Острозька ординація

Острозька ординація, Острозький майорат (пол. Ordynacja ostrogska), рідше Дубенська ординація — неподільність земель, які належали князям Острозьким, встановлена Янушем Васильовичем Острозьким (*1554 — †1620) і затверджена у 1609 році Сеймом Речі Посполитої. До складу Острозького майорату входило 24 міста і 600 сіл. Проіснувала до 7 грудня 1753 року.

ІсторіяРедагувати

 
Януш Острозький — засновник майорату

У 1609 році краківський каштелян князь Януш Острозький отримав дозвіл на заснування ординації з метою неподільності власної спадщини. Тим самим дозволом на території Острозької ординації встановлювалося земське право[1].

Згідно із заповітом Януша Васильовича, Острозький майорат мав перейти в спадщину до старшого сина Олександра Янушовича Заславського (*1581 — †1629) і його дружини Евфрузини Янушівни Острозької (*1605) й далі передаватися старшому в родині наступнику чоловічої статі. У разі припинення роду Заславських, Острозький майорат повинен був перейти до лицарів Мальтійського ордену[2]. Проте останній Острозький ординат Януш Олександр Санґушко за підмовою Авґуста Чорторийського роздарував Острозький майорат, що було оформлено Кольбушівською трансакцією від 7 грудня 1753 року. Дана подія стала потрясінням для Речі Посполитої і викликала суперечки. Конфлікт між магнатською групою «Фамілія» та королівським двором призвів до збройного протистояння, великий коронний гетьман Ян Клеменс Браницький захопив і утримував найбільший замок ординації — Дубенський. Януша Олександра Санґушка хотіли визнати в судовому порядку неправомочним. Нарешті 1766 року Сейм дав офіційну згоду на розформування Острозького майорату, за умови відрахування з тих маєтностей 300 тис. золотих річно до державної скарбниці на утримання війська Речі Посполитої[3]. У 1775 році за рахунок частини цієї суми було задоволено і претензії мальтійців: 120 тисяч річно передбачалося на утримання командорства і преора в Речі Посполитій, четверту частину цієї суми відраховувалося на Мальту. В 1788 році Сейм ухвалив інакший розподіл 300 тис. золотих[4].

Акт Острозької ординаціїРедагувати

Акт острозької ординації, який зберігається в Дрезденському архіві, було опубліковано відносно недавно; довгий час він ніколи не використовувався у працях. Це - реєстр гарнізону, військового і захисного озброєння та амуніції. Документ складено на чотирьох картах сіруватого кольору, формату А-4, поміщених у багатосторінковому акті. Підписаний він шефом Дубенського гарнізону, полковником Дортманом, який ймовірно, і є автором цього інвентарю (реєстру), на що вказує подібність стилю і почерку, підписів під рештою джерела.

ВійськоРедагувати

 
Вигляд Дубенського замку
 
Казимир Борейко — поручник хоругви латників майоратського полку

За статутом Острозького майорату, ординат зобов'язувався утримувати в бойовому порядку усі замки на території майорату, виставляти в разі потреби «острозьку міліцію» — 300 осіб, за пізнішими даними — 6000 вояків і користуватися гербом князів Острозьких-Заславських.

Крім Острозького, ще чотири майорати утримували військо на потребу Речі Посполитої: Замойський[5], Слуцький, Клецький i Олицький[6]. Вояки отримували платню зі скарбниці ордината і підпорядковувалися йому безпосередньо[7]. Єнджей Китович так змалював військо Острозького майорату часів князя Януша Олександра Санґушка:

Ostrogskiej albo dubieńskiej ordynacji piechota chodziła w prostych botach chłopskich z podkówkami i odarto; dragonia dubieńska noszona była porządnie, jako zawsze na oczach książęcia ordynata zostająca, który że miał upodobanie w dawaniu ognia, przeto była w nim doskonale wyćwiczona. Albowiem książę ordynat dzień w dzień lusztykujący z gościami i domowymi, raz po raz wychodził do niej na galerią, sam ją do ognia musztrując; trzymał duży kielich w ręku z winem, komenderując dragonią językiem niemieckim według zwyczaju powszechnego: «Macht ajch fertych, szlacht an, fajer», a gdy dragonia dała za tym słowem ognia, on wtenczas duszkiem wlał w siebie kielich wina.

Комендант Дубенського замку мав ранг полковника. Військо складалося з кінноти («золотих» гусарів, «срібних» панцерних, «легких» волохів і липок) і піхоти[8].

1627 року військо Острозького майорату брало участь у битві під Берестечком. 1683 року в обороні Відня.

Острозькі ординатиРедагувати

ІнвентарРедагувати

                                                            Арсенал
                                          Корвергрун - 15            Флінти - 78
                                          Пістолети - 15             Багнети - 78
                                          Барабани - 4               Палаші - 53
                                          Пищалі - 4                 Пантронташ - 77

Інвентар арсеналу Дубенської фортеці, разом з мідними і залізними гарматами, усією амуніцією, інструментами, що належить до фортифікації написано 2 січня 1759 року.

                                                    "АМУНІЦІЯ АРТИЛЕРІЇ"
                                       Гармати мідні - всього 5,                                         Картеч - 368,
                                       Гармати залізні - 15,                                             Стара хоругва,
                                       Гаківниці на лафетах - 2, без осади - 16,                         Шкіряні патрони і в них патронів - 1198,
                                       Порох гарматний, гарматні кулі, олов'яні, рушничні - 2100,        Карабінів нових - 181,
                                       Гранати скляні, залізні - 571,                                    Багнетів - 137,
                                       Форма до куль - 6,                                                Пістолетів - 37.

ПриміткиРедагувати

  1. Tadeusz Czacki. O litewskich i polskich prawach, o ich duchu, źródłach, związku i o rzeczach zawartych w pierwszem Statucie dla Litwy 1529 roku wydanem (пол.) (Перевірено 2 червня 2012)
  2. The Knights Hospitallers in Poland Архівовано 26 листопад 2012 у Wayback Machine. (англ.) (Перевірено 2 червня 2012)
  3. Ostrogska ordynacja // Encyklopedia Gutenberga (пол.) (Перевірено 2 червня 2012)
  4. Tadeusz Czacki. O litewskich i polskich prawach, o ich duchu, źródłach, związku i o rzeczach zawartych w pierwszem Statucie dla Litwy 1529 roku wydanem (пол.) (Перевірено 2 червня 2012)
  5. Як і Острозький майорат «на потребу Корони».
  6. «На потребу Литви».
  7. Ordynacje // Zygmunt Gloger. Encyklopedia staropolska (пол.) (Перевірено 2 червня 2012)
  8. Jędrzej Kitowicz. Opis obyczajów za panowania Augusta III (пол.) (Перевірено 2 червня 2012)

Джерела та літератураРедагувати

1. П. М. Кулаковський. Острозька ординація // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 687. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

2. О.Батюшков П.Н.Волынь. С-Перетбург. - 1888.с.174.

3.Ostroźska ordynacja//Wielka ilustrowana Encyklopedia Powszechna. Т.XII.Optymacji do Polowanie. -Kraków,1932. - s.41 -(2)

Бібліографія та посиланняРедагувати