Гаркавенко Анатолій Олександрович
Анато́лій Олекса́ндрович Гарка́венко (нар. 29 грудня 1990 — пом. 30 січня 2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Гаркавенко Анатолій Олександрович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 29 грудня 1990 Делятин | |
| Смерть | 30 січня 2016 (25 років) Спартак | |
| Псевдо | «Морячок» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Народився 29 грудня 1990 року в Делятині Надвірнянського району (Івано-Франківська область).
В часі війни — солдат, кулеметник 2-го відділення 2-го взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.
Воював у рядах ДУК «Правий сектор», батальйону «ОУН». Підписав контракт — коли підрозділ ОУН увійшов до складу 93-ї бригади; зарахований на посаду кулеметника, власне виконував завдання як сапер та стрілець-снайпер. Брав участь у боях за Піски, був у інших бойових точках на Донбасі.
30 січня 2016 року в післяобідній порі поблизу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») троє бійців під час виконання бойового завдання із розмінування-мінування у лісосмузі натрапили на «розтяжку». Анатолій загинув внаслідок підриву між Авдіївкою та селом Спартак — зазнав осколкових поранень, несумісних з життям.
Відбулося прощання у Києві та Івано-Франківську, 3 лютого 2016 року похований в Делятині.
Без Анатолія лишилися мама, сестра й наречена, з якою познайомився на війні — журналістка «Українського тижня» Лєра Бурлакова.
Нагороди та вшанування
ред.- Указом Президента України № 306/2016 від 20 липня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно)[2].
- У березні 2017 року на фасаді Делятинської ЗОШ № 1 (вул. 16 липня, 261), де навчався Анатолій, йому встановлено меморіальну дошку[3][4].
- 14 жовтня 2020 року в смт Делятині всередині каплиці борцям за волю України відкрито меморіальну дошку Анатолію Гаркавенку[5].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 30 січня[6][7].
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 20 липня 2016 року № 306/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Наказ № 94/18 від 11 лютого 2018 року. PravyySektor.info. Офіційний сайт НВР «Правий сектор». Архів оригіналу за 29 жовтня 2021.
- ↑ У Делятині встановили меморіальну дошку учаснику АТО. gk-press.if.ua. Архів оригіналу за 25 квітня 2018.
- ↑ Відкриття меморіальної дошки герою-захиснику Анатолію Гаркавенку. delyatynugcc.org.ua. Архів оригіналу за 18 лютого 2022.
- ↑ В Делятині відбулося пам'ятне віче, відкрито меморіальну дошку "Морячку" Анатолію Гаркавенку. delyatynska-gromada.gov.ua. Делятинська селищна громада. Архів оригіналу за 18 лютого 2022.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 30 січня на YouTube
Джерела
ред.- Гаркавенко Анатолій Олександрович [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Гаркавенко Анатолій Олександрович. PravyySektor.info. Офіційний сайт НВР «Правий сектор». Архів оригіналу за 29 жовтня 2021.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |