївка (Донецька область), де весь день тривали обстріли з боку російських бойовиків з мінометів та гаубиці калібру 122 мм[140].
3102     Мельник Іван Іванович 41 рік, Совпа Березнівський район Рівненська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено). Мобілізований у березні 2015 року, з квітня ніс службу на Луганщині. Залишилася мати. 02016-03-1414 березня 2016 Помер під час несення військової служби в зоні АТО. Похований в с. Совпа[141].
3103     Кухар Андрій Анатолійович 01987 1987, Кугаївці Чемеровецький район Хмельницька область. Проживав у м. Кам'янець-Подільський. Капітан, заступник командира з озброєння 48-ї інженерної бригади Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України, в/ч А3479 (Кам'янець-Подільський). Навчався у Кам'янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Військову службу розпочав у 2009 році з командира взводу, далі — курсовий офіцер, командир інженерної роти. На схід відбув в рамках чергової ротації наприкінці лютого 2016 року. Без батька залишилися 4-річна донька та 2-річний син. 02016-03-1414 березня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Покровське (Бахмутський район) Донецької області[142].
3104     Балога Петро Іванович
01963-11-022 листопада 1963, 52 роки, Знам'янка Кіровоградська область. Проживав у м. Кропивницький. Старший солдат, командир 1-го відділення 1-го взводу механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Після строкової армійської служби служив в органах внутрішніх справ на різних посадах, а після звільнення з МВС працював у кропивницькому таксомоторному парку. У липні 2015 року пішов добровольцем до війська. Був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни». Залишилися дружина та син. 02016-03-1414 березня 2016 Загинув у ніч на 14 березня від кулі снайпера, обороняючи опорний пункт під Донецьком, в районі між містом Мар'їнка і селищем Піски (Ясинуватський район). Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кіровограда[143].
3105     Назаренко Богдан Анатолійович 01982-12-044 грудня 1982, Сосниця Чернігівська область. Солдат, водій відділення управління взводу управління гаубичної самохідної артилерійської батареї 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). У 1998—2001 роках навчався в Сосницькому сільськогосподарському технікумі, який закінчив з відзнакою за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Після строкової армійської служби, з 2003 по 2008 рік працював дільничним інспектором у Сосницькому райвідділі міліції. Мобілізований 30 квітня 2015 року як доброволець. Служив у Гончарівському, потім був направлений на Донеччину в район Волновахи. Залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей, донька 2008 р.н. і син 2014 р.н. 02016-03-1515 березня 2016 Помер в районі м. Волноваха Донецької області внаслідок набряку головного мозку. Похований на центральному кладовищі Сосниці[144].
3106     Перепелятник Олег Миколайович
01979-12-011 грудня 1979, Халимонове Бахмацький район Чернігівська область. Проживав у с. Тимофіївка (Гадяцький район) Полтавська область. Солдат, водій 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї ОМБр. У 1997—1999 роках проходив армійську службу у Володимирі-Волинському. Вступив до професійно-технічного училища в Полтаві, потім навчався на водія у профтехучилищі в Гадячі, яке закінчив 2002 року. Працював трактористом на місцевому підприємстві, а потім влаштувався на бурову. Мобілізований 11 березня 2015 року. Залишилася мати, брати. 02016-03-1616 березня 2016 Загинув вранці від кулі снайпера в районі міста Авдіївка (Донецька область). Похований у с. Тимофіївка на Полтавщині[145].
3107     Литвиненко Павло Леонідович
01992-06-099 червня 1992, Обухів Київська область. Молодший сержант, головний сержант 2 взводу глибинної розвідки — командир 1 відділення глибинної розвідки роти глибинної розвідки 54-го окремого розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). Проходив військову службу з 5 листопада 2013 року, служив за контрактом, заочно навчався в університеті. Член РПЛ, на місцевих виборах 2015 року був кандидатом у депутати Обухівської міськради. Залишилися батьки. 02016-03-1717 березня 2016 В ніч на 18 березня загинув в результаті підриву на вибуховому пристрої поблизу села Гнутове під Маріуполем (Донецька область), ще двоє бійців тяжко поранені. Похований в Обухові, на кладовищі мкрн Петровський[146].
3108     Заяць Володимир Михайлович
(Позивний «Михайлич»)
01962-09-2020 вересня 1962, 53 роки, Мукачеве Закарпатська область. Капітан, оперативний черговий відділення поточних бойових дій командного пункту 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк, Лисичанськ). Мобілізований під час четвертої хвилі мобілізації, учасник бойових дій на Донбасі (Щастя, Станиця Луганська, Ясинувата, Авдіївка). Залишилося двоє синів. 02016-03-1717 березня 2016 Помер під час проходження військової служби внаслідок зупинки серця. Поховання на Алеї Слави центрального Мукачівського кладовища[147].
3109     Костишак Олександр Іванович 01979-09-1616 вересня 1979, Дрогобич Львівська область. Солдат ЗСУ, 134-й окремий батальйон охорони та обслуговування. 02016-03-1717 березня 2016 Місце й обставини не уточнено, за повідомленням в ЗМІ, загинув у зоні АТО. Похований в Дрогобичі[148].
3110     Бороняк Микола Михайлович 01978-12-1818 грудня 1978, Зозів (Липовецький район) Вінницька область. Проживав у с. Бубнівка (Гайсинський район). Сапер 311-го окремого інженерно-технічного батальйону 48-ї інженерної бригади, в/ч пп В1719. Закінчив Зозівське училище. Мобілізований 9 березня 2015 року, проходив підготовку на військовому полігоні у Старичах, служив неподалік Маріуполя. Залишилася дружина та двоє синів, 13 і 17 років. 02016-03-1818 березня 2016 Помер внаслідок нещасного випадку у розташуванні підрозділу в смт Нікольське, неподалік Маріуполя (Донецька область). Коли бійців підняли по тривозі, Микола біг по сходах, впав і отримав перелом основи черепа. Перебував у комі, через 5 днів помер. Похований у Бубнівці[149].
3111     Яцунда Ігор Ярославович 01981-05-3131 травня 1981, Присівці Зборівський район Тернопільська область. Старший сержант, старший такелажник такелажного взводу 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Виріс в родині, де було 4 синів. Здобув професію зварювальника. Після армійської служби якийсь час працював у міліції, потім їздив на заробітки. На фронт пішов добровольцем, підписав контракт в січні 2016 року, 12 лютого служив у зоні АТО. Залишилися мати, брати, дружина та двоє синів, 9 і 8 років. 02016-03-1919 березня 2016 Вбитий вночі у місці дислокації підрозділу бригади в районі Сєвєродонецька (Луганська область). З синцями, переломами ребер та грудної клітки Ігора повезли до лікарні, по дорозі він помер. Похований на кладовищі у рідному селі. Двох співслужбовців засуджено до 8,5 років позбавлення волі[150].
3112     Луцюк Роман Йосипович
(Позивний «Лисий»)
01976-08-2525 серпня 1976, Шклинь Горохівський район Волинська область. Проживав у Луцьку. Солдат 2-ї «волинської» штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Закінчив Волинський державний університет ім. Лесі Українки, у 1999—2000 роках працював у Муніципальній дружині Луцька, потім був приватним підприємцем. З перших днів Революції Гідності їздив у Київ. В травні 2014 року пішов добровольцем до батальйону «Айдар». Двічі був поранений на війні, перше поранення було 21 липня 2014 у бою під Георгіївкою, коли айдарівці з бійцями інших підрозділів відбили селище у російських бойовиків. Після лікування Роман достроково повернувся на передову. Вдруге був поранений під Щастям. Залишилися дружина та дві доньки, 8 і 15 років. 02016-03-2020 березня 2016 5 листопада 2014 року Роман дістав важке поранення у живіт під час бойових дій в районі міста Щастя під Луганськом. В Київському військовому шпиталі переніс 6 операцій. Із січня 2015 року продовжив лікування в Yale–New Haven Hospital (США, штат Коннектикут), де йому допомагала українська громада Коннектикуту. В жовтні 2015 Роман успішно переніс надзвичайно важку операцію, але після операції з'явилися численні ускладнення. Вночі 20 березня 2016 року він помер. Похований у Луцьку, на Алеї Героїв кладовища в селі Гаразджа[151].
3113     Карташов Петро Сергійович
 
