Хащувате (станція)

залізнична станція Шевченківської дирекції Одеської залізниці

Хащувате — проміжна вантажно-пасажирська залізнична станція Шевченківської дирекції Одеської залізниці на лінії Гайворон — Болеславчик між станціями Гайворон (9 км) та Таужня (16 км). Розташована у селі Хащувате Кіровоградської області. Поруч зі станцією проходить автошлях регіонального значення Р71.

Станція Хащувате

Гайворон — Болеславчик
(частково вузької та широкої колії)
Одеська залізниця
Шевченківська дирекція
с. Хащувате

48°18′53″ пн. ш. 29°57′30″ сх. д. / 48.31489770002777817° пн. ш. 29.95840930002777824° сх. д. / 48.31489770002777817; 29.95840930002777824
Рік відкриття 1903 (118 років)
Тип вантажно-пасажирська
Колій 4 широкої колії + 1 вузької колії
Платформ 3
Тип платформ(и) бічна та 2 острівні (використовується 1 острівна)
Форма платформи прямі
Відстань до Одеса-Головна, км 365
Код станції 409901 ?
Код «Експрес-3» 2208442 ?
Послуги Залізнична станція
Супутні послуги Прийом та видача вантажів повагонними та дрібними відправками, завантажуваних цілими вагонами, лише на під'їзних коліях та місцях незагального користування.

ІсторіяРедагувати

Станцію відкрито 1903 року, під час відкриття руху залізничної лінії Рудниця — Голованівськ — Підгородна.

Технічні особливості станціїРедагувати

Визначною особливістю є те, що на станції водночас використовуються як вузькі (750 мм), так і широкі колії (1524 мм).

До 1980-х років станція була виключно вузькоколійною, однак у 1980-х роках у рамках переведення лінії Гайворон — Підгородна на широку колію паралельно вузькій було прокладено широку колію.

Широкі колії обслуговують Хащуватський елеватор.

Пасажирське сполученняРедагувати

З 4 січня 2019 року рух вузькоколійного поїзда Гайворон — Голованівськ скасовано.

ДжерелаРедагувати

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

ПосиланняРедагувати