79-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)

військова частина

79 окрема десантно-штурмова Таврійська бригада (79 ОДШБр, в/ч А0224, пп В4174) — військове з'єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України чисельністю у бригаду. Базується у м. Миколаїв.

79 окрема десантно-штурмова Таврійська бригада
(2023—дотепер)

79 окрема десантно-штурмова бригада (2016—2023)


79 окрема аеромобільна бригада
(2007—2016)


79 окремий аеромобільний полк
(1999—2007)


40 окрема аеромобільна бригада
(1992—1999)
Нарукавний знак бригади
На службі 1979 — дотепер
Країна  Україна
Вид ЗСУ Збройні сили
Тип  Десантні війська
Чисельність бригада
Пункт базування м. Миколаїв,
Миколаївська область
Гасло «В єднанні - сила!»
Річниці 1 грудня (День військової частини)
Операції

Миротворчі операції: (Югославія, Ірак, Сьєрра-Леоне, Косово, Ліберія);
Російська збройна агресія проти України

Російське вторгнення в Україну

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесні найменування «Таврійська»

Медіафайли на Вікісховищі

Навесні 2014 року серед перших була піднята для відбиття російської агресії. Підрозділи бригади брали участь у боях за Слов'янськ, а згодом — на різноманітних ділянках фронту на сході України. З 2016 року бригада була переформована на десантно-штурмову і отримала танковий підрозділ.

В лютому 2022 року взяла активну участь у відбитті збройної агресії російської федерації проти України. Обороняла Сєвєродонецьк, Лиман, Мар'їнку. За зразкове виконання покладених завдань під час захисту територіальної цілісності та незалежності України у 2022 році була відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу», а в 2023 - отримала почесне найменування "Таврійська".

Історія ред.

Після розпаду СРСР у 1992 році 40-ва окрема десантно-штурмова бригада перейшла під юрисдикцію України й увійшла до складу Збройних сил України з назвою 40-ва окрема аеромобільна бригада. Бригада була перепідпорядкована командувачу Одеського військового округу. На той час організаційно бригада складалась із 2 важких та 1 легкого повітряно-десантних батальйонів та підрозділів забезпечення.[1]

У 1999 році переформована на 79-й окремий аеромобільний полк.[1]

Десантники 79-го полку брали участь у ряді миротворчих операцій у Сьєрра-Леоне, Іраку, Ліберії та країнах колишньої Югославії (Сербія, Косово, Македонія, Чорногорія).[1]

1 липня 2007 року шляхом об'єднання 79 аеромобільного полку з 11-м полком армійської авіації була створена експериментальна 79-та окрема аеромобільна бригада.[2][3]

79-та бригада брала участь у ряді міжнародних навчань, де зарекомендувала себе з позитивної сторони.[джерело?]

 
 
79 ОДШБр
На карті України

Вторгнення Росії до України і анексія Криму ред.

Після початку російської інтервенції до Криму частина 1-го батальйону бригади була піднята за тривогою 2 березня 2014 року. Сформований з контрактників підрозділ був направлений в Херсонську область, на перешийок до Криму, під Чаплинку. Існував план перекинути ці підрозділи на територію самого Криму і закріпитися там у кількох населених пунктах на півночі. Один із офіцерів бригади, майор Дмитро Марченко, на цивільному автомобілі їздив до Армянська оцінити ситуацію. Розвідка показала, що у місті головну трасу вже контролювали російські війська вторгнення. План скасували, підрозділ залишився на перешийку. У 20-х числах березня формувався вже 2-й батальйон із числа мобілізованих.[4]

Війна на сході України ред.

Станом на 18 квітня вже повністю боєздатні 1-й та 2-й батальйони перебували в Херсонській області, 18 травня направилися в Запорізьку область, а в червні — в Донецьку. Ще один батальйон бригади, 88-й окремий, перебував в Одеській області і був кадрованим, участі у бойових діях не брав через некомплект як техніки, так і військовослужбовців.[4]

З 3 по 5 червня 2014 року бійці зі складу 1-го батальйону бригади брали участь у звільненні Красного Лиману. У бою загинув солдат Власенко Юрій Олександрович. 1-й батальйон перебував у цьому районі до повного звільнення Слов'янська 5-го липня.[5]

У цей же час розвідувальна рота і 2-й батальйон, який вже був доукомплектований, були відправлені на південь, під Волноваху, на зміну 51-й окремій механізованій бригаді, що була виведена із зони бойових дій після бою під Волновахою.[6]

Бої на україно-російському кордоні ред.

Згодом з військовослужбовців 2-го батальйону бригади сформували дві ротно-тактичні групи, які залучили до прикриття кордону з РФ.[6]

12 червня 2014 року бійці розвідувальної роти та 2-го батальйону бригади за підтримки 1-ї гаубичної батареї бригади брали участь у Бою за Савур-Могилу. У бою загинуло два військовослужбовці бригади Татарінов Сергій Петрович та Шерстньов Сергій Андрійович.[7]

Інший підрозділ 2-го батальйону бригади під командуванням майора Кривоносова Сергія в той же день разом із підрозділами 72-ї окремої механізованої бригади форсував річку Міус в районі Маринівки, там було встановлено переправу через річку. Після цього підрозділ висунувся в с. Кожевня і продовжив рух далі в район с. Дякове. Задля забезпечення контролю підрозділу над переправою, щоб угрупування українських військ могло продовжувати виконувати завдання по взяттю під контроль кордону з Росією, була зайнята висота 185, яка панувала над с. Дібрівка, були встановлені опорні пункти.[2] 2-га рота 2-го батальйону бригади зайняла сусідню висоту, яка згодом стала відома під назвою «Браво» (по позивному Семена Колейника, який керував силами, що цю висоту утримували), а третя висота під Дяковим стала командним пунктом бригади, там розмістилися одна рота і підрозділи забезпечення.[8]

Після звільнення Слов'янська 5 липня до бійців 2-ї батальйонно-тактичної групи бригади приєднався 1-й батальйон бригади.[9]

Вночі 11 липня 2014 року батальйонно-тактична група 24 ОМБр, 72 ОМБр та 79 ОАеМБр в ході висунення на кордон з Ростовської області для посилення перебувала в цьому районі Південної армійської угруповання потрапила під обстріл з реактивної установки БМ-21 «Град» біля Зеленопілля, в 17 км на південний схід від міста Ровеньки, Луганська область. Обстріл вели Збройні сили РФ зі своєї території і угруповання бойовиків із району Ровеньків. Під час атаки загинуло 9 військовослужбовців бригади.

16 липня українські війська втратили контроль над селом Маринівка, мобільна група 4-ї роти 79-ї бригади, допомагала евакуйовувати нацгвардійців із втраченого населеного пункту. Українські підрозділи на українсько-російському кордоні опинилися в оточенні.[8]

21 липня волонтер Юрій Бірюков допоміг вивести 75-80 тяжкопоранених солдат бригади з оточення терористів у Луганській області.[10]

23 липня в ЗМІ з'явилося повідомлення, що 79 ОАеМБр знаходиться в районі Дяково.

24 липня пресофіцер штабу АТО Владислав Селезньов заявив, що ситуація з оточеною і щодня обстрілюваною 79-ю аеромобільною бригадою важка, але не критична.

26 липня родичі військовослужбовців бригади на понад 8 годин, з 18:45 вечора до 6:00 ранку, перекрили у Миколаєві Варварівський міст, який лежить на міжнародній автомагістралі E58 Відень—Будапешт—Одеса—Мелітополь—Ростов-на-Дону. Вони вимагали надати допомогу частинам бригади, які перебували на кордоні з РФ.[11]

30 липня, після взяття під контроль висоти Савур-Могила на Донеччині, українським силам вдалося розблокувати військових 72-ї механізованої та 79-ї аеромобільної бригад, які довгий час перебували в оточенні між російським кордоном і угрупованнями бойовиків.[12]

2 серпня волонтери Всеукраїнського об'єднання «Народний проект» передали бригаді електрогенератори, харчі та ліки.[13]

4 серпня на висоті 185 загинув командир ротно-тактичної групи, що її обороняла — Кривоносов Сергій.[8]

7 серпня 2014 року десантники аеромобільної бригади вирвались з оточення. Про це зазначив засновник фонду «Крила Фенікса» Юрій Бірюков[14].

У серпні 2014 року при 79 ОАеМБр створено 3-й добровольчий батальйон «Фенікс».

2 вересня група волонтерів придбала та переобладнала 7 автомобілів для 79 ОАеМБр — шість позашляховиків для вивезення поранених із поля бою та один реанімобіль, обладнаний всім необхідним. Автомобілі придбані в Європі за кошти, перераховані громадянами.[15][16]

27 вересня координатор волонтерського проєкту «Крила Фенікса» Юрій Бірюков повідомив, що до 79 ОАеМБр доставили комплект цифрового кодованого зв'язку, загальна вартість переданого обладнання складає 2,35 мільйона гривень, має приїхати майстер по підключенню обладнання[17].

Бої за Донецький аеропорт ред.

З кінця вересня бригада брала участь в обороні Донецького аеропорту.[9]

28 вересня 2014 року при заході на бойові позиції в термінали аеропорту, бойовики знищили 2 БТР з десантниками, 7 бійців бригади загинуло.[9]

10 жовтня Всеукраїнське об'єднання волонтерів «Народний проект» передали 79-й бригаді продукти, одяг, ліки та Celox A від «Народного тилу».[18]

У грудні 2014 року на зміну підрозділам 79-ї бригади, що обороняли Донецький аеропорт, прибули 2 батальйони 81-ї аеромобільної бригади.[19]

Також бригада брала участь у спробі відбиття руїн Донецького аеропорту, які мали місце в кінці січня 15-го, але нічого, окрім втрат, це не принесло.[5] В розпал боїв бійці підрозділу утримували радіолокаційну станцію та село Водяне.[20]

Бої за Дебальцеве ред.

Підрозділ 79-ї під командуванням Миргородського Максима також брав участь в боях за Дебальцеве, де разом з 30-ю механізованою, танкістами 92-ї механізованої, 1-ї танкової бригад і батальйоном «Донбас» спробували штурмувати село Логвінове, яке вже було захоплене російськими військами. Але росіяни перекинули сюди багато сил і їх артилерія добре пристрілялася. Сил для ефективної атаки було явно недостатньо. Хоча операція щодо розблокування дороги на Артемівськ і не принесла бажаного результату, це все ж дозволило виграти час для того, щоб сили АТО могли вийти з Дебальцевого.[9]

З 2016 року аеромобільну бригаду було доповнено танковою ротою, після чого бригада була переформована, отримавши назву — 79-та окрема десантно-штурмова бригада.[21][22]

Російське вторгнення ред.

Початок повномасштабного вторгнення бригада зустріла на Луганщині, де брала участь в Операції об'єднаних сил, займаючи оборонні рубежі в районі міста Щастя та станиці Луганської. Лівий фланг бригади впирався в україно-російський кордон, який прикривали нечисленні загони прикордонників. З перших днів нападу стало зрозуміло, що російські війська прагнуть обійти підрозділи бригади, аби створити “котел”. Щоб запобігти такому сценарію, вище командування наказало відступити. Але навіть після цього бригада утримувала свої позиції ще протягом кількох діб, відволікаючи на себе основний удар противника. Таким чином, десантники дали можливість іншим частинам ЗСУ передислокуватися.

З-під Щастя основні сили 79-ї бригади відійшли у район Сєвєродонецька, де зайняли вигідні позиції й успішно утримували їх аж до 30 березня. Ворог поніс серйозні втрати і не зміг на той час просунутися далі і захопити місто.

В цей же час у пункті постійної дислокації бригади в Миколаєві вже у перші дні великої війни за короткий термін було сформовано дві батальйонно-тактичні групи (БТГ). І вже невдовзі вони зайняли оборону на північ і на північний схід від обласного центру, який намагалися захопити росіяни.

У секторі оборони 79 ОДШБр основні події розгорнулися 7-9 березня: росіяни спочатку вели шалений обстріл з “Ураганів”, а потім почали штурмові дії. Загинуло кілька бійців бригади. У відповідь по окупантах було нанесено вогневе ураження, під час яких, зокрема, було знищено чотири БМД та бойову броньовану машину «Тигр». Наприкінці квітня - початку травня 2022 року ці БТГ 79-ки було перекинуто на схід до основних сил бригади.

З початку квітня і до середини місяця бригада перебувала[23] у резерві командування, після чого була перекинута на одну з найгарячіших ділянок східного фронту – під місто Лиман. На цьому напрямку десантники бригади вели бойові дії з квітня по червень. Це були дуже важкі бої. Підрозділи бригади змушені були оборонятися на непідготовлених позиціях, при тому що ворог мав багатократну перевагу, особливо в артилерії, і застосовував так звані “вогняні вали”. Крім ствольної артилерії, використовував РСЗВ і важкі вогнеметні системи “Солнцепьок”, які буквально випалювали позиції марунових беретів. А ще окупанти завдавали ракетні та авіаційні удари. Важкі оборонні бої біля Дробишево, Ямполя, Зарічного і Лиману продемонстрували високий бойовий вишкіл та силу духу миколаївських десантників, але сили були занадто нерівними, тому воїнам 79-ки довелось відступити за річку Сіверський Донець, закріпившись на оборонних рубежах в районі міста Слов'янськ.

У червні-липні один з батальйонів 79 ОДШБр брав участь у боях під с. Богородичне, ще один - в обороні Лисичанська. Ці підрозділи бригади були передані у підпорядкування іншим бригадам ЗСУ.

В цей же час формувався ще один підрозділ бригади - аеромобільний батальйон, який на початку серпня долучився до основних сил бригади у Слов'янську.

В середині серпня підрозділи 79-ки провели успішну і неочікувану для ворога операцію: вночі переправились на лівий берег і захопили плацдарм, який згодом використали наші ЗСУ під час харківської операції. Щоправда, безпосередньо у тому контрнаступі бригада участі не брала, адже наприкінці серпня бригаду перекинули на іншу критичну ділянку фронту – під Мар‘їнку і Красногорівку.

У червні 2023 року представник Об'єднаного перехідного кабінету Світлани Тихановської з питань оборони та нацбезпеки Валерій Сахащик оголосив про створення 1-ї окремої десантно-штурмової роти білорусів, яка входить до складу 79-ї десантно-штурмової бригади.[24]

Структура ред.

 
79-та ОДШБр. Червень 2016.

1992 ред.

Станом на 1992 рік бригада мала у складі:[1]

  • важкий повітрянодесантний батальйон
  • важкий повітрянодесантний батальйон
  • легкий повітрянодесантний батальйон
  • підрозділи забезпечення

2016 ред.

  •   1 десантно-штурмовий батальйон (БТР);
  •   2 десантно-штурмовий батальйон (БТР);
  •   3 десантно-штурмовий батальйон «Фенікс» (БТР, Д-30);
  •   рота протиповітряної оборони
  • бригадна артилерійська група
    • самохідний артилерійський дивізіон (2С1 «Гвоздика»);
    • гаубичний артилерійський дивізіон (Д-30);
    • реактивний артилерійський дивізіон (БМ-21 «Град»);
  • розвідувально-десантна рота
  • танкова рота
  •   інженерно-саперна рота
  •   рота РХБ захисту
  • польовий вузол зв'язку
  •   рота матеріального забезпечення
  •   рота десантного забезпечення
  • ремонтна рота

2022 ред.

Командири ред.

Традиції ред.

5 червня 2009 року наказом Міністра Оборони України № 308 в найменування частини введене почесне звання «Миколаївська» за тісну співпрацю з населенням та органами місцевого самоврядування, військово-патріотичне виховання молоді.[1]

28 червня 2022 року з метою гідного вшанування мужності та героїзму, виявлених під час захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України бригада відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[30]

20 листопада 2023 року з метою відновлення історичних традицій національного війська, зважаючи на зразкове виконання покладених завдань під час захисту територіальної цілісності та незалежності України Указом Президента України бригада отримала почесне найменування "Таврійська".[31]

Втрати ред.

Станом на лютий 2018 року, за даними Книги пам'яті, бригада втратила в боях загиблими 61 бійця.[32]

Вшанування ред.

Відзначені ред.

