Заболотне (Крижопільський район)

село в Крижопільському районі Вінницької області (Україна)

Заболо́тне (до 1929 — Чоботарка) — село в Україні, Крижопільської селищної громади у Тульчинському районі (до 2020 року Крижопільський район) Вінницької області. Населення становить 1397 осіб.

село Заболотне
Заболотне 04.jpg
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Тульчинський район
Громада Крижопільська селищна територіальна громада
Рада Заболотненська сільська рада
Код КАТОТТГ UA05100070040022108
Облікова картка Заболотне 
Основні дані
Засноване 1756
Населення 1397
Площа 1,8 км²
Густота населення 776,1 осіб/км²
Поштовий індекс 24631
Телефонний код +380 4340
Географічні дані
Географічні координати 48°25′45″ пн. ш. 28°54′06″ сх. д. / 48.42917° пн. ш. 28.90167° сх. д. / 48.42917; 28.90167Координати: 48°25′45″ пн. ш. 28°54′06″ сх. д. / 48.42917° пн. ш. 28.90167° сх. д. / 48.42917; 28.90167
Середня висота
над рівнем моря
294 м
Відстань до
обласного центру
127 км
Відстань до
районного центру
48,5 км
Найближча залізнична станція Княжеве
Місцева влада
Адреса ради 24631, с. Заболотне, вул. Чоботарська, 21;
Карта
Заболотне. Карта розташування: Україна
Заболотне
Заболотне
Заболотне. Карта розташування: Вінницька область
Заболотне
Заболотне
Мапа

CMNS: Заболотне у Вікісховищі

Село отримало сьогоднішню назву на честь видатного українського мікробіолога Данила Заболотного, який в ньому народився в 1866 році. У селі зберігся будинок, де народився учений, працює меморіальний музей.

Фізична відстань до райцентру становить[1] близько 10 км, автодорогами — 48,5 км і частково збігається із автотрасою Т 0202.

ІсторіяРедагувати

Вперше у письмових джерелах село згадується 1756 року, тоді воно належало поміщикам Бржозовським. У 1847 році відробляли панщину 5 парних тяглових, 129 тяглових і 13 безкінних селянських господарств. Завдяки близькості чорноморських портів поміщики вирощували пшеницю на експорт.

Після скасування кріпосного права 1861 року заможні селяни купували землю в поміщиків, вирощували технічні культури, будували нові млини та олійні. Худобу продавали в Жабокричі, а хліб, фрукти, тютюн та мед возили до Одеси. Бідніші селяни працювали на будівництві залізниці Одеса-Київ, цукрового заводу в Соколівці.

В 1893 році — село Чоботарка (Чеботарка рос.) Ольгопільського повіту Чоботарської волості Подільської губернії. 334 двора (господарства). 1829 жителів обох статей.[2]

На початку XX ст. в Чоботарці було 412 дворів і 1940 мешканців. Заможним селянам 13 вітряків, 3 олійниці. Багато селян працювали на бурякових плантаціях власника Соколівської цукроварні, якому лише в Чоботарці належало 595 десятин землі.

Нерівномірний розподіл худоби, землі, знарядь її обробітку зумовлював усе більше майнове розшарування селян. Через бідність та безземелля великої частини селян траплялись бунти проти поміщиків, незаможні селяни підтримували революційні настрої та прихід радянської влади. Під час революції 1905—1907 рр. основною формою боротьби селян Чоботарки став рух за землю.

У 1918-1921 роках село опининилося у центрі боротьби за владу між Червоною армією, військами Петлюри та Денікіна і кожен з них мав прихильників та противників серед місцевих жителів. У 1921 р. радянська влада в селі встановилась остаточно. У 1929 році утворилися колгоспи. Однак, противники радянської влади до 1930 року чинили активний опір колективізації.

У радянські часи кількість населення становила 1980 жителів.

ГеографіяРедагувати

У селі бере початок Безіменна річка, ліва притока Бережанки.

В околицях села розташоване заповідне урочище Соколівська дача.

Соціальна сфераРедагувати

1881 року в селі відкрили однокласну школу, де навчалися тільки хлопчики і був один вчитель. У 1903—1913 рр. її відвідувало 10 відсотків дітей шкільного віку, оскільки більшість селян не мали змоги оплачувати навчання дітей. 1903 року школу закінчило 17 хлопчиків і 3 дівчинки. У 1907 році в селі було відкрито нижчу агротехнічну школу, в якій навчалося 35 селянських дітей.

1936 року в селі відкрили середню школу. У 1940 році на базі навчально-тракторного комбінату створили також ремісниче училище, яке готувало кадри для сільського господарства.

1936 року на території села збудували лікарню, а з 1939 року на її базі відкрили дитячий санаторій на 60 ліжок.

У часи незалежної України у селі працює загальноосвітня школа І-ІІ ст. та вище професійне училище.

Відомі людиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Є.С. Коношевська, В.Я. Поліщук. Заболо́тне // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.341-349

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Гугл мепс
  2. Гульдман, В. (1893). Населенные_места_Подольской_губернии (російською). с. 539.