Іванопіль (до 1946 року — Янушпіль[2]) — селище міського типу в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області.

смт Іванопіль
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Рада Краснопільська сільська громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване
Статус із 1924 року
Площа 11 км²
Населення 3476 (01.01.2011)[1]
Густота 316 осіб/км²
Поштовий індекс 13253
Телефонний код +380 4139
Географічні координати 49°51′31″ пн. ш. 28°12′56″ сх. д. / 49.85861° пн. ш. 28.21556° сх. д. / 49.85861; 28.21556Координати: 49°51′31″ пн. ш. 28°12′56″ сх. д. / 49.85861° пн. ш. 28.21556° сх. д. / 49.85861; 28.21556
Висота над рівнем моря 253 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Чуднів-Волинський
До станції: 20 км
До райцентру:
 - залізницею: 94 км
 - автошляхами: 79 км
Селищна влада
Адреса 13253, Житомирська обл., Бердичівський р-н, смт Іванопіль, вул. Незалежності, 19
Карта
Іванопіль. Карта розташування: Україна
Іванопіль
Іванопіль
Іванопіль. Карта розташування: Житомирська область
Іванопіль
Іванопіль

Commons-logo.svg Іванопіль у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

У селі річка Грабарка впадає у Тетерівку. Знаходиться за 25 км від районного центру та за 21 км від залізничної станції Чуднів-Волинський.

Походження назвиРедагувати

Перекази твердять, що населеним пунктом у XVII столітті володів польський державний діяч, магнат, князь Януш Острозький. Янушове поле — звідси і Янушпіль. Згодом назва була адаптованою на український лад — Іванопіль. Офіційно відбулося це 7 червня 1946 року, коли вийшов Указ Президії Верховної Ради УРСР.

ІсторіяРедагувати

Історія поселень на території сучасного Янушполя сягає в далеку кам'яну добу. Про це свідчать знайдені на цих землях наконечники, кремнієві сокири тощо. Проте ці поселення жодним чином не мають відношення до села.

Заснований в XVII столітті як Янушпіль Волинського воєводства у складі Речі Посполитої. Перші ж відомості про селище можна знайти в історичних документах часів визвольної війни українського народу 1648—1658 рр.. Під Янушполем стояв табір військ Богдана Хмельницького. Із селян селища формувалися окремі загони для боротьби з польською шляхтою. Табір стояв у лісі, котрий з того часу називають Богданівським. Крім того, в самісінькому центрі Іванополя при будівництві водопроводу в 1977 році було знайдено цілий скарб срібних монет, датованих 1616 роком. Згодом було встановлено, що монети викарбовані за часів правління Сигізмунда ІІІ.

З 1793 р. — у складі Російської імперії, містечко Житомирського повіту Волинської губернії.

У 1870 році — містечко, мало 1017 мешканців, церкву, католицьку каплицю (відносилась до Краснопольської парафії), синагогу, єврейський дім молитви, свічний завод, дві грабарні, 68 ремісників.

Було у власності Домбровських, Букарів, у к. ХІХ ст. — поділено між Пігловськими та Гулевичами.[3]

У 1886 році у містечку було засновано цукрозавод.

З 1923 до 1957 років  Іванопіль — районний центр.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 231 житель селища[4].

У Другій світовій війні загинуло 226 жителів Іванопіля.

За часів СРСР у смт була розташована центральна садиба радгоспу «Іванопільський». Господарство спеціалізувалось на вирощуванні цукрових буряків. Працювали 8-річна та середня школи, ПТУ, будинок культури, 2 клуби, 2 бібліотеки, дільнична лікарня на 90 ліжок, дитячі ясла й дитсадок на 200 місць.[2]

У пам'яті старожилів залишились спогади про панські маєтки Юроскіса та Генсінського, старовинний склеп на польському цвинтарі. Молодші ж пам'ятають виставку народного господарства. Жителі 50-х років згадують, як переглядали кінофільми в літньому кінотеатрі, відпочивали у старому сквері з розлогими вербами. А сучасна молодь не вірить у те, що селищем їздив міський автобус «Хлібзавод — Цукрозавод», місцевий побуткомбінат надавав населенню близько 10 видів послуг, було професійно-технічне училище. Іванопіль жив повноцінним, але радянським життям: на 1991 рік у селищі було 35 організацій і проживало 5,5 тисяч населення.

Єврейська громадаРедагувати

В 1847 році в Іванополі проживало 605 євреїв, в 1897 — 1251 (24,6 % від усього населення), в 1923 — 1236, в 1926 — 1369 (19,2 %), в 1939 — 721 єврей. В 1873 році були дві синагоги, в кінці XIX століття — синагога і талмуд-тора. Основне заняття єврейського населення — торгівля хлібом і худобою. 25-29 березня 1919 р. в селищі стався погром, можливо влаштований військами Директорії. На початку липня 1941 р. смт. був окупований німецькими військами, 20 травня 1942 було розстріляно 900 євреїв, всього на території району знищено 1171 євреїв. Ветерани пригадують колону, переважно єврейського населення, яка прямувала своїм останнім шляхом вулицями села під гвинтівками поліцаїв.

В 1989 в Іванопіль проживало 5 євреїв (0,1 %).

ПромисловістьРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 14 жовтня 2011. 
  2. а б Іванопіль, Чуднівський район, Житомирська область » Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU). Процитовано 22 серпня 2019. 
  3. Sulimierski, Walewski, red. Chlebowskiego. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom III - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl (пол). Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 22 серпня 2019. 
  4. Іванопіль. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати