Вікіпедія

Михайлючка

село в Шепетівському районі Хмельницької області

Михайлю́чка (колишня Рисовата) — село в Україні, у Шепетівському районі Хмельницької області. Центр Михайлюцької сільської громади. Населення становить 1 574 особи (2007).

село Михайлючка
Церква Божої Матері
Церква Божої Матері
Церква Божої Матері
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Шепетівський район
Громада Михайлюцька сільська громада
Облікова картка облікова картка 
Основні дані
Засноване 1796
Населення 1 574 особи (2007)
Площа 2,42 км²
Густота населення 650,4 осіб/км²
Поштовий індекс 30416
Телефонний код +380 3840
Географічні дані
Географічні координати 50°17′24″ пн. ш. 27°18′39″ сх. д. / 50.29000° пн. ш. 27.31083° сх. д. / 50.29000; 27.31083Координати: 50°17′24″ пн. ш. 27°18′39″ сх. д. / 50.29000° пн. ш. 27.31083° сх. д. / 50.29000; 27.31083
Середня висота
над рівнем моря 		244 м[1]
Відстань до
районного центру 		22 км
Найближча залізнична станція Майдан-Вила
Місцева влада
Адреса ради 30416, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Михайлючка, вул. Мазунова, 44а
Карта
Михайлючка. Карта розташування: Україна
Михайлючка
Михайлючка
Михайлючка. Карта розташування: Хмельницька область
Михайлючка
Михайлючка
Мапа
Мапа

CMNS: Михайлючка у Вікісховищі

Географія ред.

Через село проходить залізниця Шепетівка — Новоград-Волинський, у самому селі знаходиться залізнична станція Майдан-Вила. На північ, до села Городнявки, та на південь, до села Цмівки, збудовані автодороги.

Історія ред.

У 1793 році після другого поділу Польщі була утворена Волинська губернія до складу якої увійшли Шепетівка і навколишні села та хутори. Саме в цей період на Волині з'являються німецькі поселення-колонії. Німці купували земельні наділи у місцевих поміщиків та князів. За переказами старожилів назва села походить від прізвища поміщика Михайлюка, що жив у селі Медведівка і володів землями та багатими лісами. Ліс і ділянки землі він продавав. Заселення цієї місцевості відбувалось за рахунок переселення німців і поляків із районів Гродного й з-під Варшави та українців із навколишніх сіл. Внаслідок цих історичних подій навколо теперішнього села Михайлючки з 1796 по 1810 роки утворюються хутірські поселення німців, поляків, євреїв та українців. Одним з перших хуторів були Михайлючка та Антонівка, з часом з'явились хутори Рисовата та Капітульщина. В За даними губернського статистичного комітету міста Житомир Михайлючка, як село згадується в кінці XIX століття. На той час хутори розширились. В 1899 було зареєстровано в селі Михайлючка - 88 дворів, Рисовата - 32 двори. Ці села на той час відносились до Хролинської волості, Ізяславського повіту Волинської губернії [2]. Село Рисовата проіснувало до 1960 року, після було реорганізоване в село Михайлючка.

В другій половині ХІХ ст. у працювало дві школи лютеранських общин. В 1860 році відкривається Рисоватська приватна школа, до якої ходили діти різних національностей, навчання велось німецькою мовою. Навчалось 24 хлопчиків і 14 дівчаток. Вчитель Георгій Готлібович Фрідріх. 1885 року громада відкриває Михайлюцьку приватну школу, у якій навчалося 30 хлопчиків та 17 дівчаток. Вчитель Рудольф Шульц. [3]. Школи національних меншин були ліквідовані в середині 20 років ХХ ст. під гаслом виправлення націоналістичних відхилень. Після будівництва залізничної лінії Київ — Брест 1873 року та залізничного вокзалу Майдан-Вила в 1911 році населення навколишніх хуторів збільшується. В 1911 році в селі Михайлючці було 72 двори, де жило 390 чоловік, а в селі Рисоваті - 16 дворів з населенням 157 чоловік[4]. В 1917 році відкривається державна початкова школа. Після початку першої світової війни німецьке населення було виселене в східні райони росії, яке повернулось в Рисовату після 1922 року.

 
Поштова марка «Стрілець Легіону Українських січових стрільців»

6 листопада 1921 року під час Листопадового рейду через Майдан-Вилу проходив відділ Василя Падалки Армії Української Народної Республіки. Тут він найняв селян з підводами, що привезли на станцію продовольчий податок на користь окупаційної московської влади.

24 листопада 1921 року через Майдан-Вила, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки. Тут вона перейшла залізницю Шепетівка — Новоград-Волинський.

У 1925 року, згідно рішень ВУЦВК, із метою надання національним меншинам права і можливості розвивати свою культуру і мову, створювалися національні сільські Ради в тих селах, де проживала значна кількість їх представників. На Шепетівщині було утворено дві німецькі національні сільські Ради в складі с.Михайлючка (с. Рисовата, колонії Капітульщини та другої, куди входили колонія Дерманка (нині с.Дубіївка) та колонія Антонівка (нині цього поселення немає) тощо. На 1 січня 1926 р. на Шепетівщині проживало 1592 особи німецької національності[5]

У часи колективізації в німецьких колоніях також створюються колгоспи. 1929 р. у селі Михайлючка організовується колгосп ім. Рози Люксембург, а в селі Рисовата – колгосп ім. Тельмана. Під час колективізації значну частину німців-колоністів, яких називали куркулями, вислано за межі області. В 1929 році на території села Михайлючки побудували завод вогнетривів. Після війни завод було відбудовано та розширено.

Згідно рішення окружного земельного відділу м. Шепетівки від 19 січня 1930 року почали забирати у селян насінний фонд, худобу, свиней, птицю. Це викликало опір селян та масові протести. Повстання почалось з Плужанського району та перекинулось на усю Шепетівську округу [6] На початку лютого "Волинка" докотилась до сіл Михайлюцької сільради. Понад 200 жінок сіл Цмівка, Конотоп, Судимонт, Михайлючка озброєні косами, ціпами, вилами пішли громити колгоспні комори. Організатором була Бунтовська Лідія. Вимогами жінок були: 1. Звільнити з під арешту полонського ксьонза і не обкладати його податком. 2. Випустити з ДОПРу всіх арештованих мешканців сіл. 3. Зняти експортне оподаткування. 4.Завести промтовари на село за потребами населення і не поділяти пайщиків на бідняків та експортників. Та інше, всього було 8 пунктів. Для придушення повстання з Шепетівки був надісланий загін кавалеристів. Жінок зігнали до купи. Заарештували Бунтовську Лідію та Фноську (прізвище не відоме) Ці жінки додому не повернулись. Невдоволення серед населення посилилось. Восени 1931 року вночі невідомим було вбито голову Михайлюцької сільської ради Шварца Г.С., який був присланий Шепетівською партійною організацією. [7]

1932 рік був трагічним для всієї України. Під час Голодомору були випадки смерті цілих сімей. Не принесло полегшення і літо 1933 року. Частина людей померла від їжі. Померлих частіше ховали в одній могилі. Після голоду залишилось багато сиріт. Опікунство над ними взяли колгоспи.[7]

У березні 1935 р. населення цих сіл поповнилося за рахунок переселенців із Чернігівської області. У 1936-1937 рр. німців-колоністів знову було депортовано в східні області України і до Казахстану [8]

1935 відкривається Михайлюцька семирічна школа. Приміщення дерев'яне. 128 учнів навчало 11 вчителів. Деякі вчителі перейшли з Дерманської школи. З 1938 року школа стає десятирічкою. Перший  випуск 10 класу відбувся 21 червня 1941року. [9]

1939 року німецькі та радянські війська окупували Польшу, назрівала війна. І знову переселення. За постановою уряду деякі сім'ї Михайлючки знову підпадають під чергове переселення. Зникає німецька меншина села.

Про початок війни першими дізнались військові. Відразу почалась евакуація. Подали ешелон в який завантажили солдат, взявши саме необхідне. Все що залишалось на військових складах було розібране місцевим населенням. З перших годин почалась мобілізація чоловічого населення. Багато сімей евакуювались. Боїв за село не було, фашисти швидко пішли на схід. З серпня місяця в селі починає встановлюватись німецька влада. В приміщені заводської пожежної охорони був організований поліцейська ділянка. В ці дня була організована каральна експедиція фашистів по знищенню євреїв та активістів села.

Фашисти вирішили відновити німецькі колонії в навколишніх селах. Для цього з різних районів до Михайлючки, Цмівки, Хмелівки, Заморочення, Дубіївки звозили німецькі сім'ї, всі хто мав в своєму поколінні німецьке походження називали "поколінцями". Якщо поколінець переходив на бік фашистів (приймав німецьке громадянство) - його називали "дойчі".

На селі призначається комендант німець Барц. Він організовує роботу сільського господарства. Поколінці наймають до себе на роботу жителів села. Селам дають німецькі назви. Рисовата - Рейхенау; Цмівка - Гільнерсдорф; Дубіївка - Дермансдорф.

Німецьких частин у селі не було, на допомогу Барцу був приставлений загін мадяр, які розмістили в новій школі своїх коней.

Весною 1942 року поширюються чутки про перших партизан. МИхайлючка та прилеглі села оточені густим лісом, саме в них переховувались невеличкі загони та окремі месники. Партизанські загони складались з місцевих жителів та військових, що потрапили в оточення та не змогли догнати фронт.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

3 лютого 2024 року селі Михайлючка парафія церкви Казанської Ікони перейшла з Московського патріархату в Православну Церкву України.[10]

Економіка та інфраструктура ред.

В селі діють Михайлюцький ліцей, Михайлюцький дошкільний навчальний заклад «ДЗВІНОЧОК» та Михайлюцька сільська бібліотека (філія Центральної бібліотеки ім. М.Коцюбинського ЦБС Шепетівського району)

За 6 км на схід, біля села Новаки Понінківської громади знаходиться Майдан-Вильське родовище каоліну, звідки постачається каолін для ТОВ «Майдан-Вильський кар'єр».

Відомі люди ред.

  • Мазунов Руслан Олександрович (1979—2014) — український військовик, майор, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. Загинув в ході антитерористичної операції поблизу Слов'янська.
  • Циклаурі Ревазо Шотаєвич (1984—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Лебіга Михайло Ігорович (1997) — український блогер, стример.

Світлини ред.

  •  
    Станція Майдан-Вила
  •  
    Церква Святої Казанської Божої Матері
  •  
    Будинок культури
  •  
    Школа
  •  
    Старостат
  •  
    Капличка
  •  
    Дитячий садок
  •  
    Дитячий майданчик

Примітки ред.

  1. ↑ Погода в селі. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 29 червня 2022.
  2. ↑ За даними губернського статистичного комітету міста Житомир 1899 р., сторінка 89
  3. ↑ Иноверческие начальные школы в немецких колониях (хролинська волость). Памятная книга народных училищ Волынской губернии на 1909-1910гг.
  4. ↑ Список населених пунктів Волинської губернії. місто Житомир. 1911. с. 255.
  5. ↑ Огінський, В.Г. (1995). Національні меншини не терені Шепетівської округи в 20 – 30-х роках ХХ ст. Хмельницький – Шепетівка: Матеріали регіональної наукової краєзнавчої конференції. – Хмельницький – Шепетівка. с. 180—181.
  6. ↑ Галімов, Акім. Реальна історія розкуркулення.
  7. ↑ а б Фонд «Музей пропаганди» (колишній музей Островського) «Історія с. Михайлючка, записана бібліотекаркою Михайлюцької школи Захарець Н.Р.»;
  8. ↑ https://perspekt.org.ua/articles/1746 див. архів музею Пропаганди (м. Шепетівка)
  9. ↑ Блог вчителя історії та правознавства Володимира Захарця.
  10. ↑ До ПЦУ перейшла церква на Шепетівщині.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про Шепетівський район.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайлючка&oldid=42362984