Виноградне (Маріуполь)
47°05′26″ пн. ш. 37°39′37″ сх. д. / 47.090555555556° пн. ш. 37.660277777778° сх. д.
Виногра́дне — місцевість у Лівобережному районі Маріуполя, колишнє село Донецької області.
Загальні відомості
ред.Виноградне розташоване на березі Азовського моря, за 13 км від залізничної станції Маріуполь. Площа — 11,5 км² , населення — 1710, густота — 149 мешканців на км².
На території Виноградного розташована центральна садиба колгоспу ім. XX партз'їзду, який має 2718 га орної землі. У господарстві переважає виробництво зерна; вирощується також соняшник, розвинуте овочівництво.
Тут є восьмирічна школа, бібліотека. Працює комбінат побутового обслуговування; є дитячі ясла.
Головою колгоспу ім. XX партз'їзду з 1951 до 1966 року працював Герой Соціалістичної Праці П. М. Нестеренко, уродженець села Приморського (помер у 1966 році).
Щопівгодини Виноградним проходить автобус № 67 за маршрутом Сопине — Маріуполь (стан 3600, заводоуправління «Азовсталі»). Завдяки сприятливому кліматичному розташуванню (у долині між морем та старим береговим пагорбом) Виноградне є значним постачальником городини на ринки Маріуполя, Донецька та багатьох інших містечок та сіл Донеччини.
До 2015 року Виноградне було селом Новоазовського району. Виключене з облікових даних 5 червня 2015 року у зв'язку з включенням у межі міста Маріуполя.[1][2] Було центром однойменної сільської ради.
19 жовтня 2016 року Виноградне було обстріляне терористами ДНР. Внаслідок обстрілу ніхто не загинув, проте було ушкоджено 4 житлових будинки.[3]
Історія
ред.Вайнберґ (Weinberg) до 1917 – село області Війська Донського, Таганрозький округ Павлопільської волості; у радянські часи – Сталінська область, Будьонівський (Новомиколаївський) район. Євангелістський хутір, заснований у 1881 році. Засновники з бердянських колоній. Євангелістський прихід Остгайм. Молитовний будинок. Землі 1064 дес. (1915; 7 дворів). Повітряний млин у цегляній будівлі. Мешканців: 48 (1915), 57 (1918), 90 (1924).
95 мешканців села брали участь у боях проти німецько-фашистських загарбників, з них 25 загинули, 68 нагороджені орденами та медалями. 1949 року в селі встановлено пам'ятник на честь воїнів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
Відомі уродженці
ред.Населення
ред.За даними перепису 2001 року населення села становило 1738 осіб, із них 43,44 % зазначили рідною мову українську, 56,16 % — російську, 0,06 % — єврейську та грецьку мови[4].
Галерея
ред.-
Братська могила радянських воїнів Південного фронту
-
В'їзд з боку Піонерського
-
Поворот з E58
-
Заїзд на острів (Приморське)
-
Школа у Виноградному
-
Школа у Виноградному
-
Виноградненська амбулаторія
-
Єдиний міський транспорт села
-
Колишній Виноградненській сільмагазаин
-
Великий Виноградненський бакай
-
В'їзд на «Ялос»
-
Виноградне та бакаї
Посилання
ред.- Погода Виноградне [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- ІМСУ [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Німці Росії [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Примітки
ред.- ↑ ВВРУ, 2015, № 29, стор. 1564
- ↑ Рішення Маріупольської міськради від 5 червня 2015 року № 6/48-5401 «Про звернення до Верховної Ради України» [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Терористи обстріляли село Виноградне під Маріуполем [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — Громадське ТБ Приазов'я
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 грудня 2021.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |