Дзигівка

село в Ямпільському районі Вінницької області України

Дзи́гівка — село в Україні, у Ямпільському районі Вінницької області. Населення становить 4132 осіб.

село Дзигівка
Dzygowka.jpg
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Ямпільський район
Громада Дзигівська сільська рада
Код КОАТУУ 0525682201
Основні дані
Засноване 1500[1]
Населення 4132
Площа 8,196 км²
Густота населення 504,15 осіб/км²
Поштовий індекс 24531
Телефонний код +380 236
Географічні дані
Географічні координати 48°21′18″ пн. ш. 28°19′10″ сх. д. / 48.35500° пн. ш. 28.31944° сх. д. / 48.35500; 28.31944Координати: 48°21′18″ пн. ш. 28°19′10″ сх. д. / 48.35500° пн. ш. 28.31944° сх. д. / 48.35500; 28.31944
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Водойми Коритна
Місцева влада
Адреса ради 24531, Вінницька обл., Ямпільський р-н, с. Дзигівка, вул. Центральна, буд. 15, тел. 2-91-45
Карта
Дзигівка. Карта розташування: Україна
Дзигівка
Дзигівка
Дзигівка. Карта розташування: Вінницька область
Дзигівка
Дзигівка
Мапа

CMNS: Дзигівка у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

У селі річка Дзигівка впадає у Коритну, праву притоку Русави.

У селі знаходиться гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Джерело «Дзигівське».

ЛюдиРедагувати

 
Шипіт — підземне джерело водопостачання

ІсторіяРедагувати

Дзигівка — колишнє власницьке містечко, центр Дзигівської волості, Ямпільського повіту Подільської губернії.

Дзигівка — миловидне село, розташоване в глибокій балці річки Коритної та її притоки Дзигівки. За народними переказами свою назву отримало від свого засновника — козака Дзиги, що багато століть тому оселився на березі річки Коритної. У селі й досі проживають прямі нащадки козака засновника і носять прізвище Дзиговські. Тобто можна стверджувати, що починало своє існування село як козацький зимівник. На карті Брацлавського воєводства, складеній на початку XVII століття французьким інженером Бопланом, який знаходився в той час на службі у польського уряду, село Дзигівка зазначене як досить великий населений пункт. У час захоплення українських земель польсько-шляхетськими загарбниками, після Люблінської унії 1569-го року, село Дзигівка з навколишніми селами перейшло до феодальних володінь графів Потоцьких. Є відомості, що дзигівське козацтво брало активну участь у національно-визвольних змаганнях середини XVII століття, під проводом Богдана Хмельницького. Дзигівські козаки й прості селяни були в загонах Максима Кривоноса, Данила Нечая та Івана Богуна. 21 листопада 1764 року в день, коли весь православний світ святкував Собор Архистратига Михаїла, у селі було засновано Свято-Михайлівську церкву. У XVIII столітті Дзигівка входила до володінь князів Любомирських. А в 1787 році польський король Станіслав-Август дав селу привілей і те стало містечком, отримавши разом з тим право на проведення ярмарків, що проходили тут зазвичай раз у два тижні. З 1793-го року, внаслідок другого поділу Польщі, українські землі від Південного Бугу до Дністра, у тому числі і містечко Дзигівка, ввійшли до складу Російської імперії. У період з початку XIX століття містечко пов'язують з ім'ям Ярошинського. 1804-го року в Дзигівці було відкрито костел, окрасою якого стала скульптура Божої Матері заввишки 16 метрів, що стояла на площі перед будівлею костелу. Є свідчення про те, що дана скульптура була встановлена управляючим містечка в подарунок Ярошинському. Костел, який ви бачите на фотографії, можна відвідати і сьогодні; шкода, що не зберігся вищезгаданий монумент (зруйновано у 1919 році). Костел і скульптура Божої Матері стали візитівкою містечка. Крім того, згодом його неймовірно прославили багатолюдні ярмарки з широким вибором різноманітних товарів. Відкриття у 1912 році земської лікарні на 10 ліжок мало велике значення не тільки для Дзигівки — вона обслуговувала й 12 навколишніх сіл. Першим лікарем цієї лікарні був Рогозинський Констянтин Митрофанович. Жителі села ревно берегли будівлю лікарні — вона збереглася до наших днів і є гарним прикладом російського класицизму в провінційній архітектурі. Досі село зберігає давню ярмаркову традицію, відновлено костел, що активізувало католицьку общину, розчищаються старі цвинтарі та інші об'єкти історичного значення.

ПриміткиРедагувати

  1. ВРУ
  2. [1]
  3. [2][недоступне посилання з липня 2019]

ПосиланняРедагувати