01978-11-022 листопада 1978, Павлоград Дніпропетровська область. Капітан, командир 1-ї мотопіхотної роти 39-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї ОМБр. Працював гірничим майстром дільниці з видобутку вугілля № 4 на шахті імені Героїв Космосу ДХК «Павлоградвугілля» ДТЕК. Мобілізований 19 квітня 2015 року. Залишились батьки, дружина та двоє дітей, 6-річний син і 4-річна донька. 02016-03-2020 березня 2016 Близько 15:00, в промзоні міста Авдіївка (Донецька область), на протитанковому фугасі підірвався військовий автомобіль ЗІЛ, загинули двоє бійців, — водій і командир роти[152][153].
3114     Павенський Олександр Олександрович
01989-04-066 квітня 1989, Завалійки Волочиський район Хмельницька область. Старший солдат, головний сержант 1-го взводу 1-ї мотопіхотної роти 39-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї ОМБр. Закінчив училище № 5 м. Волочиськ. Після служби в армії працював в агрофірмі «Онікс», потім в дорожній службі в смт Війтівці. 02016-03-2020 березня 2016 Близько 15:00, в промзоні міста Авдіївка (Донецька область), на протитанковому фугасі підірвався військовий автомобіль ЗІЛ, загинули двоє бійців, — водій і командир роти[152][154].
3115     Бойко Петро Васильович 01990-01-066 січня 1990, Буськ Львівська область. Стрілець Національної гвардії України. Призваний за мобілізацією. Пішов служити добровольцем після того, як старшого брата мобілізували. Залишилися мати та двоє братів. 02016-03-2222 березня 2016 Загинув у місті Слов'янськ (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у Буську[155].
3116     Кос Євген 50+ років. Молодший сержант батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Дніпропетровській області. Пішов добровольцем у батальйон «Луганськ-1». Учасник бойових дій. Залишилися мати, дружина. 02016-03-2222 березня 2016 В грудні 2015 року, під час несення служби на Луганщині, у Євгена паралізувало половину тіла, він був госпіталізований до лікарні Сєвєродонецька, 30 січня переведений до Львова. Поставили діагноз туберкульоз головного мозку та ще кілька діагнозів. 22 березня 2016 Євген помер у Львівському регіональному фтизіопульмонологічному клінічному центрі[156].
3117     Горкавчук Олег Віталійович 01981-09-2727 вересня 1981, Луцьк Волинська область. Старший солдат, стрілець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Закінчив Луцьке ПТУ № 6. Працював у компанії «Волиньхолдинг» в смт Торчин. Мобілізований 28 квітня 2015 року. 02016-03-2222 березня 2016 Загинув під час обстрілу опорного пункту поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Похований у Луцьку[157].
За даними волонтерської групи «Повернись живим», в районі Донецького аеропорту (шахта «Бутівка» під Авдіївкою — опорний пункт «Зеніт» — Опитне — Піски), під час обстрілу російськими бойовиками з танку і мінометів калібру 120 мм загинув один боєць, ще трьох поранено, один з них помер вночі від поранень[158].
3118     Мельник Сергій Васильович
01974-09-066 вересня 1974, Тополине (Високопільський район) Херсонська область. Проживав у с. Князівка (Високопільський район). Сержант, командир відділення з ремонту гусеничної техніки 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований 5 серпня 2015 року. Залишилися батьки. 02016-03-2222 березня 2016 Загинув уніч з 22 на 23 березня під час артобстрілу під Авдіївкою (Донецька область). Похований у с. Князівка[159].
За даними волонтерської групи «Повернись живим», в районі Донецького аеропорту (шахта «Бутівка» під Авдіївкою — опорний пункт «Зеніт» — Опитне — Піски), під час обстрілу російськими бойовиками з танку і мінометів калібру 120 мм загинув один боєць, ще трьох поранено, один з них помер вночі від поранень[158].
3119     Івасенко Олег Миколайович Київ. Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). На фронт пішов добровольцем, учасник АТО. Рідних немає. 02016-03-2424 березня 2016 Помер у Києві в нейрохірургічній реанімації лікарні швидкої допомоги (з 7 березня перебував у комі). Похований на Лісовому кладовищі Києва[160].
3120     Осипчук Василь Петрович 01963-03-1515 березня 1963, 53 роки, Іванківці (Козятинський район) Вінницька область. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 1-го механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Мобілізований у липні 2015 року. Залишилися дружина, 34-річний син (служить у Нацгвардії), донька, онуки. 02016-03-2424 березня 2016 Загинув від вогнепального поранення в груди під час виконання службових обов'язків в смт Станиця Луганська (Луганська область), обставини не уточнено. Похований в Іванківцях[161].
3121     Бурлака Сергій Вікторович
(Позивний «Француз»)
01977-09-088 вересня 1977, Новоселиця Чернівецька область. Проживав у с. Василівка (Вільнянський район) Запорізька область. Стрілець 3-го відділення 1-го взводу спецпризначення десантно-штурмової роти (розвідник 2-ї сотні) окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. У шкільні роки переїхав з батьками до Василівці. Закінчив технікум. Прийшов у батальйон «Азов» на початку війни. Залишилися мати, дружина та дві доньки. 02016-03-2525 березня 2016 Під час проведення аеророзвідки поблизу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область), впав безпілотник. У ніч на 25 березня група прикриття вирушила за ним, зранку вона досягла району падіння. Територія була щільно замінована, і «Француз» підірвався на одній з мін, поранення виявились несумісними з життям. 1 квітня воїна поховали у Василівці[162][163].
3122     Довбня Олег Олександрович
(Позивний «Псих»)
01993-06-2323 червня 1993, Кременчук Полтавська область. Солдат, старший розвідник — оператор другого розвідного підрозділу 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Захоплювався боксом. Навчався у Кременчуцькому професійному ліцеї нафтопереробної промисловості № 19. Здобув професію штукатура-лицювальника, плиточника. У 2011 році проходив військову службову в Кам'янці-Подільському. Після армії працював у приватному охоронному агентстві. Мобілізований 13 серпня 2015 року. Залишився батько. 02016-03-2525 березня 2016 Загинув під час інтенсивного обстрілу в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Олег заступив на чергування на спостережному пості у бліндажі, та коли розпочався обстріл, був смертельно поранений осколком у шию. Похований у секторі героїв АТО Свіштовського кладовища Кременчука[164].
3123     Чопко Віктор Олександрович
01982-12-011 грудня 1982, Юнівка Локачинський район Волинська область. Старшина, військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Працював будівельником. Призваний за мобілізацією у лютому 2015 року. Залишилися мати, дружина та двоє дітей, 10 і 4 років. 02016-03-2525 березня 2016 Поблизу міста Мар'їнка (Донецька область) під час обстрілу одного з крайніх опорних пунктів 14 бригади, противник поцілив у боєкомплект, який здетонував, один боєць загинув, 6 поранені. Похований у с. Затурці Локачинського району[165].
3124     Ковалишин Петро Васильович 01965-12-1212 грудня 1965, 50 років, Бовшів Галицький район Івано-Франківська область. Військовий кухар 1-ї роти 10-го окремого мотопіхотного батальйону «Полісся» 59-ї ОМПБр. Учасник Революції Гідності. Мобілізований 19 лютого 2015 року як доброволець. Залишилася мати, дружина (родом з Артемівська) та дві доньки-студентки. 02016-03-2626 березня 2016 Помер у лікарні Сєвєродонецька (Луганська область), не витримало серце. Похований у с. Бовшів[166].
3125     Дерев'янко Станіслав Анатолійович
 
01984-07-3030 липня 1984, Боярка Києво-Святошинський район Київська область. Проживав у Києві. Старший солдат, розвідник 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Належав до Церкви Євангельських християн-баптистів. Співав у хорі, грав на флейті. Активний учасник Революції Гідності, був поранений під час протистоянь 18-20 лютого 2014 року. Студент Ірпінської Богословської семінарії, закінчити не встиг, пішов на фронт. Із липня 2014 року воював у батальйоні «Шахтарськ», з яким брав участь у боях під Іловайськом. Пізніше у складі 81 ДШБ воював в районі Донецького аеропорту. 02016-03-2727 березня 2016 Загинув від вогнепального поранення вночі, під час виконання бойового завдання у складі розвідгрупи в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Києві[167].
3126     Соляк Василь Петрович 01981-01-011 січня 1981, Острів (Сокальський район) Львівська область. Молодший сержант, військовослужбовець 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Працював на шахті «Червоноградська» ДП «Львіввугілля». Неодружений, залишилися батьки. 02016-03-2727 березня 2016 Помер під час несення служби в смт Новоайдар (Луганська область). За даними Сокальського військкомату, тіло бійця виявили без ознак життя о 22 годині. Попередній діагноз — гостра серцева недостатність. Похований у с. Острів[168].
3127     Горік Юрій Михайлович 01992-05-2323 травня 1992, Залізний Порт Голопристанський район Херсонська область. Солдат, водій взводу спостереження і технічних засобів розвідки (ТЗР) розвідувальної роти в/ч пп В0717 (Авдіївка). Неодружений. 02016-03-2828 березня 2016 Загинув близько 1-ї години ночі в результаті ДТП у місті Авдіївка (Донецька область)[169].
3128     Годзенко Дмитро Олександрович
(Позивний «Годзила»)

01966-11-1111 листопада 1966, Львів. Проживав у м. Київ (Печерський район). Старший сержант, головний сержант підрозділу 17-го окремого мотопіхотного батальйону «Кіровоград» 57-ї ОМБр. Був членом Львівського товариства в Києві з 2000 року. Учасник Революції Гідності. Мобілізований 12 лютого 2015 року, воював під Горлівкою, влітку 2015 був поранений осколком міни у шию, після лікування повернувся на передову. За час служби Дмитру вдалося перекрити потоки контрабанди, які возили через блокпост у Майорську та допомогти налагодити побут місцевих мешканців. 21 березня 2016 року був нагороджений орденом «За мужність» III ст. Також отримав недержавний Орден «Народний Герой України», медаль від УПЦ КП «За жертовність і любов до України» та нагрудний знак «Гідність та честь» від Спілки ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга». Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ст. Залишилася 80-річна мати та син Олексій, журналіст «24 каналу», який робить репортажі із зони АТО. 02016-03-3131 березня 2016 Загинув близько 6:00 під час мінометного обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Міна залетіла у будинок бійців, від її осколка Дмитро загинув. 3 квітня з воїном попрощалися на Майдані Незалежності у Києві. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі Києва[170].
3129     Артеменко Святослав Олегович 01970-11-3030 листопада 1970, Біла Церква Київська область. Мешкав у м. Київ (район Святошино). Солдат, номер обслуги протитанкового кулеметного взводу мотопіхотної роти 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї ОМБр. Працював у сфері комп'ютерної техніки та інформаційних технологій, останнім часом — інженером з комп'ютерних технологій у ТОВ «Вік-тан». У липні 2015 мобілізований до в/ч А3990 (179-й об'єднаний навчально-тренувальний центр військ зв'язку, м. Полтава). З 02.09.2015 брав участь в АТО у складі 34-го ОМПБ. Залишились дружина, неповнолітній син та дочка. 02016-03-3131 березня 2016 Помер о 5:30 під час несення служби у м. Костянтинівка (Донецька область). Похований в м. Біла Церква[171].

Невстановлена дата смерті (померлі демобілізовані учасники АТО)Редагувати

  Куліда Сергій, 26.02.1977, житель смт Березна Менський район Чернігівська область. Демобілізований учасник АТО, військовослужбовець НГУ. На фронті з серпня 2015 по серпень 2016 (із незначними перервами). У 2016 році покінчив життя самогубством[172].

  Смаль Костянтин Григорович, 14.09.1979, житель с. Феськівка Менський район Чернігівська область. Демобілізований учасник АТО, служив з 2015 по 2016. Помер у 2016 році[173].

Втрати силових структур в тилу під час війниРедагувати

  Юрчишин Руслан Іванович (позивний «Космос»), 01982-05-3131 травня 1982, Івано-Франківськ. Солдат, снайпер 2-го батальйону ОпП Київської окремої бригади Північного ОТО НГУ. Художник за освітою, влітку 2014 призваний за мобілізацією. З кінця літа до січня 2015 року ніс службу на Луганщині: траса «Бахмутка», с. Кримське (Новоайдарський район). 01.01.2015 в бою з ДРГ противника дістав вогнепальне поранення в ногу, переніс кілька операцій, упродовж року лікувався та проходив реабілітацію, співпрацював з волонтерами. В серпні 2015 в посольстві України у Греції була відкрита виставка картин Руслана Юрчишина. В електронній газеті «Галка» вийшло інтерв'ю з воїном-художником. Помер 02016-01-011 січня 2016 уві сні в ніч на 2 січня, перебуваючи на реабілітації в селі Дора під Яремче (Івано-Франківська область). Похований в с. Вовчинець (Івано-Франківська міська рада). Батько помер, залишилися мати і сестра[174].

  Запухляк Микола Васильович, 01989-08-066 серпня 1989, Новогригорівка (Великоолександрівський район) Херсонська область. Мешкав у с. Заболотне (Крижопільський район) Вінницька область. Солдат, снайпер 1-го відділення 1-го мотопіхотного взводу 1-ї МПР 4-го ОМПБ «Закарпаття» 128-ї ОГПБр. 1990 року родина Миколи переїхала до с. Заболотне, де він після закінчення школи працював різноробом на фермі місцевого сільгосппідприємства. Мобілізований 25.04.2015, учасник АТО. Помер 02016-01-022 січня 2016 уві сні від серцевого нападу в пункті постійної дислокації військової частини у м. Мукачеве. Похований в с. Заболотне. Залишилися мати і брат[175].

  Козодій Роман Богданович, 01986-08-2626 серпня 1986, Пониковиця Бродівський район Львівська область. Проживав у c. Лагодів (Бродівський район). Старший солдат, водій-заправник технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення 16-ї ОБрАА. Строкову службу проходив у в/ч А3814 водієм. Призваний за мобілізацією у 2014 році, пізніше підписав контракт. Трагічно загинув 02016-01-1111 січня 2016 у м. Дніпро під час виконання службових обов'язків. Після прощання у військовій частині в Бродах похований у с. Смільне Бродівського району. Залишилась дружина та двоє малолітніх дітей[176].

  Денисов Олександр Володимирович, 01972-12-2222 грудня 1972, Золотники Теребовлянський район Тернопільська область. Солдат 53-ї ОМБр. Служив з липня 2015 на Дніпропетровщині. Помер на Дніпропетровщині 02016-01-1414 січня 2016, під час несення військової служби. Похований в Золотниках[177].

  Сосицький Володимир Миколайович, 01957-12-3030 грудня 1957, 58 років, Вербаїв Луцький район Волинська область. Проживав у с. Першотравневе (Снігурівський район) Миколаївська область. Сержант, водій 54-ї ОМБр. Мобілізований 09.03.2015. Помер 02016-01-1717 січня 2016 внаслідок хвороби серця в лікарні м. Одеса. Похований у с. Першотравневе. Залишилися мати й дружина[178].

  Лісанець Олексій Олексійович, 01977-08-2424 серпня 1977, Донецьк. Проживав у с. Горохівське (Снігурівський район) Миколаївська область. Молодший сержант, військовослужбовець 3-ї БрОП НГУ, в/ч 3017 (Харків). Мобілізований 05.03.2015. Життя військового обірвалося 02016-01-2020 січня 2016 під час несення служби у військовій частині. Похований у с. Горохівське[179].

  Лободенко Андрій Іванович, 01983-02-1818 лютого 1983, Петрашівка (Глобинський район) Полтавська область. Проживав у с. Броварки (Глобинський район). Стрілець 1-го стрілецького взводу 18-ї стрілецької роти 5-го стрілецького батальйону 5-ї окремої бригади НГУ, в/ч 3005 (Харків). По закінченні Броварківської загальноосвітньої школи відслужив в армії. Працював на Кагамлицькому цегельному заводі. Мобілізований 27.02.2015, учасник АТО, служив у Донецькій області. Помер вдома 02016-01-2020 січня 2016 від серцевого нападу під час короткотермінової відпустки[180].

  Яpeма Віталій Іванoвич, Новоукраїнка Кіровоградська область. Військовослужбовець 14-ї ОМБр. Призваний за мобілізацією, протягом 11 місяців перебував на військовій службі, учасник АТО. 02016-01-2222 січня 2016 їхав додому у відпустку, з пересадкою у місті Знам'янка (Кіровоградська область). Перехожі знайшли його в парку, де йому стало зле, та викликали «швидку». В лікарні Віталій помер, за попередніми висновками, — від гострої серцевої недостатності. Волонтерка Марина Хаперська в соцмережі написала, що на тілі було знайдено слід від уколу клофеліну, і що це вже не перший випадок у Знам'янці, поліція цю інформацію спростовує. Похований на Алеї Героїв АТО в Новоукраїнці. Залишилася дружина та 6-річний син[181].

  Твердохліб Володимир Іванович, 01971-06-2525 червня 1971, Павлівка (Тисменицький район) Івано-Франківська область. Військовослужбовець 54-ї ОМБр. Учасник АТО. Помер 02016-01-2323 січня 2016 у відпустці внаслідок інсульту. Похований у с. Павлівка[182].

  Кравчук Руслан, 01982 1982, Красилів Хмельницька область. Проживав у м. Старокостянтинів. Солдат військової служби за контрактом 3568-ї зенітної технічної ракетної бази, в/ч А4009 (Старокостянтинів). Учасник АТО, служив на Луганщині. Трагічно загинув 02016-02-033 лютого 2016 на території військової частини в Старокостянтинові (Хмельницька область). Близько 20:00 години в приміщенні вартового містечка 27-річний офіцер під час розрядження автомата Калашникова з необережності вистрілив у 33-річного солдата-контрактника, який перебував поруч і від вогнепального поранення в голову помер на місці. Залишилися батьки і дружина[183].

  Бондар Олександр Вікторович, 01992-03-2929 березня 1992, Лички Ківерцівський район Волинська область. Сержант, командир відділення 24-ї ОМБр. Виріс у багатодітній родині. Служив у ЗСУ за контрактом з листопада 2013. Учасник бойових дій в зоні АТО, пройшов 4 ротації. У червні 2015 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. Помер 02016-02-044 лютого 2016 через зупинку серця, перебуваючи на навчальних зборах на Яворівському полігоні. Залишилися батьки та сестри[184].

  Степанець Юрій Вікторович, 01980-11-033 листопада 1980, Чернігів. Сержант, розвідник 17-го ОМПБ «Кіровоград» 57-ї ОМПБр. Строкову службу проходив у розвідроті 95-ї ОАеМБр. У мирному житті працював столяром. Мобілізований в кінці січня 2015, учасник бойових дій в зоні АТО. Помер під час відпустки вдома, не витримало серце. Похований 13 лютого 2016 у Чернігові на міському кладовищі «Яцево»[185].

  Єршов Микола Леонтійович, 01959-11-3030 листопада 1959, 56 років, мешкав у м. Крижопіль Вінницька область. Учасник АТО. Загинув 02016-02-1111 лютого 2016 під час слідування з місця служби у відпустку[186].

  Васильєв Сергій Валерійович, 01976-01-1919 січня 1976, Вінниця. Старший сержант, заступник командира взводу 58-ї ОМПБр. Працював у КП «ВінницяВодоканал». Мобілізований у квітні 2015, проходив підготовку в НЦ «Десна». В зоні АТО перебував з 28.11.2015, служив у районі м. Мар'їнка. 02016-02-1212 лютого 2016 близько 6:00 знайдений мертвим біля будівлі «Баттерфляй», що в районі залізничного вокзалу Києва. Прямував із зони АТО у відпустку, о 4:00 мав пересісти на потяг до Вінниці, після 03:30 не виходив на зв'язок. Проводиться слідство. Похований на Алеї Слави центрального кладовища міста Вінниця. Залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей[187].

  Чаплій Іван Федорович (позивний «Чаплинка»), 01989-06-1313 червня 1989, Рахни-Лісові Шаргородський район Вінницька область. Військовослужбовець 79-ї ОАеМБр. Виріс у багатодітній родині з чотирма сестрами. Після служби в армії працював у правоохоронних органах Києва, потім охоронцем. Мобілізований у березні 2015, учасник АТО. Отримав важке поранення наприкінці 2015, після лікування повернувся до ЗСУ. Останні місяці служив у військовій частині на Херсонщині. Помер 02016-02-1414 лютого 2016 від серцево-судинної недостатності у лікарні м. Миколаїв, куди був доправлений з військової частини. Похований у с. Рахни-Лісові. Залишилися батьки, сестри, цивільна дружина та 3-річна донька[188].

  Владов Ігор Анатолійович || 01982-09-1313 вересня 1982, Вільшанка Кіровоградська область. Солдат, механік-телефоніст відділення радіозв'язку 54-ї ОМБр. Під час перевезення боєприпасів на передову в Ізюмському районі Харківської області отримав важкі травми, від яких помер 02016-02-2020 лютого 2016. Похований на селищному кладовищі Вільшанки. Залишилися батьки, дружина та двоє маленьких дітей[189].

  Рясіченко Віталій Володимирович, 01994-08-2828 серпня 1994, Чигирин Черкаська область. Солдат, кулеметник 30-ї ОМБр. У 2012 закінчив Чигиринський технікум Уманського національного університету садівництва за напрямком «Економіка і підприємництво». Належав до лав Чигиринського козацтва. Строкову службу проходив у Внутрішніх військах в Луганську. В грудні 2013 вступив на військову службу за контрактом. Учасник АТО, зокрема, брав участь у боях за Вуглегірськ, Іловайськ. Був поранений, після лікування повернувся до війська. Трагічно загинув 02016-02-2727 лютого 2016 на станції Знам'янка. На 6 колію Фастівського приймального-відправного парку прибув транзитний поїзд, в складі якого знаходилось два пасажирських вагони з військовими, що супроводжували вантаж. Об 11:31 Віталій піднявся на дах вагону-цестерни поїзду, що знаходився на 5 колії. Внаслідок наближення на небезпечну відстань до елементів контактної мережі відбулося займання, солдат отримав травми, не сумісні з життям. Поруч було виявлено обгорілий мобільний телефон, ймовірно для здійснення селфі. Залишилися батьки. Нагороджений козацьким орденом «Віра», посмертно нагороджений козацьким орденом «Честь»[190].

  Лівик Анатолій Миколайович, 01979-01-3131 січня 1979, Шевченківське (Куйбишевський район) Запорізька область. Старший сержант, військовослужбовець 53-ї ОМБр. Мобілізований на початку 2015, учасник бойових дій в зоні АТО. Помер 02016-02-2727 лютого 2016 внаслідок відриву тромбу під час навчань на полігоні «Широкий Лан» (Запорізька область), куди бійці із зони АТО були виведені на навчання та бойове злагодження. Похований у рідному селі. Залишилися дружина та дві доньки[191].

  Чиж Анатолій, Охтирка Сумська область. Військовослужбовець розвідвзводу 3-го батальйону 30-ї ОМБр. Анатолія виховала бабуся. На фронт пішов добровольцем. Після закінчення служби планував поїхати на заробітки до Польщі. Перебуваючи останній день у відпустці, з невідомих причин в ніч на 02016-03-055 березня 2016 покінчив життя самогубством[192].

  Амброзяк Віталій Степанович, 01967-05-3030 травня 1967, проживав у м. Івано-Франківськ. Військовослужбовець 2-го гаубичного артилерійського дивізіону 55-ї ОАБр. Мобілізований у травні 2015, учасник АТО. Помер 02016-03-088 березня 2016 від хвороби у 5-ій міській клінічній лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя. Похований в с. Забережжя Богородчанського району, біля могили батька[193].

  Шалесний Олександр Михайлович, 01974-06-2828 червня 1974, Олександрія Кіровоградська область. Проживав у м. Горішні Плавні Полтавська область. Водій 55-го окремого автомобільного батальйону «Чорний ліс» (смт Лісове). Закінчив ПТУ № 17 та Олександрійський індустріальний технікум. Останні 13 років жив у Горішніх Плавнях (колишній Комсомольськ), працював слюсарем-ремонтником на Полтавському ГЗК. Самотужки виховував сина. Мобілізований в серпні 2015. Служив у м. Балаклія на Харківщині, перевозив вантажі в зону АТО. Увечері 7 березня Олександру стало погано, з'явилася слабкість, його госпіталізували в Балаклійську ЦРЛ, де вночі у нього стався інсульт. Перевезли до Харківського військового шпиталю, провели операцію, проте врятувати життя не вдалося. Вранці 02016-03-1212 березня 2016 Олександр помер. Похований в Олександрії. Залишились батьки та 13-річний син[194].

  Вітер Вадим Миколайович, Єлізарове Солонянський район Дніпропетровська область. Військовослужбовець 53-ї ОМБр. Мобілізований у 2014 під час третьої хвилі мобілізації, служив у 43-му БТО «Патріот». Після демобілізації пішов на службу за контрактом у складі новоствореної 53-ї бригади. Загинув 02016-03-2626 березня 2016 на полігоні «Широкий лан» (Миколаївська область). За повідомленням волонтера Ірини Яценко, під час вантаження дров, Вадим, переступаючи через високий борт, впав вниз головою, зламавши хребет. Але виявилось, що по документах він був звільнений 20 березня. Похований у с. Єлізарове. Залишилися мати, брат, дружина та три доньки[195]. Прим. За повідомленням ГУ НП у Миколаївській області, 27 березня до поліції надійшло повідомлення про смерть 50-річного мобілізованого на Широколанівському полігоні. За попереднім висновком, чоловік помер внаслідок серцевої хвороби. Зі слів товаришів по службі, чоловікові стало зле і він, впавши на землю, більш не подавав ознак життя[196].

  Малофєєнко Валерій Олексійович, 01977-04-011 квітня 1977, Конотоп Сумська область. Солдат БСП «Донбас» НГУ. На фронті, у бою зазнав поранення, після чого здоров'я бійця значно погіршилося. Помер наприкінці березня 2016, перебуваючи у відпустці, того дня, коли вже мав повертатися до військової частини. Похований 31 березня в Конотопі. Залишилися мати, сестра й 13-річний син[197].

  Логачов Павло, 32 роки, Бердянськ Запорізька область. Військовослужбовець 13-го ОАеМБ 95-ї ОАеМБр. Учасник АТО. За словами близьких, наприкінці березня 2016 їхав до своєї військової частини із зони АТО і зник, пізніше був знайдений вже мертвим. Похований 1 квітня 2016 в Бердянську[198].

Померлі демобілізовані учасники АТОРедагувати

  Яворський Тарас Степанович, 01974-07-2626 липня 1974, Верчани Стрийський район Львівська область. Сержант, командир відділення 24 ОМБр. Працював водієм в ПП «Олісма». Мобілізований в червні 2014, з 09.07.2014 по 11.06.2015 виконував завдання на території Луганської області. Спочатку служив водієм у 3-му БТО Львівської області «Воля», потім у 24 ОМБр. Після повернення із зони бойових дій почувався погано, проходив лікування у військовому шпиталі у Винниках і в Стрийській ЦРЛ, проте врятувати його життя медикам не вдалось, помер 02016-01-044 січня 2016. Похований в с. Верчани. Залишилися мати, двоє братів, дружина та двоє неповнолітніх дітей. Брат Василь Яворський також учасник АТО, помер 13.03.2019[199].

  Павлюк Володимир Миколайович, 01983-08-1111 серпня 1983, Ощів Горохівський район Волинська область. Боєць ДУК ПС. Помер 02016-01-044 січня 2016 під час ротації, внаслідок серцевого нападу, по дорозі додому у м. Олешки (Колишній Цюрупинськ). Похований в с. Ощів. Залишилася мати, дружина, донька, сестра і брат[200]. Прим. На меморіальній дошці вказано: «Воїн-доброволець 43-го окремого інженерно-саперного батальйону».

