Відкрити головне меню

Вале́рій Ада́мович Ку́рач — український військовик, полковник запасу, учасник російсько-української війни. Командир 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України (2016—2019).[уточнити]

Курач Валерій Адамович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Курач Валерій Адамович.jpg
Загальна інформація
Народження 12 червня 1976(1976-06-12) (43 роки)
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо "самара"
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Емблема ДШВ.svg ДШВ України
Формування
79 ОДШБр к.svg
 79 ОДШБр
Війни / битви

Миротворча місія в Косово

російсько-українська війна
Командування
2016—2019
79 ОДШБр к.svg
 79 ОДШБр, командир
Нагороди та відзнаки
| Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) ||
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

|}

Орден «Народний Герой України»

БіографіяРедагувати

У 2012 році підполковник Курач керував зведеним батальйоном під час навчань на Широкому Лані.[1]

1 березня 2014 року 79-та окрема аеромобільна бригада висунулася з Миколаєва в бік Красноперекопська. Вночі частина дійшла до Чаплинки в очікуванні подальшого наказу до входу в Крим[2]. За особистим проханням Курача, майор Дмитро Марченко виїхав з метою розвідки в район Перекопськогу валу та Джанкойського аеродрому. Через велике скупчення російських військ на кордоні АР Крим і Херсонської області операція була скасована і прорив до Красноперекопську не відбувся.[3]

В березні 2014 року разом з частиною знаходився на блокпостах по межі із загарбаним Російською федерацією Кримом — в селах Ставки й Преображенка Каланчацького району.

В період з 3 по 5 червня 2014 року очолив визволення Красного Лиману підрозділами 79 бригади.[джерело?]

З 12 червня по 5 серпня 2014 року організовував та очолював оборону вздовж Державного кордону.[джерело?]

Курач планував та узгоджував план виходу з оточення з Муженком; відмовив бойовикам в наданні «зелених коридорів» та повів угруповування на прорив, на зустріч 95-й бригаді, яка наводила переправу.[джерело?]

Жовтень-листопад 2014 — оборона Донецького аеропорту. В січні 2015 року разом із підрозділами бригади приймав участь у деблокуванні Донецького аеропорту.[джерело?]

Станом на квітень 2019 року вже не був командиром 79-ї бригади, перебував в запасі у чині полковника.[4][5]

ДіяльністьРедагувати

ПолітичнаРедагувати

У лютому 2018 року Курач виступив на підтримку міського голови Одеси Геннадія Труханова[6].

НагородиРедагувати

  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[7]
  • Орден «За мужність» III ступеня (2 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[8]

ЦитатиРедагувати

Під час боїв на російському кордоні, коли українські війська обстрілювали зі своєї території Збройні сили РФ, у зверненні до Віктора Муженка:[9]

Я не могу смотреть на то как ребят расстреливают «Градами», а они не могут дать ответ! Дайте мне приказ начать третью мировую войну, дайте мне приказ.

ПриміткиРедагувати

  1. Виктор Худолеев, Спасибо, Широкий Лан!(рос.) // Красная звезда, 2012
  2. Крим, як це було / Crimea. As it was / Крым, как это было на сайті YouTube
  3. Крим, як це було / Crimea. As it was / Крым, как это было на сайті YouTube
  4. Начальник Генерального штабу ЗС України Віктор Муженко провів зустріч з Героями України. Міністерство оборони України. Процитовано 2019-08-23. 
  5. Мелик-Адамян, Алиса. Криваве Зеленопілля. П’ять років потому. nikvesti.com. Процитовано 2019-08-23. 
  6. Командир николаевских десантников угодил в скандал из-за Труханова /// РИА Новости Украина
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №599/2014 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2018-09-27. 
  8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №631/2014 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2018-09-27. 
  9. Появился уникальная запись переговоров бойцов, которые прошли. www.depo.ua (en). Процитовано 2018-09-27. 

ДжерелаРедагувати