Бейзимівка

село в Україні, у Вільшанській сільській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області

Бейзи́мівка — село в Україні, у Вільшанській сільській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 637 осіб (2001). У 1923—59 та 1977—2018 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

село Бейзимівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Вільшанська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18040110020088656
Облікова картка с. Бейзимівка (до 2018 року)
с. Бейзимівка 
Основні дані
Населення 637 (2001)
Площа 3,839 км²
Густота населення 165,93 осіб/км²
Поштовий індекс 13244
Географічні дані
Географічні координати 49°57′58″ пн. ш. 28°09′40″ сх. д. / 49.96611° пн. ш. 28.16111° сх. д. / 49.96611; 28.16111Координати: 49°57′58″ пн. ш. 28°09′40″ сх. д. / 49.96611° пн. ш. 28.16111° сх. д. / 49.96611; 28.16111
Середня висота
над рівнем моря
242 м
Водойми р. Тетерівка
Найближча залізнична станція Чуднів-Волинський
Відстань до
залізничної станції
5,3 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Короченська, 1, с. Вільшанка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13224
Карта
Бейзимівка. Карта розташування: Україна
Бейзимівка
Бейзимівка
Бейзимівка. Карта розташування: Житомирська область
Бейзимівка
Бейзимівка
Мапа
Мапа

CMNS: Бейзимівка у Вікісховищі

Школа
В центрі села

Населення ред.

В другій половині 19 століття село налічувало 68 дворів, мешканців — 580, них православних — 265, римокатоликів — 5 та 10 юдеїв[1]. Станом на 1885 рік мешкало 492 особи, налічувалося 62 дворових господарства[2].

За переписом населення 1897 року кількість мешканців зросла до 801 особи (387 чоловічої статі та 414 — жіночої), з яких 782 — православної віри[3].

В кінці 19 століття в селі нараховувалося 137 дворів та 1 009 мешканців, з них: 5 католиків та 10 юдеїв[4], на 1906 рік — 138 дворів та 826 мешканців[5].

Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 129 осіб, кількість дворів — 221[6].

Відповідно до перепису населення СРСР, на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 1 125 осіб, з них за статтю: чоловіків — 549, жінок — 576; за етнічним складом — всі українці. Кількість домогосподарств — 232, з них, несільського типу — 4[7].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 760 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 637 осіб[8].

Історія ред.

Згадується в люстрації Житомирського замку 1754 року, як село, що перебувало в посесії Шашкевича, сплачувало 6 злотих і 7,5 грошів до замку та 25 злотих — до скарбу[9].

В другій половині 19 століття — село Карповецької волості Житомирського повіту, на річці Тетерівці, за 63 версти від Житомира. Мала дерев'яну церкву церкву, приписану до парафії у Волосівці, за 3 версти. Час будови невідомий. При церкві було 26 десятин землі: 2 дес. — садиба, 14 дес. — рілля та 10 дес. — сіножаті. Великим землевласником був Савицький[1].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Карповецької волості Житомирського повіту Волинської губернії існували православна церква, постоялий будинок та водяний млин[2].

В кінці 19 століття — село Янушпільської волості Житомирського повіту; лежить за 58 верст від Житомира та 5 верст від Чуднова, при впадінні Тетерівки до Тетерева; має філіальну дерев'яну церкву, належить до парафії с. Волосівка. В селі є кахлеве виробництво. Перебуває у власности Савицьких, котрим належить 286 десятин землі та 770 десятин лісу. Раніше належала до Острозької ординації та, разом із Чудновом, була надана у власність князеві Єжи Любомирському[4].

В 1906 році — село Янушпільської волості (4-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового та губернського центру, м. Житомир, становила 74 версти, до волосної управи, в містечку Янушпіль — 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалось в Янушполі[5].

1923 року включене до складу новоствореної Бейзимівської сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Янушпільського району Житомирської (згодом — Волинська) округи; адміністративний центр ради[10]. Відстань до районного центру, міст. Янушпіль, становила 12 верст[6]. В складі сільської ради, 17 червня 1925 року, передане до Чуднівського району Бердичівської округи[10]. Відстань до районного центру, міст. Чуднів, становила 9 верст, до окружного центру, в Бердичеві — 40 верст, до найближчої залізничної станції, Чуднів — 5 верст[7].

5 березня 1959 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 161 «Про ліквідацію та зміну адміністративно-територіального поділу окремих сільських рад області», внаслідок об'єднання сільрад, село передане до складу Бабушківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області. В складі сільської ради, 30 грудня 1962 року, передане до Бердичівського району. 5 липня 1965 року, відповідно до рішення Житомирського ОВК № 403 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Бердичівського, Дзержинського, Любарського, Новоград-Волинського і Радомишльського районів та про об'єднання окремих населених пунктів області», село передане до складу новоствореної Галіївської сільської ради Бердичівського району. 8 грудня 1966 року, в складі ради, повернуте до відновленого Чуднівського району. 17 січня 1977 року, відповідно до рішення ЖОВК № 24 «Про питання адміністративно-територіального поділу окремих районів області», відновлено Бейзимівську сільську раду шляхом перенесення центру Галіївської сільської ради до Бейзимівки з відповідним її перейменуванням[10].

27 липня 2018 року село увійшло до складу новоствореної Вільшанської сільської територіальної громади Чуднівського району Житомирської області[11]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоутвореного Бердичівського району Житомирської області[12].

Відомі люди ред.

Примітки ред.

  1. а б М. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (російська). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 142. Процитовано 1 листопада 2022. 
  2. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-19)
  4. а б Bejzymówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 98. (пол.)
  5. а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906. http://history.org.ua/ (російська). с. 2. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 27 вересня 2021. 
  6. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року. http://history.org.ua/ (російська). Житомир. 1923. с. 159. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 28 вересня 2021. 
  7. а б Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 118-119. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021. 
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 28 вересня 2021. 
  9. К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (польська). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 154. Процитовано 1 листопада 2022. 
  10. а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська). Упор. Р. А. Кондратюк, Д. Я. Самолюк, Б. Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 197, 561, 582. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 28 вересня 2021. 
  11. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021. 
  12. Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 листопада 2022. 
  13. Канавський. https://leksika.com.ua/. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 28 березня 2021. 

Посилання ред.