  Оліярник Іван Іванович, 01967-02-1919 лютого 1967, Баранівці Самбірський район Львівська область. Мешкав у с. Новонаталівка Чаплинський район Херсонська область. Демобілізований учасник АТО. Військовослужбовець 28-ї ОМБр. 1974 родина Івана переїхала до с. Новонаталівка. Здобув освіту газоелектрозварника, з 1985 по 1988 служив у військово-морському флоті. Закінчив курси водіїв і працював у своєму селі в колгоспі. З 30.07.2014 по 30.08.2015 проходив службу за мобілізацією, учасник бойових дій в зоні АТО. Після демобілізації повернувся додому. Раптово помер 02016-01-055 січня 2016. Похований в Новонаталівці[201].

  Бойчун Роман Володимирович, 01981-10-3030 жовтня 1981, Новосілки (Києво-Святошинський район) Київська область. Військовослужбовець танкового підрозділу (в/ч А1314). На фронт пішов добровольцем. Після року служби, в липні 2015, повернувся до дому. 9 років тому померла донька Романа. Поки служив, дружина пішла до іншого. Коли повернувся з АТО, подав на розлучення. 02016-01-099 січня 2016 покінчив життя самогубством на кладовищі с. Новосілки (Києво-Святошинський район). Прийшов на могилу доньки, зателефонував колишній дружині і, повідомивши їй про свої наміри, підірвав себе гранатою Ф-1. Похований у Новосілках. Залишилися двоє неповнолітніх дітей, син і донька[202].

  Алмашин Володимир Михайлович, 01967-05-1616 травня 1967, Ірпінь Київська область. Проживав у м. Київ (Печерський район). Учасник АТО, солдат 24-го ОШБ «Айдар». Публіцист. Учасник націоналістичного руху з 1990-х років. Після розколу в лавах Спілки Незалежної української молоді (1990) разом з кількома побратимами заснував Українську Націоналістичну Спілку. Згодом, впродовж кількох років очолював Хмельницьку організацію УНА-УНСО, кілька років модерував сайт «Народний Оглядач», згодом «Княже Місто», 2015 — сайт Комітету Визволення Політв'язнів. Належав до середовища фанатів ФК «Динамо» Київ, відомий як «Вова Борода». Автор книг про фан-рух «Don't stop» і «Більше ніж гра», писав статті для журналу «Святослав». 2014 року воював у лавах батальйону «Айдар». 2015 року у Володимира стався мікроінсульт. Наприкінці 2015 року він впав у кому, помер 02016-01-2323 січня 2016. Похований у Києві на Байковому цвинтарі. Залишилася доросла донька[203].

  Мамчук Ярослав Петрович, 01991-06-022 червня 1991, Великий Жванчик Дунаєвецький район Хмельницька область. Учасник АТО. Військовослужбовець 95-ї ОАеМБр. Загинув 02016-01-2626 січня 2016, після повернення зі сходу, в рідному селі на Хмельниччині. До Дунаєвецького відділу поліції надійшло повідомлення про те, що в селі Великий Жванчик на дорозі лежить чоловік без ознак життя з ушкодженнями, що характерні для ДТП. Розтин підтвердив, що смерть настала внаслідок наїзду транспортного засобу. Односельці впевнені, що забили Ярослава в іншому місці, а вже мертвого принесли на дорогу. Сніг присипав тіло хлопця, тому й водій «п'ятірки» не побачив його й здійснив наїзд. Розпочато слідство[204].

  Кривомаз Олег Геннадійович (позивний «Камаз»), 01975-02-1313 лютого 1975, Луганська область. Мешкав у м. Суми. Боєць 24-го ОШБ «Айдар». Активний учасник Революції Гідності. З Майдану пішов на фронт у травні 2014, брав участь у боях «Айдару» за звільнення Луганщини (Щастя, Новосвітлівка, Хрящувате). Під час бойових дій отримав контузію та кілька поранень, але після лікування знову повертався на передову. Помер 02016-02-088 лютого 2016 через раптову зупинку серця у санаторії «Джерело» в Пуще-Водиці, під Києвом, ліг спати і не прокинувся. Похований на Алеї Слави Лісового кладовища Києва. Рідних немає[205].

  Хижняк Олександр Григорович (позивний «Лєший»), 01971-12-011 грудня 1971, Бобрик (Броварський район) Київська область. Механік-водій БТР 11-го ОМПБ «Київська Русь» 59-ї ОМПБр. Мобілізований у травні 2014. Пройшов найгарячіші точки АТО — ДАП, Дебальцеве, Фащівку та інші. Трагічно загинув 02016-02-1818 лютого 2016 у рідному селі Бобрик (Броварський район) від удару металевим предметом під час конфлікту із сусідом. Похований у Бобрику. Залишилося троє дітей[206].

  Юзефович Іван Ярославович, 01976-06-2121 червня 1976, Унятичі Дрогобицький район Львівська область. Учасник АТО. Військовослужбовець ЗСУ. Помер 02016-02-2424 лютого 2016 під час перебування на лікуванні в лікарні м. Львів. Похований в Унятичах. Залишилися дружина та двоє дітей, — син і донька шкільного віку[207].

  Дерев'яник Руслан Петрович, 01976-08-2626 серпня 1976, Нова Гута (Монастириський район) Тернопільська область. Мешкав у м. Монастириська. Демобілізований учасник АТО. Водій-механік БМП 72-ї ОМБр (Біла Церква). Закінчив Івано-Франківське ПТУ № 5, здобувши спеціальність столяра-паркетника. У 1994—1995 роках проходив строкову військову службу. Працював на різних сезонних роботах, в останні роки — продавцем у магазині будматеріалів. Мобілізований на початку квітня 2014, воював в районі Маріуполя та Амвросіївки. 23.06.2014, коли їхав у відпустку, потрапив у полон до банди Безлера в Горлівці, через місяць звільнений за обміном[208]. Демобілізований. Помер 02016-02-2727 лютого 2016 після важкої операції в лікарні Івано-Франківська, не вийшовши з коми. Похований у рідному селі Нова Гута. Залишилися дружина та двоє дітей, — 15-річний син і 8-річна донька[209].

  Озимай Роман, 31 рік, Козелець Чернігівська область. Демобілізований учасник АТО. Військовослужбовець 13-го ОМПБ «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Кілька років працював у міліції Києва, був звільнений. Учасник боїв за Дебельцеве. Загинув 02016-03-088 березня 2016 від удару ножем у груди під час сварки удома, в Козельці, у кімнаті окрім Романа були його вітчим і мати. Відкрито кримінальне провадження. Похований на приміському кладовищі Козельця, у селі Жуківщина. Залишилися мати й сестра[210].

  Диня Юрій Йосипович, 01973-08-022 серпня 1973, Тернопіль. Демобілізований учасник АТО. Військовослужбовець 8-ї роти 3-го батальйону 80-ї ОДШБр. Мобілізований у серпні 2014, з грудня обороняв Донецький аеропорт, в січні 2015 потрапив до шпиталю з контузією та обмороженням, довелося ампутувати пальці на ногах. Після шпиталю та реабілітації повернувся на військову службу. 04.02.2016 був демобілізований. Після демобілізації проходив лікування та реабілітацію. Перебував у важкому стані в реабілітаційному центрі Більче-Золотого Борщівського району на Тернопільщині, помер у реанімації 02016-03-1111 березня 2016 о 23:20, не приходячи до тями. Похований на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря[211].

  Замотаєв Геннадій Георгійович (позивний «Пчєла»), 01968-09-1111 вересня 1968, Запоріжжя. Демобілізований учасник АТО. Солдат, водій 37-го ОМПБ «Запоріжжя». Мав власний бізнес, займався ремонтом автомобілів. Пішов на фронт добровольцем у серпні 2014. Учасник боїв під Авдіївкою та Маріуполем. 05.04.2015 дістав важкі поранення голови в результаті підриву машини на міні поблизу с. Широкине, тоді загинули старший лейтенант Дмитро Щербак і старший солдат Олег Макеєв. Звільнений із ЗСУ за станом здоров'я, займався волонтерством. Помер 02016-03-1212 березня 2016 у місті Запоріжжя, на роботі, за попередніми даними, через відрив тромбу. Залишилася дружина та четверо дітей (син Дмитро Замотаєв — МСМК з боксу, чемпіон України, призер чемпіонатів світу та Європи). 23.07.2016 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[212].

  Шуйська Юлія Геннадіївна (позивний «Пантера»), 01987-06-2323 червня 1987, Сніжне Донецька область. Проживала у м. Київ. Молодший сержант РПСМОП «Торнадо» (роту розформовано в середині 2015). Померла 02016-03-1515 березня 2016 о 22:00 в інституті Амосова (за іншими даними, у реанімації 5-ї міської лікарні) у Києві через тяжку хворобу[213].

  Пащук Іван Володимирович, 01994-10-2525 жовтня 1994, Залісці (Рожищенський район) Волинська область. Демобілізований учасник АТО. Військовослужбовець Луцького прикордонного загону ДПСУ. Мобілізований навесні 2014. Снайпер, учасник бойових дій в зоні АТО. Після демобілізації повернувся додому, працював. 02016-03-1818 березня 2016 покінчив життя самогубством в с. Залісці (Рожищенський район) на Волині. Залишилася мати[214].

  Панасейко Яків Федорович, 01989-11-2323 листопада 1989, Запоріжжя. Боєць ДУК ПС. В осені 2014 кілька тижнів воював в с-щі Піски (Ясинуватський район) у лавах ДУК. Був поранений, довго лікувався. Потім проходив підготовку в артилерійській бригаді ЗСУ (ймовірно, 55 ОАБр). На початку 2016 був «списаний» з лав ЗСУ за станом здоров'я з ІІІ групою інвалідності. Помер вдома в ніч на 02016-03-1919 березня 2016 через зупинку серця. Похований у Запоріжжі на Миколаївському кладовищі. Залишилися мати і двоє братів[215].

  Сухий Ігор Володимирович, 01968-01-1818 січня 1968, Кременчук Полтавська область. Учасник АТО. Сержант, військовослужбовець 58-ї ОМПБр. Мобілізований 12.06.2015 як доброволець, приховав, що хворий на цукровий діабет. За станом здоров'я був звільнений 12.02.2016. Останні півтора тижні через погіршення стану перебував на лікуванні у 2-ій міській лікарні Кременчука, томографія показала застарілу травму хребта і ребер. Ігоря терміново відвезли до шпиталю у Полтаву, а наступного дня, 02016-03-3030 березня 2016, він помер, за попередніми даними, — від гострої серцевої недостатності. Розлучений, залишилося двоє синів[216].

  Горошко Юрій Васильович, 01972-05-099 травня 1972, Запоріжжя. Демобілізований учасник АТО. Навідник БРДМ 17-ї ОТБр. Фотограф і фотокореспондент, відомий під псевдонімом Юрій Жук. Працював відеооператором на телеканалі «Запоріжжя», потом зайнявся рекламним бізнесом. Останні кілька років працював фотокореспондентом в газеті «Субота плюс». Пішов на фронт добровольцем у серпні 2014. В лютому 2015 був поранений, під час бою осколок потрапив в око. Після реабілітації зір повністю відновити не вдалося, але Юрій продовжував працювати фотокором у Запоріжжі, допомагав волонтерам. Помер 02016-03-3030 березня 2016 у Запоріжжі, тіло знайшли вранці біля під'їзду, де проживав Юрій. Похований у Запоріжжі на кладовищі Св. Миколая (Верхня Хортиця)[217].

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сьогодні на сході загинув нетішинець!!! // Нетішинська Самооборона, 1 січня 2015
    «Айдарівець» Голюк загинув не під час бою, — Лисенко // «112», 2 січня 2015
    У Нетішині поховали 27-річного айдарівця, який загинув у зоні АТО // «Є», 4 січня 2016 Архівовано 11 January 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  2. Рідні загиблого «айдарівця» з Нетішина стверджують, що Генштаб приховує реальні втрати в неоголошеній війні // НГП, 6 січня 2016
  3. під Горлівкою загинув боєць батальйону «АЙДАР» Назар Голюк
  4. Під Маріуполем загинув свободівець Олександр Коваль // Сайт ВО «Свобода», 2 січня 2016[недоступне посилання з червень 2019]
    Перший день нового року став для нього останнім // «Хотинські вісті», 1 січня 2015 Архівовано 5 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    [htt1://vidido.ua/index.php/pogliad/article/hotin_zustriv_zagiblogo_biicja_ato_z_praporami_u_rukah/ Хотин зустрів загиблого бійця АТО з прапорами у руках // «Від і До», 5 січня 2015]
    На Буковині поховали 18-річного бійця «Азову», який загинув у перший день Нового року // «ТСН», 6 січня 2016
    В Хотині попрощалися з героєм Олександром Ковалем // Хотинська РДА, 6 січня 2016 Архівовано 29 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    [Окремий загін спеціального призначення НГУ «Азов» Коваль Олександр Олександрович]
  5. Завтра ховатимуть померлого воїна-захисника Віталія Кондакова // «Програма плюс», 5 січня 2015
    Кондаков Віталій Олексійович // Полтавська облрада Архівовано 7 November 2017[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Кондаков Віталій Олексійович
  6. Під Маріуполем помер запорізький військовий // 061.ua — Сайт Запоріжжя, 6 січня 2016(рос.)
    Снегір Андрій Віталійович
  7. а б Прощання з захисниками України // Офіційний сайт м. Старокостянтинів, 5 січня 2016
    У Старокостянтинові поховали двох учасників АТО // «Є», 6 січня 2016 Архівовано 11 January 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  8. Погончук Руслан Вікторович // Старокостянтинівська райрада
    Погончук Руслан Вікторович
    Погончук Руслан Вікторович
  9. В зоне АТО умер мобилизованный из Одесской области // «NewsCloud», 18 січня 2016
  10. Алимов Руслан Миколайович
    Виступ учнів Олексіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів на зльоті лідерів учнівського самоврядування на рівні району 26.02.2016
  11. Прес-реліз про кримінальні правопорушення та події станом на 3 січня 2016 року
    Військовий отримав смертельне поранення біля кордону з РФ. 03.01.2016, 13:09
    Прес-центр штабу АТО приховує інформацію про втрати. 03.01.2016, 21:02
  12. На сході загинув колишній боєць Дніпро-1 // facebook.com «Полк Днепр-1», 3 січня 2015
    У зоні АТО загинув боєць кіровоградського полку спецпризначення. 04.01.2016, 19:07 Архівовано 07.01.2016, у Wayback Machine.
    У Кіровограді попрощались з трагічно загиблим бійцем 3-го полку спецпризначення // «Перша електронна газета», 6 січня 2016
    Два роки минуло від загибелі бійця 3-го полку з позивним «Санта» // 3 ОПСпП, неофіційний сайт, 1 січня 2018
  13. Спецназівець Бочаров загинув внаслідок необережного поводження зі зброєю, — Генштаб // «112», 4 січня 2015
    Однополчани загиблого спецназівця Бочарова спростовують версію про самогубство // «QHA Агентство Кримські Новини», 5 січня 2015 Архівовано 5 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  14. Тернопільський Валерій Валерійович
  15. На Звенигородщині провели в останню путь учасника АТО. 05.01.2016, 15:57
    Нетесюк Михайло Миколайович
  16. У зоні АТО помер військовослужбовець із Костопільського району. 04.1.2016,16:45
  17. У Броварах попрощалися із загиблим воїном АТО // «At Brovary», 6 січня 2016
    Бровари попрощалися з Олегом Синільником // «Трибуна Бровари», 6 січня 2016
  18. Днепропетровская милиция разыскивает несовершеннолетнего днепродзержинца // «34 канал», 28 жовтня 2014(рос.)
  19. В АТО загинув ще один дніпродзержинець. (рос.) 03.01.2016, 21:41
    Днепродзержинец погиб на войне в Донбассе // «Кстати+», 4 січня 2016(рос.)
    Погибший молодой военный из Днепродзержинска пытался покончить с собой в зоне АТО(рос.)
    В зоне АТО погиб днепродзержинец // «Репортер», 5 січня 2016 Архівовано 17 August 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  20. Члени виконавчого комітету прийняли рішення про встановлення меморіальних дощок землякам. Архів оригіналу за 8 березень 2016. Процитовано 5 березень 2016. 
  21. Яворський Олександр Володимирович
  22. На Жидачівщині прощалися із бійцем АТО Валерієм Сисоєвим // Офіційний сайт Жидачівської райдержадміністрації, 11 січня 2016
    У Сулятичах попрощались із земляком // «НОВИЙ ЧАС», 21 січня 2016
  23. На Сколівщині провели в останню путь воїна Сергія Супруна // Сколівська РДА, 13 січня 2016
  24. Декандоїдзе висловила співчуття через загибель у Зайцеві офіцера поліції Ільницького // «Радіо Свобода», 9 січня 2016
    9 січня поблизу населеного пункту Зайцеве Донецької області, загинув один з найгероїчніших бійців полку «Миротворець» // facebook Полк поліції особливого призначення «Миротворець», 9 січня 2016
    Сьогодні вбили БАРНІ! // facebook Vsevolod Stebliuk, 9 січня 2015
    В зоні АТО загинув наш земляк Олег Галац (Олександр Ільницький) // Турка — перлина Карпат, 10 січня 2016
  25. Прощання з Барні, бійцем АТО, на Майдані 11.01.2016
  26. Новини 112. Підсумковий випуск, 11.01.2016 — сюжет телеканалу «112 Україна» — з 11:27 хв.
    «Він був безстрашним, сміливим і веселим», — волонтери про вбитого снайпером 21-річного «Ліона» // «перший Житомирський», 13 січня 2016
    У Житомирській області попрощалися з бійцем Федором Мельничуком, який ціною власного життя врятував людей від обстрілу // Житомир.info, 13 січня 2016
  27. Зведені дані щодо ситуації в зоні АТО — 10 січня
  28. В зоні АТО загинув мешканець Полтавщини // «Полтавщина», 12 січня 2016
    Ще одна болюча втрата // Глобинська районна рада, 12 січня 2016
    В зоні АТО загинув Віктор Аврамчук, який жив і працював у Світловодську // «Світловодськ», 15 січня 2016
    Глобинщина прощалася із загиблим воїном // Глобинська міська рада, 14 січня 2016
    Аврамчук Віктор Вікторович // Сайт Полтавської облради Архівовано 8 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  29. Ще одна буковинська втрата в зоні АТО… // fakty.cv.ua, 16 січня 2016
    У зоні АТО помер сільський голова з Буковини, який пішов добровольцем на війну // «МБ», 16 січня 2016
    село Шепіт, привітання голови селищної ради Горбана Дмитра Ілліча
    Смерть буковинця в АТО спричинила пневмонія. 20.01.2016, 21:11 Архівовано 23.01.2016, у Wayback Machine.
    Сьогодні у Путилі попрощалась з загиблим Героєм Дмитром Горбаном // Путильська РДА, 16 січня 2016
  30. В зоні АТО загинув військовослужбовець з Прикарпаття // «ГК», 15 січня 2016
    В зоні АТО загинув 31-річний боєць з Івано-Франківська // «Галка», 15 січня 2016
    У Івано-Франківську попрощалися із Героєм України, який загинув в зоні АТО // «Галка», 17 січня 2016
    У Рошневі Тисменицького району поховали загиблого в АТО Сергія Харенка // Тисменицька РДА, 19 січня 2016
    В Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку загиблому бійцю Сергію Харенку
  31. У зоні АТО від пневмонії помер боєць із Вінниччини // Vinbazar, 22 січня 2016
    В с. Тютьки провели в останню путь учасника Антитерористичної операції на Сході України // Вінницька районна рада, 22 січня 2016
  32. Поховали героя // Березнівська РДА, 20 січня 2016 Архівовано 2016-02-01 у Wayback Machine.
    Полісся оплакує воїна АТО // Сарненська єпархія УПЦ, 22 січня 2016 Архівовано 29 January 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Учасники АТО. Мукомелець Руслан Аркадійович // Соснівська міська бібліотека
    Мукомелець Руслан Аркадійович // Книга пам'яті
  33. У Житомирській області попрощались з 46-річним військовим, який загинув у зоні АТО // Житомир.info, 21 січня 2016
    На Житомирщині попрощалися з командиром відділення 14-ї механізованої бригади // «5 канал», 21 січня 2016
  34. В районі Донецького аеропорту загинув боєць Правого сектору. 19.01.2016, 08:16
    Стало відомо, за яких обставин загинув командир «Правого сектору» // «Преса України», 19 січня 2016
    На Святвечір в зоні АТО загинув воїн з Прикарпаття // «Галка», 19 січня 2016
    Під Донецьком загинув боєць ПС з Прикарпаття з позивним «Семен» // «Фіртка», 19 січня 2016
    Франківська волонтерка про останню зустріч з добровольцем АТО «Семеном»: Загинув не просто українець. Загинув Бог Війни // «Фіртка», 20 січня 2016
    Прощавай, друг Семен, Батя — Григорій Семанишин // «Курс», 21 січня 2016
    В Івано-Франківську поховали загиблого в АТО добровольця «Семена» // «Фіртка», 22 січня 2016
    У Франківську встановили пам'ятну дошку бійцю АТО Григорію Семанишину // «Репортер», 17 березня 2016
    У Водохресний Святвечір у зоні #АТО загинув Григорій Семенишин з позивним «Семен». Фото // «Спротив», 20 січня 2016
    Донька загиблого в АТО Героя із Прикарпаття не отримує належної їй допомоги // «Правда.if.ua», 14 серпня 2016
  35. Кременчужане встретили погибшего бойца Игоря Сенечко // «Телеграф», 21 січня 2016(рос.)
  36. Толочко Ілля Васильович // Шевченківська адміністрація, Шевченківський район Київ, 10 травня 2016 Архівовано 6 August 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Назвіть причину смерті 20.01.2016 старшого солдата Толочко Іллї Васильовича // Сайт запитань до МОУ, 18 лютого 2016 Архівовано 30.06.2016, у Wayback Machine.
  37. У зоні АТО загинув військовий з Кіровоградщини. 23.01.2016, 17:52
    Кіровоград попрощався зі своїм героєм // «Перша», 26 січня 2016
    В Овруцькому районі поховали загиблого бійця 13-го мотопіхотного батальйону // «Житомир он-лайн», 28 січня 2016
    В Овруцькому районі встановили меморіальну дошку загиблому в зоні АТО Валерію Бочарнікову // «перший Житомирський», 25 квітня 2016
    Бочарніков Валерій Володимирович
  38. Звенигородщина попрощалась з Героєм. 23.01.2016, 13:57 Архівовано 20.03.2016, у Wayback Machine.
    У Звенигородці прощались з учасником АТО // «Альтернатива», 24 січня 2016
  39. На Золочівщині в останню дорогу проводжали бійця АТО (відео) // «Золочів.нет», 24 січня 2016
    Москвяк Руслан Васильович
    Москвяк Руслан Васильович
  40. Під час АТО в четвер загинуло 2 військових, — Порошенко. 2016.01.21, 17:32:00
  41. Зведені дані щодо ситуації в зоні АТО — 21 січня
    Зведені дані щодо ситуації в зоні АТО — 22 січня
  42. Сьогодні полк втратив ще одного азовця // azov.press, 23 січня 2016
    Прощання з Кузьмичем // azov.press, 27 січня 2016
    Прощання з Кузмічем // youtube AZOV media, 29 січня 2016
    «Азов» прощається з Кузьмичем // «Сіверщина», 26 січня 2016
    Сьогодні, 28 січня, у Михайлівському соборі в Києві попрощались з АЗОВцем Кузьмічем
    Діденко Олександр Кузьмич («Кузміч»)
  43. Зведені дані щодо ситуації в зоні АТО — 23 січня
    Прес-реліз про кримінальні правопорушення та події станом на 23 січня 2016 року