Найвищими державними нагородами були відзначені:

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д 79 окрема десантно-штурмова бригада. Десантно-штурмові війська (укр.). 22 лютого 2016. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019. 
  2. а б Браво, «Браво»! З історії 79 ОАЕМБр. Другий Батальйон. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019. 
  3. Сьогодні в Україні відзначають 15-ту річницю аеромобільних військ Сухопутних військ Збройних Сил України. web.archive.org. www.mil.gov.ua. 7 червня 2011. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 23 серпня 2019. 
  4. а б Цензор.НЕТ. Назустріч російському виклику. Цензор.НЕТ (рос.). Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019. 
  5. а б 79 окрема десантно-штурмова бригада в боях на Донбасі. ТСН.ua (укр.). 6 листопада 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019. 
  6. а б Второй батальон 79 аэромобильной бригады. www.liga.net. Архів оригіналу за 18 серпня 2018. Процитовано 17 листопада 2019. 
  7. Цензор.НЕТ. 12 июня 2014 года. Первый бой за Саур-Могилу: "Огонь противника на Саур-Могиле был подавлен, не понимаю, почему нам приказали отступать". Цензор.НЕТ (рос.). Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 17 листопада 2019. 
  8. а б в Изваринский котел. Петр и Мазепа (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 22 листопада 2019. 
  9. а б в г 79 ОАЕМБр. Крізь пекло Ізвариного та Донецького аеропорту. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019. 
  10. Бійцям миколаївської десантної бригади вдалося прорвати оточення терористів та вивезти ранених в тил АТО. НикВести. 21 липня 2014. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014. 
  11. Деренюга, Олег. В Николаеве родственники десантников 79-й бригады уже восьмой час перекрывают Варваровский мост. nikvesti.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 22 листопада 2019. 
  12. 72-я и 79-я бригады разблокированы, началась ротация — СНБО. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014. 
  13. Передача генераторів, харчів та ліків 79 ОАЕМБр. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 17 травня 2016. 
  14. Десантники 79-ї бригади вирвалась з оточення після тритижневої облоги. Архів оригіналу за 9 серпня 2014. Процитовано 9 серпня 2014. 
  15. Волонтери придбали сім авто для 79-ї бригади. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019. 
  16. Волонтери придбали та переобладнали сім авто для 79 бригади. zik.ua (ua). Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019. 
  17. Миколаївські десантники отримали комплект обладнання для цифрового кодованого зв'язку. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 27 вересня 2014. 
  18. Допомога 79. Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 17 травня 2016. 
  19. Комбриг Евгений Мойсюк про аэропорт, Рейд и особенности действий врага. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 22 листопада 2019. 
  20. Цензор.НЕТ. Січнева епопея. Цензор.НЕТ (рос.). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 листопада 2019. 
  21. Структура ВДВ. http://www.vdvua.net/. Архів оригіналу за 25 серпня 2016. Процитовано 27 серпня 2016. 
  22. 79 окрема десантно-штурмова бригада. Архів оригіналу за 10 червня 2017. Процитовано 17 червня 2019. 
  23. Оборона Мар’їнки: від вогняних валів до рукопашних сутичок. www.ukrinform.ua (укр.). 14 жовтня 2023. Процитовано 13 лютого 2024. 
  24. а б «Сахашчык сам удзельнічае ў баявых апэрацыях». Баец з новай дэсантнай роты беларусаў расказаў, чым яны займаюцца на Данбасе
  25. Як в Одесі готують воїнів-десантників. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 2 грудня 2023. 
  26. Командир 79-й ОДШБр Валерий Курач: Руководство николаевского морпорта нам помогало и помогает дальше. Без границ - новости херсона и области. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 2 січня 2017. 
  27. Батальйон "Фенікс" 79-ї бригади повернувся до Миколаєва без втрат. ТСН.ua. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 2 січня 2017. 
  28. 6-я волна: как в 79-й бригаде ВДВ провожают в запас боевых побратимов. ФОТОрепортаж. Информационное сопротивление. 31 жовтня 2016. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 2 січня 2017. 
  29. У Миколаєві вшанували пам'ять полеглих десантників. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 24 листопада 2019. 
  30. Указ Президента України від 28 червня 2022 року № 450/2022 «Про відзначення почесною відзнакою «За мужність та відвагу»»
  31. https://www.president.gov.ua/documents/7692023-48953.  {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  32. Втрати 79-ї десантної бригади. Книга пам'яті загиблих. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 18 лютого 2018. 
  33. Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 916/2014 «Про присвоєння С.Кривоносову звання Герой України»
  34. Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 108/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  35. Президент нагородив орденом Богдана Хмельницького Максима Миргородського. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 17 травня 2016. 
  36. а б https://uk.wikipedia.org/wiki/Мороз_Олег_Романович.  {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання ред.

Відео ред.