Яворівка (Драбівський район)

Яворі́вка — село в Україні, у Драбівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване в долині річки Малий Чумгак за 27 км від районного центру — смт Драбів та за 7 км від залізничної станції Кононівка. Населення — 782 чоловіка (на 2009 рік).

село Яворівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Драбівський район
Рада/громада Яворівська сільська рада
Код КОАТУУ 7120689701
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Перша згадка середина 18 століття
Населення 782 чоловіка (на 2009 рік)
Територія 32,2835 км²
Поштовий індекс 19820
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 50°07′42″ пн. ш. 32°03′25″ сх. д. / 50.12833° пн. ш. 32.05694° сх. д. / 50.12833; 32.05694Координати: 50°07′42″ пн. ш. 32°03′25″ сх. д. / 50.12833° пн. ш. 32.05694° сх. д. / 50.12833; 32.05694
Середня висота
над рівнем моря
123 м[1]
Водойми річка Малий Чумгак
Відстань до
обласного центру
76,3 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
27 км
Найближча залізнична станція Кононівка
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Карта
Яворівка. Карта розташування: Україна
Яворівка
Яворівка
Яворівка. Карта розташування: Черкаська область
Яворівка
Яворівка

ІсторіяРедагувати

Перші поселення нинішнього села відносяться до початку XVIII століття. На правому березі річки Малий Чумгак було невелике поселення, що складалося з кількох дворів. За переказами сучасників, першими поселенцями були селяни з Чернігівщини.

Відомо, що у середині XVIII століття на захід від хутора поселився Лука Галенко — найімовірніше козацький старшина. Пізніше нащадки козака Луки, або ж і він сам видозмінили своє прізвище на Галенковського, а хутір дістав назву Лукашівка. Землю на лівому березі Чумгака почав освоювати козацький старшина Яків Лизогуб і почав заселяти її селянами. Так через кілька років утворився хутір Лизогубівка. Йшов час, населення кількісно зросло, необхідно було будувати храм божий. Таке розпорядження й одержав Галенковський від полтавського губернатора. На честь перемоги російської армії над Наполеоном було закладено фундамент церкви.

У 1814 —1815 роках будівництво продовжувалось, але дуже повільно — вичерпались кошти. Відкриття храму відбулося урочисто 21 вересня 1817 року. У перший день служіння в церкві було вирішено хутір Лукашівка назвати селом Богодарівка: нібито Бог послав військових до пана, які подарували гроші на завершення будівництва церкви. Слід відзначити, що спочатку «храм божий» до середини XIX століття мав статус часовні. Відповідно літургія в ньому не проводилася. А вже під кінець зазначеного століття Богодарівка та ряд хуторів нашого приходу мала Різдво-Богородичну церкву. У 1882 році поряд із церквою спорудили дерев'яну дзвіницю. При церкві ісінувала змішана церковнопарафіяльна школа. Назва Богодарівка проіснувала до зими 1925 року, коли село було перейменовано на Сталінівку.

У 1931 році, під час примусової колективізації, в Сталінівській сільраді утворено три колгоспи:

  • в селі Сталінівка — ім. Кузьменка;
  • на хуторі Лизогубівка — «Спільний пахар»;
  • на хуторі Червона Дача — «Червоногвардієць».

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

21 вересня 1941 року Сталінівку зайняли німецькі війська й утворили общини. У 1941 році село знову було перейменовано на Богодарівку. 21 вересня 1943 року радянські війська відвоювали село і йому було повернуто назву Сталінівка.

У радянсько-німецькій війні брало участь 317 яворівців, з них 147 нагороджено орденами й медалями. В пам'ять про 142 яворівців, що загинули у боях з гітлерівцями, споруджено обеліск Слави.

У 1959 році утворено колгосп ім. Калініна, а в 1960 році — ім. Куйбишева, який проіснував до кінця 90-х років XX століття.

У листопаді 1961 року Сталінівку перейменовано на Яворівку (XXII з'їзд КПРС). Відтоді хутори Лизогубівка і Червона Дача входять до складу села Яворівка.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 1 515 чоловік, тут містилася садиба колгоспу ім. Куйбишева, який мав в користуванні 2,3 тисяч га землі, у тому числі 2 тисячі га орної. Напрям господарства був зерново-буряковий з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом. На той час у селі працювали восьмирічна школа, де навчалися 197 учнів, будинок культури на 450 місць клуб, 2 бібліотеки з книжковим фондом 13 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, 2 магазини, стадіон.

Колгосп імені Куйбишева мав у своєму користуванні хорошу механізовану тракторну бригаду, автомобільний парк. У найкращі роки тваринницька ферма налічувала 2000 голів ВРХ, близько 2000 свиней, вівчарня — 600 голів. Також на хуторі Червона Дача розміщувалася пасіка, курник та багато всього іншого. Село жило повноцінним господарським життям. На колгоспні кошти збудовано просторі двоповерхові школу, будинок культури, дитсадок…

Сьогодні колективного господарства, або рівноцінної йому господарської структури не існує. Є кілька фермерських господарств (СФГ «Відродження», СФГ «Добробут» тощо), але вони не відіграють помітної ролі у житті села, а просто поки що животіють на рештках колишнього колгоспу імені Куйбишева.

ПерсоналіїРедагувати

У селі народився Загородський Михайло Пилипович (* 18 вересня 1902 — † 18 листопада 1965) — Герой Радянського Союзу[3];

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати