Відкрити головне меню

Салькове

смт у Гайворонському районі Кіровоградської області

Салькове — селище міського типу в Україні, в Гайворонському районі Кіровоградської області. Населення — 1713 мешканців (2016). Орган місцевого самоврядування — Сальківська селищна рада.

смт Салькове
Церква Косьми i Даміана (дер., друга половина XIX ст.)
Церква Косьми i Даміана (дер., друга половина XIX ст.)
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Flag of Haivoron raion.svg Гайворонський район
Рада Сальківська селищна рада
Код КОАТУУ: 3521155600
Основні дані
Статус із 20.09.1962 року
Площа  км²
Населення 1 713 (01.01.2016)[1]
Поштовий індекс 26332
Телефонний код +380 5254
Географічні координати 48°15′44″ пн. ш. 29°58′57″ сх. д. / 48.26222° пн. ш. 29.98250° сх. д. / 48.26222; 29.98250Координати: 48°15′44″ пн. ш. 29°58′57″ сх. д. / 48.26222° пн. ш. 29.98250° сх. д. / 48.26222; 29.98250
Висота над рівнем моря 182 м
Водойма Річка Південний Буг
Відстань
Найближча залізнична станція: Хащувате
До станції: 6 км
До райцентру:
 - залізницею: 15 км
 - автошляхами: 15 км
Селищна влада
Адреса смт. Салькове, вул. Заводська, 2, тел. 2-19-82
Карта
Салькове. Карта розташування: Україна
Салькове
Салькове
Салькове. Карта розташування: Кіровоградська область
Салькове
Салькове

ГеографіяРедагувати

Селище розташоване на лівому березі Південного Бугу, за 20 км на південь від районного центру і за 7 км від залізничної станції Хащувате.

Південний Буг тягнеться вздовж берегів селища на 8-9 км. Налічується 6 великих островів, 6 великих бродів та велика кількість малих, середня глибина річки 3 м, максимальна — до 5 м. Є велика кількість видів риби та водоростей.

На південь від селища розташоване заповідне урочище — «Сальківське».

НаселенняРедагувати

 
Рідна мова населення Салькового за даними перепису 2001 року
  • 1966 — 2200 осіб
  • 2001 — 2010 осіб
  • 2011 — 1819 осіб
  • 2016 — 1713 осіб

ІсторіяРедагувати

Село виникло наприкінці XVIII століття. В 18971899 роках тут було збудовано цукровий завод.

На початку лютого 1918 року в Сальковому обрано Раду селянських депутатів. 1922 року у селі організовується трудова сільськогосподарська спілка «Згода». 1936 року сільську Раду нагороджено Почесною Грамотою ЦВК УРСР. У 1939 році місцевий колгосп ім. Паризької комуни був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

Під час Німецько-радянської війни близько 300 жителів села боролися проти фашистів, 92 з них загинули, 250 нагороджені орденами і медалями. У Сальковому свого часу мешкали і працювали Герої Радянського Союзу Є. Ф. Верховський і С. Т. Понамарчук. З червня 1942 року в селі діяла підпільна організація на чолі з робітником цукрового заводу І. М. Грабовським. Фашисти розстріляли членів організації: М. Г. Мохорта, Л. Влазнєва, Л. В. Влазнєву, Р. X. Левицьку, Л. В. Ковальчук, Н. П. Зелінську. На могилі загиблих воїнів-учасників війни споруджено стелу.

20.09.1962 року Салькове отримало статус селища міського типу. У селищі працював цукровий комбінат. До нього входили цукровий завод і бурякорадгосп, за яким було закріплено 7235 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 5832 га орної землі. Виробничий напрям радгоспу — вирощування насіння цукрових буряків. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, хліборобство. 200 працівників комбінату за успіхи у виробництві відзначені орденами і медалями. Головному агрономові радгоспу Л. С. Кравченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, головному зоотехніку Ф. М. Попелю — заслуженого зоотехніка УРСР, 140 робітників комбінату — ударники комуністичної праці.

У селі встановлено пам'ятник В. І. Леніну.

ІнфраструктураРедагувати

Сальківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенівРедагувати

Восени 1892 року в селі Салькове було збудовано і освячено церкву Косьми і Дем'яна. При ній того ж року почала діяти церковно-приходська школа, в якій навчались 25 учнів. Першим вчителем був Праворський Микола Іванович. Навчання у школі починалося при закінченні осінньо-польових робіт. Після революції 1917 року біля церкви (в центрі села) було збудовано спеціальне приміщення для школи, де навчалися учні 1 — 3 класів, а на території радгоспу — учні 4 — 8 класів. Восени 1938 року була побудована нова двохповерхова будівля. Будувалась школа господарським способом за рахунок цукрозаводу. Вона була першою двоповерховою будівлею в селі. Перший випуск десятого класу відбувся в 1936 році. Багато випускників довоєнних років не повернулось з фронтів Великої Вітчизняної війни. Під час війни на території селища діяло підпілля. Її учасниками були вчителі Кошовий А. А., Гумінський О. В. В райцентрі в парку імені Леніна є могила колишніх наших учнів — учасників Сальківського підпілля — Люби Левицької, Леоніда Влазнєва, Миколи Мохорта, Леоніда Ковальчука, по-звірячому замучених фашистами напередодні визволення району від німецької окупації. Воювали і повернулися працювати в рідну Сальківську школу вчителями Рачинський А. С., Кліщевський Л. Ф., Гиглавий Ф. А., Шамаєв І. С. , Морозюк Г. Ф. В 1979 році було здано в експлуатацію нове триповерхове приміщення на 464 учнівських місця, в якому сьогодні навчаються учні 5 — 11 класів. В сімдесяті роки в школі навчалося близько 500 учнів.

ДиректориРедагувати

Чахлатий М. С. Богуславський О. І. Гиглавий Федір Григорович (1948-?, 1958-1973) Горб О. І. (1952-1955) Зотова Ніна Олексіївна (1955-1957) Сопілко Григорій Михайлович (1957-1958) Маєвський Андрій Тихонович (1973-1992) Баранюк Володимир Григорович (з 1992)

ВипускникиРедагувати

  • Пономарчук Валерій Семенович — професор, доктор медичних наук, завідуючий відділом Одеського інституту ім.. Філатова, відповідальний секретар Всеукраїнської спілки офтальмологів України,
  • Масліков Михайло Олександрович — доцент, кандидат технічних наук, викладач Київського національного університету харчових технологій,
  • Мельник Валентин Іванович — викладач Олександрійської гімназії, кращий вчитель 2007 року, нагороджений премією президента України (його учні — учасники та призери міжнародних олімпіад з інформатики),
  • Зелінський А. — академік юридичних наук,
  • Яворський Ігор Юрійович — журналіст, член спілки письменників.

ОсобистостіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))

ПосиланняРедагувати