Великий Порськ

село в Ковельському районі Волинської області України

Вели́кий Порськ — село в Україні, у Голобській селищній територіальній громаді Ковельського району Волинської області. Населення становить приблизно 250 осіб.

село Великий Порськ
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Ковельський район
Громада Голобська селищна громада
Код КОАТУУ 0722188003
Основні дані
Населення 250
Площа 0,749 км²
Густота населення 333,78 осіб/км²
Поштовий індекс 45084
Телефонний код +380 3352
Географічні дані
Географічні координати 51°04′31″ пн. ш. 25°08′42″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
184 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Ковельська, 1, смт. Голоби, Ковельський р-н, Волинська обл., 45070

староста — вул. Мартинюка, 5, с. Поповичі, Ковельський р-н, Волинська обл., 45090

Карта
Великий Порськ. Карта розташування: Україна
Великий Порськ
Великий Порськ
Великий Порськ. Карта розташування: Волинська область
Великий Порськ
Великий Порськ
Мапа

ІсторіяРедагувати

Село Порськ згадується під 1498 роком як маєтність Андрія Сангушки. В 1511 році переходить до князів Острозьких, Іллі, а пізніше знову до Сангушків. В документальній згадці з 1527 р. село Порськ або Порцьк належало Івану Хребтовичу («подскарбию королевскому, Ивашкъ Литавору Богданову сыну Хребтовичу»).

10 серпня 1527 р.(перша письмова згадка про село) король Сигізмунд І повідомляє із Кракова Федора Чарторийського, старосту Луцького, про те, що він дарував князю Федору Андрійовичу Сангушці, старості Володимирському, на його прохання помістя — дві третини села Порська. Після смерті Хребтовича ці землі лишилися в розпорядженні короля. Помістя ці були віддані королем князю Сангушці тимчасово, поки не знайдуться спадкоємці Хребтовича. Третю частину володінь донька Хребтовича відписала своєму чоловікові Василю Чапличу. Через 2 місяці, а саме — 10 жовтня 1527р, король Сигізмунд в листі до князя Федора Сангушки повідомляє про те, що дароване йому помістя він присудить спадкоємцям Івана Хребтовича — Івану Русину та Федьку Оношкевичу. Але князь Ф. Сангушка не згоджувався віддати землі, і король розпорядженням від 18 грудня 1527 р. залишив йому дві частини с. Порська до свого приїзду у велике князівство Литовське.

В 1530 р. 2 лютого в Кракові король Сигізмунд І у своєму листі до Сангушків пише, що зобов'язується захищати їх перед радою Литовською від претензій «спадкоборців» Івана Хребтовича. В 1535 р. 20 травня у Вільно король дав князю Ф. А. Сангушці грамоту, у якій затвердив його в правах вічного володаря двома частинами села Порська.

У князя Федора Андрійовича Сангушки були діти — син Роман і дочка Федора, яка вийшла заміж за королівського маршалка Петра Богдановича Загоровського.

По розділу с. Порськ дісталось на долю дочки, яка і внесла це помістя в дім чоловіка. Петро Загоровський був російської народності на Волині.

Після смерті Петра Загоровського, власником с. Порська став його син Федір Загоровський, староста Володимирський. Читаючи історичні свідчення, дізнаємося про долю останньої — третьої частини села, яка належала Василю Чапличу, перейшла потім у володіння до його сина, Григорія Васильовича Чаплича. Пізніше він продав його старості Луцькому, князю Богушу Федорович Корецькому (історик спирається на документи від 8 жовтня 1568 р.). Через півтора року, князь Богуш Корецький 10 березня 1570 р. обміняв свою частину села Порська на село Підлізці, що належало Загоровським. Таким чином з 1570 р. дворяни Загоровські стали нероздільно володіти всім помістям Порським.

Федір Петрович Загоровський був одружений з Ганною Семашко. Очевидно, шляхом шлюбних зв'язків Порське помістя перейшло у володіння дворян Семашків.

Історичні матеріали розповідають про копію грамоти, яка зберігалася в Порській церкві. Видана 24 жовтня 1727 р. власником Великого і Малого Порська. Самуїлом і його дружиною Софією Семашками на побудову в с. Порськ православної церкви в ім'я Святого Апостола Луки. Зміст цієї грамоти такий: «Самуїл і Софія Семашки, власники Великого і Малого Порська, стольники, Вишгородські. Всім родам і кожному окремо, — кому про це знати належить, доводимо до відома, що ми, подружжя, маючи першочерговою метою нашого життя — старання, щоби слава Всевишнього неустанно прославлялась, вирішили в родовому нашому помісті Порську побудувати церкву в ім'я Св. Апостола і Євангеліста Луки, під цю побудову, при допомозі Всевишнього творця відвели землю, що є у власності Євстахія Шафарука, а під погост церковний — кусок землі, 44 кроки в довжину і 22 кроки в ширину; надалі — щоб, згідно з нашою волею і обітницею, хвала Всемогутнього неустанно здійснювалась, надаємо богомольцю при цій церкві на вічні часи своєю презентою, від себе і нащадків наших, наступні урочища: Загурце, Кругле, Болотце, Сидинку, Селище, Заляддя і Високе. Під побудову будинку священикові і під садибу відводимо землю Пилипа Голика». Запис цей зроблений в Порську 24 жовтня 1727 р. і скріплений власноручними підписами подружжя Сема шків і їх іменною печаткою.

До 14 серпня 2015 року село підпорядковувалось Поповичівській сільській раді Ковельського району Волинської області[1].

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 282 особи, з яких 122 чоловіки та 160 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 269 осіб.[3] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[4]

ПостатіРедагувати

ПриміткиРедагувати

ВиноскиРедагувати