  44. а б в У зоні АТО загинули троє військових з Першотравневого району Миколаєва // Злочинності. НІ, 25 січня 2016
    Вічна пам'ять героям // Миколаївська облрада, 25 січня 2016 Архівовано 30 January 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  45. Вічна пам'ять загиблому в АТО // Первомайська РДА, 25 січня 2016
  46. У зоні АТО загинув 22-річний олександрієць // «Перша», 25 січня 2016
    Стали відомі подробиці трагічної загибелі олександрійця у зоні АТО // Week, 26 січня 2016[недоступне посилання з червень 2019]
    Олександрієць пішов до армії, щоб захищати Україну, але загинув від рук співслужбовця // «Моя Олександрія», 27 січня 2016(рос.)
  47. Барановський Василь Володимирович
    20 червня на Малинщині поховали героя АТО Василя Баранівського
    «Хай би він не був героєм! Хай би він був краще живий!!!»
  48. Загинув Усатенко Іван Вікторович // Доманівська РДА, 27 січня 2016
    Доманівщина попрощається зі своїм земляком Іваном Усатенком // Миколаївська облрада, 28 січня 2016 Архівовано 31 January 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Доманівщина попрощалася з Іваном Усатенком // Доманівська РДА, 29 січня 2016
  49. Допоможему бійцю! // Високопільська РДА, 22 січня 2016 Архівовано 14 April 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Не можу стримати сліз // «Центр допомоги учасникам АТО Херсонської області», 26 січня 2016
    В останній путь провели бійця, який проходив службу в зоні АТО // Високопільська РДА, 28 січня 2016 Архівовано 14 April 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  50. На Берковцях поховали бійця АТО, «кіборга», який захищав Донецький аеропорт Олександра Балкового Архівовано 4 February 2017[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Війна наздогнала у мирному Києві
  51. У зоні проведення АТО загинув житель Нововолинська // «Буг», 27 січня 2016
    Знову смерть із безліччю невідомих // «Буг», 28 січня 2016
    У Нововолинську провели в останню путь бійця 24-ї бригади Петра Мороза // «Буг», 29 січня 2016
  52. У Кривому Розі оголосили День жалоби за загиблим в АТО героєм-кулеметником // Depo.Дніпро, 4 лютого 2016
  53. Кегичівська районна державна адміністрація глибоко сумує // Кегичівська РДА, 1 лютого 2016
  54. Прес-реліз про кримінальні правопорушення та події станом на 30 січня 2016 року[недоступне посилання з червень 2019]
  55. Біля шахти «Бутовка» боєць загинув на розтяжці — волонтерка // «Громадське радіо», 31 січня 2016
    У районі шахти «Бутівка» загинув військовий, ще двох поранено // «Лівий берег», 30 січня 2016
    При виконанні бойового завдання загинув сапер з Делятина // «Курс», 30 січня 2016
    30 січня на Донбасі в АТО загинув захисник України Анатолій Гаркавенко, йому відірвало ноги. 30.01.2016, 21:35
    Прощавай, друг «Морячок»: на Прикарпатті поховали бійця, що загинув в зоні АТО // «Станіславське ТБ», 3 лютого 2016 Архівовано 6 February 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    «Справжні герої мовчать». Як «списують» бойові втрати у штабах // Тиджень.ua, 24 березня 2016
  56. У зоні АТО загинули двоє бійців, чотирьох поранено — штаб // УП, 31 січня 2016
    У Києві ввечері попрощалися з двома загиблими бійцями АТО // «5 канал», 2 лютого 2016
    У зоні АТО загинув 25-річний солдат зі Славути. 31.01.2016
    У Славуті 2 лютого прощатимуться із загиблим бійцем АТО // «Є», 1 лютого 2016 Архівовано 8 February 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  57. а б Прес-реліз про кримінальні правопорушення та події станом на 3 лютого[недоступне посилання з червень 2019]
  58. Кілька днів тому мені сповістили, що на шахті Бутівка загинув друг… // facebook Дмитро Мірошниченко, 2 лютого 2016
    23-річний чернігівець загинув на Луганщині // «Час Чернігівський, 4 лютого 2016» Архівовано 8 February 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Герої не вмирають! // «Чернігівський формат», 3 лютого 2016
  59. У Панютиному поховали 22-річного бійця, що загинув на Донеччині. 04.02. 2016, 18:04. Архів оригіналу за 10 березень 2016. Процитовано 4 лютий 2016. 
  60. На Кіровоградщині попрощались із загиблим під час обстрілу учасником АТО // «Рідний Кіровоград», 8 лютого 2016
  61. Зведені дані щодо ситуації в зоні АТО — 05 лютого
    Під час мінометного обстрілу Зайцевого загинув український боєць — АПУ
  62. Дементьєв Сергій Валерійович
    Цей світ лиш врятують герої – Герої нової війни Архівовано 7 November 2017[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Відкриття меморіальної дошки в пам'ять Дементьєву Сергію Валерійовичу
  63. В зоні АТО загинув 27-річний боєць з Красилівського району. 12.02.2016
    Герої не вмирають! // Красилівська РДА, 12 лютого 2016 Архівовано 08-03-2016 у Wayback Machine.
  64. Прикарпаття втратило ще одного воїна АТО. 09.02.2016
    У зоні проведення АТО загинув долинянин Руслан Черналевський // Івано-Франківська облрада, 10 лютого 2016
    Прикарпатці на колінах зустріли загиблого в АТО Руслана Черналевського // «Паралелі»,10 лютого 2016 Архівовано 15 February 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    На Прикарпатті провели в останню путь загиблого в АТО Руслана Черналевського // «ГК», 11 лютого 2016
    Черналевський Руслан Валентинович
  65. Тіло військового медика, який помер у зоні АТО, в Тернопіль привезуть завтра // Press-центр, 9 лютого 2016
    Знову 200-й… На Сході помер військовий лікар з Тернопільщини // 20 хвилин (Тернопіль), 9 лютого 2016
    Тернопіль! Горе знову прийшло в наш дім… // facebook.com — Ліля Мусіхіна, 9 лютого 2016
    «Бійців рятував, а себе не вберіг…» // «Місто», 18 Лютого 2016
  66. За добу в зоні АТО 1 боєць загинув, ще 3 поранено — штаб // «КП», 11 лютого 2016
    На сході загинув боєць кіровоградського полку спецпризначення. 11.02.2016
  67. У Дніпропетровську попрощалия з розвідником Олегом Созоненком // «5 канал», 13 лютого 2016
  68. Поблизу Донецького аеропорту підірвалися на розтяжці троє бійців, один загинув — ЗМІ
  69. Боец с Полтавщины получил тяжелые ранения в зоне АТО(рос.)
  70. В Запоріжжі від пневмонії помер атовець Роман Василенко. (рос.) 10.02.2016, 14:58
    12 лютого у Полтаві відбудеться прощання з Романом Василенко // Сайт УНА-УНСО, 12 лютого 2016
    У Полтаві провели в останню путь захисника України Романа Василенка // «Коло — Новини Полтавщини», 12 лютого 2016 Архівовано 11 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Василенко Роман Леонідович // полтавська облрада Архівовано 23 August 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  71. 14 лютого Нікополь прощатиметься ще з одним Героєм. 13.02.2016. Архів оригіналу за 24.02.2016. Процитовано 16.02.2016. 
  72. На Луганщині загинув військовий з Волині // «ВолиньPost», 16 лютого 2016
    Попрощалися із загиблим бійцем // Маневицька районна рада, 18 лютого 2016
    Згасла життєва свічка ще одного Героя АТО, жителя с. Прилісне Шишолика Василя Серафимовича // Маневецька РДА, 18 лютого 2016
    Шишолик Василь Серафимович
  73. У зоні АТО загинув Іван Бєляєв, житель с. Середній Бабин // «Вісті Калущини», 16 лютого 2016
    Івана Бєляєва поховають у Середньому Бабині в четвер // «Фіртка», 17 лютого 2016
    Івана Бєляєва провели в останню путь сотні земляків та побратимів // «Вікна», 18 лютого 2016
  74. Під Волновахою загинули троє бійців 72-ї бригади // «ЛБ», 15 лютого 2016
  75. а б Завтра Миколаївщина попрощається з Героєми // Миколаївська ОДА, 16 лютого 2016
  76. Загинув Кушнір Олександр Вікторович // Доманівська РДА, 16 лютого 2016
  77. 20 лютого Кіровоградщина попрощається з двома воїнами АТО // «Перша електронна», 19 лютого 2016
  78. Лохвичани попрощалися зі своїм Героєм. 19.02.2016
    Лохвицька гімназія № 1 попрощалася і з своїм випускником
    Коваленко Олег Миколайович // Полтавська облрада Архівовано 23 August 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Лохвичани поховали загиблого підполковника // Події та коментарі, 28 лютого 2016 Архівовано 14 April 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    36-річний лохвичанин повернувся із зони АТО у труні // vk Лохвицький край, 1 березня 2016
  79. Бійці підірвалися на міні: один загинув. 17 лютого 2016, 21:11
    Вчора у зоні АТО загинув військовий з Кіровоградщини // «Перша електронна», 18 лютого 2016
    Непоправна втрата петрівчан // Петрівська РДА, 18 лютого 2016
  80. «Серце розривається від болю»: волонтер розповіла про смерть 24-річного бійця // «Сьогодні», 19 лютого 2016
    Втрати в зоні АТО: загинув ще один боєць, який підірвався на міні під Пісками // «24 канал», 19 лютого 2016
    У Дніпропетровську попрощалися із 23-річним офіцером Дмитром Решетняком, який загинув на Донеччині // «5 канал», 20 лютого 2016
  81. І знову біль, і знову втрата… // Христинівська РДА, 22 лютого 2016 Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.
    Христинівчани провели в останню путь ще одного бійця АТО Архівовано 4 November 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
    Ялинчук Богдан Михайлович
  82. У Житомирській області попрощалися з військовим, який прийшов у відпустку і помер від хвороби. 21.02.2016, 10:17
  83. Тернопільщина у жалобі: зі Сходу привезли «двохсотих» // «Номер один», 6 березня 2016. Архів оригіналу за 13 березень 2016. Процитовано 11 березень 2016. 
  84. В зоні АТО помер тернопільський боєць Михайло Думанський. 23.02.2016, 09:20
    Тернополяни зустріли тіло бійця Михайла Думанського // «ІНТБ», 23 лютого 2016 Архівовано 12 July 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  85. Сьогодні сталась велика трагедія для сім'ї Бондарів
    Бойца 30-й бригады застрелил кто-то из своих? // «Нова Влада», 6 березня 2016
    Бондар Олександр Вікторович
  86. У Мар'їнці загинув боєць з Тернопільщини. Без батька залишилися двоє дітей // «За Збручем», 20 лютого 2016
    На Тернопільщині пронесли вкриту квітами труну із тілом воїна, який загинув від кулі снайпера // 0352.ua — Cайт міста Тернополя, 23 лютого 2016
    Тернопільщина прощалась з Героєм! // TopNews, 26 лютого 2016
    Тернопільщина у жалобі: зі Сходу привезли «двохсотих» // «Номер один», 6 березня 2016 Архівовано 13 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  87. Війна триває! Знову сумна звістка, загинув Назаренко Ян
    В зоні АТО загинув уроженець с. Фастівець Назаренко Ян
    У Фастівці попрощалися зі своїм односельчанином — захисником України // Офіційний сайт Фастівської райради та РДА, 3 березня 2016 Архівовано 16 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  88. Пам'яті земляка // сайт міста Буча, 22 лютого 2016
    День пам'яті та примирення — з урочистостями, солдатською кашею та святковою програмою // сайт міста Буча, 12 травня 2016
  89. На Сході помер волинський захисник України. 23.02.2016, 23:50
    Життя ще одного ковельчанина обірвалося на Донеччині // Офіційний сайт Ковельської міськради, 25 лютого 2016
  90. Через хворобу серця помер боєць Віктор Шиленга. 02.03.2016, 12:50. Архів оригіналу за 07.03.2016. Процитовано 02.03.2016.